Постанова № 57225291, 15.04.2016, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

15 квітня 2016 року Справа № 924/119/16

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Маціщук А.В.

судді Гулова А.Г. ,

судді Петухов М.Г.

за участю представників сторін:

позивача - пред-ка ОСОБА_1 (пост. дов. б/н від 02.03.2016 р.)

відповідача - пред-ка ОСОБА_2 (пост. дов. від 25.02.2016 р. - копія у справі)

третьої особи - не з'явився

органу ДВС - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача

на ухвалу господарського суду Хмельницької області від 15.03.16 р.

у справі № 924/119/16 (суддя Субботіна Л.О. )

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Господарник"

до ОСОБА_2 оф Сайпрес Паблік Кампані Лімітед (Bank of Cyprus Company Limited, м.Нікосія Республіка Кіпр)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3

про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню

в с т а н о в и в :

Відповідно до ухвали господарського суду Хмельницької області від 15.03.2016 р. у справі № 924/119/16 задоволено заяву позивача товариства з обмеженою відповідальністю "Господарник" про вжиття заходів до забезпечення позову та зупинено стягнення на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 № 4915 від 29.12.2015 р., яке здійснюється в рамках виконавчого провадження відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, боржником за яким є товариство з обмеженою відповідальністю "Господарник", стягувачем - ОСОБА_2 оф Сайпрес Паблік Кампані Лімітед.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою, відповідач ОСОБА_4 оф Сайпрес Паблік Кампані Лімітед подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Хмельницької області від 15.03.2016 р. у справі № 924/119/16 про забезпечення позову та відмовити у задоволенні клопотання позивача про вжиття заходів до забезпечення позову.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, скаржник пояснює, що ухвала господарського суду Хмельницької області від 15.03.2016 р. підлягає скасуванню, оскільки прийнята за неправильного зясування обставин справи, з порушенням норм процесуального права. Посилаючись на норми ч.1 ст.24 Закону України «Про іпотеку», скаржник доводить, що у даному випадку обов'язок доказування того, що на час укладення оспорюваного договору не було здійснено відступлення права вимоги за кредитними договорами, покладається на позивача. Однак, позивач не надав жодного доказу на підтвердження відсутності повноважень у пана ОСОБА_5 та/або ОСОБА_6 на укладення вищезазначених угод. Окрім того, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 посвідчувався правочин про відступлення права вимоги за іпотечним договором, а не за договором стосовно відступлення кредиту. Відповідно до п.9.1 договору відступлення права вимоги за іпотечним договором - цей договір, а також усі питання, що виникають з або у зв'язку з ним, регулюються та тлумачаться за законодавством України. Оскільки на момент вчинення правочину у нотаріуса були відсутні будь-які докази нікчемності договорів відступлення права вимог за кредитом (договір факторингу) та рішень суду щодо визнання їх недійсними, такі договори є чинними та створюють для їх сторін відповідні правові наслідки.

Скаржник стверджує, що належним та допустимим доказом підтвердження статусу іпотекодержателя та/або іпотекодавця, окрім договору іпотеки, є витяг з державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію іпотеки. Відповідно до витягу № 32464512 від 20.01.2015 р. в графі «Іпотекодержатель» зазначено «ОСОБА_2 оф Сайпрес Паблік Кампані Лімітед», і така інформація є загальнодоступною.

Наголошує, що забезпечивши позов шляхом зупинення виконавчого провадження, яке здійснював орган державної виконавчої служби, господарський суд вийшов за межі власних повноважень, оскільки в силу частини першої ст.67 ГПК України господарський суд вправі зупинити виключно стягнення, яке здійснюється у безспірному порядку на підставі виконавчого документа. Враховуючи те, що предметом спору є визнання вчиненого виконавчого напису таким, що не підлягають виконанню, обраний позивачем спосіб захисту, кореспондується з пунктом 4 частини 1 статті 49 Закону України "Про виконавче провадження", і у разі задоволення позову виконавче провадження підлягає закінченню. Скаржник зазначає, що задоволення клопотання позивача про забезпечення позову у такий спосіб є передчасним вирішенням спору по суті, що суперечить вимогам процесуального законодавства та є підставою для скасування ухвали господарського суду про забезпечення позову.

На думку скаржника, незалежно від результатів вирішення господарським судом спору в даній справі, видача наказу та примусове виконання рішення за вищевказаними позовними вимогами не провадиться, оскільки право позивача захищається шляхом визнання факту, а не передачі майна чи вчинення певних дій. Отже, очевидним є відсутність обставин, які можуть утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду у цій справі. Такі доводи скаржника відповідають правовим позиціям Вищого господарського суду України, викладеним у постановах від 05.08.2013 р. у справі № 925/192/13-г та від 03.07.2012 р. у справі № 5002-23/3012-2011.

Таким чином, скаржник вважає, що господарським судом першої інстанції неправильно застосовані норми ст.ст.66-67 ГПК України, оскільки застосування визначених ст.67 ГПК України заходів можливе лише у разі, якщо невжиття заходів до забезпечення позову може в подальшому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду, що не підтверджується матеріалами справи.

Позивач товариство з обмеженою відповідальністю «Господарник» у відзиві на апеляційну скаргу заперечив проти її задоволення і зазначив, що суд першої інстанції повністю зясував обставини справи, обєктивно, обґрунтовано та з дотриманням норм матеріального і процесуального права прийняв вказану ухвалу, відтак, апеляційна скарга не підлягає задоволенню /а.с.55-58/. Зазначає, що зупинення виконавчого провадження та його закінчення мають різну правову природу та юридичні наслідки, а тому твердження скаржника про те, що захід забезпечення позову, який передбачає лише зупинення виконавчого провадження, є вирішенням справи по суті, не відповідає дійсності. Звертає увагу колегії суддів на те, що вчинення виконавчого напису № 4915 від 29.12.2015 р. щодо спірних вимог на користь спірного кредитора підтверджується тим, що напис вчинено без надання приватному нотаріусу достатніх документів на підтвердження переходу прав кредитора від Марфін ОСОБА_8 Паблік Ко ЛТД (первинний кредитор) до Сайпрес ОСОБА_8 Паблік Ко ЛТД (наступний кредитор); без надання документів, які б підтверджували наявність прав ОСОБА_8 оф Сайпрес Паблік Кампані Лімітед як кредитора за основним зобов'язанням - кредитним договором від 18 серпня 2008 року, як того вимагає п.11 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172; без надання приватному нотаріусу будь-яких документів, які б підтверджували правомірність відступлення Сайпрес ОСОБА_8 Паблік Ко ЛТД прав вимоги за кредитним та іпотечним договорами під час процедури санації банку відповідно до кіпрського закону про санацію кредитних та інших установ 2013 року (Закон 17(І)/2013). Також зазначає, що розмір вимог, вказаних у виконавчому напису № 4915 від 29.12.2015 р., та розмір заборгованості, вказаний у повідомленні про дефолт від 09.02.2015 р., яке відповідач направив позивачу, мають розбіжності, що спростовує безспірний характер заборгованості.

Позивач вважає, що наслідком визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, за умови проведення всіх необхідних дій щодо реалізації майна позивача в рамках виконавчого провадження буде здійснення повороту виконання рішення на підставі ст.122 ГПК України. Враховуючи наведене, позивач просить залишити ухвалу господарського суду Хмельницької області від 15.03.2016 р. без змін.

В судовому засіданні представники скаржника/відповідача та позивача підтримали свої позиції, викладені в апеляційній скарзі та відзиві.

Представник скаржника зазначив, що заходи до забезпечення позову, вжиті оскаржуваною ухвалою, жодним чином не впливають на виконання рішення суду у даній справі, а тому вказана ухвала винесена передчасно. Стверджує, що незалежно від результатів вирішення спору у даній справі, видача наказу та примусове виконання рішення за позовними вимогами не провадиться, оскільки право позивача захищається шляхом визнання факту, а не передачі майна чи вчинення певних дій.

Представник позивача в судовому засіданні наголосив, що невжиття заходів до забезпечення позову у даній справі утруднить або зробить неможливим виконання рішення суду у даній справі, оскільки за спірним виконавчим написом нотаріуса розпочаті виконавчі дії, накладено арешт на майно позивача, крім того, відповідач є нерезидентом, а тому реалізація майна позивача в порядку виконавчого провадження вплине на майновий стан позивача та в подальшому утруднить поворот виконання рішення суду у справі та повернення коштів в Україну.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 та орган ДВС не забезпечили участь представника в судових засіданнях.

Зважаючи, що судом вжито необхідних заходів для завчасного повідомлення сторін, третьої особи та органу ДВС про час і місце розгляду справи, що підтверджено рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення /а.с.52-54/, явка представників сторін в судове засідання обовязковою не визнавалась і додаткові докази не витребовувались, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги без участі представника третьої особи та органу ДВС за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали оскарження ухвали у даній справі, наявні в них докази, перевіривши оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, заслухавши пояснення представника скаржника/відповідача та позивача в судовому засіданні, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваної ухвали норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню. При цьому апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги чи позицією іншої сторони і перевіряє законність та обґрунтованість ухвали місцевого господарського суду в повному обсязі.

Судом встановлено та матеріалами оскарження ухвали підтверджено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Господарник» звернулося до суду з позовом до відповідача ОСОБА_4 оф Сайпрес Паблік Кампані Лімітед про визнання виконавчого напису нотаріуса № 4915 від 29.12.2015 р. таким, що не підлягає виконанню /а.с.3-5/. Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що 01.02.2016 р. отримав з відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України постанову старшого державного виконавця Бурли В.Е. про відкриття виконавчого провадження № 49878320 /а.с.6-8/ на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 № 4915 від 29.12.2015 р. про звернення стягнення на нежилий будинок, загальною площею 3210,4 кв.м., що розташований за адресою: Хмельницька обл., м. Кам'янець-Подільський, вул. Гагаріна, 42/1, та належить на праві власності позивачу /а.с.9/. Позивач вважає, що відповідачу не належать права іпотекодержателя за договором іпотеки від 04.09.2008 р., а тому він не мав права звертатися до приватного нотаріуса за оформленням виконавчого напису для звернення стягнення на предмет іпотеки для задоволення вимог за кредитним договором.

Також позивач вказує, що заборгованість не є безспірною.

Із усіх вищевказаних підстав позивач вважає виконавчий напис безпідставним, тому просив суд визнати виконавчий напис нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

15.03.2016 р. в судовому засіданні представник позивача подав заяву про забезпечення позову /а.с.10-11/, в якій просить вжити заходів до забезпечення позову шляхом винесення ухвали про зупинення стягнення на підставі виконавчого напису № 4915 від 29.12.2015 р. приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, яке здійснюється в рамках виконавчого провадження № 49878320 відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, що підтверджується протоколом судового засідання від 15.03.2016 р. /а.с.25/.

Обґрунтовуючи необхідність забезпечення позову, позивач зазначив, що необхідність вжиття заходів до забезпечення позову пов'язана із тим, що в іншому випадку при продовженні виконавчого провадження № 49878320 та реалізації в його рамках виконавчого напису № 4915 від 29.12.2015 р. позивач може безповоротно втратити право власності на належний йому нежилий будинок, загальною площею 3210,4 кв.м., розташований за адресою: Хмельницька обл., м.Кам'янець-Подільський, вул.Гагаріна, 42/1, а відповідач безпідставно отримає кошти від реалізації цього об'єкту в рамках виконавчого провадження. Отже, на думку заявника, при невжитті заходів забезпечення позову існує висока ймовірність, що Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України здійснить реалізацію належного позивачу нерухомого майна, що в кінцевому результаті утруднить або унеможливить виконання рішення у справі.

Реальність виникнення такої ситуації підтверджується постановою державного виконавця від 05.02.2016 р. про арешт вищезазначеного майна, а також копією доручення № 244/17 та постанови про утворення виконавчої групи від 03.02.2016 р. /а.с.14-15,17-19/.

Колегія суддів не погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення заяви про вжиття заходів до забезпечення позову, враховуючи наступне.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.106 ГПК України окремо від рішення місцевого господарського суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали місцевого господарського суду про забезпечення позову, скасування забезпечення позову.

Відповідно до ст.66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених ст.67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

За змістом ст.67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, з-поміж іншого, зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Підставою для вжиття заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення про те, що невжиття заходів до забезпечення позову у подальшому утруднить або зробить неможливим виконання рішення господарського суду у разі задоволення заявлених вимог. Відтак, забезпечення позову у господарському процесі застосовується з метою забезпечення реального виконання судового рішення.

У пунктах 1, 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладання арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду і є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи.

Колегія суддів звертає увагу, що в господарських судах при вирішенні спору між боржниками і стягувачами про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, вирішується питання про захист права, заснованого на приписах цивільного чи господарського законодавства, тобто розглядається справа за наявності між боржниками і стягувачами спору про право.

Незалежно від результатів вирішення господарським судом спору в даній справі видача наказу та примусове виконання рішення за вищевказаними позовними вимогами не провадиться, оскільки право позивача захищається шляхом визнання факту, а не передачі майна чи вчинення певних дій. Отже, очевидним є відсутність обставин, які можуть утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду у цій справі.

(Такої правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постановах від 03.07.2012 р. у справі № 5002-23/3012-2011, від 05.08.2013 р. у справі № 925/192/13-г, від 16.03.2016 р. у справі № 914/2972/15).

Разом з тим, колегія суддів вважає, що твердження позивача, з якими погодився суд першої інстанції, в частині наявності підстав для вжиття заходів до забезпечення позову з огляду на можливість реалізації нерухомого майна до вирішення справи № 924/119/16 не можуть бути взяті до уваги з огляду на предмет позову. Враховуючи те, що предметом спору є визнання вчиненого виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, обраний позивачем спосіб захисту, кореспондується з пунктом 4 ч.1 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження», і у разі задоволення позову виконавче провадження підлягає закінченню.

Таким чином, вжиття заходів до забезпечення позову в даному випадку суперечить змісту статті 66 Господарського процесуального кодексу України, оскільки зупинення стягнення, вчинене за ухвалою суду від15.03.2016 р., ніяким чином не може вплинути на виконання рішення у даній справі.

З урахуванням наведеного заява товариства з обмеженою відповідальністю "Господарник" про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису № 4915 від 29.12.2015 р. приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 у справі № 924/119/16 задоволенню не підлягає.

Інші доводи сторін (стосовно підстав вчинення виконавчого напису) стосуються вирішення спору по суті, тому колегія суддів не приймає їх до уваги.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідача ОСОБА_4 оф Сайпрес Паблік Кампані Лімітед підлягає задоволенню, а ухвала господарського суду Хмельницької області від 15.03.2016 р. у справі № 924/119/16 скасуванню відповідно до п.4 ч.1 ст.104 ГПК України, оскільки судом першої інстанції неправильно застосовані норми процесуального права.

Судові витрати покладаються на позивача згідно з ч.1 ст.49 ГПК України.

Керуючись ст.ст.49,99,101,103-105,106 Господарського процесуального кодексу України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_8 оф Сайпрес Паблік Кампані Лімітед задоволити. Ухвалу господарського суду Хмельницької області від 15.03.2016 р. у справі № 924/119/16 скасувати.

Прийняти нове рішення. У задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю "Господарник" про забезпечення позову від 15.03.2016 р. у справі № 924/119/16 - відмовити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Господарник" (02090, м. Київ, вул.Сосюри, 5, кім. 415А, код ЄДРПОУ 30971302) на користь ОСОБА_8 оф Сайпрес Паблік Кампані Лімітед (Республіка Кіпр, м. Нікосія, Стассіну 51, ОСОБА_9, 1599, Строволос) - 1378,00 грн. витрат на судовий збір за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Хмельницької області видати наказ на виконання даної постанови.

Матеріали оскарження ухвали у справі № 924/119/16 повернути господарському суду Хмельницької області.

Головуючий суддя Маціщук А.В.

Суддя Гулова А.Г.

Суддя Петухов М.Г.