Ухвала суду № 57226099, 12.04.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 квітня 2016 року м. Київ К/800/65489/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого суддіБорисенко І.В.суддів Кошіля В.В. Моторного О.А.,розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргуПриватного підприємства «Лінк»на постановуЧеркаського окружного адміністративного суду від 03.10.2014та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26.11.2014у справі № 2а/2370/3187/2012за позовомПриватного підприємства «Лінк»доДержавної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області Державної податкової службипровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Лінк» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області Державної податкової служби, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0001982301, №0001972301 від 24.04.2012.

Справа розглядалася судами неодноразово.

При останньому розгляді справи постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 03.10.2014, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.11.2014, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити, оскільки вважає, що постанову суду першої та ухвалу суду апеляційної інстанції було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідачем подано заперечення на касаційну скаргу, в яких він проти доводів позивача заперечує та просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, як підставні та обґрунтовані.

Відповідно до ч.1 ст.220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне:

- відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП «Лінк» з питань дотримання вимог податкового законодавства у господарських взаємовідносинах з ПП «Інтерагро-Форум» за період з 01.02.2009 по 31.12.2010, за результатами якої складено акт №2/22-12/32940606 від 04.04.2012;

- названим актом перевірки встановлено порушення позивачем, зокрема, вимог п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого позивачем знижено податок на прибуток за 2009 рік на суму 19 167 грн.; пп.7.2.1, пп.7.2.6 п.7.2, пп.7.4.1. п.7.4, пп.7.5.1, п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 №165, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість у грудні 2009 року на суму 18 000 грн., у січні 2010 року на суму 3 667 грн., у лютому 2010 року на суму 7 666 грн. та у березні 2010 року на суму 11 500 грн.

- на підставі названого акту перевірки відповідачем було прийнято:

1) податкове повідомлення-рішення №0001982301 від 24.04.2012, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з ПДВ у розмірі 40 833 грн. за основним платежем та 10 209 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

2) податкове повідомлення-рішення № 0001972301 від 24.04.2012, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 51 042 грн. за основним платежем та 12 761 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Підставою для визначення позивачу спірних сум податкових зобов'язань слугував висновок відповідача про відсутність документів, які б підтверджували реальність виконання робіт по договорах, укладених між позивачем та ПП «Інтерагро-форум». Крім того, в результаті розслідування кримінальної справи встановлено, що директор та засновник ПП «Інтерагро-форум» заперечує свою причетність до фінансово-господарської діяльності підприємства.

Задовольняючи позов, суди першої та апеляційної інстанцій за встановлених обставин справи дійшли висновку, що поданими позивачем доказами не підтверджено рух активів по операціях з ПП «Інтерагро-форум» та що в подальших операціях позивача з ТОВ «Інфоазот», ЗАТ «Юрія», НВК «Фотоприлад», ТОВ «Антена-Сателіт», ПП «Імперіал плюс», TOB «Інтернаціональні телекомунікації» були використані послуги та роботи, які попередньо були придбані саме у ПП «Інтерагро-Форум».

Судова колегія касаційної інстанції погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій. При цьому, колегія суддів виходить з наступного.

Оскільки згідно зі ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, то визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків (як обов'язкова ознака господарської операції) кореспондується з нормами Закону України «Про податок на додану вартість» та Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Пунктами 5.1, 5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Підпунктом 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

З огляду на наведені приписи податкового законодавства, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

При цьому, будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем (як замовником) та ПП «Інтерагро-Форум» (як виконавцем) укладено договір №11/01-2009 від 01.11.2009, за умовами якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання виконати роботи з монтажу, налагодження та ремонту техніки, будівельні роботи, розробку креслень, підготовку технічної документації та інші роботи за заявкою замовника, згідно договірної ціни та кошторису. Також, між позивачем та ПП «Інтерагро-Форум» укладено договори №0213, №0214 від 22.02.2010 на виконання робіт із супроводження погодження та експертизи проектної документації об'єктів ТОВ «Інтертелеком».

Досліджуючи надані позивачем докази на підтвердження реальності спірних операцій з ПП «Інтерагро-Форум», судами попередніх інстанцій встановлено, що в актах здачі-прийняття виконаних робіт №2590, №2771, №І-2772, №-2840, №260, №860, №981/1, №862, №752, №561, №560 не зазначено місце та дата їх складання, посади осіб відповідальних за здійснення господарської операції та їх оформлення, а у актах здачі-приймання виконаних робіт №2771, №2772 №2840 відсутні підписи директора ПП «Лінк». Акт виконаних робіт від 24.03.10, як і договір, не містить переліку робіт, акти виконаних робіт від 26.02.2010, від 30.03.2010, від 30.04.2010, від 30.06.2010, від 26.02.2010, як і договір, не містять переліку робіт на виконання супроводження погодження та експертизи проектної документації; акти виконаних робіт від 03.12.2009, від 21.12.2009, від 28.12.2009 щодо підготовка документації до робочих проектів не містять переліку та конкретизації таких робіт; акт виконаних робіт від 28.12.2009 щодо підготовки документації для розробки технічного завдання не містить деталізації такої документації та вимог (критеріїв) відповідності до неї.

У виписаних ПП «Інтерагро-Форум» податкових накладних від 29.03.2010 №931, від 24.03.2010 № 862, від 24.03.2010 №752, від 26.02.2010 №561, від 26.02.2010 №560 не зазначено номенклатуру виконаних робіт, а вказано «частковий платіж за комплекс робіт» згідно додатків до договору, а у податкових накладних від 03.12.2009 №2590 та від 30.01.2010 № 260 відсутнє прізвище особи, яка склала зазначені податкові накладні.

Крім того, судами попередніх інстанцій порівняно кошториси витрат, що є невід'ємною частиною договорів від 01.06.2007 №1707, від 15.12.2008 №21/12-08, від 17.02.2010 №0210, від 15.02.2010 №0205, від 04.08.2008 №4808, від 01.02.2010 №0126 та встановлено, що зазначені кошториси по взаємовідносинах з ТОВ «Інфоазот», ЗАТ «Юрія», НВК «Фотоприлад», ТОВ «Антена-Сателіт», ПП «Імперіал плюс», TOB «Інтернаціональні телекомунікації» чітко передбачають найменування робіт, ціну, вартість та розрахунок вартості, однак, жодного кошторису витрат щодо робіт (послуг) у відносинах з ПП «Інтерагро-Форум» позивачем не надано.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що вироком Соснівського районного суду м.Черкаси від 05.07.2012, який набрав законної сили, встановлено, що протягом листопада 2008 року - жовтня 2010 року ОСОБА_4, будучи директором та засновником ПП «Інтерагро-Форум», не контролював його фінансово-господарську діяльність, веденням фінансово-бухгалтерської документації та податковою звітністю не займався. ПП «Інтерагро-Форум» було перереєстровано з метою прикриття незаконної діяльності у вигляді проведення безтоварних операцій з підприємствами контрагентами шляхом штучного формування валових витрат та податкового кредиту. У процесі роботи вся офіційна діяльність даного підприємства зводилась до фіктивного підприємництва, а саме, до підготовки, заповнення та підписання первинних фінансово - господарських, бухгалтерських та податкових документів про проведення безтоварних операцій. Допитаний у судовому засіданні директор ПП «Інтерагро-Форум» - ОСОБА_4 вину у скоєнні інкримінованого йому злочину визнав повністю та пояснив, що ПП «Інтерагро-Форум» ніякої господарської діяльності не здійснювало.

Також, у вироку зазначено, що у вчиненні злочинів використано підроблені документи щодо відомостей про ПП «Інтерагро-Форум», до яких внесено неправдиві дані про виробничу базу, склад працівників за професійним та кваліфікаційним рівнем технології виробництва та контролю якості робіт, які необхідні, що у подальшому були подані до Державної архітектурно-будівельної інспекції Міністерства регіонального розвитку та будівництва України для отримання ліцензії на господарську діяльність, пов'язану із створення об'єктів архітектури.

Колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту та валових витрат, що виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена вироком суду, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум податку на додану вартість до податкового кредиту є безпідставними.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 26.01.2016 по справі №21-4781а15.

З огляду на вищевикладене, колегія судів касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позову та скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, оскільки поданими позивачем доказами не підтверджено реальність здійснення спірних господарських операцій з ПП «Інтерагро-Форум».

Доводи касаційної скарги вищенаведені висновки судів попередніх інстанцій не спростовують, а тому не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних судових рішень судами першої та апеляційної інстанцій були порушені норми матеріального чи процесуального права.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до ст.224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Приватного підприємства «Лінк» залишити без задоволення.

2. Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 03.10.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26.11.2014 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.В. Борисенко СуддіВ.В. Кошіль О.А. Моторний