Ухвала суду № 57226044, 02.03.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" березня 2016 р. м. Київ К/800/47613/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

секретар судового засідання Мартиненко Г.В.,

за участю:

представника позивача - Чорного С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Новокаховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області

на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2011 року

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 31 липня 2013 року

у справі № 2-а-3407/11/2170

за позовом Публічного акціонерного товариства «Новокаховський завод «Укргідромех»

до 1. Державної податкової інспекції в місті Нова Каховка Херсонської області,

2. Головного управління Державного казначейства України в Херсонській області

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення та стягнення бюджетного відшкодування, -

В С Т А Н О В И Л А :

Публічне акціонерне товариство «Новокаховський завод «Укргідромех» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції в місті Нова Каховка Херсонської області (далі - відповідач-1), Головного управління Державного казначейства України в Херсонській області (далі - відповідач-2) про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001472301 від 20 травня 2011 року; стягнення з Державного бюджету України на користь ПАТ «Новокаховський завод «Укргідромех» суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 148630,43 грн. (в редакції заяви про зміну позовних вимог від 19 вересня 2011 року № 6-юр/1359).

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2011 року позовні вимоги ПАТ «Новокаховський завод «Укргідромех» були задоволені. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ в м. Нова Каховка Херсонської області від 20 травня 2011 року № 0001472301. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ПАТ «Новокаховський завод «Укргідромех» бюджетне відшкодування з податку на додану вартість у сумі 148630,43 грн. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ПАТ «Новокаховський завод «Укргідромех» витрати зі сплати судового збору у розмірі 1703,40 грн.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 31 липня 2013 року постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2011 року було залишено без змін.

В касаційній скарзі Новокаховська ОДПІ ГУ Міндоходів у Херсонській області, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2011 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 31 липня 2013 року і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

У відповідності до положень частини 1 статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України у справі здійснено заміну відповідача-1 - Новокаховської ОДПІ ГУ Міндоходів у Херсонській області (правонаступника ДПІ в м. Нова Каховка Херсонської області) його правонаступником - Новокаховською ОДПІ ГУ ДФС у Херсонській області.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ в м. Нова Каховка Херсонської області провела невиїзну документальну позапланову перевірку ПАТ «Новокаховський завод «Укргідромех» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку: за квітень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось в період з 01 березня 2010 року по 31 березня 2010 року; за серпень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось в період з 01 червня 2010 року по 31 липня 2010 року; за вересень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось в період з 01 серпня 2010 року по 31 серпня 2010 року; за жовтень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось в період з 01 серпня 2010 року по 30 вересня 2010 року, за результатами якої був складений акт № 522/230-00100256 від 10 травня 2011 року.

За висновками акта перевірки, позивачем були порушені вимоги пункту 1.8 статті 1, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7, підпунктів 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено заявлену суму бюджетного відшкодування на 202797,00 грн., у тому числі по деклараціях: за квітень 2010 року - 1852,00 грн., за серпень 2010 року - 15158,00 грн., за вересень 2010 року - 35271,00 грн., за жовтень 2010 року - 155416,00 грн.

Зокрема, в акті перевірки було вказано, що ПАТ «Новокаховський завод «Укргідромех» не може претендувати на відшкодування коштів з державного бюджету, у зв'язку з тим, що відсутнє джерело відшкодування, оскільки при проведенні зустрічних перевірок по ланцюгу до виробника було встановлено, що у другій та третій ланках, а саме: по контрагентах постачальників позивача (ТОВ «ТП «Метал-Маркет», ТОВ «Касіда Проджект», ТОВ «Турбо-Альянс», ТОВ «Віктрейд ЛТД», ТОВ «СВ-Днепр») не можливо підтвердити факт сплати ними податку на додану вартість до державного бюджету, з огляду на те, що оскільки від органів державної податкової служби, у яких на обліку знаходяться вказані суб'єкти господарювання, надійли відповіді про неможливість проведення зустрічної перевірки, з огляду на те, що вказані товариства мають стан: «відсутність за місцезнаходженням», «фактична адреса не встановлена», «визнано банкрутом».

20 травня 2011 року ДПІ в м. Нова Каховка Херсонської області на підставі вказаного акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0001472301, яким згідно з пунктом 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58 Податкового кодексу України зменшила ПАТ «Новокаховський завод «Укргідромех» суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого на розрахунковий рахунок) з податку на додану вартість на 202797,00 грн., у тому числі по періодах: за квітень 2010 року - 1852,00 грн., за серпень 2010 року - 15158,00 грн., за вересень 2010 року - 35271,00 грн., за жовтень 2010 року - 155416,00 грн., визначила податкове зобов'язання з податку на додану вартість з податку на додану вартість та зобов'язано сплатити суму податку у розмірі 54166,57 грн. та штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 27083,00 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого виходив з того, що позивач правомірно сформував податковий кредит у відповідних податкових періодах по господарських операціях з ТОВ «Виробниче об'єднання «Восход» (згідно договору поставки № 006-м від 15 січня 2010 року), з ТОВ «Інтерпейнт» (згідно договору №18/01-10 від 18 січня 2010 року), та з ТОВ «Торгова компанія «Нова» (згідно договору поставки № К-18/01 від 18 січня 32010 року), з огляду на фактичне виконання сторонами господарських зобов'язань, передбачених договорами, що підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, виписаними належним чином зареєстрованими юридичними особами та платниками податку на додану вартість, які також підтвердили реальність господарських операцій з позивачем та відобразили податок на додану вартість по таких операціях у складі податкових зобов'язань з урахуванням того, що несплата податку продавцями в ланцюгу постачання (в тому числі в разі ухилення від сплати) несе негативні наслідки лише для цих осіб та при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

Однак, повністю погодитись з такими висновками судів першої та апеляційної інстанції колегія суддів не може, з огляду на наступне.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з абзацом 1 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Абзацами 1, 3 підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

За приписами підпункту «а» підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Виходячи з аналізу наведених положень Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), підставою для формування податкового кредиту є наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, яка видається платником податку, що поставляє товари (роботи, послуги), на підтвердження здійснення такої поставки.

Тобто, Закон України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) пов'язує виникнення у платника податків права на включення до складу податкового кредиту податку на додану вартість, сплаченого у складі вартості придбаних товарів (робіт, послуг), із фактичним виконанням робіт (послуг) чи поставкою товарів, у ціні яких цей податок сплачений.

В свою чергу, визначальним для бюджетного відшкодування є фактична сплата отримувачем товарів (робіт та послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (робіт та послуг).

Суд касаційної інстанції відзначає, що наявність у покупця (замовника) належно оформлених документів, які відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість» необхідні для сум податку на додану вартість, сплачених у складі вартості придбаних товарів (робіт, послуг) до податкового кредиту, не є безумовною підставою для податкового кредиту за такими операціями, якщо податковий орган доведе, що відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності, як у випадку нездійснення самих операцій.

Як вбачається з матеріалів справи, в обґрунтування реальності господарських операцій з ТОВ «Виробниче об'єднання «Восход» ТОВ «Інтерпейнт» та з ТОВ «Торгова компанія «Нова» позивач посилався на наявність у нього належним чином оформлених первинних бухгалтерських документів, зокрема: платіжних доручень, товарно-транспортних накладних, прибуткових ордерів, накладних, лімітно-забірних карток, податкових накладних, посвідчень водіїв про відрядження (т.1 арк. справи 50-224). Також, ТОВ «Виробниче об'єднання «Восход» ТОВ «Інтерпейнт» та з ТОВ «Торгова компанія «Нова» були та являються належним чином зареєстрованими юридичними особами та платниками податку на додану вартість, за результатами господарських операцій з позивачем у деклараціях з податку на додану вартість відобразили податкові зобов'язання з податку на додану вартість у відповідних податкових періодах, що підтверджено результатами невиїзних документальних перевірок вказаних контрагентів з питань правових взаємовідносин з ПАТ «Новокаховський завод «Укргідромех», за висновками яких перевірками не було встановлено розбіжностей з відомостями, отриманими від ПАТ «Новокаховський завод «Укргідромех» (т.2 арк. справи 45 (зворотна сторона)-50, 58-63, 76 (зворотна сторона)-79).

В свою чергу, в обґрунтування правомірності оспорюваних податкових повідомлень-рішень з підстав безтоварності господарських операцій між позивачем та вказаними вище контрагентами, податковий орган посилався на те, що при проведенні зустрічних перевірок по ланцюгу до виробника було встановлено, що у другій та третій ланках, а саме: по контрагентах постачальників позивача (ТОВ «ТП «Метал-Маркет», ТОВ «Касіда Проджект», ТОВ «Турбо-Альянс», ТОВ «Віктрейд ЛТД», ТОВ «СВ-Днепр») не можливо підтвердити факт сплати ними податку на додану вартість до державного бюджету, оскільки від органів державної податкової служби, у яких на обліку знаходяться вказані суб'єкти господарювання, надійли відповіді про неможливість проведення зустрічної перевірки, з огляду на те, що вказані товариства мають стан: «відсутність за місцезнаходженням», «фактична адреса не встановлена», «визнано банкрутом», (т.2 арк. справи 66, 69, 74, 81-82).

Колегія суддів вказує, що гідно з пунктом 4.4 розділу 4 Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджених наказом ДПА України № 236 від 22 квітня 2011 року, у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема у зв'язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання (далі - Акт) (додаток 3), реєструє його у Журналі реєстрації довідок про результати проведення зустрічної звірки (актів про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, неявки для підписання, відмови від писання Довідки про результати проведення зустрічної звірки) (далі - Журнал реєстрації довідок/актів) (додаток 4) та вживає відповідних заходів, передбачених актами ДПС України.

Аналогічні положення були закріплені і у Методичних рекомендаціях щодо організації та проведення перевірок підтвердження отриманих від платника податків (іншої особи) відомостей стосовно відносин з контрагентами та дотримання податкового законодавства, затверджених наказом ДПА України від 01 жовтня 2008 року № 622 (які були чинними до 22 квітня 2011 року).

З наведеного слідує, що акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання складається не за результатами проведення зустрічної звірки чи перевірки суб'єкта господарювання, а у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, з огляду на що зазначений акт може бути лише носієм інформації щодо наявності фактів, які унеможливлюють проведення зустрічної звірки та не може містити інформацію щодо фінансово-господарських відносин суб'єктів господарювання.

При цьому, матеріали справи містять роздруківки детальної інформації по податнику податку на додану вартість щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України та копії декларацій з податку на додану вартість ТОВ «ТП «Метал-Маркет», ТОВ «Касіда Проджект», ТОВ «Турбо-Альянс», ТОВ «Віктрейд ЛТД», ТОВ «СВ-Днепр», які містять інформацію щодо розміру податкових зобов'язань вказаних товариств (т.2 арк. справи 211-244).

Разом з цим, суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки вказаним обставинам.

З огляду на викладене, колегія суддів не може визнати законними та обґрунтованими рішення судів першої та апеляційної інстанцій, ухвалені у даній справі, оскільки такі рішення ухвалені без повного та всебічного з'ясування обставин у справі.

Згідно зі статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до пункту 4 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України одним із принципів здійснення правосуддя в адміністративних судах є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.

Принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі розкритий в частинах 4, 5 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, якими встановлено, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі. у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Враховуючи те, що суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, а порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції, постанова Львівського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2011 року та постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2013 року підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді суди повинні також врахувати, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди - покупця товарів (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку за можливі будь-які неправомірні дії постачальників товару зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит та на бюджетне відшкодування. Лише достовірне встановлення в ході судового розгляду на підставі належних доказів факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит та на отримання бюджетного відшкодування. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого правильного визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняте обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст. ст. 55, 160, 167, 210, 220, 221, 223, ч. 2, ч. 4 ст. 227, ст. ст. 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Новокаховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області задовольнити частково.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2011 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 31 липня 2013 року скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ А.М. Лосєв

______ Т.М. Шипуліна