Постанова № 57225408, 16.03.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" березня 2016 р. Справа№ 910/2337/15-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Корсакової Г.В.

суддів: Власова Ю.Л.

Станіка С.Р.

при секретарі судового засідання - Сташук Т.А.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Якусевич І.Г. - керівник, Гетьман А.Л. - за довіреністю

розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства "Мірт" на рішення господарського суду міста Києва від 28.09.2015 (дата підписання 05.10.15)

у справі №910/2337/15-г (суддя Грєхова О.А.)

за позовом Приватного підприємства "Мірт"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕДШОУ"

про стягнення 74967,05 грн.

ВСТАНОВИВ:

Приватним підприємством "Мірт" заявлено позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕДШОУ" заборгованості за Договором про надання послуг №39/12 від 25.06.2012 в розмірі 74967,05 грн., з яких: 58200,00 грн. - основний борг, 4147,35 грн. - 3% річних та 12619,70 грн. - інфляційні втрати.

Рішенням господарського суду міста Києва від 28.09.2015 у справі №910/2337/15-г в позові відмовлено повністю.

Рішення суду мотивовано тим, що Приватним підприємством "Мірт" не доведено факту укладення з Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛЕДШОУ" Договору (про надання послуг) №39/12 від 25.06.2012, а також прийняття відповідачем відповідних послуг за актом від 04.07.2012.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Приватне підприємство "Мірт" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 28.09.2015 у справі №910/2337/15-г та прийняти нове рішення про задоволення позову Приватного підприємства "Мірт" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕДШОУ".

Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевим господарським судом порушено норми матеріального та процесуального права.

Скаржник зазначає, що господарський суд безпідставно вимагав від позивача оригінали договору від 25.06.2012 та акту наданих послуг від 04.07.2012, безпідставно призначив судову експертизу для визначення виконавців підпису на таких документах. Скаржник вказує, що позивачем до суду були надані копії вказаного договору та акту, що завірені належним чином, а тому в силу приписів ст. 36 ГПК України такі копії є належними письмовими доказами при вирішенні господарського спору. За доводами скаржника, факт відображення сторонами спору господарської операції з надання послуг у податковому обліку свідчить про реальне існування спірної господарської операції та виключає будь-які сумніви щодо автентичності копій долучених позивачем договору та акту наданих послуг. Скаржник зазначає, що договір містить всі істотні умови, підписаний та скріплений печатками сторін, а отже по змісту та формі відповідає вимогам закону, тобто є укладеним, а у разі доведення того, що підпис у договорі стороні договору не належить, то це може свідчити про його недійсність, так як відсутнє волевиявлення на укладення договору.

Разом з апеляційною скаргою скаржник також подав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення місцевого господарського суду.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.11.2015 у справі №910/2337/15-г у складі колегії суддів: головуючий суддя - Корсакова Г.В., судді: Власов Ю.Л., Станік С.Р. поновлено Приватному підприємству "Мірт" строк на подання апеляційної скарги на рішення господарського суду міста Києва від 28.09.2015 у справі №910/2337/15-г, прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено її розгляд на 12.01.2016.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 12.01.2016 у зв'язку з перебуванням судді Станіка С.Р. у відпустці, для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Корсакова Г.В., судді: Власов Ю.Л., Майданевич А.Г.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.01.2016 у справі №910/2337/15-г у складі колегії суддів: головуючий суддя - Корсакова Г.В., судді: Власов Ю.Л., Майданевич А.Г. прийнято апеляційну скаргу Приватного підприємства "Мірт" на рішення господарського суду міста Києва від 28.09.2015 до провадження.

У судове засідання 12.01.2016 представники відповідача з'явилися. Представник позивача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.01.2016 у справі №910/2337/15-г розгляд справи відкладено на 03.02.2016.

02.02.2016 через відділ документального забезпечення суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить рішення господарського суду міста Києва від 28.09.2015 залишити без змін.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 03.02.2016 у зв'язку з виходом з відпустки судді Станіка С.Р., якого було визначеного для розгляду даної справи відповідно автоматизованого розподілу судової справи між суддями, для розгляду справи сформовано колегію у складі: головуючий суддя - Корсакова Г.В., судді: Власов Ю.Л., Станік С.Р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.02.2016 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Корсакова Г.В., судді: Власов Ю.Л., Станік С.Р. прийнято справу №910/2337/15-г за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Мірт" на рішення господарського суду міста Києва від 28.09.2015 до провадження.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.02.2016 розгляд справи відкладено на 23.02.2016.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.02.2016 розгляд справи відкладено на 16.03.2016.

В судове засідання 16.03.2016 представник позивача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце судового розгляду повідомлений належним чином. Жодних клопотань чи заяв до суду позивач не подавав.

Колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника позивача, явка якого в судове засідання обов'язковою не визнавалась.

В судовому засіданні 16.03.2016 представники відповідача заперечували проти апеляційної скарги та просили оскаржуване рішення залишити без змін.

Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно із ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників відповідача, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як зазначає позивач, 25.06.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛЕДШОУ (замовник) та Приватним підприємством "Мірт" (виконавець) було укладено Договір (про надання послуг) №39/12, відповідно до умов якого замовник замовляє, а виконавець надає послуги по встановленню та забезпеченню роботи обладнання (Додаток 1), що є власністю замовника, під час проведення 29-30 с. Ржищів фестивалю "Тернопільське коло" (п.п. 1.1. договору).

За умовами п. 3.3., 3.4. договору вартість послуг по цьому договору становить 58200,00 грн. з ПДВ, а розрахунок між сторонами проводиться шляхом перерахування на розрахунковий рахунок виконавця 100% загальної суми цього договору зазначеного в п. 3.3.

Відповідно до п. 3.5. договору факт надання послуг замовником, передбачених цим договором підтверджується актом наданих послуг, який підписується уповноваженими представниками кожної із сторін не пізніше п'яти днів після надання послуг.

Згідно з Додатком №1 до договору "Специфікація та вартість наданих послуг" сторони визначили найменування послуг, їх кількість та вартість, а саме: послуга по забезпеченню роботи світлодіодного екрана (2 дні) вартістю 27200,00 грн.; послуги по монтажу свідлодіодного екрана (2 дні) вартістю 31000,00 грн.; а всього 58200,00 грн. з ПДВ.

За твердженнями позивача, на виконання умов договору Приватне підприємство "Мірт" надало Товариству з обмеженою відповідальністю "ЛЕДШОУ" послуги загальною вартістю 58200,00 грн., що підтверджується актом наданих послуг від 04.07.2012, який підписаний представниками сторін без зауважень та скріплений печатками підприємств, а також податковою накладною.

В той час як відповідач, в порушення взятих на себе зобов'язань за Договором (про надання послуг) №39/12 від 25.06.2012, оплату наданих послуг не здійснив, у зв'язку з чим, за ТОВ «Ледшоу» утворилась заборгованість в сумі 58200,00 грн. стягнення якої є предметом позову у даній справі. Крім суми основного боргу, у зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання, позивач просить суд стягнути з відповідача 4 147,35 грн. 3% річних та 12 619,70 грн. інфляційних втрат.

Заперечуючи проти позову, відповідач стверджує, що договір між ним та позивачем не укладався, не підписувався уповноваженими на те представниками та не скріплювався печатками підприємств; подані позивачем копії договору та акту наданих послуг є сфальсифікованими з підробленням підпису директора ТОВ «Ледшоу»; ніякого заходу за участю ПП «Мірт» під назвою « 29-30 с. Ржищів фестивалю «Тернопільське коло» спільно з ТОВ «Ледшоу» у 2012 році не відбувалось, ніяких послуг позивач не надавав відповідачу у 2012 році і не був замовником на жодних заходах.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про відмову в задоволенні позову та виходить з наступного.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦК України ( в редакції станом на 25.06.2012) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

У п. 2.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено: письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії (стаття 36 ГПК). Якщо документи, які мають значення для правильного вирішення спору, і підписи на них виготовлені стороною за допомогою будь-яких технічних засобів, то такі документи повинні прийматись господарським судом як письмові докази, досліджуватись та оцінюватись за загальними правилами ГПК.

Якщо подані копії документів, у тому числі виготовлені з використанням технічних засобів, викликають сумніви, господарський суд може витребувати оригінали цих документів, у тому числі для огляду в судовому засіданні з наступним поверненням цих оригіналів особі, яка їх подала. Для перевірки достовірності поданих суду документів може бути призначено судову експертизу.

Як вбачається з матеріалів справи, з метою встановлення обставин щодо достовірності спірних договору та акту наданих послуг, господарським судом міста Києва ухвалою від 16.03.2015 було призначено судову експертизу на вирішення якої поставлені наступні питання: - чи виконано підпис на договорі про надання послуг №39/12 від 25.06.2012 року та акті наданих послуг від 04.07.2012 від імені директора Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕДШОУ" Якусевичем Ігорем Геннадійовичем?; - що було нанесено раніше на договір про надання послуг № 39/12 від 25.06.2012 року та акт наданих послуг від 04.07.2012 року відтиск печатки ТОВ "Ледшоу" чи текст? Проведення експертизи доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, провадження у справі зупинено до проведення судової експертизи та отримання висновку експертів.

15.05.2015 до господарського суду міста Києва надійшло клопотання судового експерта відповідно до якого він зазначив, що для проведення експертизи необхідно надати оригінал досліджуваного договору про надання послуг № 39/12 від 25.06.2012 та акту наданих послуг від 04.07.2012, оскільки п. 1.1 Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 №53/5 та зареєстрованих в Мін'юсті України 03.11.1998 за № 705/3145 для проведення почеркознавчих досліджень рукописних записів та підписів надаються оригінали документів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.05.2015 зобов'язано сторони надати оригінали досліджуваних Договору (про надання послуг) №39/2 від 25.06.2012 та акту наданих послуг від 04.07.2012.

Втім, як убачається з повідомлення КНДІСЕ від 11.08.2015 №6835/15-32/6836/15-33, клопотання експерта не виконане - оригінали досліджуваних документів надані так і не були, у зв'язку з чим експерти керуючись п.п. 1.1., 3.3.5. Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, на підставі ч. 5 ст. 31 ГПК України, повідомили про неможливість надання висновку судово-почеркознавчої експертизи та судового-технічної експертизи документів.

З огляду на дані обставини, ухвалами господарського суду міста Києва від 13.08.2015 та від 07.09.2015 повторно зобов'язано сторони надати: оригінал Договору (про надання послуг) №39/12 від 25.06.2012; оригінал Додатку №1 до договору № 39/12 від 25.06.2012 "Специфікація та вартість наданих послуг"; оригінал Акту наданих послуг згідно з договором № 39/12 від 25.06.2012 - для огляду у судовому засіданні.

Однак, оригінали витребуваних судом документів сторонами не представлені: позивачем - з посиланням на можливість вирішення спору на підставі наявних доказів, а відповідачем - з огляду на відсутність договору та акту як таких.

Відповідно до ч. 3 ст. 36 Господарського процесуального кодексу України оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

Пунктами 2.3., 2.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" роз'яснено, що якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення.

У разі неподання оригіналів документів на вимогу суду справа розглядається за наявними доказами, оцінка яких здійснюється відповідно до вимог статей 32, 33, 43 ГПК.

Згідно з п. 2.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.

Як вбачається з матеріалів справи в обґрунтування позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за договором про надання послуг №39/12 від 25.06.2012 позивач надав копії Договору (про надання послуг) №39/12 від 25.06.2012; Додатку №1 до договору № 39/12 від 25.06.2012 "Специфікація та вартість наданих послуг" та Акту наданих послуг від 04.07.2012 згідно з договором № 39/12 від 25.06.2012.

В свою чергу, відповідач заперечує факт укладення з позивачем вказаного договору та його підписання уповноваженим на те представником та факт отримання від позивача послуг за вказаним договором.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Отже, учасники правочину, дійшовши згоди щодо всіх істотних умов договору, складають і підписують відповідний письмовий документ, надаючи згоді встановленої форми.

З огляду на вищевикладене та враховуючи ненадання позивачем оригіналів Договору (про надання послуг) №39/12 від 25.06.2012; Додатку №1 до договору № 39/12 від 25.06.2012 "Специфікація та вартість наданих послуг" та Акту наданих послуг від 04.07.2012 згідно з договором № 39/12 від 25.06.2012, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позивачем не доведено факт укладення з Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛЕДШОУ» Договору (про надання послуг) №39/12 від 25.06.2012, а також надання позивачем та прийняття відповідачем відповідних послуг за актом від 04.07.2012, а відтак, й існування заборгованості у заявленому розмірі.

Доводи скаржника про те, що доказом існування спірної господарської операції та погодження сторонами її вартості, є оформлена позивачем податкова накладна та відображення відповідачем у податковій звітності вказаної господарської операції в липні 2012 року, обґрунтовано відхилені судом першої інстанції, оскільки підставою для формування фінансової та податкової звітності підприємства є безпосередньо первинні документи, які фіксують та підтверджують господарську операцію і є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків, а не навпаки.

Окрім цього, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було подано до податкового органу уточнений розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість, у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за звітний (податковий) період липень 2012 року та здійснено відповідне коригування з виключенням вказаної господарської операції з податкового обліку, що не суперечить приписам статті 50 Податкового кодексу України (Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 20.05.2013 у справі №5013/1032/12).

На доводи скаржника про те, що договір №39/12 від 25.06.2012 містить усі істотні умови, підписаний та скріплений печатками сторін, а відтак є укладеним, колегія суддів зазначає, що оскільки позивачем не надано оригіналу вказаного договору, а відповідачем факт його укладення заперечується, то доводи позивача про укладеність договору належним чином не підтверджені.

Посилання позивача на ту обставину, що відповідачем не надано доказу визнання спірного договору недійсним, правомірно відхилені судом першої інстанції, оскільки не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено (договір, який не укладено). Відтак, у суду відсутні підстави покладати на відповідача тягар доказування недійсності спірного правочину, оскільки відповідачем заперечується сам факт його укладення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позовні вимоги є необґрунтованими, недоведеними та задоволенню не підлягають.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення відповідає фактичним обставинам, матеріалам справи та вимогам законодавства, а тому підстав для його зміни чи скасування не вбачається.

Керуючись статтями 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Мірт" на рішення господарського суду міста Києва від 28.09.2015 у справі №910/2337/15-г залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 28.09.2015 у справі №910/2337/15-г залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/2337/15-г повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Г.В. Корсакова

Судді Ю.Л. Власов

С.Р. Станік