Ухвала суду № 57227662, 14.04.2016, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/820/16

У Х В А Л А

14 квітня 2016 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Гусева О.Г.,

суддів: Бжассо Н.В., Іванов Е.А.,

при секретарі судового засідання - Селімової О.В.,

за участю: позивач не зявився (просив розглядати справу за його відсутності),

представник Апеляційного суду Одеської області не зявився (просив розглядати справу за його відсутності )

представник Державної судової адміністрації України не зявився,

представник Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Апеляційного суду Одеської області, Державної судової адміністрації України, третя особа без самостійних вимог Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області про визнання дій протиправними та про стягнення вихідної допомоги, -

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебуває справа за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Апеляційного суду Одеської області, Державної судової адміністрації України, третя особа без самостійних вимог Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області, за результатом якого позивач просить:

визнати протиправними відмову Апеляційного суду Одеської області та відмову Державної судової адміністрації України у нарахуванні та виплаті судді у відставці ОСОБА_1 вихідної допомоги;

стягнути Апеляційного суду Одеської області 65000, м. Одеса, вул. Гайдара, буд. №24-а на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, місце реєстрації АДРЕСА_1, ідентифікаційний №1979607706, паспорт серії КЕ№290173 вихідну допомогу у розмірі 257686 грн. 00 коп., шляхом списання коштів головним управлінням Державної казначейської служби України в Одеській області з відповідного рахунку.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що її стаж роботи, який давав право на відставку 35 років 11 місяців 27 днів, з них роботи суддею 21 рік 10 місяців 14 днів. Постановою Верховної Ради України від 12.11.2015 року за № 788- VIII та згідно з наказом голови Апеляційного суду Одеської області від 24.11.2015 року за № 207-ос ОСОБА_1, звільнено з посади судді Апеляційного суду Одеської області у зв'язку з поданням заяви про відставку відповідно до п.9 ч.5 ст. 126 Конституції України. При звільнені їй не була нарахована і не виплачена вихідна допомога, на яку вона придбала право після 20 років роботи суддею. 26 листопада 2015 року позивач звернулась до голови Апеляційного суду Одеської області та голови ДСА України з заявою про виплату вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою, відповідно до п.9 ст.126 Конституції України та ст.109 Закону України №2453-VI „Про судоустрій та статус суддів, проте звернення ОСОБА_1 залишено без задоволення з огляду на виключення статті 136 Закону України Про судоустрій і статус суддів № 2453-VI від 07.07.2010 року, якою передбачалась така допомога, у звязку з прийняттям Верховної Радою України Закону України Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні № 1166-VII від 27.03.2014 року. Також позивач вказує на протиправність змін у законодавстві, якими не тільки звужено зміст та обсяг існуючих прав суддів, але й суттєво порушено встановлені Конституцією та законами України гарантії їх незалежності.

В Конституції України, зазначено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (ст. 8). Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод (ст.22). Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України (ст.64).

Згідно ч.1 ст.126 Конституції України, незалежність і недоторканність суддів гарантуються Конституцією і законами України.

Положеннями п. 3.1 рішення № 10-рп/2013 Конституційного Суду України по справі №1-1/2013 за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) статей 103, 109, 131, 132, 135, 136, 137, підпункту 1 пункту 2 розділу XII «Прикінцеві положення», абзацу четвертого пункту 3, абзацу четвертого пункту 5 розділу XIII «Перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-VI з наступними змінами, передбачено, що аналіз розділу VІІІ Конституції України та Закону №2453 дає Конституційному Суду України підстави для висновку, що відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді. Наслідком відставки є, зокрема, припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання і гарантій недоторканості, а також набуттям прав на виплату вихідної допомоги та отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання.

В п. 3.2 рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2013, вказано, що за своєю правовою природою вихідна допомога є разовою формою матеріальної винагороди при виході судді у відставку. Вона виплачується з метою забезпечення йому належних соціально-побутових умов, а також для стимулювання осіб, які перебувають на посаді судді, до довгострокового виконання ними професійних обов'язків.

Враховуючи наведені положення Конституції України та Рішення Конституційного Суду України №5-рп/2002 від 20.03.2002 р., № 20-рп/2004 від 01.12.2004 р., №5-рп/2005 від 22.09.1995р., №4-рп/2007 від 18.06.2007 р. та №19-рп/2010 від 09.09.2010 р., №1-1/2013 від 19.11.2013 року не допускається звуження чи обмеження прав і свобод, інакше ніж у випадках, прямо передбачених Основним Законом України.

Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» № 1166-VII від 27.03.2014 року, виключено статтю 136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VI від 07.07.2010 року, чим обмежено численні права і свободи суддів, закріплені в Основному Законі України.

Конституцією України визначено принцип верховенства права, а також встановлено, що права та свободи можуть бути обмежені виключно у випадках, передбачених Конституцією України, а саме у разі введення воєнного або надзвичайного стану (ст. 64 Конституції України).

Відповідно до ч.5 ст.9 КАС України у разі виникнення в суду сумніву під час розгляду справи щодо відповідності закону чи іншого правового акта Конституції України, вирішення питання про конституційність якого належить до юрисдикції Конституційного Суду України, суд звертається до Верховного Суду України для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності закону чи іншого правового акта.

Пунктом 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 року №9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» передбачено, що у разі невизначеності в питанні про те, чи відповідає Конституції України застосований закон або закон, який підлягає застосуванню в конкретній справі, суд за клопотанням учасників процесу або за власною ініціативою зупиняє розгляд справи і звертається з мотивованою ухвалою (постановою) до Верховного Суду України, який відповідно до ст.150 Конституції може порушувати перед Конституційним Судом України питання про відповідність Конституції законів та інших нормативно-правових актів. Таке рішення може прийняти суд першої, касаційної чи наглядової інстанції в будь-якій стадії розгляду справи.

Під час розгляду справи судом встановлено необхідність звернення до Верховного Суду України для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності положень п.п.1 п.28 Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» № 1166-VII від 27.03.2014 року Конституції України.

Дослідивши зміст позовної заяви, з метою досягнення однозначної визначеності у питанні про те, чи відповідають в контексті доводів позивача положення Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» № 1166-VII від 27.03.2014 року в частині виключення статті 136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VI від 07.07.2010 року наведеним вище положенням Конституції України та, відповідно, у зв'язку з необхідністю з'ясування питання щодо їх конституційності, забезпечення застосування при вирішенні спору норм Закону, які відповідають Конституції України, а також з метою забезпечення дотримання конституційних прав і свобод позивача, суд вважає за необхідне звернутися до Верховного Суду України для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності положення п.п.1 п.28 Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» № 1166-VII від 27.03.2014 року про виключення статті 136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VI від 07.07.2010 року Конституції України.

Пунктом 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 року №9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» передбачено, що у разі невизначеності в питанні про те, чи відповідає Конституції України застосований закон або закон, який підлягає застосуванню в конкретній справі, суд за клопотанням учасників процесу або за власною ініціативою зупиняє розгляд справи і звертається з мотивованою ухвалою (постановою) до Верховного Суду України, який відповідно до ст.150 Конституції може порушувати перед Конституційним Судом України питання про відповідність Конституції законів та інших нормативно-правових актів. Таке рішення може прийняти суд першої, касаційної чи наглядової інстанції в будь-якій стадії розгляду справи.

В судовому засіданні судом обговорено питання щодо зупинення провадження у справі до вирішення Верховним Судом України питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності окремих положень Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» № 1166-VII від 27.03.2014 року Конституції України, питання щодо чого порушено відповідно до даної ухвали та прийняття відповідного рішення Конституційним Судом України.

Згідно п.4 ч.2 ст.156 КАС України, суд має право зупинити провадження у справі в разі наявності інших причин за обґрунтованим клопотанням сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, - до терміну, встановленого судом.

Враховуючи вищевикладене, з метою повного та обєктивного розгляду справи суд вважає, що провадження у даній справі підлягає зупиненню на підставі п.4 ч.2 ст.156 КАС України до вирішення Верховним Судом України питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності окремих положень Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» № 1166-VII від 27.03.2014 року Конституції України, питання щодо чого порушено відповідно до даної ухвали та прийняття відповідного рішення Конституційним Судом України .

Керуючись ст.ст. 9, 156, 160, 165 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Звернутися до Верховного Суду України із зазначеною ухвалою суду для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності окремих положень Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» № 1166-VII від 27.03.2014 року, а саме:

- підпункту 1 пункту 28 Розділу ІІ в частині виключення статті 136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VI від 07.07.2010 року положенням статті 21, частин другої та третьої статті 22, частини першої статті 64, ч.1 ст.126 Конституції України в їх системному взаємозв'язку.

Копію ухвали направити сторонам та Верховному Суду України (разом із копією позовної заяви).

Зупинити провадження у справі до вирішення Верховним Судом України питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності окремих положень Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» № 1166-VII від 27.03.2014 року Конституції України та прийняття відповідного рішення Конституційним Судом України.

Ухвала набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Ухвала в частині зупинення провадження по справі може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: О.Г. Гусев

Суддя: Н.В. Бжассо

Суддя: Е.А. Іванов