Ухвала суду № 57226004, 07.04.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" квітня 2016 р. м. Київ К/800/22358/15

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Олендера І.Я. (доповідача), Карася О.В., Рибченка А.О.,

секретар судового засідання Загородній А.А.,

за участю представника позивача Овчаренко О.Е.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Українська Енергетична Компанія» до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування наказу, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Українська Енергетична Компанія» на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16 березня 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2015 року,

В С Т А Н О В И В:

У січні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Українська Енергетична Компанія» (далі - позивач, ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Українська Енергетична Компанія») звернулось до суду першої інстанції із позовом, в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати наказ Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі - відповідач, ДПІ) № 2487 від 04.12.2014 року «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Українська Енергетична Компанія»;

- визнати протиправними дії ДПІ області щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог додаткового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Укргазавтоматика», податковий номер 31440428, за серпень 2014 року;

- визнати протиправними дії відповідача щодо коригування показників податкової звітності з податку на додану вартість позивача за серпень 2014 року, яке відбулося на підставі акту перевірки № 6007/20-30-22-03/36374863 від 22.12.2014 року, в автоматизованій системі «Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України», сум податкового кредиту з податку на додану вартість, що визначені позивачем у податковій декларації з податку на додану вартість за серпень 2014 року;

- зобов'язати ДПІ відновити показники податкової звітності з податку на додану вартість позивача за серпень 2014 року, в автоматизованій системі «Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України», сум податкового кредиту з податку на додану вартість, що визначені Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Українська Енергетична Компанія» у податковій декларації з податку на додану вартість за серпень 2014 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 16 березня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2015 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Суди попередніх інстанцій мотивували свої рішення тим, що оскаржуваний наказ № 2487 від 04.12.2014 року винесено відповідачем відповідно до вимог пп. 78.1.1 п. 78 ст. 78 Податкового кодексу України (далі - ПК України). Крім того, відображення у системі «Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» будь-яких розбіжностей в задекларованих платниками податків показниках не тягне за собою зміни в обліковій картці платника податків, щодо узгоджених сум податкового кредиту та податкового зобов'язання, не створюють для платника податків будь-яких юридичних наслідків не змінюють прав та обов'язків, оскільки внесення такої інформації не призводить до коригування (збільшення) податкових зобов'язань платника податків.

Не погоджуючись із рішенням судів попередніх інстанцій, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить про їх скасування, як таких, що ухвалені із порушенням норм матеріального та процесуального права, ухвалити нову постанову про задоволення позовних вимог. У доводах касаційної скарги зазначає, що оскаржуваний наказ Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області № 2487 від 04.12.2014 року «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача та дії щодо проведення даної перевірки є протиправними. Податковим органом на підставі висновків, викладених у акті № 6007/20-30-22-03/36374863 від 22.12.2014 року були змінені показники податкової звітності позивача в системі «Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України». Враховуючи, що податкове повідомлення-рішення за результатами перевірки не приймалось та те, що висновки відповідача не відповідають фактичним обставинам справи, дії податкового органу щодо формування таких висновків в акті перевірки та коригування показників податкової звітності є протиправними.

Касаційний розгляд справи проведено у відкритому судовому засіданні, відповідно до ст. 221 КАС України.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини.

13.11.2014 року позивачем було отримано запит Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова № 17361/10-20-30-22-03-94 від 29.10.2014 року про надання пояснень та їх документального підтвердження з ТОВ «Укргазавтоматика».

Листом від 25.11.2014 року позивач відмовив у наданні пояснень та їх документального підтвердження.

04.12.2014 року відповідачем був виданий наказ № 2487 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Українська Енергетична Компанія» на підставі вимог пп. 78.1.1 п. 78 ст. 78 Податкового кодексу України.

На підставі вище зазначеного наказу працівниками ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Укргазавтоматика» за серпень 2014 року.

За наслідками перевірки податкового повідомлення-рішення відповідачем винесено не було.

У підсистемі «Податковий аудит» АІС «Податковий блок» відображені дані про складання ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області акту «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «НВП «Українська Енергетична Компанія» від 22.12.2014 року № 6007/20-30-22-03/36374863.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що зазначена касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Щодо позовних вимог про визнання протиправним дій відповідача щодо коригування показників податкової звітності з податку на додану вартість позивача за серпень 2014 року, яке відбулося на підставі акту перевірки № 6007/20-30-22-03/36374863 від 22.12.2014 року, в автоматизованій системі «Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» та зобов'язання відповідача вчинити певні дії, суд касаційної інстанції зазначає наступне.

У п. 61.1 ст. 61 ПК України визначено, що податковий контроль - це система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Способом здійснення такого контролю є, зокрема, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів (пп. 62.1.2 п. 62.1 ст. 62 ПК України).

Відповідно до ст. 71 ПК України інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - це комплекс заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.

Згідно з приписами пп. 72.1.1 п. 72.1 ст. 72 ПК України для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла, зокрема: від платників податків та податкових агентів, що міститься в податкових деклараціях, розрахунках, інших звітних документах; що міститься у наданих великими платниками податків в електронній формі копіях документів з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинних документах, які ведуться в електронній формі, регістрах бухгалтерського обліку, фінансовій звітності, інших документах, пов'язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів; про фінансово-господарські операції платників податків.

На підставі п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до п. 86.1 ст. 86 ПК України результати перевірок оформляються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності), у разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку у строки, визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.

У разі незгоди платника податків з висновками акта такий платник зобов'язаний підписати такий акт перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.

Відповідно до ст. 74 ПК України податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів. Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (пункт 74.1); зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань (пункт 74.2).

Висновки, викладені в акті перевірки, є відображенням дій працівників податкових органів і самі по собі не породжують правових наслідків для платника податків та, відповідно, такий акт не порушує прав останнього. Включення суб'єктом владних повноважень до бази даних інформації про таку перевірку не створює жодних перешкод для діяльності платника податку.

Тобто, дії контролюючого органу щодо внесення до електронної бази даних інформації, отриманої внаслідок проведення податкової перевірки, у тому числі й складеного за її результатами акта, є лише службовою діяльністю працівників податкового органу на виконання своїх професійних обов'язків по збиранню доказової інформації щодо наявності чи відсутності документального підтвердження відповідних операцій, якщо дії зі здійснення такого контролю не визнані протиправними в установленому порядку. Зазначені дії самі по собі не створюють для платника податків жодних правових наслідків у вигляді зміни або припинення його прав та не породжують для нього обов'язкових юридичних наслідків.

На підставі аналізу зазначених норм права суд касаційної інстанції приходить до висновку , що відносини які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема щодо компетенції контролюючих органів, повноважень і обов'язків їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, урегульовані ПК України. Способом здійснення такого контролю є, зокрема, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів. Інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів. Висновки, викладені в акті перевірки, є відображенням дій податкових інспекторів та не породжують правових наслідків для платника податків і, відповідно, такий акт не порушує прав останнього. Дії контролюючого органу щодо внесення до Інтегрованої системи змін показників податкової звітності суб'єктів господарювання в частині податкового кредиту та податкових зобов'язань на підставі акта перевірки без прийняття податкових повідомлень-рішень не породжують правових наслідків для платників податків та не порушують їхні права, оскільки розміщена в цій системі інформація є службовою та використовується податковими органами для обробки зібраної інформації в автоматичному режимі (використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань) з метою здійснення податкового контролю.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 09.12.2014 року, 03.11.2015 року та 17.11.2015 року у справах № 21-511а14, 21-99а15 та 21-4133а15 відповідно.

З огляду на зазначене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відому у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним дій відповідача щодо коригування показників податкової звітності з податку на додану вартість позивача за серпень 2014 року, яке відбулося на підставі акту перевірки № 6007/20-30-22-03/36374863 від 22.12.2014 року, в автоматизованій системі «Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» та зобов'язання відповідача вчинити певні дії.

Дійшовши висновку про часткове задоволення вимог касаційної скарги, суд касаційної інстанції виходив з наступного.

Судами попередніх інстанцій відмовлено у задоволенні позовних вимог про: визнання протиправним та скасування наказу ДПІ № 2487 від 04.12.2014 року «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Українська Енергетична Компанія»; визнаня протиправним дій відповідача щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог додаткового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «УКРГA3АВТОМАТИКА», податковий номер 31440428, за серпень 2014 року.

Суди попередніх інстанцій, відмовляючи у зазначеній частині позовних вимог, мотивували свої рішення тим, що оскаржуваний наказ № 2487 від 04.12.2014 року винесено відповідачем відповідно до вимог пп. 78.1.1 п. 78 ст. 78 ПК України, а тому відсутні підстави для визнання такого наказу та дій щодо проведення перевірки протиправними.

За змістом частин 4, 5 статті 11 КАС України суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів до своєчасного їх подання.

Предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення.

Позивач неодноразово звертав увагу судів попередніх інстанцій на те, що у відповідача були відсутні правові підстави для винесення оскаржуваного наказу, ДПІ порушено процедуру проведення позапланової невиїзної перевірки.

Відповідно до п. 73.3 ст.73 ПК України органи державної податкової служби мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Згідно з абз. 4 п. 73.3 ст. 73 ПК України письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин, зокрема, коли за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Відповідно до абз. 11 п. 73.3 ст. 73 ПК України платники податків та інші суб'єкти інформаційних відносин зобов'язані подавати інформацію, визначену у запиті органу державної податкової служби, та її документальне підтвердження протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом). У разі, коли запит складено з порушенням вимог, викладених в абзацах першому та другому цього пункту, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит.

Згідно з п. 75.1 ст. 75 ПК України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності певних обставин, зокрема якщо за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту (пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України).

Згідно з п. 78.4 ст. 78 ПК України, про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Стаття 79 ПК України визначає особливості проведення документальної невиїзної перевірки, п. 79.2 якої передбачено, що документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

З огляду на зазначене, суд касаційної інстанції приходить до висновку, що аналізованими нормами ПК України встановлені умови, порядок та підстави прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, зокрема документальних позапланових невиїзних. Лише їх дотримання може бути належною підставою для винесення наказу про проведення перевірки. З наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. Невиконання вимог п. 78.1 ст. 78 та п. 79.2 ст. 79 ПК України призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

Право платника оскаржувати рішення контролюючого органу про проведення перевірки стосовно нього не залежить від виду такої. Реалізація такого права за відсутності обов'язку у контролюючого органу повідомляти про перевірку до її проведення була б неможливою.

Окрім того, незважаючи на проголошену пп. 79.3 ст. 79 ПК України необов'язковість присутності платника податків під час проведення документальних невиїзних перевірок, останній має право бути присутнім. Такий висновок узгоджується з приписами пп. 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 ПК України.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 27.01.2015 року у справі № 21-425а14.

Відмовляючи у задоволені вищевказаних позовних вимог, суди попередніх інстанцій належним чином не перевірили наявність передбачених п. 77.3. ст. 73 ПК України підстав для звернення відповідача до позивача із письмовим запитом № 17361/10-20-30-22-03-94 від 29.10.2014 року, а також чи відповідає такий вищенаведеним нормам ПК України і, як наслідок судами попередніх інстанцій не надано належної правової оцінки доводам позивача, що такий запит складений з порушенням вимог податкового законодавства, а тому ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Українська Енергетична Компанія» звільнено від обов'язку надання відповіді на протиправний запит.

Суди попередніх інстанцій зазначали, що копію наказу від 04.12.2014 року № 2487, повідомлення про проведення перевірки від 04.12.2014 року № 282 та повідомлення про запрошення на проведення перевірки від 04.12.2014 року № 19791/10/20-30-22-03-21 отримано позивачем 19.12.2014 року.

В свою чергу, матеріали справи не містять належних доказів, що підтверджують факт направлення відповідачем вищевказаних документів засобами поштового зв'язку та їх отримання позивачем до початку проведення перевірки.

З огляду на це, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що суди попередніх інстанцій допустили порушення норм процесуального права, а тому рішення судів ухваленні з порушенням положень ст. 159 КАС України.

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 223 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і направити справу на новий розгляд або для продовження розгляду.

Згідно ч. 2 ст. 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанції і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Враховуючи, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення у справі підлягають частковому скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до ч. 2 ст. 227 КАС України.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати все вище викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 220, 221, 223, 227, 230, 231 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Українська Енергетична Компанія» задовольнити частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16 березня 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2015 року у справі № 820/238/15 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним і скасування наказу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області № 2487 від 4 грудня 2014 року «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Українська Енергетична Компанія» та визнання протиправним дії Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог додаткового законодавства по взаємовідносинам з Товариством із обмеженою відповідальністю «Укргазавтоматика» за серпень 2014 року - скасувати, а справу, в цій частині, направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

В іншій частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16 березня 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2015 року у справі № 820/238/15 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Судді: І.Я. Олендер

О.В. Карась

А.О. Рибченко

Повний текст виготовлено 12.04.2016 року.