Постанова № 57227743, 13.04.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2016 р. Справа № 820/11928/15Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Філатова Ю.М.

Суддів: Бартош Н.С. , Мельнікової Л.В.

за участю секретаря судового засідання Дорошенко Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.02.2016р. по справі № 820/11928/15 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Східної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області , Міністерства економічного розвитку і торгівлі України про скасування наказу,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, фізична особа - підприємець ОСОБА_1, звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідачів, Східної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області, та просив суд скасувати Наказ Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 25.05.2015 року № 533 в частині п.162 - про застосування спеціальних санкцій до позивача як неправомірний.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 16.02.2016р. по справі №820/11928/15 в задоволенні позиву було відмовлено.

Не погоджуючись з постановою Харківського окружного адміністративного суду від 16.02.2016р. по справі №820/11928/15 позивач подав апеляційну скаргу, просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою його позов задовольнити, вважає, що судом першої інстанції порушені норми права.

Відповідач, Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 16.02.2016р. по справі №820/11928/15 прийнята у відповідності до вимог чинного законодавства, а тому підстави для її скасування відсутні.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю - доповідача та представника позивача колегія суддів встановила, що 25.05.2015 Міністерством економічного розвитку і торгівлі України було прийнято Наказ № 533 "Про застосування спеціальної санкції - індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України", в якому на підстав положень Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" та відповідного переліку положень, серед іншого, зазначено наступне: - за порушення пов'язаних із Законом України "Про зовнішньоекономічну діяльність", Законів України, що встановлюють порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті, а саме статей 1, 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", у 40-денний строк з дня набрання чинності даним наказом прийнято рішення про застосування спеціальної санкції - індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності - до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України, серед яких є позивач; - розгляд зовнішньоекономічних контрактів і видачу ліцензій на проведення зовнішньоекономічних операцій суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, зазначеними в додатку (серед яких є також позивач), здійснювати відповідно до Положення про порядок видачі разових (індивідуальних) ліцензій, затвердженого наказом Міністерства економіки України від 17.04.2000 № 47.

Позивач оскаржує Наказ № 533 від 25.05.2015р. "Про застосування спеціальної санкції - індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України" в частині п.162 Переліку суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України, до яких застосовано спеціальну санкцію - індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності, в т.ч. до позивача по справі - ОСОБА_1 (Додаток до наказу від 25.05.15 р. №533) вважає його протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з наступного.

Відповідно до пункту 1 Положення про Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 459, Міністерство економічного розвитку і торгівлі України (надалі - Мінекономрозвитку) є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики економічного і соціального розвитку, цінової, промислової, інвестиційної, зовнішньоекономічної політики.

Згідно з підпункту 175 пункту 4 Положення про Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 459, Мінекономрозвитку відповідно до покладених на нього завдань, застосовує до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності спеціальні санкції, передбачені Законом України "Про зовнішньоекономічну діяльність".

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією таа законами України.

Згідно з частиною другою статті 37 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" санкції, зазначені у цій статті, застосовуються центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики за поданням органів державної податкової та контрольно-ревізійної служб, митних, правоохоронних органів, органів Антимонопольного комітету України, спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг та Національного банку України або за рішенням суду.

Порядок застосування спеціальних санкцій регулюється Положенням про порядок застосування до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності спеціальних санкцій, передбачених статтею 37 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" затвердженим наказом Мінекономіки від 17.04.2000 № 52 (далі - Положення).

Пунктом 1.1 Порядку взаємодії Міністерства економіки України та Державної податкової адміністрації з питань застосування спеціальних санкцій, затвердженого спільним наказом Мінекономіки та ДПА від 09.11.2006 № 340/672 (далі - Порядок взаємодії) визначено процедуру підготовки Державною податковою адміністрацією подання про застосування (скасування, зміну виду, тимчасового зупинення дії) спеціальних санкцій до Міністерства економіки України розгляду цих подань Мінекономіки та передачі ним наказів про застосування (скасування, зміну виду, тимчасове зупинення дії) спеціальних санкцій до ДПА.

Підставою для застосування санкції в даному випадку є подання Державної фіскальної служби України від 14.02.2015 № 3546/5/99-99-17-01-03-16.

Відповідно до частини 3 статті 37 Закону подання щодо застосування санкцій повинно містити такі дані: найменування та реквізити суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності (для іноземних суб'єктів господарювання - мовою країни їхнього місцезнаходження); відомості про зміст порушення з посиланням на конкретні положення законодавства України; вид спеціальної санкції, яку пропонується застосувати; найменування та реквізити контрагента, при виконанні контракту з яким порушено законодавство, іншу доцільну інформацію.

Відповідно до матеріалів справи, подання ДФС України від 14.02.2015 № 3546/5/99-99-17-01-03-16 містить, зокрема, такі обов'язкові дані: назва і реквізити суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності України - ФОП ОСОБА_1, що знаходиться за адресою: 61036, АДРЕСА_1; відомості про зміст правопорушення - 00010, який зазначає порушення вимог статті 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" (згідно з листом ДПА від 16.07.2007 № 8747/5/22-6016 щодо тлумачення кодів порушень, які використовуються ДПА при наданні пропозицій на застосування спеціальних санкцій до суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності); вид спеціальної санкції, яку пропонується застосувати - індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності. назва і реквізити контрагента (російською) - "Индустрия запчастей и техники" (Російська Федерація; а також інші дані, такі як: код валюти - 643, що згідно з Класифікатором іноземних валют, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 04.02.1998 № 34 (означає рос.руб.); сума заборгованості - 535,95 тис. грошових одиниць тощо.

Подання ДФС України від 14.02.2015 № 3546/5/99-99-17-01-03-16 щодо застосування санкції до Позивача, яке стало підставою для прийняття наказу Мінекономрозвитку від 25.05.2015 № 533, за формою та змістом відповідало частині третій статті 37 Закону, тому у Відповідача не було передбачених законодавством підстав для незастосування до позивача по справі ОСОБА_1, спеціальної санкції - індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності.

Подання ДФС України від 14.02.2015 № 3546/5/99-99-17-01-03-16 ні в адміністративному, ні в судовому порядках, оскаржено не було.

Стосовно посилання позивача на те, що ним не було допущено порушення вимог статті 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті".

Відповідно до статті 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

Так, відповідно до подання ДФС України, на виконання контракту від 12.07.2011 № 12/07 Позивачем було експортовано нерезиденту (ТОВ "Индустрия запчастей и техники55) товар на загальну суму 535 950,00 рос. руб. з зазначенням, що валютна виручка за відвантажений товар не надійшла.

Заборгованість за зовнішньоекономічними контрактом від 12.07.2011 № 12/07, укладеним позивачем із компанією "ТОВ ''Индустрия запчастей и техники" (Російська Федерація) є не погашеною, отже твердження Позивача стосовно того, що він не допускав порушення є безпідставним оскільки відповідно до статті 32 Закону, Україна як держава і всі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності та іноземні суб'єкти господарської діяльності несуть відповідальність за порушення цього або пов'язаних з ним законів України та/або своїх зобов'язань, які випливають з договорів (контрактів), тільки на умовах і в порядку, визначених законами України.

Стосовно твердження позивача що рішенням Господарського суду Харківської області від 03.06.2013 з компанії-нерезидента ТОВ "Индустрия запчастей и техники" (рос.) на його користь у повному обсязі стягнуто заборгованість за Контрактами.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" порушення резидентами, крім суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

У разі прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону або встановлені Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується.

У разі прийняття судом рішення про задоволення позову пеня за порушення строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, не сплачується з дати прийняття позову до розгляду судом.

Тобто зазначене судове рішення позбавляє позивача від обов'язку сплачувати пеню передбачену статтею 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", проте це не доводить здійснення всіх заходів передбачених Законом. При цьому навіть вжиття відповідних практичних заходів суб'єктом господарської діяльності не свідчить про протиправність рішення суб'єкта владних повноважень.

Слід зазначити, що Законом та Порядком передбачено можливість скасування (зміну виду, тимчасове зупинення) дії санкцій у зв'язку з вжиттям суб'єктом господарської діяльності практичних заходів, що гарантують усунення порушень.

Тобто, підставою для прийняття рішення Мінекономрозвитку про скасування (зміну виду, тимчасове зупинення) дії санкцій є звернення резидента з відповідним клопотанням.

Проте доказів письмового звернення з відповідним клопотанням до Мінекономрозвитку позивачем не надано.

На підставі викладеного суд першої інстанції дійшов висновку, що оскаржуваний наказ від 25.05.2015 № 533 Мінекономрозвитку є правомірним та виданим на підставі, у межах повноважень та у спосіб передбачений чинним законодавством України, а тому адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не можуть бути визнані обґрунтованими з наступних підстав.

1. Щодо посилання суду першої інстанції на те, що подання ДФС України від 14.02.2015 № 3546/5/99-99-17-01-03-16 ні в адміністративному, ні в судовому порядках, оскаржено не було.

Аналіз подання ДФС України від 14.02.2015 № 3546/5/99-99-17-01-03-16 (аркуш справи 37) дозволяє зробити висновок, що він сам по собі жодних прав позивача не порушує, є лише технічним документом і носієм відповідної інформації для Міністерства економічного розвитку і торгівлі України .

2. Судом першої інстанції не була досліджена та надана оцінка господарським операціям позивача з нерезидентом (ТОВ «Індустрія Запчастин та техніки», Російська Федерація).

Як свідчать матеріали справи між позивачем та ТОВ «Індустрія Запчастин та техніки», Російська Федерація12.07.2011р. був укладений договір №12/07, предметом якого було постачання сільськогосподарської техніки та запасних частин до неї.

Позивач свої зобов'язання по договору виконав і 27.07.2012р. продукція пройшла митне оформлення та була отримана ТОВ «Індустрія Запчастин та техніки», Російська Федерація. Зазначена інформація підтверджена рішенням господарського суду Харківської області від 03.06.2016р. по справі №922/648/13-г (аркуші справи 8-10).

Проте оплата за отриману продукцію на користь позивача здійснена не була, а термін дії договору сплинув 31.12.2012р.

Тобто порушення Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" сталося в 2012 році.

У зв'язку з цим позивач звернувся до господарського суду Харківської області і рішенням від 03.06.2016р. по справі №922/648/13-г його вимоги були задоволені і з ТОВ «Індустрія Запчастин та техніки», Російська Федерація, було стягнуто 535950 рублів боргу та 2837,32 грн. судового збору.

Відповідно до ч.1 ст. 239 господарського Кодексу України застосування індивідуального режиму ліцензування є одним з видів адміністративного - господарських санкцій.

Накладення цих видів адміністративно-господарської відповідальності : штраф, пеня та ліцензування може здійснюватись у строк, за межами якого санкції накладені бути не можуть :

Як зазначено у ч. 2.ст. 223 господарського Кодексу України строки застосування адміністративно-господарських санкцій до суб'єктів господарювання встановлюються цим Кодексом

Відповідно до ч.1 ст. 250 господарського Кодексу України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення.

Оскільки в даному випадку порушення Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" сталося ще у 2012 році строк для застосування до позивача адміністративно - господарських санкцій сплинув і їх застосування у 2015 році є безпідставним.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 16.02.2016р. по справі №820/11928/15 прийнята при невідповідності висновків суду обставинам справи і підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 3 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.02.2016р. по справі № 820/11928/15 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Східної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області, Міністерства економічного розвитку і торгівлі України про скасування наказу - задовольнити.

Скасувати Наказ Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 25.05.2015 року № 533 в частині п.162 - про застосування спеціальних санкцій до позивача як неправомірний.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Філатов Ю.М.Судді(підпис) (підпис) Бартош Н.С. Мельнікова Л.В. Повний текст постанови виготовлений 15.04.2016 р.