Ухвала суду № 57225844, 13.04.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 квітня 2016 року м. Київ К/800/59313/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого - Веденяпіна О.А. (судді-доповідача), Зайцева М.П., Маринчак Н.Є.,

секретар судового засідання Корецький І.О.,

за участю: представників позивача: Андрощук Т.О., Мельник Н.Ю.,

розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову та ухвалуДніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2013 року Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2014 рокуу справі№ 804/1974/13-а за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Нікопольський завод сталевих труб «ЮТіСТ»доНікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Нікопольський завод сталевих труб «ЮТіСТ» (далі - ТОВ «НЗСТ «ЮТіСТ») звернулось в суд з адміністративним позовом до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 02 листопада 2012 року № 0000732210.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2013 року, яку залишено без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2014 року, адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 02 листопада 2012 року № 0000732210.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ОДПІ подала касаційну скаргу, в якій просила їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

У запереченні на касаційну скаргу позивач просив її залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, заслухавши представників позивача, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «НЗСТ «ЮТіСТ» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 26 вересня 2011 року по 30 червня 2012 року, за результатами якої складено акт від 15 жовтня 2012 року № 1630/221/37837198, яким встановлено порушення пункту 187.1 статті 187, статтей 193-194, пункту 195.1 статті 195, статті 10 підрозділу 2 Розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 2 465 745, 81 грн., в тому числі за лютий 2012 року - 57 392, 05 грн., за березень 2012 року - 680 313, 61 грн., за квітень 2012 року - 508 234, 53 грн., за травень 2012 року - 769 288, 83 грн., за червень 2012 року - 450 516, 79 грн.

Висновки відповідача про порушення наведених норм ґрунтуються на тому, що позивачем вантажно-митні декларації оформлено з порушенням норм чинного законодавства, при цьому Інспекція посилалась на те, що, зазначаючи в вантажно-митних деклараціях, себе як виробника експортованої продукції (труб), ТОВ «НЗСТ «ЮТіСТ» вказало недостовірні відомості, оскільки, по-перше, до перевірки надано сертифікати виробника на трубну продукцію, в яких зазначено виробника - ЗАТ «НЗСТ «ЮТіСТ», а у позивача відсутні необхідні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортні засоби та інші основні фонди, які об'єктивно необхідні для виготовлення продукції, що ставить під сумнів факт здійснення суб'єктом господарювання, задекларованого основного виду діяльності.

02 листопада 2012 року ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення № 0000732210, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість: за основним платежем на 2 465 745,81 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 616 436,45 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що викладені в акті перевірки висновки податкового органу є необґрунтованими та безпідставними, оскільки здійснення ТОВ «НЗСТ «ЮТіСТ» зовнішньоекономічної діяльності у лютому - червні 2012 року, тобто господарської діяльності з іноземними суб'єктами господарської діяльності, яка побудована на взаємовідносинах, що має місце як на території України, так і за її межами, відбувалися фактично.

Колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктом 193.1 статті 193 Податкового кодексу України ставки податку встановлюються від бази оподаткування в таких розмірах: 17 відсотків; 0 відсотків.

Згідно з пунктом 194.1 статті 194 Податкового кодексу України операції, зазначені у статті 185 цього Кодексу, крім операцій, що не є об'єктом оподаткування, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка, оподатковуються за ставкою, зазначеною в підпункті "а" пункту 193.1 статті 193 цього Кодексу, яка є основною.

Згідно з частинами 5, 6 статті 264 Митного кодексу України з метою визначення правильності заповнення поданої митної декларації та відповідності доданих до неї документів установленим вимогам митний орган здійснює перевірку митної декларації. Митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені цим Кодексом. Факт прийняття митної декларації засвідчується посадовою особою митного органу, яка її прийняла, шляхом проставлення на ній відбитка відповідного митного забезпечення та інших відміток (номера декларації, дати та часу її прийняття тощо), у тому числі з використанням інформаційних технологій.

Абзац 6 пункту 8 Положення про вантажну митну декларацію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09 червня 1997 року № 574 (в редакції, чинній до 01 червня 2012 року встановлює, що оформлена ВМД є підтвердженням надання особі права на поміщення товарів та/або транспортних засобів у заявлений митний режим і прав та обов'язків зазначених у ВМД осіб щодо здійснення ними відповідних фінансових, господарських та інших операцій.

Для визначення бази оподаткування для операцій з реалізації на експорт застосовуються норми підпунктом 195.1.1 пункту 195.1 статті 195 Податкового кодексу України де зазначено, що за нульовою ставкою оподатковуються операції з: експорту товарів (супутніх послуг), якщо їх експорт підтверджений митною декларацією, оформленою відповідно до вимог митного законодавства.

Згідно укладених договорів ТОВ «НЗСТ «ЮТіСТ» закуповувало трубну продукцію у ЗАТ «НЗСТ «ЮТіСТ», а під час реалізації зазначав себе виробником.

З матеріалів справи слідує, що у період лютого-червня 2012 року Товариство здійснювало реалізацію продукції на експорт.

За перевіряємий період ТОВ «НЗСТ «ЮТіСТ» на експорт реалізовано трубну продукцію на суму 12 328, 729, 04 грн. в тому числі: в лютому 2012 року - 286 960, 25 грн.; в березні 2012 року - на суму 3 401 568, 03 грн.; в квітні 2012 року - на суму 2 541 172, 63 грн.; в травні 2012 року - на суму 3 846 444, 18 грн.; в червні 2012 року - на суму 2 252 583, 95 грн.

Факт перетину товарів митного кордону України, позивач підтвердив наданими до податкового органу з податковими деклараціями з податку на додану вартість оригіналів п'яти основних аркушів (примірник декларанта) вантажних митних декларацій, які оформлені митним органом під час здійснення митного оформлення експорту товарів, з відміткою митного органу, про те, що задекларовані товари вивезені за межі митної території України в повному обсязі.

Крім того, митні декларації оформлені ТОВ «НЗСТ «ЮТіСТ» належним чином та без порушень митного законодавства України, що підтверджується відповідними відмітками на ВМД.

За період лютий-червень 2012 року позивачем операції оподатковувались за нульовою ставкою податку, тобто на законних підставах.

Статтею 1 Закону України «Про підтвердження відповідності» № 2406-III від 17 травня 2001 року встановлено, що виробник - юридична або фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності, відповідальна за проектування, виготовлення, пакування та маркування продукції незалежно від того, виконуються зазначені операції самою цією особою чи від її імені.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про захист прав споживачів» № 1023-XII від 12 травня 1991 року встановлено, що виробник - суб'єкт господарювання, який виробляє товар або заявляє про себе як про виробника товару чи про виготовлення такого товару на замовлення, розміщуючи на товарі та/або на упаковці чи супровідних документах, що разом з товаром передаються споживачеві, своє найменування (ім'я), торговельну марку або інший елемент, який ідентифікує такого суб'єкта господарювання; або імпортує товар.

Статтею 1 Закону України «Про загальну безпечність нехарчової продукції» № 2736-VI від 02 грудня 2010 року встановлено, що виробник - це фізична чи юридична особа - резидент України, яка є виготовлювачем продукції, або будь-яка інша особа-резидент України, яка заявляє про себе як про виготовлювача, розміщуючи на продукції відповідно до законодавства своє найменування, торговельну марку чи інше позначення, або особа - резидент України, яка відновлює продукцію.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, Державною митною службою України листом від 13 грудня 2010 року № 11/2-10.10/15938-ЕП, повідомлено керівникам митних органів про наступне: - «З метою однозначного тлумачення поняття «виробник товарів» при внесенні до вантажної митної декларації відомостей про зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів, під поняттям «виробник товарів» слід розуміти особу, яка заявляє про себе як про виробника товару, розміщуючи на товарі та/або на упаковці чи супровідних документах, що разом з товаром передаються споживачеві, своє найменування (ім'я), торговельну марку або інший елемент, який ідентифікує таку особу, незалежно від того, чи виготовляє ця особа товар безпосередньо, чи такий товар виготовляється на її замовлення.».

Таким чином, висновки податкового органу про те, що Товариством зазначено невірну інформацію стосовно виробника продукції є неправомірними та спростовуються вищезазначеними чинними законами України та документами Митної служби України.

Крім того, в акті перевірки від 15 жовтня 2012 року зазначено, що: - «Нікопольською ОДПІ Дніпропетровської області ДПС на адресу ТОВ «НЗСТ «ЮТіСТ» було направлено запит № 20929/10/22-215 від 27 вересня 2012 року про надання копій сертифікатів виробника трубної продукції. На момент реєстрації акту перевірки підприємством надано реєстр сертифікатів з вказанням номеру та дати видачі, копії сертифікатів не надані.».

В своєму запиті від 27 вересня 2012 року ОДПІ просила ТОВ «НЗСТ «ЮТіСТ» надати сертифікати виробників на трубу, придбану у ВК2-«Фабер», ТОВ «Рантьє-Днєпр», ЗАТ «НЗСТ «ЮТіСТ», ТОВ ВКП «Стальпром», ТОВ «Інтерпайп Ніко-Тьюб» та ТОВ МТ-1.

У відповідь на запит Товариством було надано реєстри сертифікатів якості на трубну продукцію ТОВ «НЗСТ «ЮТіСТ», реалізованою на експорт, були надані відповідачу в кількості 55 шт., що підтверджується підписом посадової особи відповідача про отримання вказаних сертифікатів та інших документів на супровідному листі позивача.

Крім того, податковим органом в акті перевірки зазначено, що «за результатами аналізу документів, які були надані до перевірки встановлено відсутність необхідних трудових ресурсів, виробничого обладнання, транспортних засобів та інших основних фондів, що дає змогу ставити під сумнів факт здійснення суб'єктом господарювання, задекларованого основного виду діяльності».

Вищий адміністративний суд України погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що оскільки на ТОВ «НЗСТ «ЮТіСТ» працювало 18 осіб позивач мав можливість і трудові ресурси для закупівлі у ЗАТ «НЗСТ «ЮТіСТ» трубної продукції та її подальшої реалізації.

Також, безпідставними є твердження податкового органу про відсутність у ТОВ «НЗСТ «ЮТіСТ» можливості придбати протягом грудня 2011 року - червня 2012 року трубну продукцію у ЗАТ «НЗСТ «ЮТіСТ», оскільки останнього «визнано банкрутом» на підставі постанови Господарського суду Дніпропетровської області від 08 червня 2012 року, виготовлення трубної продукції передує проходження певного циклу, що потребує значного часу, а також тим, що згідно вказаної постанови ліквідаційну процедуру було встановлено до 08 червня 2012 року, тому ЗАТ «НЗСТ «ЮТіСТ» мало можливість здійснювати закінчення проходження циклу виготовлення трубної продукції та реалізовувати її ТОВ «НЗСТ «ЮТіСТ».

За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що у податкового органу були відсутні підстави для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення від 02 листопада 2012 року № 0000732210.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних судових рішень судами першої та апеляційної інстанцій були порушені норми матеріального чи процесуального права.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин підстави для скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій відсутні.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

Касаційну скаргу Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та у порядку, визначеними статтями 236 - 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді О.А. Веденяпін М.П. Зайцев Н.Є. Маринчак