Постанова № 57227671, 08.04.2016, Одеський окружний адміністративний суд

справа № 815/7181/15

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2016 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Стеценко О.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю « 100 ШИН» до Одеської митниці ДФС про визнання протиправними дії, скасування картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості,-

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю « 100 ШИН» (далі – Позивач, або ТОВ « 100 ШИН») з адміністративним позовом до Одеської митниці ДФС (далі – Відповідач, або Одеська митниця ДФС) про визнання протиправними дії Одеської митниці ДФС щодо відмови у застосуванні митної вартості, заявленої ТОВ « 100 ШИН» за першим методом митної оцінки – за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, скасування картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 500060001/2015/00301, визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості № 50006001/2015/610164/2 від 15.09.2015 року.

Свої вимоги Позивач обґрунтував наступними доводами.

Згідно контракту від 10.11.2014 року, укладеного з «China National Chemical Construction Qingdao Trade Co.LTD», на підставі проформи № 15UKF01-0701 від 24.06.2015 року та інвойсу № 15UKF01-0701 від 13.07.2015 року, Позивачем від вказаної компанії отримані шини пневматичні у кількості 900 штук, загальною вартість 118775,80 дол. США. Для здійснення митного оформлення зазначеного товару Позивачем була подана до Одеської митниці ДФС електронна вантажна митна декларація (далі – МД) № 500060001/2015/016490 від 04.09.2015 року. Вказана декларація була подана разом з пакетом супровідних документів, в якій була визначена митна вартість товару за першим методом – за ціною договору на рівні 2,54 дол. США за 1 кг. Відповідачем за результатами опрацювання поданої ВМД та документів винесена картка відмови у прийнятті митної декларації № 500060001/2015/00301 та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № 500060001/2015/610164/2 від 15.09.2015 року, яким митну вартість за одиницю товару визначено у розмірі 3,13 дол. США за 1 кг – за резервним методом. Позивач вважає, що такі дії Відповідача є протиправними, а прийняте рішення про коригування митної вартості товарів та картка відмови підлягає скасуванню, оскільки Відповідачем в оскаржуваному рішенні не наведено достатнє обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, та не визначено інформацію, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості самим Позивачем та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом. Підстави корегування митної вартості зазначені в оскаржуваному рішенні, на думку Позивача, є необґрунтованими, оскільки надані до митного оформлення платіжні документи підтверджують сплату за товар, що був поданий до митного оформлення. Позивач вважає, що ним виконані всі вимоги Митного кодексу України (далі – МК України) для підтвердження визначення митної вартості товару за першим методом. На думку Позивача, відмовляючи у застосуванні митної вартості заявленої декларантом, митниця діяла всупереч вимог законодавства України з питань митної справи, застосовуючи формальний та необґрунтований підхід, без аналізу доданих документів. Також, Позивач зазначив, що Відповідачем в оскаржуваному рішенні не наведенні причини неможливості застосування усіх попередніх методів визначення митної вартості (до застосованого резервного) згідно з вимогами ст.57 МК України, не зазначено докладної інформації та джерел, які використовувалися контролюючим органом при її визначенні, а саме: ним не було зазначено митна вартість якого товару бралася за основу, торгова марка, фактурна вартість, країна експорту цього товару, час експорту в Україну, виробник, маршрут транспортуванні товару та інші комерційні умови поставки. Крім того, на думку Позивача, Відповідачем не була додержана процедура проведення відповідних консультацій з Позивачем. Зазначені обставини в сукупності, на думку Позивача, свідчать про допущення Відповідачем порушенням порядку визначення митної вартості товару, що переміщується через митний кордон України. Як зазначив Позивач, ним були надані усі необхідні документи, що обґрунтовують заявлену митну вартість товару, Відповідачем не було ні в рішенні, ні у картці відмови обґрунтовано, в чому полягали об'єктивні сумніви у митній вартості, заявленій Позивачем, неточності у визначеній митній вартості.

В судовому засіданні 17.03.2016 року представник Позивача заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив задовольнити позов з підстав, зазначених в адміністративному позові (а.с.6-14).

Представник Відповідача в судове засідання, призначене на 17.03.2016 року, для розгляду справи по суті не з'явився, про день, час та місце слухання справи був повідомлений належним чином та своєчасно, заяв про відкладення розгляду справи не надав. Судом визнано неявку представника Відповідача неповажною, та, на підставі ч.4 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), ухвалено рішення про розгляд справи за відсутності Відповідача.

Представником Відповідача надано до суду письмові заперечення на адміністративний позов (а.с.87-94). Так, в обґрунтування заперечень проти позову, Відповідач зазначив, що під час здійснення митницею контролю правильності визначення митної вартості товарів за поданою Позивачем МД встановлено, що в поданих декларантом документах, які підтверджують заявлену митну вартість, містяться розбіжності. У зв'язку з викладеним, у відповідності до вимог ч.3 ст.53 МК України, декларанту було запропоновано надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості, проте, декларант повідомив Відповідача, що не може надати додаткові документи. Відповідач зазначив, що, оскільки декларантом не було подано в установлений строк необхідних документів, митний орган визначив митну вартість товару самостійно на підставі наявних у нього відомостей. Відповідач зазначив, що у зв’язку з неможливістю застосування перших п'яти методів митної вартості, визначених у МК України, ним були прийняті рішення про застосування резервного методу визначення митної вартості товарів. Враховуючи викладені обставини та положення ч.6 ст.54 МК України, Відповідач вважає, що Одеською митницею ДФС були правомірно прийняті спірні рішення щодо коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Частиною 6 ст.128 КАС України передбачено, що якщо не має перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справ, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

У зв'язку із неявкою до судового засідання представника Відповідача, враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд на підставі приписів ч.6 ст.128 КАС України ухвалив про розгляд справи в порядку письмового провадження на підставі наявних у матеріалах справи доказів.

Вивчивши матеріали адміністративної справи, письмові заперечення Відповідача, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги, заперечення проти позову та перевіривши їх доказами, судом встановлені наступні факти та обставини.

Згідно контракту від 10.11.2014 року, укладеного з «China National Chemical Construction Qingdao Trade Co.LTD» та додаткової угоди (а.с. 15-18), на підставі проформи № 15UKF01-0701 від 24.06.2015 року (а.с. 19) та інвойсу № 15UKF01-0701 від 13.07.2015 року (а.с. 23-24), Позивачем від вказаної компанії отримані шини пневматичні у кількості 900 штук, загальною вартість 118775,80 дол. США.

04.09.2015 року ТОВ «100 ШИН» до митного оформлення був заявлений товар – шини пневматичні гумові нові для вантажних автомобілів, виробник: China National Chemical Construction Qingdao Trade Co.LTD», торговельна марка: Triangle, країна виробництва: CN, за МД № 500060001/2015/016490 (а.с. 106-108).

До митного оформлення для підтвердження митної вартості зазначеного товару Позивачем були подані наступні документи: міжнародні автомобільні накладні (CMR) №№ 346339, 346341, 346342 від 02.09.2015 року, коносамент № APLU065793459 від 14.07.2015 року, банківські платіжні документи, що стосуються товару від 01.07.2015 року та від 11.08.2015 року, прейскурант (прайс-лист) виробника товару від 24.06.2015 року, розрахунок (калькуляцію) № 15UKF01-0701 від 13.07.2015 року, рахунок-фактура (інвойс) № 15UKF01-0701 від 13.07.2015 року, пакувальний лист від 13.07.2015 року, рахунок-проформа № 15UKF01-0701 від 24.06.2015 року, зовнішньоекономічний контракт № 100SHIN-TR-15 від 10.11.2014 року та доповнення до нього № 1 від 01.06.2015 року, сертифікат відповідності від 31.08.2015 року, інформація про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товарів № 2761 від 14.07.2015 року, сертифікат про походження від 15.07.2015 року, копія митної декларації країни відправлення № 425820150580732779 від 10.07.2015 року та інші документи, перелічені в графі 44 МД.

Під час здійснення Одеською митницею контролю правильності визначення митної вартості товарів встановлено, що в поданих декларантом документах, які підтверджують заявлену митну вартість, містяться розбіжності, а саме: відповідно до проформи інвойсу № 15UKF01-0701 від 24.06.2015 року передплата за товар здійснюється у розмірі 30%, що становить 35632,74 дол. США, у даних до митного оформлення платіжних документах переплата за товар здійснювалась двома частинами у розмірі 17200 дол. США та 18432 дол. США, що у сумі становить 35632 дол. США.

З огляду на викладене, згідно ч.3 ст.53 МК України, декларанта було зобов’язано надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: виписку з бухгалтерської документації; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; каталоги, специфікації фірми – виробника товару.

Листом від 14.09.2015 року декларант повідомив Відповідача, що не має можливості надати всі витребувані документи.

З огляду на неподання Позивачем додаткових документів, витребуваних Відповідачем, на підставі ч.1 ст.55 МК України, останнім було здійснено коригування митної вартості заявленого Позивачем товару та визначено її за резервним методом до 3,13 дол. США за 1 кг (МД від 18.07.2015 року № 102110000/2015/023617), про що прийнято відповідне рішення №50006001/2015/610164/2 від 15.09.2015 року (а.с. 27-29).

На підставі зазначеного рішення про коригування митної вартості товару Відповідачем було винесено картку відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 500060001/2015/00301 (а.с. 25-26).

15.09.2015 року Позивачем була подана нова ВМД № 500060001/2015/017114, за якою товар був випущений у вільний обіг під гарантійні зобов'язання відповідно до розділу X МК України (а.с. 30-32).

27.10.2015 року, Позивачем, відповідно до ст.55 МК України, Відповідачу був направлений лист з доданими документами, на підтвердження заявленої у ВМД № 500060001/2015/016490 від 04.09.2015 року митної вартості за першим методом – платіжним дорученням від 22.10.2015 року (а.с. 36-39).

19.11.2015 року Позивачем був отриманий лист Одеської митниці ДФС № 3468/10/15-70-61 від 09.11.2015 року, яким в задоволенні скарги ТОВ « 100 ШИН» (а.с. 33-35) та скасуванні рішення про коригування митної вартості товарів № 500060001/2015/610164/2 від 15.09. 2015 року було відмовлено (а.с. 40-42).

Не погоджуючись із рішенням Відповідача про коригування митної вартості товару та прийнятою карткою відмовою, Позивач оскаржив їх до суду.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення сторін, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ст.ст. 52, 53 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. У разі якщо документи, подані на підтвердження митної вартості товарів, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, перелік яких визначений положеннями даної статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Згідно ст.54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій ст.58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень ст.55 цього Кодексу. Митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 6 ст.54 МК України визначено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій – четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.1 ст.55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою ст.54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно вимог ст.57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний – за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод – за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Аналіз наведених норм свідчить, що обов'язок доведення митної вартості товару заявленого до декларування лежить на декларанті. Митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару.

Імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.

Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи, зазначені у ч.2 ст.53 МК України, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Тобто, наведені приписи зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Так, ст.57 МК України закріплений обов'язок митниці кожний наступний метод застосовувати лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями ст.ст. 59 і 60 цього Кодексу.

Суд наголошує, що не наведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Зазначена позиція суду відповідає позиції, висловленій Верховним судом України, зокрема, у постановах від 31.03.2015 року у справі № 21-127а15, від 30.06.2015 року у справі № 21-591а15 (814/283/14), в яких вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції одних і тих самих норм права у подібних правовідносинах, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України зазначила, що наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов’язковою, оскільки з цією обставиною закон пов’язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Як встановлено судом, обґрунтовуючи свої сумніви у правильності зазначеної Позивачем митної вартості товарів заявлених у спірному випадку до декларування, Відповідач послався на те, що в поданих декларантом документах, які підтверджують заявлену митну вартість, містяться розбіжності.

Проте, Відповідачем не вказано, які саме підстави дають обґрунтовану можливість вважати, що Позивачем заявлено неповні чи/або недостовірні відомості саме щодо митної вартості заявленого Позивачем до декларування товару, зокрема, не вказано які саме складові митної вартості є непідтвердженими.

З оскаржуваного рішення Відповідача про коригування заявленої митної вартості товару за другорядними методами не вбачається, в чому саме полягала неможливість визначення митної вартості за першим методом, на підставі поданих документів ТОВ « 100 ШИН».

Посилання Відповідача, як на підставу для невизнання заявленої Позивачем вартості декларуємого товару, на те, що відповідно до проформи інвойсу № 15UKF01-0701 від 24.06.2015 року передплата за товар здійснюється у розмірі 30%, що становить 35632,74 дол. США, у даних до митного оформлення платіжних документах переплата за товар здійснювалась двома частинами у розмірі 17200 дол. США та 18432 дол. США, що у сумі становить 35632 дол. США., суд вважає безпідставними, оскільки проведення Позивачем попередньо оплати пред’явленого до декларування товару двома частинами та з різницею на 0,74 дол. США, ніж визначено у проформі-інвойсі жодним чином не свідчать про не підтвердження Позивачем митної вартості заявленого ним до декларування товару.

Суд наголошує, що проформа-інвойс не є документом, що підтверджує, у даному випадку, митну вартість товару.

Так, відповідно до п.3 ч.2 ст.53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є, у тому числі: рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу).

З огляду на зазначену норму, рахунок-проформа (проформа-інвойс) може бути документом, що підтверджує митну вартість товару лише в тому випадку, якщо імпортований товар не є об'єктом купівлі-продажу.

Однак, в даному випадку імпортований товар є об'єктом купівлі-продажу згідно представленого Позивачем до митного оформлення зовнішньоекономічного контракту № 100SHIN-TR-15 від 10.11.2014 року.

Тобто, оскільки імпортований товар був об'єктом купівлі-продажу, то подання імпортером (ТОВ « 100 ШИН») проформи-інвойс не є обов'язковим.

В свою чергу, з наданих Позивачем до митного оформлення документів, які наявні в матеріалах справи, судом встановлено, що ціна поставляємого Позивачем товару, визначена ним в поданій МД, у загальному розмірі 118775,80 дол. США, цілком відповідає ціні цього товару, що визначена, як у проформі-інвойсі, так і в комерційному інвойсі, а також відповідає даним митної декларації країни відправлення.

Більш того, як вірно зазначено Позивачем, 27.10.2015 року, відповідно до ст.55 МК України, останнім Відповідачу був направлений лист з доданими документами, на підтвердження заявленої у ВМД № 500060001/2015/016490 від 04.09.2015 року митної вартості за першим методом – платіжне доручення від 22.10.2015 року, що підтверджують здійснення Позивачем повної оплати поставляємого йому товару, проте ці документи не були прийняті до уваги митним органом.

З огляду на викладене, суд вважає, що Позивачем надані Відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, що передбачені МК України, що дають можливість визначити митну вартість товару за першим методом визначення митної вартості – за ціною договору (контракту).

Подані документи ідентифікували оцінюваний товар та містили об'єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, які підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті Позивачем на користь продавця.

Таким чином, правильність визначення Позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані Відповідачем, а тому висновки щодо документального не підтвердження Позивачем митної вартості товару є необґрунтованими, а подальше коригування його вартості за допомогою іншого методу є протиправним.

За викладених обставин, суд вважає, що вимоги Позивача про визнання протиправним та скасування рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів, картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів через митний кордон України є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Разом з цим, суд вважає, що не підлягають задоволенню вимоги Позивача про визнання протиправними дії щодо відмови у застосуванні митної вартості, заявленої ТОВ « 100 ШИН» за першим методом митної оцінки за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, оскільки ці дії Відповідача самі по собі не породжують будь-яких правових наслідків для Позивача, не змінюють стану його суб'єктивних прав та обов'язків, а відтак не є юридично значущими діями, які можуть виступати предметом оскарження в адміністративному суді.

Обов'язковою ознакою рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, як предмета адміністративного спору, є прямий (безпосередній) вплив рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень на правовий статус фізичної чи юридичної особи, тобто обмеження її прав, свобод, покладення на неї обов'язків.

З огляду на те, що в правовому регулюванні приймає участь саме рішення суб'єкта владних повноважень, а не окремі дії, вчинені у процесі здійснення владних повноважень, за результатами яких прийнято рішення, ці дії не можуть бути предметом оскарження до адміністративного суду окремо від оскарження рішення.

Обставини щодо вчинення цих дій входять до предмету доведення у справі за позовом про скасування рішення суб'єкта владних повноважень, а їх правова оцінка судом на відповідність встановлених законом компетенції суб'єкта владних повноважень та порядку їх вчинення може бути підставою для скасування рішення як протиправного внаслідок вчинення посадовими особами суб'єкта владних повноважень дій не у спосіб та не у порядку, встановлених законом.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що належним способом захисту прав Позивача є саме визнання протиправним та скасування картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №500060001/2015/00301 та рішення про коригування митної вартості №50006001/2015/610164/2 від 15.09.2015 року.

Згідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст.ст. 11, 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Суд вважає, що Відповідач не довів законності та обґрунтованості прийнятих ним рішень.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд прийшов до висновку про те, що вимоги є частково обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. 3 статті 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Згідно з платіжними дорученнями від 16.12.2015 року ( а.с. 3-5) Позивачем було сплачено судовий збір в загальному розмірі 5544,81 гривень.

З урахуванням задоволення частини позовних вимог, суд дійшов висновку про стягнення з Відповідача, за рахунок його бюджетних асигнувань, на користь Позивача витрати зі сплати судового збору в розмірі 4326,81 гривень.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 86, 94, 128, 159-163 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю « 100 ШИН» до Одеської митниці ДФС про визнання протиправними дії Одеської митниці ДФС щодо відмови у застосуванні митної вартості, заявленої ТОВ « 100 ШИН» за першим методом митної оцінки – за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, скасування картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 500060001/2015/00301, визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів № 50006001/2015/610164/2 від 15.09.2015 року – задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови Одеської митниці ДФС в прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 500060001/2015/00301.

Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів № 50006001/2015/610164/2 від 15.09.2015 року.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Стягнути з Одеської митниці Державної фіскальної служби (юридична адреса: вул. Гайдара, буд. 21-А, м. Одеса, 65078, код ЄДРПОУ 39441717), за рахунок її бюджетних асигнувань, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю « 100 ШИН» (юридична адреса: 65031, м. Одеса, Новомосковська дорога, буд. 5, код ЄДРПОУ 37873875) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 4326,81 гривень (чотири тисячі триста двадцять шість гривень 81 копійку).

Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання в десятиденний строк з дня її проголошення апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Стеценко О.О.