Ухвала суду № 57226025, 13.04.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" квітня 2016 р. м. Київ К/9991/1532/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

секретар судового засідання Шевчук П.О.,

за участю:

представника позивача - Оджиковського В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кнауф Гіпс Донбас»

на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2010 року

у справі № 2а-19874/10/0570

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кнауф Гіпс Донбас»

до Артемівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кнауф Гіпс Донбас» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Артемівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області (далі - відповідач) про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення № 0001131640/0 від 26 липня 2010 року.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 10 листопада 2010 року позов був задоволений. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0001131640/0 від 26 липня 2010 року, винесене Артемівською ОДПІ Донецької області. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Кнауф Гіпс Донбас» витрати по сплаті судового збору у розмірі 3,40 грн.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2010 року постанову Донецького окружного адміністративного суду від 10 листопада 2010 року було скасовано та ухвалено нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі ТОВ «Кнауф Гіпс Донбас», посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2010 року та залишити в силі постанову Донецького окружного адміністративного суду від 10 листопада 2010 року.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Артемівською ОДПІ Донецької області була проведена невиїзна документальна позапланова перевірка ТОВ «Кнауф Гіпс Донбас» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Строй-Променерго» за період з 03 лютого 2009 року по 31 листопада 2009 року, за результатами якої складений акт від 07 липня 2010 року № 1326/23/31279540.

За висновками акта перевірки, позивачем були порушені вимоги підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податку на додану вартість у періоді, який перевірявся, на загальну суму 14711,93 грн., у тому числі: за лютий 2009 року - 1505,00 грн., за квітень 2009 року - 1505,00 грн., за червень 2009 року - 2635,90 грн., за липень 2009 року - 3874,23 грн., за листопад 2009 року - 5191,80 грн.

На вказаний акт перевірки позивачем були подані зауваження, за результатами розгляду яких висновки акту перевірки були залишені без змін.

Зокрема, в акті перевірки було вказано, що позивач неправомірно сформував податковий кредит за господарськими операціями, здійсненими з ТОВ «Строй-Променерго» (згідно договорів підряду: № 1 від 27 квітня 2009 року щодо виконання робіт з улаштування душових кімнат АПК - гірничого цеху; № 2 від 15 травня 2009 року щодо виконання робіт з улаштування душових кімнат АПК - гірничого цеху; № 3 від 06 лютого 2009 року щодо виконання будівельних робіт по РП «Приміщення технічного огляду тепловозів»; № 5 від 23 лютого 2009 року щодо здійснення технічного нагляду за виконанням будівництва по РП «Водовід» від мереж ГПП «Укрпромводчермет»; № 128/4 від 09 січня 2009 року щодо здійснення авторського нагляду за виконанням будівництва по РП «Водовід» від мереж ГПП «Укрпромводчермет»; № 40 від 01 жовтня 2009 року щодо здійснення технічного нагляду за виконанням будівництва по РП «ВЛ 35кВ від підстанції Сіль до підстанції ТОВ «Кнауф Гіпс Донбас»; № 41 від 05 листопада 2009 року щодо здійснення технічного нагляду за виконанням будівництва по РП «Цех кальцинування» на території ТОВ «Кнауф Гіпс Донбас») оскільки згідно акту ДПІ у Будьонівському районі м. Донецька від 11 червня 2010 року № 1024/23-211/33433103 «Про неможливість проведення документальної перевірки ТОВ «Строй-Променерго»» було встановлено, що: ТОВ «Строй-Променерго» не мало на балансі основних фондів (додаток К/1 до декларації з податку на прибуток не подавався, у рядках 4.10, 07 відсутні показники), а згідно довідки за формою № 1ДФ чисельність працюючих у ТОВ «Строй-Променерго» складала одна особа (директор). Вказані обставини слугували підставою для висновку податкового органу про те, що правочини, укладені позивачем з ТОВ «Строй-Променерго», є нікчемними у розумінні положень статті 228 Цивільного кодексу України, а виписані зазначеним контрагентом первинні бухгалтерській документи не дають позивачу права на формування податкового кредиту.

26 липня 2010 року Артемівська ОДПІ Донецької області на підставі вказаного акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0001131640/0, яким згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначила ТОВ «Кнауф Гіпс Донбас» суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на додану вартість у розмірі 22068,00 грн., у тому числі: 14712,00 грн. - за основним платежем, 7356,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що податковий орган дійшов неправомірного висновку про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та ТОВ «Строй-Променерго», оскільки реальність господарських операцій між позивачем та вказаним контрагентом підтверджена належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами (які не містять дефектів форми та змісту), виписаними належним чином зареєстрованою юридичною особою та платником податку на додану вартість, яка мала відповідну ліцензії на здійснення будівельної діяльності (згідно з переліком), з урахуванням того, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по декларуванню та сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання податкового кредиту та має всі документальні підтвердження його розміру.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що відсутність у ТОВ «Строй-Променерго» основних засобів та трудових ресурсів, встановлена актом ДПІ у Будьонівському районі м. Донецька від 11 червня 2010 року № 1024/23-211/33433103, свідчить про неможливість реального виконання вказаним товариством своїх зобов'язань за договорами, укладеними з позивачем, з урахуванням того, що згідно протоколу допиту керівника ТОВ «Строй-Променерго» - ОСОБА_3 від 02 серпня 2010 року йому як керівнику постійно привозили документи, договори, накладні, податкові накладні, кошториси, акти виконаних робіт тощо) по ТОВ «Строй-Променерго», які він підписував та ставив печатки, а найманих працівників товариство не мало.

Однак, повністю погодитись з такими висновками судів колегія суддів не може, з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За приписами абзацу 1 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Як вбачається з матеріалів справи, в обґрунтування реальності господарських операцій з ТОВ «Строй-Променерго» позивач посилався наявність належним чином оформлених первинних бухгалтерських документів, зокрема: податкових накладних, платіжних доручень, договірних цін, локальних кошторисів, кошторисів (які не містять дефектів форми та змісту), виписаних належним чином зареєстрованою юридичною особою та платником податку на додану вартість, яких мав відповідну ліцензії на здійснення будівельної діяльності (згідно з переліком), з урахуванням того, що об'єкти, на яких виконувались такі роботи, були закінчені будівництвом, що підтверджується відповідними свідоцтвами.

В свою чергу, в обґрунтування правомірності оспорюваного податкового повідомлення-рішення податковий орган посилався на те, що відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності, з огляду на обставини, викладені в акті ДПІ у Будьонівському районі м. Донецька від 11 червня 2010 року № 1024/23-211/33433103 «Про неможливість проведення документальної перевірки ТОВ «Строй-Променерго»».

Колегія суддів вказує, що гідно з пунктом 4.4 розділу 4 Методичні рекомендації щодо організації та проведення перевірок підтвердження отриманих від платника податків (іншої особи) відомостей стосовно відносин з контрагентами та дотримання податкового законодавства, затверджених наказом ДПА України № 622 від 01 жовтня 2008 року (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести перевірку контрагента, зокрема у зв'язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності контрагента (посадових осіб контрагента) за місцезнаходженням, відповідальний підрозділ не пізніше 2-х робочих днів від дати надходження запиту складає акт «Про неможливість проведення, перевірки контрагента з питань підтвердження отриманих від платника податків (іншої особи) відомостей» (додаток 3) та вживає відповідні заходи, передбачені Порядком взаємодії.

З наведеного слідує, що акт про неможливість проведення перевірки суб'єкта господарювання складається не за результатами проведення зустрічної звірки чи перевірки суб'єкта господарювання, а у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну перевірку суб'єкта господарювання, з огляду на що зазначений акт може бути лише носієм інформації щодо наявності фактів, які унеможливлюють проведення зустрічної перевірки та не може містити інформацію щодо фінансово-господарських відносин суб'єктів господарювання.

Колегія суддів вказує, що з огляду на викладені обставини, суди попередніх інстанцій зобов'язані були ретельно дослідити реальність господарських операцій, здійснених між позивачем та вказаним вище контрагентом.

Також, суди повинні були перевірити, чи була у позивача при укладенні договорів з ТОВ «Строй-Променерго» мета на отримання необґрунтованої податкової вигоди, зокрема, перевірити такі обставини: можливість (неможливість) реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виконавцем робіт, підприємницької діяльності; наявність (відсутність) необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю (наявністю) управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; фактів укладення ТОВ «Строй-Променерго» цивільно-правових угод з іншими суб'єктами господарювання (фізичними особами) щодо виконання робіт, які були предметами оспорюваних договорів, тощо.

Крім іншого, колегія суддів вказує, що суди повинні перевірити доводи податкового органу стосовно того, що директор ТОВ «Строй-Променерго» - ОСОБА_3 не має відношення до факту ведення господарської діяльності зазначеним підприємством, оскільки матеріали справи взагалі не містять будь-яких доказів, які б підтверджували зазначені обставини (як-то пояснення такої особи, протокол допиту) тощо.

Колегія суддів вказує, що вказані обставини входять до предмету доказування та підлягають обов'язковому встановленню судом.

Згідно зі статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до пункту 4 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України одним із принципів здійснення правосуддя в адміністративних судах є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.

Принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі розкритий в частинах 4, 5 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, якими встановлено, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі. у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Частиною 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Статтею 138 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі. Для встановлення обставин, зазначених у частині першій цієї статті, у судовому засіданні заслуховуються пояснення осіб, які беруть участь у справі, показання свідків, досліджуються письмові та речові докази, у тому числі носії інформації із записаною на них інформацією, висновки експертів.

Таким чином, суд касаційної інстанції не може визнати законними і обґрунтованими судові рішення попередніх інстанцій, оскільки останні ухвалені без повного та всебічного з'ясування обставин, якими сторони обґрунтовують свої вимоги і заперечення, та інших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Наведені порушення судами попередніх інстанцій вимог норм процесуального права щодо всебічного та повного встановлення обставин у справі, як такі, що могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції з огляду на встановлені статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України межі перегляду справи судом касаційної інстанції, згідно частин 2 та 4 статті 227 цього Кодексу є підставою для скасування ухвалених у справі судових рішень і направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

При цьому, колегія суддів вказує, що при новому розгляді суди повинні також врахувати, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди - покупця товарів (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку за можливі будь-які неправомірні дії постачальників товарів (робіт, послуг) зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування податкового кредиту. Лише достовірне встановлення в ході судового розгляду на підставі належних доказів факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками (виконавцями робіт) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит. При цьому, такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого правильного визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняте обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, ч. 2, ч. 4 ст. 227, ст. ст. 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кнауф Гіпс Донбас» задовольнити частково.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 10 листопада 2010 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2010 року скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ А.М. Лосєв

______ Т.М. Шипуліна