Постанова № 57225225, 13.04.2016, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" квітня 2016 р.Справа № 914/600/15

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

Головуючого-судді: Данко Л.С.,

суддів: Галушко Н.А.,

ОСОБА_1,

при секретарі судового засідання Кіт М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Західагроінвест», № 04/03/16 від 04.03.2016 р. (вх. № ЛАГС 01-05/1149/16 від 10.03.2016 р.),

на рішення Господарського суду Львівської області від 24 лютого 2016 року

у справі № 914/600/15 (суддя Король М.Р.),

порушеній за позовом

Позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Західагроінвест», м. Київ,

До відповідача: Державного територіально-галузевого обєднання «Львівська залізниця» в особі відокремленого підрозділу «Тернопільська дистанція колії», м. Львів,

Про: зобовязати Державне територіально-галузеве обєднання «Львівська залізниця» в особі Відокремленого підрозділу «Тернопільська дистанція колії» відновити залізничну колію позначену номером 1 (№ 1) від стрілочного переводу СП № 36 Р-50 1/9 до стрілочного переводу СП № 11 Р-50 1/11 та номером 3 (№ 3) від стрілочного переводу СП № 11 Р-50 1/11 до упора, станції Тернопіль, що знаходиться за адресою м. Тернопіль, вул. Поліська, 14, характеристика якої зазначена в технічному паспорті підїзної колії не загального користування Тернопільського головного підприємства МТЗ, виготовленого Львівським державним проектно-вишукувальним інститутом залізничного транспорту «Львівтранспроект» (замовлення № 92038) від 1992 року та належить на праві приватної власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Західагроінвест» (позовні вимоги уточнені заявою про уточнення позовних вимог № 30/03/15 від 30 березня 2015 року (вх. № ГС 13514/15 від 31.03.15 р.).

За участю представників сторін:

від апелянта/позивача: ОСОБА_2 п/к за довіреністю б/н від 25.05.2015 р.;

від відповідача: ОСОБА_3 п/к за довіреністю № КР-20 від 04.01.2016 р.

Права та обовязки сторін, визначені ст. ст. 20, 22, 28 ГПК України, представникам позивача та відповідача розяснені та зрозумілі. Заяв і клопотань про відвід суддів не надходило.

Представниками сторін, які прибули в судове засідання, подано спільне, письмове клопотання про відмову від здійснення технічної фіксації судового процесу технічними засобами.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10 березня 2016 року, справу № 914/600/15 Господарського суду Львівської області розподілено головуючому судді Данко Л.С., суддям: Галушко Н.А., Орищин Г.В.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 14.03.2016 року прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Західагроінвест», № 04/03/16 від 04.03.2016 року (вх. № ЛАГС 01-05/1149/16 від 10.03.2016 р.) до провадження та розгляд скарги призначено на 13.04.2016 року, про що сторони були належним чином повідомлені рекомендованою поштою (докази оригінали повідомлень про вручення знаходяться в матеріалах справи (том ІІІ, а.с. 4, 5, 6-9).

У судове засідання, яке відбулося 13.04.2016 р., представник апелянт/позивача прибув, викладене в апеляційній скарзі підтримав у повному обсязі, подав додаткові пояснення до апеляційної скарги (вх. № ЛАГС 01-04/2801/16 від 11.04.2016 р.), надав усні пояснення по суті апеляційної скарги, подав заяву в порядку ст. 25 ГПК України (вх. №ЛАГС 01-05/1798/16 від 11.04.2016 р.) про залучення до участі у справі № 914/600/15 правонаступника відповідача: Регіональне відділення «Львівська залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» у звязку з реорганізацією підприємств залізничного транспорту та створенням ПАТ «Українська залізниця» враховуючи норми Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариств залізничного транспорту загального користування», постанови КМ України від 25.06.2015 р. № 200 «Про утворення Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», правонаступником Державного територіально-галузевого обєднання «Львівська залізниця» є Регіональне відділення «Львівська залізниця» та клопоче про її задоволення, просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 24.02.2016 р. у справі № 914/600/15 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Представник відповідача - прибув, письмового відзиву на апеляційну скаргу не представив, проти апеляційної скарги заперечив, просить відхилити заяву апелянта про залучення до участі у справі № 914/600/15, як правонаступника відповідача, Регіональне відділення «Львівська залізниця» ПАТ «Українська залізниця» в порядку ст. 25 ГПК України, мотивуючи це тим, що в даний час проводиться реорганізація підприємств залізничного транспорту згідно з Законом України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариств залізничного транспорту загального користування», постанови КМ України від 25.06.2015 р. № 200 «Про утворення Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», однак станом на даний час, відомості щодо реорганізації ДТГО «Львівська залізниця» до ЄДРЮО та ФОП, відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» не внесені, такі докази апелянтом/заявником не подано, тому вважає, що відсутні підстави для задоволення цієї заяви, надав пояснення по суті апеляційної скарги, просить рішення місцевого суду залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідно до вимог ст. 98 ГПК України, про прийняття апеляційної скарги до провадження господарський суд виносить ухвалу, в якій повідомляється про час і місце розгляду скарги. Питання про прийняття апеляційної скарги до провадження або відмову у прийнятті до провадження апеляційний господарський суд вирішує не пізніше трьох днів з дня надходження апеляційної скарги.

Як уже було зазначено вище у цій постанові, ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 14.03.2016 року прийнято апеляційну скаргу ТзОВ «Західагроінвест» (вх. № ЛАГС 01-05/1149/16 від 10.03.2016 р.) до провадження та розгляд скарги призначено на 13.04.2016 року, про що сторони були належним чином повідомлені рекомендованою поштою (докази оригінали повідомлень про вручення - знаходяться в матеріалах справи), згідно Інструкції з діловодства в господарських судах України.

Представники сторін в судове засідання прибули, однак відповідач по справі не виконав вимог ухвали Львівського апеляційного господарського суду від 14.03.2016 р. (п. 4 резолютивної частини), не подав відзиву (заперечення) на апеляційну скаргу.

Згідно статті 99 ГПК України, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення (ухвали) в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що неподання відповідачем відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає розгляду даної справи.

Відповідно до статті 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами, та про відсутність підстав для відкладення розгляду даної справи.

Частиною першою ст. 102 ГПК України визначено, що апеляційна скарга на рішення місцевого господарського суду розглядається у двомісячний строк з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування матеріального та процесуального законодавства, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення місцевого суду слід залишити без змін, виходячи з наступного.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 24.02.2016 року по справі № 914/600/15 (суддя Король М.Р.) в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю (том ІІ, а.с. 213, 214-220).

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду від 24.02.2016 р. у справі № 914/600/15, апелянт/позивач (Товариство з обмеженою відповідальністю Західагроінвест) звернувся до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (том ІІІ, а. с. 10-11) та додатковими поясненнями до апеляційної скарги (вх. № ЛАГС 01-04/2801/16 від 11.04.2016 р.), просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 24.02.2016 р. у справі № 914/600/15 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Апеляційну скаргу мотивує тим, що місцевим господарським судом при прийнятті рішення порушено норми процесуального права, з неповним зясуванням судом усіх обставин справи, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, що мають значення для справи, що призвело до незаконного та необґрунтованого рішення, відтак вважає, що дане рішення підлягає скасуванню.

Вважає, що місцевий господарський суд при прийнятті оскаржуваного рішення, безпідставно, користувався методичними рекомендаціями щодо визначення нерухомого майна, що знаходиться на земельних ділянках, право власності на які підлягає державній реєстрації, затвердженими наказом Міністерства юстиції України від 14.04.2009 № 600/5, оскільки договір купівлі-продажу підїзної колії від 10.02.2009 року було укладено до прийняття зазначених методичних рекомендацій від 14.04.2009 р.

Апелянт стверджує, що місцевий суд в оскаржуваному рішенні констатував, що підїзна залізнична колія належить до нерухомого майна, набуття права власності на яке мало відбуватися у встановленому законом порядку, а так як договір купівлі-продажу підїзної колії від 10.02.2009 року нотаріально не посвідчений та не проведено його державну реєстрацію, суд прийшов до неправомірного висновку, що позивачем не підтверджено належними доказами набуття права власності на підїзну залізничну колію, про відновлення якої заявлена вимога до відповідача. Заявник також покликається на те, що при укладенні договору купівлі-продажу підїзної колії від 10.02.2009 року не було законодавчо визначено, що підїзна колія належить до нерухомого майна, а тому, як стверджує апелянт, були відсутні підстави для нотаріального посвідчення зазначеного договору та проводити його державну реєстрацію.

Враховуючи викладене в апеляційній скарзі та додаткових поясненнях до неї, апелянт стверджує, що висновок суду про те, що договір купівлі-продажу підїзної колії від 10.02.2009 року, відповідно до ст. 220 ЦК України, є нікчемним, не відповідає обставинам справи та порушує законні інтереси позивача на належне йому на праві власності майно залізничну підїзну колію, що знаходиться за адресою: м. Тернопіль, вул. Поліська, 14, характеристика якої зазначена в паспорті підїзної колії не загального користування Тернопільського головного підприємства МТЗ (замовлення № 92038) від 1992 року.

Апелянт вважає, що вирішуючи питання про дійсність чи недійсність договору купівлі-продажу підїзної колії від 10.02.2009 року місцевий суд вийшов за межі позовних вимог, оскільки єдиною позовною вимогою позивача було зобовязати Державне територіально-галузеве обєднання «Львівська залізниця» в особі відокремленого підрозділу «Тернопільська дистанція колії» відновити залізничну колію позначену номером 1 (№ 1) від стрілочного переводу СП № 36 Р-50 1/9 до стрілочного переводу СП № 11 Р-50 1/11 та номером 3 (№ 3) від стрілочного переводу СП № 11 Р-50 1/11 до упора, станції Тернопіль, що знаходиться за адресою м. Тернопіль, вул. Поліська, 14, характеристика якої зазначена в технічному паспорті підїзної колії не загального користування Тернопільського головного підприємства МТЗ, виготовленого Львівським державним проектно-вишукувальним інститутом залізничного транспорту «Львівтранспроект» (замовлення № 92038) від 1992 року та належить на праві приватної власності ТзОВ «Західагроінвест». Разом з тим, скаржник покликається на те, що місцевим судом не надано належної оцінки поданим ним доказам: Акту № 1 приймання-здачі від 23.11.65 р., технічному паспорту підїзної колії не загального користування головного підприємства МТЗ Облагропостач в м. Тернопіль (замовлення № 92038), виготовленого ЛДПВІЗТ «Львівтранспроект» на замовлення Тернопільського головного підприємства МТЗ згідно договору № 92038 від 09.03.1992 р.; масштабному плану схеми підїзної колії, який є додатком до технічного паспорта підїзної колії; переліку майна, що передано у власність ВАТ «Тернопільський облагропостач» згідно наказу РД ФДМУ по Тернопільській області від 28.06.1996 № 856.

Колегією суддів встановлено та вбачається з матеріалів даної справи, що апелянт/позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Західагроінвест» є юридичною особою, код ЄДРПОУ 35969591, місцезнаходження юридичної особи: 01133, м. Київ, вул. Щорса, будинок 26А, офіс 125, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних-осіб-підприємців (том І. а.с. 12).

Відповідач: Державне територіально-галузеве обєднання «Львівська залізниця» є юридичною особою, код ЄДРПОУ 01059900, місцезнаходження юридичної особи: 79007, м. Львів, вул. Гоголя, 1, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних-осіб-підприємців (том ІІ, а.с. 165-166), Статутом (том І, а.с. 136-149) із змінами та доповненнями (том І, а.с. 150-151).

Відокремлений підрозділ «Тернопільська дистанція колії» Державного територіально-галузевого обєднання «Львівська залізниця» - без права юридичної особи, організаційно-правова форма за КОПФГ філія, місцезнаходження філії: 46002, м. Тернопіль, вул. Вояків «Дивізії Галичина», 2 (код. філії №01070617).

Колегія суддів заслухавши пояснення представника апелянта та відповідача щодо залучення до участі у справі № 914/600/15 в порядку ст. 25 ГПК України Регіональне відділення «Львівська залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», як правонаступника ДТГО «Львівська залізниця», враховуючи реорганізацію підприємств залізничного транспорту відповідно до Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариств залізничного транспорту загального користування» та постанови КМ України від 25.06.2015 р. № 200 «Про утворення Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», прийшла до висновку, що заяву апелянта (вх. №ЛАГС 01-05/1798/16 від 11.04.2016 р.), на даний час, слід відхилити, оскільки останній до заяви не долучив жодних доказів в розумінні статей 33 та 34 ГПК України, які б підтверджували зазначені ним у заяві обставини.

Колегією суддів встановлено, що 21.10.2015 р. здійснена реєстрація ПАТ «Українська залізниця», код ЄДРПОУ 40075815, тобто, що з 21.10.2015 р. набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про залізничний транспорт» від 23 лютого 2012 року № 4443-VІ. До чинного Закону України «Про залізничний транспорт» від 04.07.1996 р. внесені зміни, а саме: «залізниця відокремлений підрозділ публічного акціонерного товариств залізничного транспорту загального користування (далі АТ «Укрзалізниця»), утвореного відповідно до Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариств залізничного транспорту загального користування», який здійснює перевезення пасажирів та вантажів у визначеному регіоні залізничної мережі». Законодавчими змінами також передбачено, що «Управління процесом перевезень у внутрішньому і міжнародному сполученнях здійснюється централізовано і належить до виключної компетенції АТ «Укрзалізниця». Відповідно до п. 6 Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариств залізничного транспорту загального користування», визначено, що «Товариство є правонаступником усіх прав і обовязків Державної адміністрації залізничного транспорту України та підприємств залізничного транспорту». Розділом 3 цього Закону (перехідні та прикінцеві положення, п. 2) визначено, що «Закони та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, діють у частині, що не суперечать цьому Закону». Відповідно до ст. 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обовязків іншим юридичним особам правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації (частина перша зазначеної статті). Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення (частина 2 ст. 104 ЦК України). Відповідно до приписів ст. 105 ЦК України, учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобовязані негайно письмово повідомити про це орган, що здійснює державну реєстрацію, який вносить до єдиного державного реєстру відомості про те, що юридична особа перебуває у процесі припинення. Так як станом на час постановлення судового рішення у даній справі відсутні докази про припинення юридичної особи ДТГО «Львівська залізниця», перебування зазначеної юридичної особи на стадії реорганізації, не може слугувати підставою для заміни останнього правонаступником.

Слід зазначити, що процесуальне правонаступництво в розумінні статті 25 ГПК України допускається на будь-якій стадії судового процесу, включаючи стадію виконання судового рішення, і здійснюється господарським судом без виклику сторін у справі, якщо їх явка не зумовлена необхідністю зясування судом певних обставин, але з повідомленням сторін. Отже, останнє не позбавляє апелянта у будь-який час, при наявності відповідних доказів, звернутися із відповідною заявою, з дорученням до неї таких доказів, про заміну сторони у даній справі.

Як вбачається з матеріалів даної справи, позивач, 24.02.2015 р. (вх. № 622) подав Господарському суду Львівської області позов до Державного територіально-галузевого обєднання Львівська залізниця в особі відокремленого підрозділу Тернопільська дистанція колії з вимогою зобовязати Державне територіально-галузеве обєднання «Львівська залізниця» в особі Відокремленого підрозділу «Тернопільська дистанція колії» відновити залізничну колію позначену номером 1 (№ 1) від стрілочного переводу СП № 36 Р-50 1/9 до стрілочного переводу СП № 11 Р-50 1/11 та номером 3 (№ 3) від стрілочного переводу СП № 11 Р-50 1/11 до упора, станції Тернопіль, що знаходиться за адресою м. Тернопіль, вул. Поліська, 14, характеристика якої зазначена в технічному паспорті підїзної колії не загального користування Тернопільського головного підприємства МТЗ, виготовленого Львівським державним проектно-вишукувальним інститутом залізничного транспорту «Львівтранспроект» (замовлення № 92038) від 1992 року та належить на праві приватної власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Західагроінвест» (позовні вимоги уточнені заявою про уточнення позовних вимог № 30/03/15 від 30 березня 2015 року (вх. № ГС 13514/15 від 31.03.15 р.)(том ІІ, а.с. 130-131).

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду Львівської області від 08.04.2015 р. у справі № 914/600/15 уточнені позовні вимоги позивача були задоволені (том І, а.с. 183, 184-192). Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 06 серпня 2015 року у справі № 914/600/15 рішення місцевого суду від 08.04.2015 р. у справі № 914/600/15 залишено без змін, апеляційну скаргу без задоволення (том ІІ, а.с. 31, 32-43).

Постановою Вищого господарського суду України від 17 листопада 2015 року у справі № 914/600/15 касаційну скаргу Державного територіально-галузевого обєднання Львівська залізниця в особі відокремленого підрозділу Тернопільська дистанція колії на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 06.08.2015 р. у справі № 914/600/15 Господарського суду Львівської області задоволено частково. Рішення Господарського суду Львівської області від 08.04.2015 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 06.08.2015 у справі № 914/600/15 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду Львівської області (том ІІ, а.с. 115-122), тому зазначення місцевим господарським судом у мотивувальній частині рішення у даній справі постанови Вищого господарського суду України від 26.11.2015 року у справі № 914/1109/15 колегія суддів вважає опискою, яка не може слугувати підставою для скасування рішення у даній справі.

Підставою для скасування ВГС України 17.11.2015 р. рішення Господарського суду Львівської області від 08.04.2015 та постанови Львівського апеляційного господарського суду від 06.08.2015 у справі № 914/600/15 було те, що судами надано неналежну правову оцінку щодо предмета договору купівлі-продажу від 10.02.2009; не встановлено: ким і скільки (кількість) колій будувалось за вказаною адресою, які колії отримав у власність позивач; чи був: акт введення в експлуатацію вказаної залізничної під'їзної колії, встановлений залізницею Порядок її обслуговування як під'їзної колії; чи демонтована колія, позначена номером 1 (№ 1) від стрілочного переводу СП № 36 Р-50 1/9 до стрілочного переводу СП № 11 Р-50/1/11 та колія під номером 3 (№ 3) від стрілочного переводу СП № 11 Р-50 1/11 до упору, станції Тернопіль, що знаходяться за адресою: м. Тернопіль, вул. Поліська, 14; чи існували колії, які просить відновити позивач на станції Тернопіль, відповідно до технічно-розпорядчого акта станції Тернопіль, затвердженого вказівкою заступника начальника залізниці з перевезень-начальника служби перевезень від 28.09.2007 № 124; протяжність вказаної колії, яку просить відновити позивач, складає 335 м, що встановлено судом апеляційної інстанції чи 471 м, що встановлено судом першої інстанції. Апеляційним судом не надано правової оцінки витягу з Єдиного реєстру об'єктів державної власності на об'єкт "Верхня будова під'їзної колії № 2 облбази СГТ ст. Тернопіль", інвентарний № 020124612, списаного на підставі наказу ДТГО "Львівська залізниця" від 23.07.2014 № 519/Н; листу голови Фонду державного майна України від 05.06.2015 № 10-15-10298, відповідно до яких в Єдиному реєстрі об'єктів державної власності станом на 01.07.2014 (до списання залізницею верхньої будови під'їзної колії № 2) обліковувалося окреме нерухоме державне майно за інвентарним № 020124612 ВП "Тернопільська дистанція колії", яке перебувало на балансі залізниці (залишкова вартість 5,2 тис.грн.). Судами не взято до уваги, що рішення Господарського суду Тернопільської області від 24.11.2014 у справі № 921/1025/14-г/6, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду, задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокомбінат-Тернопіль" до Тернопільської міської ради, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Західагроінвест" про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 11.03.2002; визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 11.03.2002, укладений між ЗАТ "Агрокомбінат" та Тернопільської міською радою, про що в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі 28.03.2002 вчинено запис № 476; зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрокомбінат-Тернопіль" передати Тернопільській міській раді земельну ділянку, загальною площею 4,385240 га за адресою: м. Тернопіль, вул. Поліська, 14, яка орендувалась за договором оренди земельної ділянки від 11.03.2002 АЕР № 602514, укладеним між ЗАТ "Агрокомбінат" та Тернопільської міською радою. Судами не взято до уваги підстави для задоволення позовних вимог у справі № 921/1025/14-г/6, обмеження щодо користування вказаною земельною ділянкою орендарем.

Вищий господарський суд України при цьому у постанові зазначив, що «Таким чином, можливість звернення до суду за захистом своїх прав або охоронюваних законом інтересів пов'язується процесуальним та матеріальним законом, з порушенням, оспорюванням, а також невизнанням цих прав іншими особами, виникненням у них сумнівів у належності, зокрема, майна позивачеві, чим створюється неможливість реалізації позивачем свого права власності», а також вказав, що «Суду першої інстанції необхідно встановити чи є: докази державної реєстрації та нотаріального посвідчення права власності ВАТ "Тернопільський облагропостач" (продавець) на вказане майно на момент укладання договору купівлі-продажу нерухомого майна від 10.02.2009, докази державної реєстрації та нотаріального посвідчення права власності ТОВ "Західагроінвест" на вказане нерухоме майно на час звернення позивача з позовом у даній справі; рішення суду, яким визнано договір від 10.02.22009 дійсним; докази виникнення у позивача права власності на вказане майно; порушення залізницею законних прав позивача на вказане майно» та звернув увагу судів на правові висновки викладені у постановах Вищого господарського суду України у справах № 38/254-05 від 14.06.2006, № 15-9/221-06-6235 від 12.07.2010, № 45/64пд від 07.03.2007, № 16/64 від 12.09.2006, у аналогічних правовідносинах.

Відповідно до статті 111-12 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обовязковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом під час нового розгляду даної справи по суті, з урахуванням обовязковості вказівок, що містяться у постанові касаційної інстанції, 10.02.2009 р. між ВАТ Тернопільський Облагропостач (продавець за договором) та ТзОВ Західагроінвест (покупець за договором) було укладено договір купівлі-продажу підїзної залізничної колії, що знаходиться за адресою: м. Тернопіль, вул. Поліська,14, характеристика якої зазначена в паспорті залізничної підїзної колії не загального користування Тернопільського головного підприємства МТЗ Облагропостач (замовлення № 92038)(том І, а.с. 20).

Згідно даних Паспорту залізничної підїзної колії не загального користування Тернопільського головного підприємства МТЗ Облагропостач, що примикає до ст. Тернопіль, Львівської залізниці (/мовою оригіналу/ «Паспорт железнодорожного подьездного пути необщего пользования Тернорольского Головного предсприятия МТО Облагроснаба примыкающего к ст. Тернополь Львывской ж.д.»/), замовлення № 92038, екз. № 1, 1992 року (том І, а.с. 22-46). Відповідно до розділу А паспорту «Розгорнута довжина колії» становить 0,75 км. 750 м», «найменування колії і номер стрілки, від якого відходить колія на примикання колія № 41а, стрілка № 10, відстань від місця примикання до території підприємства 335 м. (розділ «Відомості про примикання підїзної колії. Станція примикання.).

Як зазначено у цьому Паспорті, що технічний паспорт складається всіма підприємствами, по території яких проходять залізничні колії, як власні, так і належні залізничним дорогам МШС і іншим організаціям (дослівно: «технический паспорт составляется всеми предприятиями, по территории которых проходят железнодорожные пути, как собственные, так и пренадлежащие железным дорогам МПС и другим организациям»/).

Місцевим судом встановлено, що в листопаді 2012 року позивач звернувся до начальника ВП Тернопільська дистанція колії з проханням провести огляд підїзної колії № 2 (вул. Поліська,14) на предмет її використання під подачу вантажних вагонів для їх завантаження та розвантаження.

Під час огляду представниками позивача та ВП Тернопільська дистанція колії місцевості, по якій була прокладена зазначена колія, було виявлено факт її демонтажу. Зясувавши обставини демонтажу колії, позивачу стало відомо, що 04.09.2012 р. ВП Тернопільська дистанція колії надіслало листа ЗАТ Агрокомбінат (який не є власником колії) з проханням надати дозвіл на демонтаж підїзної колії № 2, в тому числі стрілочних переводів №№ 36,11.

Як вбачається з матеріалів справи, 21.04.2011 р. перший заступник генерального директора Укрзалізниці зобовязав усі Залізниці України проаналізувати стан використання та протяжність колій, які тривалий час закриті для руху: - визначитися з доцільністю їх використання; затвердити перелік колій, верхня будова яких у звязку з недоцільністю їх подальшого використання підлягає зняттю.

18.05.2011 р. ДТГО «Львівська залізниця» видала наказ № 432/Н (том І, а.с. 73), яким затвердила перелік колій, що не використовуються за призначенням та потребують зняття, згідно з Додатком 1 (п. 1 наказу), в тому числі підїзду колію облбази СГТ, інв. № 020124612, протяжністю 471 м2 (порядковий № 6 Додатку 1 до наказу № 432/Н від 18.05.2011 р. (том І, а.с. 74).

Місцевим судом встановлено, що згідно наказу по ВП Тернопільська дистанція колії від 12.06.2011р. № 181 верхня будова колії № 2 ВАТ Тернопільський облагропостач (облбаза СГТ) частково тимчасово демонтована і знаходиться на збереженні.

07.11.2012 р. комісією ВП Тернопільська дистанція колії було проведено огляд технічного стану верхньої будови підїзної колії № 2 ВАТ Тернопільський облагропостач (облбази СГТ), в тому числі СП № 36 Р-50 1/9 та СП №11 Р-50 1/11, станції Тернопіль Львівської зал., інв. № 020124612, за результатами якого було складено акт, у висновку якого зазначено, що обєкт знаходиться в незадовільному стані та непридатний для подальшої експлуатації внаслідок фізичного зносу. Проводити ремонт недоцільно, оскільки подальшої потреби у використанні колії немає.

Як стверджує апелянт/позивач, дозволу на демонтаж підїзної колії, яку товариство мало намір використовувати для здійснення господарської діяльності, у товариства ніхто не запитував. Колія була демонтована без згоди і відома ТзОВ Західагроінвест, яке на підставі договору купівлі-продажу та технічного паспорту вважало себе її власником.

Впродовж 2013-2014 років товариство позивача, неодноразово, зверталося до ВП Тернопільська дистанція колії ДТГО Львівська залізниця та Державної адміністрації залізничного транспорту України Укрзалізниця про відновлення демонтованої підїзної колії, необхідної для здійснення діяльності товариства (переписка - в матеріалах справи) (том І, а.с. 48-59).

Всі звернення залишені відповідачем без задоволення, що стало підставою для звернення з позовом про спонукання відповідача відновити демонтовану колію.

Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів.

Згідно з частиною 1 статті 182 Цивільного кодексу України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Відповідно до частини 1 статті 209 Цивільного кодексу України, правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.

Відповідно до статті 334 Цивільного кодексу України, право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

Статтею 1 Закону України Про залізничний транспорт встановлено, що залізничні колії, які призначені для транспортного обслуговування одного або кількох підприємств, організацій та установ у взаємодії із залізничним транспортом загального користування.

Згідно зі статтею 64 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 р. № 457, до залізничних, під'їзних колій належать колії, що з'єднані із загальною мережею залізниць безперервною рейковою колією, і які належать підприємствам, підприємцям, організаціям та установам незалежно від форм власності, а також громадянам суб'єктам підприємницької діяльності. Під'їзні колії призначено для транспортного обслуговування одного або кількох підприємства у взаємодії із залізничним транспортом загального користування.

Відповідно до частини 1 статті 6 Закону України Про залізничний транспорт (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) землі, що надаються в користування залізничному транспорту загального користування, та їх склад визначаються Законом України Про транспорт.

Смуга відведення це землі залізничного транспорту, що зайняті залізничним полотном, інженерними та штучними спорудами, обладнанням, лінійно-колійними та іншими технологічними будівлями, пристроями залізничної сигналізації, енергетики та звязку, лініями електропостачання, захисними лісонасадженнями, спорудами тощо (частина 2 статті 6 Закону України Про залізничний транспорт у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно з частиною 1 статті 11 Закону України Про транспорт (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) землями транспорту визнаються землі, надані в користування підприємствам і організаціям транспорту згідно із Земельним кодексом України, для виконання покладених на них завдань щодо експлуатації, ремонту, вдосконалення і розвитку обєктів транспорту.

Частиною 1 статті 23 Закону України Про транспорт, яка кореспондується з положеннями статті 68 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено що, до земель залізничного транспорту належать землі, надані в користування підприємствам і організаціям залізничного транспорту відповідно до чинного законодавства України. До складу цих земель входять землі, які є смугою відведення залізниць, а саме землі, надані під залізничне полотно та його облаштування, станції з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарства, сигналізації та звязку, водопостачання, каналізації, захисні та укріплюючі насадження, службові, культурно-побутові приміщення та інші споруди, необхідні для забезпечення роботи залізничного транспорту.

Згідно з правовими висновками, зазначеними у постановах Вищого господарського суду України у справах № 38/254-05 від 14.06.2006 р., № 15-9/221-06-6235 від 12.07.2010 р., № 45/64пд від 07.03.2007 р., № 16/64 від 12.09.2006 р., у аналогічних правовідносинах, залізнична під'їзна колія, розташована на певній земельній ділянці, є нерухомим майном, оскільки її відокремлення та переміщення призведе до її знецінення та зміни призначення (бути засобом за допомогою якого залізничні транспортні засоби можуть під'їхати до певного місця на земельній ділянці для завантаження або розвантаження вантажів чи пасажирів).

Відповідно до статті 181 Цивільного кодексу України, до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Рухомими речами є речі, які можна вільно переміщувати у просторі.

У Національному стандарті № 2 Оцінка нерухомого майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2004 р. № 1442 визначено, що споруди це земельні поліпшення, що належать до будівель та приміщень, призначені для виконання спеціальних технічних функцій (пункт 2), тому залізнична під'їзна колія належить до споруд.

Згідно з методичними рекомендаціями щодо визначення нерухомого майна, що знаходиться на земельних ділянках, право власності на які підлягає державній реєстрації, затвердженими наказом Міністерства юстиції України від 14.04.2009 р. № 600/5, основними ознаками нерухомої речі є те, що ці об'єкти розташовані на земельній ділянці та нерозривно пов'язані з землею, тобто вони не можуть існувати без землі; переміщення зазначених об'єктів є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення ці ознаки необхідно розглядати у сукупності (пункт 1.1).

Пунктом 1.3. методичних рекомендацій визначено, що під'їзні залізничні колії, які призначені для транспортного обслуговування одного або кількох підприємств, організацій та установ у взаємодії із залізничним транспортом загального користування відповідно до статті 1 Закону України Про залізничний транспорт, є нерухомим майном, тому має здійснюватися їх державна реєстрація права власності.

Як встановлено судом, 10.02.2009 р. між ВАТ Тернопільський Облагропостач (продавець) та ТзОВ Західагроінвест (покупець) укладено договір купівлі-продажу підїзної залізничної колії, що знаходиться за адресою м. Тернопіль, вул. Поліська,14.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що підїзна залізнична колія належить до нерухомого майна, набуття права власності на яке має відбуватись у встановленому законом порядку.

З огляду на вищенаведене, твердження апелянта/позивача у доповненнях до апеляційної скарги на те, що станом на час укладення договору купівлі-продажу підїзної залізничної колії, 10.02.2009 р. «не було законодавчо визначено, що підїзна колія належить до нерухомого майна, а тому у Позивача не було обовязку нотаріально посвідчувати вказаний договір та проводити його державну реєстрацію» є безпідставним.

Відповідно до ст. 657 ЦК України (в редакції, чинній на момент укладення вказаного договору), договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Докази нотаріального посвідчення та державної реєстрації договору в матеріалах справи відсутні, апелянтом не подані.

Згідно ст. 220 ЦК України (в редакції, чинній на момент укладення вказаного договору), у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Докази визнання договору купівлі продажу від 10.02.2009 р. дійсним судом в матеріалах справи - відсутні. Не долучив таких доказів представник апелянта/позивача до апеляційної скарги та доповнення до неї.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що апелянтом/позивачем не підтверджено належними та допустимими доказами в розумінні статей 33 та 34 ГПК України набуття права власності на підїзну залізничну колію, про відновлення якої заявлена ним позовна вимога.

Як вбачається з матеріалів даної справи, рішенням Господарського суду Тернопільської області від 24.11.2014 у справі № 921/1025/14-г/6, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду, задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокомбінат-Тернопіль" до Тернопільської міської ради, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Західагроінвест" про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 11.03.2002 р.; визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 11.03.2002 р., укладений між ЗАТ "Агрокомбінат" та Тернопільської міською радою, про що в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі 28.03.2002 р. вчинено запис № 476; зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрокомбінат-Тернопіль" передати Тернопільській міській раді земельну ділянку, загальною площею 4,385240 га за адресою: м. Тернопіль, вул. Поліська, 14, яка орендувалась за договором оренди земельної ділянки від 11.03.2002 р. АЕР № 602514, укладеним між ЗАТ "Агрокомбінат" та Тернопільської міською радою (том ІІ, а.с. 79-83).

Підставами для задоволення позовних вимог у справі № 921/1025/14-г/6 було встановлення обставин, що у відповідності до статуту ЗАТ "Агрокомбінат" серед засновників останнього було ВАТ «Тернопільський облагропостач». По акту передачі майна від 21 вересня 2000 р. ВАТ «Тернопільський облагропостач» передало у статутний фонд ЗАТ "Агрокомбінат" нерухоме майно будівлі під літерами «А», «Б», «Г», «М», «Л», «П», «О» загальною площею 7477, 1 кв.м., яке знаходиться за адресою: вул. Поліська, 14 у м. Тернопіль. Згідно з дублікатом свідоцтва про право власності від 15 листопада 2004 року, перелічені вище обєкти нерухомого майна належали на праві колективної власності ЗАТ "Агрокомбінат", про що в реєстровій книзі 04.12.2001 року зроблено запис № 1206. В подальшому, ЗАТ "Агрокомбінат" (правонаступником якого за п. 1.1. статуту є «Агрокомбінат-Тернопіль») зареєструвало право власності на нерухоме майно, яке знаходиться за адресою вул. Поліська, 14 у м. Тернопіль. ЗАТ "Агрокомбінат" звернулось до Тернопільського голови з проханням, викладеним у листі № 198 від 02.07.2001 року про надання товариству земельної ділянки площею 43852,4 кв.м. за адресою: вул. Поліська, 14 у м. Тернопіль для обслуговування приміщень, які перейшли у власність від ВАТ «Тернопільський облагропостач». Одночасно, в листі від 02.07.2001 р., адресованому Тернопільському голові, ВАТ «Тернопільський облагропостач» надав згоду на вилучення земельної ділянки площею 43852,4 кв.м. на користь ЗАТ "Агрокомбінат" , у звязку з переходом до останнього права власності на приміщення за адресою вул. Поліська, 14 у м. Тернопіль. Розглянувши звернення ЗАТ "Агрокомбінат" та ВАТ «Тернопільський облагропостач», 16.07.2001 р. постійна комісія з питань архітектури, будівництва та земельних відносин Тернопільської міської ради вирішила погодити питання вилучення у ВАТ «Тернопільський облагропостач» земельної ділянки площею 43852,4 кв.м. та надати її в оренду терміном на 25 років ЗАТ "Агрокомбінат" для обслуговування переданих до його статутного фонду адміністративного, складських і виробничих приміщень по вул. Поліська, 14 у м. Тернопіль. 12.09.2001 виконавчий комітет Тернопільської міської ради прийняв рішення № 1159 про вилучення у ВАТ «Тернопільський облагропостач» земельної ділянки площею 43852,4 кв.м. та надання її в оренду терміном на 25 років ЗАТ "Агрокомбінат". Цим же рішенням державний акт на право постійного користування землею серії ІІ-ТР № 002034, зареєстрований в Книзі записів державних актів 18.06.2001 року за № 597 визнано таким, що втратив чинність та зобовязано ЗАТ "Агрокомбінат" в місячний термін оформити надання земельної ділянки з відповідною документацією. 11.03.2002 р., на виконання рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради № 1159, від 12.09.2001 р. між Тернопільською міською радою та ЗАТ "Агрокомбінат" укладено договір оренди земельної ділянки АЕР № 602514, зареєстрований 28.03.2002 р. за № 476. За змістом договору, орендодавець (Тернопільська міська рада) передав, а орендар (ЗАТ "Агрокомбінат") прийняв у тимчасове оплатне користування терміном на 25 років земельну ділянку площею 43852,4 кв.м. (згідно з планом розташування що додавався), за адресою вул. Поліська, 14 у м. Тернопіль. У п. 14 Договору сторони обумовили, що орендодавець передав, а орендар прийняв земельну ділянку вільну від будь-яких майнових прав та претензій третіх осіб. Проте, за твердженнями позивача, орендодавець (відповідач) вказав у договорі оренди неправдиву інформацію. Так, попередній землекористувач (ВАТ «Тернопільський облагропостач») мав у своєму володінні ділянку меншої площі, ніж зазначено у рішенні виконкому від 12.09.2001 року № 1159 і договорі від 11.03.2002 року. Відтак, не було підстав для надання в оренду 4,385240 га тільки за рахунок вилученої землі. Зокрема, згідно з рішенням виконкому Тернопільської міської ради депутатів трудящих № 14 від 19.07.1959 року за підприємством Облпостачзбутом було закріплено земельну ділянку площею лише 3,9 га по вул. Каховській. В процесі реорганізації облпостачу в 1986-1995 р.р. було створено Державне обласне підприємство МТЗ «Облагропостач», яке наказом РВ ФДМУ по Тернопільській області № 858 від 28.06.1996 року перетворене у ВАТ «Тернопільськиц облагропостач». Рішенням виконкому Тернопільської міської ради народних депутатів від 12.12.1991 р. назва вулиці Каховська перейменовано на Поліську. Доказів наявності в користувача ВАТ «Тернопільський облагропостач» земельної ділянки площею 4,385240 га по вул. Поліська, 14 у м. Тернопіль відповідач не представив. На неодноразові вимоги суду … Тернопільська міська рада не представила копії оформленого ВАТ «Тернопільський облагропостач» Державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-ТР № 002034, який визнано таким, що втратив чинність за рішенням виконкому міської ради від 12.09.2001 року № 1159. Суд у справі № 921/1025/14-г/6 встановив, що «На плані розташування землі, що додавався до договору оренди від 11.03.2002 року, обєкти нерухомості зображені без визначення їх площ, власників або інших ідентифікуючих ознак.»… та було зясвано, що розміщені на земельній ділянці площею 43852, 4 кв.м. по вул. Поліська, 14 у м. Тернопіль, будівлі, а саме: склад-майстерня під літерою «З» та приміщення трансформаторної під літерою «Р» (станом на 21.09.2000 р.) продовжували перебувати у власності ВАТ «Облагропостач» і агрокомбінату не передавались. Рішенням господарського суду Тернопільської області від 21.11.2013 року у справі № 921/652/13-г/6 (яке набрало законної сили) встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу від 02 вересня 2003 року та постанови господарського суду Львівської області від 10.07.2008 року у справі № 3/74-1795, склад-майстерня під літерою «З» та приміщення трансформаторної під літерою «Р», що знаходяться по вул. Поліська, 14 у м. Тернополі від ВАТ «Тернопільський облагропостач» перейшли у власність Дочірнього підприємства «Ім. Л. Українки» ЗАТ "Агрокомбінат". 26.03.2011 р. між Дочірнім підприємством «Ім. Л. Українки» ЗАТ "Агрокомбінат" та ЗАТ "Агрокомбінат" укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, предметом якого були склад-майстерня під літерою «З» площею 1115,4 кв.м. та приміщення трансформаторної під літерою «Р», що знаходяться по вул. Поліська, 14 у м. Тернополі. В п. 3 договору від 26.03.2011 р. сторонами визначено, що предмет договору знаходиться на земельній ділянці площею 4,3852 га. Тобто на вже орендованій товариством агрокомбінат за угодою від 11.03.2002 р. Рішенням господарського суду Тернопільської області від 21.11.2013 р. у справі № 921/652/13-г/6 відмовлено в задоволенні позову про внесення змін до договору оренди землі від 11.03.2002 року в частині зменшення розміру площі орендованої ділянки. Після придбання ТОВ «Західагроінвест» (третьою особою у справі) двох згаданих обєктів, ним вчинялись дії щодо оформлення за собою права користування ділянкою для обслуговування приміщень. У жовтні 2012 р. Тернопільською міською радою на підставі звернення ТОВ «Західагроінвест» прийнято рішення за № 6/25/87, згідно якого позивачу надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею до 1,9183 га для обслуговування будівель, що знаходяться по вул. Поліська, 14 з наданням в оренду на 5 років. Відтак, рішення про затвердження проекту землеустрою прийнято не було. Дані обставини встановлені рішенням господарського суду Тернопільської області від 07.08.2014 р. у справі № 921/443/14-г/17, яким відмовлено в позові ТОВ «Західагроінвест» до відповідача - Тернопільської міської ради, третьої особи «ТОВ «Агрокомбінат-Тернопіль» про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 11.03.2002 року АЕР № 602514, укладеного між ЗАТ «Агрокомбінат» та Тернопільською міською радою. Передана в оренду по договору від 11.03.2002 року АЕР № 602514 ділянка, містила і інші обмеження щодо можливого користування нею орендарем, які були невідомі останньому. Відповідно до листа Відокремленого підрозділу «Тернопільської дистанції колії» обєднання «Львівська залізниця» від 04.09.2012 р. за вих. № 2089 адресованого позивачу, на орендованій ділянці знаходяться стрілочні переводи №№ 36,11 підїзної колії № 2, що перебуває на балансі залізниці. Про обставини знаходження на орендованій ділянці інших обєктів, в яких є власники, позивачу стало відомо після придбання їх ТОВ «Західагроінвест» та початком оформлення цим товариством свого права землекористування (2011-2012 р.р.). Про дійсну площу належної ВАТ «Тернопільський облагропостач» ділянки із архівної довідки за 2014 рік. Про знаходження непридатної частини колії на балансі залізниці з її листа за 2012 рік. Відтак суд на підставі ст.ст. 203, 215, 229 ЦК України, ст. 57 ЦК УРСР, ст. 230 ЦК ЦК України, ст. 14 Закону України Про оренду землі» (в редакції на час заключення оспорюваного договору) зазначив, що «володіючи даними про недостатність вилученої у ВАТ «Тернопільський облагропостач» ділянки для надання позивачу в оренду землі загальною площею 4,385240 га по вул. Подільська, 14 в м. Тернополі та наявність майнових прав інших осіб щодо частини ділянки, відповідач вказав у договорі недостовірні дані про фактичну площу ділянки, необхідну для обслуговування належних заявнику приміщень та на відсутність обмежень в користуванні землею (п.п. 1, 14 угоди). Замовчування орендодавцем вказаних обставин, що мають істотне значення, на час укладення договору та подальше не врегулювання конфлікту (не зважаючи на неодноразові звернення з цього питання позивача і ТзОВ Дочірнього підприємства «Ім. Л. Українки» ЗАТ "Агрокомбінат" вказує на наявність в діях відповідача умислу. За таких обставин, договір оренди земельної ділянки від 11.03.2002 року АЕР №602514, укладений між ЗАТ "Агрокомбінат" та Тернопільської міською радою, про що в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі 28.03.2002 р. вчинено запис № 476 слід вважати таким, що укладений внаслідок обману зі сторони орендодавця.

Зазначені вище факти обмеження щодо користування вказаною земельною ділянкою орендарем, встановлені судом у справі № 921/1025/14-г/6 та приведені у даній справі, оскільки мають істотне значення для вирішення даного спору, враховуючи вказівки ВГС України викладені у постанові від 17.11.2015 р. по справі № 914/600/15.

Отже, враховуючи все вищенаведене в сукупності, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Західагроінвест» не є власником чи користувачем земельної ділянки, на якій була розміщена спірна підїзна колія.

Держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди (ст. 386 ЦК України).

Статтею 1 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Є правомірним та обґрунтованим висновок місцевого суду, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами порушення його права відповідачем, в звязку з чим позов є необґрунтованим, безпідставним та таким, що не підлягає до задоволення.

Інші доводи апелянта наведені у апеляційній скарзі та доповненнях до неї колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки не спростовують висновків місцевого суду по даній справі.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, дослідивши всі обставини, що мають значення для вирішення спору по суті в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, апеляційну скаргу апелянта/позивача залишити без задоволення, рішення Господарського суду Львівської області від 24.02.2016 р. у справі № 914/600/15 - без змін.

Судовий збір за перегляд судового рішення в апеляційному порядку покласти на апелянта.

Керуючись ст. ст. 32-34, 35, 43, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Рішення Господарського суду Львівської області від 24.02.2016 року у справі № 914/600/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

2.Витрати зі сплати судового збору за перегляд рішення місцевого суду в апеляційному порядку покласти на апелянта.

3.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

4.Матеріали справи повернути в Господарський суд Львівської області.

Головуючий суддя Данко Л.С.

Суддя Галушко Н.А.

Суддя Орищин Г.В.

13.04.2016 р. оголошено вступну і резолютивну часини постанови. Повний текст постанови складено та підписано - 14.04.2016 р.