Ухвала суду № 57225830, 13.04.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" квітня 2016 р. м. Київ К/800/6217/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого - Веденяпіна О.А. (суддя-доповідач), Зайцева М.П., Костенка М.І.,

секретар судового засідання Корецький І.О.,

за участю: представника відповідача: Богдановської Т.В.,

розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Поляна Україна Груп»

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2015 року

у справі № 826/14147/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Поляна Україна Груп»

до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві

про визнання незаконним та скасування рішення,

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Поляна Україна Груп» (далі - Товариство) звернулось в суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - ДФС) про визнання незаконним та скасування рішення від 28 лютого № 260846/21-129/0085 про застосування фінансових санкцій.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києві від 31 жовтня 2014 року позов задоволено повністю; визнано протиправним та скасовано рішення від 28 лютого 2013 року № 260846/21-129/0085 про застосування фінансових санкцій.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2015 року апеляційну скаргу ДФС задоволено,постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 жовтня 2014 року скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову Товариства відмовлено у повному обсязі.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій просив його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ДФС проведено фактичну перевірку магазину позивача, за результатами якої складено акт перевірки від 17 січня 2013 року № 0013/01/36592399 про результати фактичної перевірки з питань додержання суб'єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами (далі - акт), згідно з яким позивачем порушено вимоги пункту 226.9 статті 226 Податкового кодексу України (далі - ПК України), пункту 20 Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року № 1251 та статті 11 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».

Зі змісту акта слідує, що у магазині на підставі ліцензії здійснюється роздрібна торгівля алкогольними напоями. Також, виявлено, що у магазині зберігаються алкогольні напої з метою їх подальшої реалізації, які марковані марками акцизного податку, на яких зазначено суму акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, яка не відповідає сумі, що встановлена з урахуванням чинних на дату розливу продукції ставок акцизного податку, міцності продукту та місткості тари.

На підставі висновків, що викладені в акті, ДФС прийнято рішення про застосування фінансових санкцій від 28 лютого 2013 року № 260846/21-129/0085, яким до позивача застосовано штрафні фінансові санкції у розмірі 8 500, 00 грн. за зберігання алкогольних напоїв без марок акцизного податку встановленого зразка.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що податковим органом не було доведено правомірність та обґрунтованість прийнятого рішення про застосування фінансових санкцій.

Скасовуючи рішення суду першої інстанцій та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що матеріали справи не містять відомостей про відшкодування позивачем на користь держави різниці вартості марок, в тому числі і під час митного оформлення.

Колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на таке.

Згідно з абзацом 3 частини 4 статті 11 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» алкогольні напої та тютюнові вироби, які виробляються в Україні, а також такі, що імпортуються в Україну, позначаються марками акцизного податку в порядку, визначеному законодавством.

Пунктом 20 Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року № 1251 (далі - Положення) передбачено, що у разі виробництва на митній території України алкогольних напоїв і тютюнових виробів чи ввезення таких товарів на митну територію України покупці марок зобов'язані забезпечити їх маркування марками встановленого зразка у такий спосіб, щоб марка розривалася під час відкупорювання (розкривання) товару.

Підпунктом 222.2.1 пункту 222.2 статті 222 ПК України визначено, що податок із ввезення на митну тертою України підакцизних товарів (продукції) сплачується платниками податку до або в день подання митної декларації.

Відповідно до підпункту 222.2.2 пункту 222.2 статті 222 ПК України у разі ввезення маркованої підакцизної продукції на митну територію України податок сплачується під час придбання марок акцизного податку з доплатою (у разі) потреби на день подання митної декларації.

Пунктом 216.4 статті 216 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань у разі ввезення підакцизних товарів (продукції) на митну територію України є дата подання митному органу митної декларації для митного оформлення або дата нарахування такого податкового зобов'язання митним органом у визначених законодавством випадках.

Отже, для імпортованої продукції передбачено перший строк сплати податку під час придбання марок акцизного податку, а останній розрахунок на строк сплати акцизного податку припадає на день подання митної декларації до митного органу.

Тобто дата подання митної декларації до митного органу і є датою визначення ставки для сплати акцизного податку з імпортованої маркованої алкогольної продукції, а не дата розливу цієї продукції. Таке правило сплати податку при імпорті алкогольних виробів збігається з правилом для всієї імпортованої продукції, визначеним у пункті 216.4 статті 216 ПК України.

Положеннями підпунктів 222.1.2, 222.1.3 пункту 222.1 статті 222 ПК України передбачають строк сплати акцизного податку з вітчизняних алкогольних виробів лише при придбанні марок акцизного податку.

З аналізу вищезазначених норм чинного законодавства слідує, що з метою встановлення відповідності між визначеною ставкою акцизного податку на час виробництва певної алкогольної продукції та фактично сплаченим розміром податку з такої продукції законодавець встановив певні правила.

Відповідно до абзацу 4 пункту 226.9 статті 226 ПК України вважаються такими, що немарковані: алкогольні напої з марками акцизного податку, на яких зазначення суми акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, не відповідає сумі, визначеній з урахуванням чинних на дату розливу продукції ставок акцизного податку, міцності продукції та місткості тари.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що продукція, яка досліджувалась під час перевірки податковим органом, є імпортованою та завезена на митну територію України, сума акцизного податку сплачена імпортерами згідно з нормами чинного законодавства та дотримано усі істотні умови (вимоги) щодо імпортованого товару. Алкогольна продукція була маркованою акцизними марками встановленого зразка, а суми акцизного податку, зазначені на акцизних марках, відповідали встановленим на той час ставкам акцизного податку на момент оформлення вантажно-митних декларацій.

Підсумовуючи вищевикладене, суд касаційної інстанції прийшов до висновку, що судом апеляційної інстанції помилково скасовано рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, яке прийнято на підставі повного та всебічного дослідження обставин справи з дотриманням вимог законодавства.

Відповідно до статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Зважаючи на викладене, постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а помилково скасована постанова суду першої інстанції - залишенню в силі.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Поляна Україна Груп» задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2015 року скасувати та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду м. Києві від 31 жовтня 2014 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та у порядку, визначеними статтями 236 - 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді О.А. Веденяпін М.П. Зайцев М.І. Костенко