Ухвала суду № 57225493, 15.03.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-А

Справа 752/3015/14 Головуючий у 1-ій інстанції - Хоменко О.Л.

Апеляційне провадження № 22-ц/796/4559/2016 Доповідач - Музичко С.Г.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого - судді: Музичко С.Г.,

суддів: Рейнарт І.М., Кирилюк Г.М.

при секретарі: Матвійчуку І.Ю.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 12 жовтня 2015 року в справі за позовом ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Іллічівське» про визнання недійсним пункту договору та стягнення коштів,

в с т а н о в и л а:

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 12 жовтня 2015 року в задоволенні позову ОСОБА_2. до ПАТ «СК «Іллічівське» про визнання недійсним пункту договору та стягнення коштів відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 12 жовтня 2015 року та постановити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі та стягнути з ПАТ «СК «Іллічівське» на його користь 37 905 грн. страхового відшкодування, 5 000 грн., моральної шкоди та судові витрати.

Вказує на те, що висновок, який суд першої інстанції поклав в основу свого рішення, не може бути належним доказом, як такий, що складений без дотримання вимог закону. Страхове відшкодування виплачено з порушенням строків визначених у договорі, що судом не прийнято до уваги.

Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд виходив з того, що відмова страховика у виплаті страхового відшкодування позивачу ґрунтується на умовах договору та вимогах закону.

Колегія суддів погоджується із таким висновком, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно з ст. 982 ЦК України істотними умовами договору страхування є предмет договору страхування, страховий випадок, розмір грошової суми, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату у разі настання страхового випадку (страхова сума), розмір страхового платежу і строки його сплати, строк договору та інші умови, визначені актами цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про страхування» страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої никає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про страхування» добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.

Судом встановлено, що 30.12.2013 року між позивачем та відповідачем було укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів №40-05-012275, а саме: автомобіль Тойота Корола, д/н НОМЕР_1. Відповідно до п.5.5. договору вартість застрахованого автомобіля становить 133 0000 грн. Згідно з п.13.1 договору розмір збитку визначається без урахування фізичного зносу.

27.01.2014 року позивач звернувся до Шевченківського РУГУ МВС України із заявою про викрадення автомобіля позивача.

28.01.2014 року позивач повідомив відповідача про настання страхового випадку та подав заяву про виплату страхової виплати.

05.03.2014 року між сторонами укладено договір №1 про передачу права власності на автомобіль «Тойота Королла» д/н НОМЕР_1 відповідно до п.п.1.1., 1.2 якого ПАТ «СК «Іллічівське» сплачує страхувальнику повну суму страхового відшкодування за викрадений автомобіль у розмірі 110 562,35 грн.

На рахунок позивача 14.03.2014 року було сплачено 33 168,70 грн., на підставі страхового акту № ЦО-43682-ЦО-05-0000012275-01 від 05.03.2014 року що становить 30% від страхової суми.

31.07.2014 року та 01.08.2014 року позивачу було перераховано 77 393,65 грн., що складає 70 % від загальної суми.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об»єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

За встановлених обставин, суд першої інстанції вірно вважав виконаними відповідачем взяті зобов'язання за договором від 05.03.2014 року шляхом виплати позивачу обумовленої суми страхового відшкодування, з якою погодився позивач підписавши договір.

Отже, доводи апеляційної скарг, щодо невірно визначеної вартості автомобіля спростовуються умовами договору, які сторони погодили відповідно до вимог ст. 628 ЦК України.

Рішення суду відповідає вимогам закону, зібраним доказам, обставинам справи і підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

Згідно з ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 303,304, 307,308, 313-315,317 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 12 жовтня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подання до цього суду касаційної скарги.

Головуючий:

Судді: