Постанова № 57227895, 12.04.2016, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2016 року Житомир справа № 806/379/16

категорія 6.2

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Токаревої М.С.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності та зобовязання вчинити дії,-

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності та зобовязання вчинити дії. В обгрунтування позову позивач зазначив, що у серпні та листопаді 2015 року він звертався до відповідача із заявами про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Великогорбашівської сільської ради Новоград-Волинського району Житомирської області. Листами від 29.08.2015 №19-6-7777.7-3611/25-15 та від 02.12.2015 №19-5-7777.7-7268/25-15 відповідач відмовив йому у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з посиланням на недоліки проекту землеустрою. Позивач вказує, що така позиція відповідача суперечить вимогам чинного законодавства, а тому просить визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області в затвердження документації із землеустрою та зобовязати прийняти відповідний наказ "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Великогорбашівської сільської ради Новоград-Волинського району Житомирської області".

Позивач просив справу розглянути у порядку письмового провадження.

Представник відповідача у судове засідання не зявився, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи щодо причин неявки суд не повідомив.

У відповідності до ч.6 ст.128 КАС України суд вважає за можливе розглянути справу у порядку письмового провадження.

Дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову з огляду на наступне.

Спірні правовідносини регулюються Земельним Кодексом України.

Відповідно до ч. 6, 7 ст. 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

За приписами ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Судом встановлено, що позивачем 10.03.2015 р. до ГУ Держземагенства у Житомирській області було подано заяву про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0 га, у власність для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Великогорбашівської сільської ради Новоград-Волинського району Житомирської області. До клопотання було додано копія паспорту ідентифікаційного коду та графічні матеріали.

Наказом від 21.07.2015 №6-1710/14-15-СГ позивачу було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення зазначеної земельної ділянки.

На підставі зазначеного наказу та завдання на розроблення проекту землеустрою, складеного 14.05.2015 позивачем, ФОП ОСОБА_2 було розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Великогорбашівської сільської ради Новоград-Волинського району Житомирської області.

У відповідності до вимог ч. 6 ст. 186 Земельного кодексу України, проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу, і затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 186-1 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин.

Розробник подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а до органів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, - завірені ним копії проекту.

Органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобовязані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обовязковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.

Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Судом встановлено, що розроблений ФОП ОСОБА_2 проект землеустрою щодо відведення зазначеної земельної ділянки позивачу було подано на погодження до управління Держземагенства у Новоград-Волинському районі Житомирської області.

Як вбачається з наявного у матеріалах справи копії висновку №169 від 14.07.2015, управлінням Держземагенства у Новоград-Волинському районі районі Житомирської області було погоджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки позивачу для ведення особистого селянського господарства. Жодних недоліків або зауважень до проекту землеустрою у висновку не наведено.

12.08.2015 позивачем до управління Держземагенства у Новоград-Волинському районі Житомирської області було подано заяву про державну реєстрацію зазначеної земельної ділянки у Державному земельному кадастрі. З наявної у матеріалах справи копії витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 12.08.2015 зазначена земельна ділянка була зареєстрована у Державному земельному кадастрі 12.08.2015 за кадарстровим номером 1824080600:02:000:0455.

За приписами ч. 9 ст. 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Як встановлено матеріалами справи, 13.08.2015 позивач звернувся до відповідача із заявою про затвердження документації із землеустрою.

Листом від 29.08.2015 р. №19-6-7777.7-3611/25-15 відповідач відмовив позивачу у затвердженні проекту землеустрою, зазначивши, що виявлено недоліки допущені при розробці проекту землеустрою, а саме: акт приймання-передачі межових знаків на зберігання не відповідає додатку 2 до Інструкції про встановлення (відносленн) меж земельних ділянок в натурі ( на місцевості) та закріплення їх межовими знаками, оскільки відсутні кроки межових знаків.

В подальшому 12.11.2015 позивач повторно звернувся до відповідача із заявою про затвердження документації із землеустрою.

Листом від 02.12.2015 №19-6-7777.7-7265/25-15 відповідач відмовив позивачу у затвердженні проекту землеустрою, зазначивши, що виявлено недоліки допущені при розробці проекту землеустрою, а саме:

- у довідці з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями від 30.06.2015 № 1473/6-15 відсутня інформація щодо цільового використання земельної ділянки;

-перелік обмежень прав на земельну ділянку і наявні земельні сервітути (стор. 47) привести у віл повід кість до форм встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051;

-пунктом 3.9 Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками встановлено, що місцезнаходження межових знаків підлягає привязці до пунктів державної геодезичної мережі, однак на кресленні перенесення проекту в натуру (на місцевість) (стор.59) відсутні пункти державної геодезичної мережі до яких здійсненна привязка місцезнаходження межових знаків;

- пунктом 3.4 Інструкції встановлено, що межові знаки встановлюються у поворотних точках меж земельної ділянки, але не рідше ніж через 200 м. Згідно наданого на затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки при закріпленні в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки межовими знаками та подальшої їх передачі на зберігання вимоги обумовленого пункту Інструкції не дотримано. Крім того, вказано, що колегією Державного агентства земельних ресурсів України прийнято рішення від 14 жовтня 2011 року № 2/1, згідно якого передбачається під час розгляду клопотань про надання дозволів розроблення документації із землеустрою щодо земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у триденний строк з отримання відповідних клопотань надсилати органам місцевого самоврядування запити про висловлення позиції щодо можливості надання відповідного дозволу.

Відповідно до листа Великогорбашівської сільської ради, який надійшов до Головного управління, Великогорбашівська сільська заперечує щодо відведення Вам земельної ділянки, оскільки вказана земельна ділянка, яка відводиться Вам у власність запланована для передачі у комунальну власність сільської ради для створення громадського пасовища (рішення двадцять девята сесії Великогорбашівеької сільської рад скликання від 16.03.2005 року), тому сільська рада пропонує земельну ді тією ж площею із земель запасу в іншому місті (викопіювання додається).

Суд вважає, що відмова в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки має бути належним чином обґрунтована, із зазначенням змісту виявленого порушення та підстав відмови.

Частинами 13, 14 ст. 123 Земельного кодексу України встановлено, що підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки у користування або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

При цьому слід зазначити, що листи від 29.08.2015 №19-6-7777.7-3611/25-15 та від 02.12.2015 №19-5-7777.7-7268/25-15 не можна розцінювати, як рішення про відмову у затвердженні його проекту землеустрою, оскільки даними листами відповідач лише повернув на доопрацювання проект землеустрою, рішення про відмову у затвердженні проекту землеустрою або залишення клопотання без розгляду не приймалося.

Слід вказати, що судом у ході розгляду справи було беззаперечно встановлено, що питання щодо відповідності проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, вирішувалось управлінням Держземагенства у Новоград-Волинському районі Житомирської області під час розгляду проекту землеустрою на предмет погодження.

Як вже зазначалось, управлінням Держземагенства у Новоград-Волинському районі Житомирської області було погоджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, про що складено відповідний висновок. Зазначена земельна ділянка була зареєстрована у Державному земельному кадастрі 12.08.2015.

Крім того, що стосується посилання відповідача на позицію Великогорбашівської сільської ради щодо того, що вказаний орган місцевого самоврядування заперечує щодо відведення у власність позивачу вказаної земельної ділянки, то це питання повинно було вирішуватись відповідачем на стадії розгляду клопотань про надання дозволів розроблення документації із землеустрою щодо земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності як це і вказується самим відповідачем у листі від 02.12.2015 №19-6-7777.7-7265/25-15, а не на стадії затвердження виготовленого та належним чином погодженого проекту землеустрою.

З наведених підстав, суд доходить висновку про допущену відповідачем бездіяльність щодо не розгляду заяв позивача про затвердження проекту землеустрою.

Щодо вимоги позивача про зобов'язання Головного управління Держземагентства у Житомирській області видати наказ "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Великогорбашівської сільської ради Новоград-Волинського району Житомирської області", то у її задоволенні слід відмовити, оскільки суд не вправі перебирати на себе виключні повноваження та функції суб'єкта владних повноважень, надані йому законом та іншими нормативно-правовими актами, в тому числі зобов'язувати відповідача до вчинення тих дій, які згідно із чинним законодавством можуть здійснюватися тільки органом виконавчої влади, зокрема Головним управлінням Держгеокадастру у Житомирській області.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, ключовим завданням якого є здійснення правосуддя та контроль легальності.

Прийняття рішення замість суб'єкта владних повноважень є втручанням у його дискреційні повноваження.

Разом з тим, у відповідності до п. 2 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, суд вважає за можливе вийти за межі позовних вимог, та обрати спосіб захисту прав позивача шляхом зобов'язання Головного управління Держзгеокадастру у Житомирській області розглянути заяву ОСОБА_1 щодо затвердження проекту землеустрою щодо відведення йому у власність земельної ділянки площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Великогорбашівської сільської ради Новоград-Волинського району Житомирської області з врахуванням належними чином погодженого проекту землеустрою.

Керуючись статтями 122, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, яка полягає у не розгляді заяв ОСОБА_1 щодо затвердження документації із землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Великогорбашівської сільської ради Новоград-Волинського району Житомирської області.

Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області розглянути заяву ОСОБА_1 щодо затвердження проекту землеустрою щодо відведення йому у власність земельної ділянки площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Великогорбашівської сільської ради Новоград-Волинського району Житомирської області з врахуванням належними чином погодженого проекту землеустрою.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя М.С. Токарева