Ухвала суду № 57225789, 07.04.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 квітня 2016 року м. Київ К/800/1808/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Островича С.Е., Сіроша М.В., Степашка О.І.

розглянула в порядку письмового провадження касаційну скаргу Путильського районного споживчого товариства на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2015 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2015 року у справі за позовом Державної податкової інспекції у Путильському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області до Путильського районного споживчого товариства про стягнення податкового боргу, -

ВСТАНОВИЛА:

Державна податкова інспекція у Путильському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області (далі - ДПІ у Путильському р-ні) звернулась до суду з позовом до Путильського районного споживчого товариства (далі - Путильське районне СТ) в якому просить стягнути податковий борг.

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2015 року позовні вимоги задоволено.

Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2015 року апеляційну скаргу Путильського районного СТ залишено без задоволення, а постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2015 року - залишено без змін.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій Путильського районного СТ подало касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2015 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2015 року та відмовити ДПІ у Путильському р-ні в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

ДПІ у Путильському р-ні винесено податкове повідомлення - рішення №0000242300 від 15 липня 2008 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій відповідно до ст.17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" на загальну суму 1046763,00 грн.

Не погоджуючись із винесеним податковим повідомленням - рішенням про застосування штрафних (фінансових) санкцій, відповідач оскаржив його у судовому порядку, проте постановою Вищого адміністративного суду України від 29 жовтня 2014 року у справі №К/9991/10650/12 касаційну скаргу ДПІ у Путильському р-ні задоволено. Скасовано рішення судів попередніх інстанцій та відмовлено у задоволенні позову про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення - рішення №0000242300 від 15.07.2008 року.

Оскільки сума заборгованості є узгоджена з моменту набрання законної сили постанови Вищого адміністративного суду України від 29 жовтня 2014 року №К/9991/10650/12, податковим органом винесено податкову вимогу форми «Ю» за №215-25 від 24 квітня 2015 року, яка зобов'язує відповідача сплатити суму податкового боргу, включаючи штрафні (фінансові) санкції (штрафи) та пеню, нараховану на нього (за їх наявності).

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 27 липня 2015 року у справі №824/997/15-а позов задоволено повністю. Визнано протиправними дії ДПІ у Путильському р-ні щодо визнання фінансових санкцій в сумі 1046763,00 грн. податковим боргом за узгодженим грошовим зобов'язанням. Визнано протиправним та скасовано податкову вимогу №215-25 від 24 квітня 2015 року. Проте постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 01 вересня 2015 року апеляційну скаргу ДПІ у Путильському р-ні задоволено повністю, скасовано постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 27 липня 2015 року у справі №824/997/15-а та прийнято нову постанову, якою в адміністративному позові Путильського районного СТ відмовлено.

У відповідності до ч. 1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно з ч. 5 ст. 254 КАС України постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Судами попередніх інстанцій зазначено, що оскільки рішення ДПІ у Путильському р-ні №0000242300 від 15 липня 2008 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 1046763,00 грн. є чинним, з моменту набрання судовим рішенням в справі №К/9991/10650/12 законної сили, відповідач, з урахуванням судового рішення у справі №824/997/15-а, зобов'язаний сплатити заборгованість по штрафних (фінансових) санкціях на суму 1046763,00 грн.

Відповідно до ст. 25 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995 р. № 265/95-ВР суми фінансових санкцій, які визначені статтями 17 - 24 цього Закону, підлягають перерахуванню суб'єктами підприємницької діяльності до Державного бюджету України в десятиденний термін з дня прийняття органами державної податкової служби України рішення про застосування таких фінансових санкцій.

Пунктом 59.1 ст. 59 ПК України передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Крім того судами попередніх інстанцій зазначено, що позивач направив відповідачу податкову вимогу форми "Ю" № 215-25 від 24 квітня 2015 року, дана вимога отримана відповідачем 29 квітня 2015 року, що підтверджується відміткою про вручення рекомендованого поштового відправлення.

Підпунктом 14.1.175. п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно п.п. 20.1.32 п. 20.1 ст.20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Відповідно до п. 95.1 ст. 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (п. 95.2, п. 95.3 ст.95 ПК України).

Відповідно до п. 60.6 ст. 60 ПК України, якщо нарахована сума грошового зобов'язання або податкового боргу збільшується внаслідок їх адміністративного оскарження, раніше надіслане (вручене) податкове повідомлення-рішення або податкова вимога не відкликаються. На суму збільшення грошового зобов'язання надсилається окреме податкове повідомлення-рішення, а на суму збільшення податкового боргу окрема податкова вимога не надсилається (не вручається).

Судами попередніх інстанцій зазначено, що після вручення податкової вимоги сума податкового боргу у відповідача не змінилася, але податковий борг не був погашений відповідачем в повному обсязі, податкова вимога позивачем додатково не надсилалася, крім того відповідач не виконував зобов'язання по сплаті застосованих фінансових санкцій, у результаті чого виникла заборгованість по штрафних санкціях у розмірі 1046763,00 грн.

Відповідно до п. 95.3 ПК України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

За таких обставин суди першої та апеляційної інстанцій дійшли до висновку про порушення відповідачем вимог податкового законодавства щодо сплати податкових зобов'язань, що є підставою для стягнення коштів з рахунків у банках, які обслуговують платника (відповідача) з погашення податкового боргу.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог ДПІ у Путильському р-ні.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Путильського районного споживчого товариства залишити без задоволення, постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2015 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович М. В. Сірош О.І. Степашко