Ухвала суду № 57228043, 23.03.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

"23" березня 2016 р. справа № 808/5656/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Панченко О.М. (доповідач),

суддів: Чередниченко В.Є., Коршуна А.О.,

при секретарі судового засідання Яковенко О.М.,

за участю:

представника позивача Єфименко Д.В.,

представника відповідача Бондаренко Д.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 30 вересня 2015 року у справі №808/5656/15

за позовом Запорізького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в особі Виконавчої дирекції

до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області

про стягнення заборгованості, -

встановив:

В серпні 2015 року позивач звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив стягнути з відповідача заборгованість по сплаті сум фінансових санкцій у розмірі 15 019,20 грн.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 30 вересня 2015 року позов задоволено, а саме: стягнуто з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області (ЄДРПОУ 20495280) на користь Запорізького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в особі Виконавчої дирекції заборгованість по сплаті сум фінансових санкцій у розмірі 15019 (п'ятнадцять тисяч дев'ятнадцять) грн. 20 коп. (р/р 37179200900001 в ГУДКСУ Запорізької області, МФО 813015, ЄДРПОУ 20485413).

Постанова мотивована тим, що обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач оскаржив її в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та відмовити позивачу у задоволенні позову. Заявник апеляційної скарги зазначає, що ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19.08.2015 року по справі №К/800/37714/15 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Регіонального відділення ФДМУ по Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 06.11.2014 р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30.06.2015 р. по справі №808/5538/14 у справі за позовом

Регіонального відділення ФДМУ по Запорізькій області до Виконавчої дирекції Запорізького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про скасування рішень №181 від 28.07.2014 року та №06-14-2818 від 18.08.2014 р. та вважає, що розгляд даної справи до вирішення розгляду справи №808/5538/14 є передчасним, а отже вимоги про стягнення сум за даним рішенням є необґрунтованими. Також вказував, що в порушення ст.156 КАС України, суд першої інстанції не врахував вказані обставини, не зупинив провадження по справі і виніс необґрунтоване рішення, яке суперечить приписам ст.159 КАС України.

В судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав, просив постанову суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що Регіональне відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області має найману робочу силу, перебуває на обліку як платник страхових внесків на обов'язкове соціальне страхування в Запорізькій міській виконавчій дирекції Запорізького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності з 10.04.2012р. №230195003022.

Заборгованість відповідача по сплаті сум фінансових санкцій станом на 15.09.2015 року перед Запорізьким обласним відділенням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в особі Виконавчої дирекції складає 15 019,20 грн.

28.07.2014 року Запорізьким обласним відділенням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в особі Виконавчої дирекції за результатами проведеної перевірки Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області винесено Рішення № 181 про повернення коштів Фонду та застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності. Загальна сума коштів, яка підлягала перерахуванню на користь позивача згідно з Рішенням № 181 від 28.07.2014 становить 15019 грн. 20 коп.

Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Запорізькій області було оскаржено вказане Рішення у судовому порядку та 06.11.2014 Запорізьким окружним адміністративним судом винесено постанову у справі № 808/5538/14, якою у задоволенні позову Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Запорізькій області про визнання протиправними та скасування рішень № 181 від 28.07.2014 р., № 06-14-2818 від 18.08.2014 р. відмовлено у повному обсязі, залишеною без змін постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 06.11.2014 року у справі № 808/5538/14.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Згідно зі ст. 30 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням", який діяв на час виникнення спірних правовідносин, страхувальник-роботодавець несе відповідальність за несвоєчасність сплати та неповну сплату страхових внесків, у тому числі страхових внесків, що сплачують застраховані особи через рахунки роботодавців, а також за порушення порядку використання страхових коштів.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" Фонд соціального страхування України є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та медичним страхуванням, провадить акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечує фінансування виплат за цими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та здійснює інші функції згідно із затвердженим статутом.

Згідно зі ст. 17 Закону України Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" спори, що виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються в судовому порядку. Строк давності в разі стягнення штрафних санкцій, передбачених цим Законом, а також інших видів заборгованості перед Фондом не застосовується.

Положеннями ст.255 КАС України визначено, що постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Судом встановлено, що за наслідками судового оскарження Рішення Запорізького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в особі Виконавчої дирекції № 181 про повернення коштів Фонду та застосування фінансових санкцій у загальному розмірі 15 019,20 грн. є чинним.

Сума заборгованості в добровільному порядку до теперішнього часу відповідачем не сплачена.

Факт відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою відповідача не впливає на чинність судового рішення, що оскаржується.

В ухвалі Вищого адміністративного суду України від 19.08.2015 року про відкриття касаційного провадження (а.с.40) не зупинено виконання постанови Запорізького окружного адміністративного суду від 30.09.2015 в порядку пункту 5 частини 1 статті 215 КАС України.

Отже, проаналізувавши наведені норми права та обставини справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про стягнення з відповідача заборгованості по сплаті сум фінансових санкцій у розмірі 15 019,20 грн.

За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, та ухвалив судове рішення без порушення норм матеріального і процесуального права; доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому постанову слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідно до ч.2 ст.88 КАС України якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо оплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

Згідно ч.1 ст.9 Закону України "Про судовий збір" судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.

Згідно ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.01.2016 року задоволено клопотання відповідача та відстрочено йому сплату судового збору за подання апеляційної скарги на постанову суду від 30.09.2015 р. до ухвалення судового рішення у справі.

Відповідно до матеріалів справи, на час розгляду апеляційної скарги відповідачем не було сплачено судовий в сумі 2009,70 грн. (1218грн.*1,5*1,1).

Отже, судовий збір в сумі 2009,70 грн. підлягає стягненню до спеціального фонду Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ухвалив:

Апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 30 вересня 2015 року у справі №808/5656/15 залишити без змін.

Стягнути на користь спеціального фонду Державного бюджету України (одержувач: УДКСУ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області; рахунок отримувача: 31217206781004; код класифікації доходів бюджету: 22030101; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37989274; банк отримувача: ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області; код банку отримувача (МФО): 805012) судовий збір в сумі 2009 грн. 70 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, визначені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: О.М. Панченко

Суддя: В.Є. Чередниченко

Суддя: А.О. Коршун