Ухвала суду № 57225764, 13.04.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 квітня 2016 року м. Київ К/800/41754/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Суддів Рецебуринського Ю.Й. (доповідача),

Ємельянової В.І.,

Стародуба О.П.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом прокурора Чернігівської області до Державної виконавчої служби України, треті особи - головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Артемчук Т.В., ОСОБА_4, про визнання протиправною та скасування постанови,

за касаційною скаргою прокуратури Чернігівської області на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2015 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2015 року прокуратура Чернігівської області звернулась до суду з позовом в якому просила: визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби Артемчука Т.В. (далі - державний виконавець ВПВР ДВС України Артемчука Т.В.) від 25 лютого 2015 року ВП №45957758 про накладення штрафу.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 червня 2015 року, позов задоволено повністю. Визнано протиправною та скасовано постанову головного державного виконавця ВПВР ДВС України Артемчука Т.В. про накладення штрафу від 25 лютого 2015 року ВП №45957758.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2015 року скасовано рішення суду першої інстанції та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

З'ясувавши обставини справи, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права згідно статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів приходить до висновку про відмову у задоволенні касаційної скарги.

Судами встановлено, що постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2014 року у справі №2а-4726/10/2570, поновлено ОСОБА_4 на посаді помічника прокурора м.Чернігова з 12 серпня 2010 року. Рішення звернуто до негайного виконання. 23 грудня 2014 року Чернігівським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист.

Постановою головного державного виконавця ВПВР ДВС України Артемчуком Т.В. від 30 грудня 2014 року ВП №45957758 відкрито виконавче провадження з виконання даного рішення.

Листами від 17 січня 2015 року №11-25вих15, від 10 лютого 2015 року №11-98вих15 позивач повідомив відповідача про виконання рішення суду щодо поновлення ОСОБА_4 на роботі.

25 лютого 2015 року головним державним виконавцем ВПВР ДВС України Артемчуком Т.В. прийнято постанову про накладення штрафу на позивача за повторне невиконання рішення суду без поважних причин у розмірі 1360 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що постанова відповідача про накладення повторного штрафу за невиконання рішення суду, винесена всупереч вимог Закону України «Про виконавче провадження», оскільки ОСОБА_4 фактично поновлено на посаді на підставі наказу прокуратури Чернігівської області від 17 січня 2015 року №37-к, яким скасовано наказ прокурора Чернігівської області від 11 серпня 2010 року №229-к та копією розрахункового листа за січень 2015 року.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що державний виконавець діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом України «Про виконавче провадження», оскільки наказ прокуратури Чернігівської області від 17 січня 2015 року №37-к не містить відомостей про поновлення ОСОБА_4 на роботі.

Відповідно до частини першої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Згідно з частиною сьомою статті 235 Кодексу закноів про працю України (далі -КЗпП) рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року №606-ХIV (далі - Закон №606-XIV) визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) є сукупністю дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно пункту 1 частини другої статті 11 даного Закону державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Частиною другою статті 25 Закону №606-XIV державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Згідно з частиною першою статті 27 Закону №606-XIV у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Відповідно до частини першої статті 76 Закону №606-XIV рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується негайно. Виконання рішення вважається закінченим з дня видачі відповідного наказу або розпорядження власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом, фізичною особою, фізичною особою - підприємцем, який прийняв незаконне рішення про звільнення або переведення працівника, після чого державний виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

У разі невиконання власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом, фізичною особою, фізичною особою - підприємцем рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника на них накладається штраф та застосовуються інші заходи, передбачені законом (частина друга статті 76 Закону №606-XIV).

Відповідно до пункту 34 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» роз'яснено, що стосовно до правил статті 24 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.

Отже, аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що законодавець передбачає обов'язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення працівника на роботі і цей обов'язок полягає у тому, що у роботодавця виникає обов'язок видати наказ про поновлення працівника на роботі після оголошення рішення суду, і лише після видання наказу про поновлення на роботі таке рішення можна вважати виконаним.

Так, судом апеляційної інстанції правильно встановлено, що наказом прокуратури Чернігівської області від 17 січня 2015 року №37-к було скасовано наказ прокурора Чернігівської області від 11 серпня 2010 року №229-к про притягнення помічника прокурора міста Чернігова юриста 1 класу ОСОБА_4 до дисциплінарної відповідальності та звільнення із займаної посади, але вказаний наказ не містить відомостей про його поновлення.

Частиною першою статті 89 Закону №606-XIV у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Згідно з частиною другою вказаної статті, у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону.

Накладення штрафу за невиконання та повторне невиконання судового рішення може бути застосоване лише при умові, що судове рішення не виконано без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати судове рішення, проте не зробив цього.

Таким чином, правильними є висновки суду апеляційної інстанції про правомірність дій державного виконавця щодо накладення штрафу за повторне невиконання судового рішення, оскільки позивачем не надано доказів винесення наказу про поновлення на роботі, а отже і доказів його виконання.

Суд апеляційної інстанції повно і всебічно встановив обставини справи, дав їм належну юридичну оцінку, правильно застосував норми матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для скасування або зміни прийнятого ним рішення.

Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И ЛА:

Касаційну скаргу Прокуратури Чернігівської області залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута у порядку і з підстав, передбачених статтями 235-237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Ю.Й. Рецебуринський

Судді В.І. Ємельянова

О.П. Стародуб