Постанова № 57225211, 14.04.2016, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" квітня 2016 р.Справа № 916/4950/15Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Разюк Г.П.,

суддів: Петрова М.С.,Колоколова С.І,

при секретарі судового засідання Полінецькій В.С.

за участю представників сторін :

від позивача ОСОБА_1, довіреність № 2-80 від 21.03.16р.;

від відповідача - ОСОБА_2, довіреність № 21/17-1 від 04.01.16р..

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз", м.Київ

та Публічного акціонерного товариства "ОДЕСАГАЗ", м.Одеса

на рішення господарського суду Одеської області від 29.02.2016 року

по справі № 916/4950/15

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз"

до Публічного акціонерного товариства "ОДЕСАГАЗ"

про стягнення 38937061,06 грн.,

/повна фіксація судового процесу здійснювалась відповідно до ст. 129 Конституції України та ст. ст. 4-4, 81-1 Господарського процесуального кодексу України/.

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2015р. Публічне акціонерне товариство (далі по тексту - ПАТ) "Укртрансгаз" звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до ПАТ "ОДЕСАГАЗ" про стягнення 38937061,06грн. заборгованості за договором на транспортування природного газу магістральними трубопроводами №1109011063/Н31 від 27.09.11р. у січні - червні 2015р., з яких 20251769,77грн. основний борг, 11688587,04грн. пеня, 4315251 грн. 7% штрафу, 653739,52 грн. - 3% річних, 2027713,73 грн., на які збільшився борг внаслідок інфляції. Крім того, позивач просив покласти витрати по сплаті судового збору на відповідача.

В обґрунтування вимог позивач послався на приписи ст.ст. 526, 530, 625, 903 ЦК України, ст.ст.193, 231 ГК України та на те, що відповідач порушив умови договору на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 1109011063/Н31, укладеного між сторонами 27.09.11р..

Ухвалою господарського суду Одеської області від 29.02.16р. провадження у справі в частині позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 20251769,77 грн. припинено на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України, у звязку з погашенням даної заборгованості відповідачем після звернення ПАТ "Укртрансгаз" з відповідним позовом до суду. Означена ухвала сторонами не оскаржувалася і не є предметом розгляду суду апеляційної інстанції /т.2. а.с.6/.

Рішенням господарського суду Одеської області від 29.02.16р. (суддя Дяченко Т.Г.) решта позову задоволена частково та з підстав обґрунтованості стягнуто на користь ПАТ "Укртрансгаз" пеню в сумі 5844293 грн. 52 коп., 3% річних в сумі 653739 грн. 52 коп., інфляційних в сумі 2027713 грн. 73 коп. та витрати на оплату судового збору в сумі 162603 грн..

В решті позовних вимог відмовлено: щодо пені в сумі 5844293 грн. 52 коп., через зменшення судом заявленої суми н 50% за ст.551 ЦК України та п.3 ч.1 ст.83 ГПК України; щодо штрафу в сумі 4315251 грн. з посиланням на ч. 2 ст. 231 ГК України та п. 2.2. постанови Пленуму „ Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань від 17.12.2013р. №14, відповідно до яких такий штраф застосовується за допущене прострочення виконання лише негрошового зобов'язання.

З вказаним рішенням місцевого господарського суду ПАТ "Укртрансгаз" погодилося лише в частині щодо стягнення річних і інфляційних відсотків та частини пені. Не погоджуючись з рештою рішення, ПАТ "Укртрансгаз" звернулося до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні 5844293,52 грн. пені та 2027713,73 грн. 7% штрафу; в оскарженій частині прийняти нове рішення, яким стягнути з ПАТ "ОДЕСАГАЗ" зазначені в позові суми пені та штрафу у повному обсязі; в іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

ПАТ "Укртрансгаз" вважає, що суд безпідставно відмовив в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 7% штрафу та зменшив пеню до 5844293,52 грн., чим порушив ст.ст. 230-233 ГК України, ст.ст.509, 549-551 ЦК України та ст.ст. 4-7, 43, 83 ГПК України, оскільки відсутні докази винятковості даного випадку та судом не проаналізовано майновий стан сторін та їх інші інтереси.

У відзиві на апеляційну скаргу та у судовому засіданні представник ПАТ "ОДЕСАГАЗ" спростовував доводи апеляційної скарги ПАТ "Укртрансгаз" та просив залишити її без задоволення.

ПАТ "ОДЕСАГАЗ" зі свого боку не погоджується з рішенням суду в частині зменшення суми стягнутої пені лише на 50%, а не на 1 %, як просив відповідач, оскільки судом неповно зясовані обставини, що мають істотне значення для справи, бо не враховано відсутність вини відповідача у порушенні зобовязання, чим порушено норми п.3 ст.550, ст. 617 ЦК України.

ПАТ "ОДЕСАГАЗ" просить змінити оскаржене рішення та встановити розмір неустойки в 1% від розрахованого позивачем.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін та проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія прийшла до висновку про наявність підстав для зміни оскарженого рішення, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 27.09.11р. між Дочірньою компанією „Укртрансгаз Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", правонаступником якої є ПАТ "Укртрансгаз" (Газотранспортне підприємство) та Відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "ОДЕСАГАЗ", правонаступником якого є ПАТ "ОДЕСАГАЗ" (Замовник) укладено договір на транспортування природного газу магістральними трубопроводами №1109011063/Н31, відповідно до умов якого Газотранспортне підприємство зобовязалось надати Замовнику послуги з транспортування газу магістральними трубопроводами до пунктів призначення газорозподільчих станцій (ГРС), а Замовник зобовязався сплатити за надані послуги з транспортування магістральними трубопроводами у розмірі, у строки та порядку, передбаченому умовами цього договору. /п.1.1,т.1, а.с.29-35/.

Додатковою угодою №3 від 17.01.13р. /т.1, а.с. 38-44/ договір викладено в новій редакції, на яку суд посилається в подальшому. Згідно із умовами п.п.3.1., 3.4 договору послуги з транспортування газу оформлюються Газотранспортним підприємством і Замовником актами наданих послуг з транспортування газу магістральними трубопроводами; акти наданих послуг є підставою для проведення остаточних розрахунків Змовника з Газотранспортним підприємством.

Відповідно до умов п.5.5 договору остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться Замовником до двадцятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.

За п.7.3 договору у разі порушення Замовником строків оплати, передбачених розділом 5 договору, із Замовника стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Згідно із умовами п.11.1. договору він діє до 31.12.2013р. та вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо не менше ніж за місяць до закінчення строку дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або про перегляд його умов. Як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів та пояснень представників сторін, дія договору неодноразово продовжувалась в порядку п.11.1. договору і він є чинним на час розгляду спору.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обовязковим для виконання сторонами, відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобовязання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства, одностороння відмова від виконання зобовязання або зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

На виконання умов договору та додаткових угод до нього ПАТ "Укртрансгаз" протягом січня - червня 2015р. поставило, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 116233233 грн., що підтверджуються актами приймання - передачі природного газу, які підписані сторонами без зауважень та скріплені їхніми печатками, а саме: - від 31.01.15р. на суму 35040540,52 грн.;- від 28.02.15р. на суму 26177557, 70 грн.;- від 31.03.15р. на суму 24310781, 58 грн.; - від 30.04.15р. на суму 22447011,90 грн. /а.с.23-52/. Відповідач свої зобов'язання за договором в частині оплати отриманого газу виконував частково і погасив основний борг цілком лише 30.12.15р., що сторонами не заперечується і стало підставою для припинення провадження в частині позовних вимог про стягнення основного боргу в розмірі 20251769,77 грн..

З матеріалів справи вбачається, що у звязку із несвоєчасністю розрахунків за отриманий газ, позивачем нараховані ПАТ "ОДЕСАГАЗ" пеня, 7% штрафу, 3% річних та сума, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів.

Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки, а згідно з ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Підставою для звільнення боржника від відшкодування таких втрат є лише погашення заборгованості, тобто виконання грошового зобовязання належним чином.

Відповідно до обґрунтованих розрахунків, розмір суми, на яку збільшився борг внаслідок інфляції, та 3 % річних станом на день погашення відповідачем основного боргу, становить відповідно 2027713,73грн. та 653739,52грн., їх правомірно стягнуто судом на підставі ст.625 ЦК України, з чим погодилися обидві сторони, тому в цій частині рішення суду залишається без змін.

Колегія суддів погоджується з висновком господарського суду про те, що позивач помилково вважає, що заявлені ним до стягнення 4315251 грн. 7% штрафу розраховані на підставі ч.2 ст. 231 ГК України, оскільки відповідно до п. 2.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань від 17.12.2013р. № 14 господарським судам необхідно мати на увазі, що штрафні санкції, передбачені абзацом третім частини другої статті 231 ГК України, застосовуються за допущене прострочення виконання лише негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких й вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій. Отже, оскільки в даному випадку має місце неналежне виконання саме грошового зобовязання (повязаного з оплатою вартості наданих послуг) і договором не встановлено іншої відповідальності за його порушення, ніж пеня, правові підстави для стягнення з відповідача штрафу відсутні, у звязку з чим у даній частині позовні вимоги підставно не задоволено судом першої інстанції, тому в цій частині рішення суду також залишається без змін.

Відповідно до положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За поданим позивачем розрахунком, який здійснений у відповідності із п.7.3 договору загальний розмір пені становить 11688587 грн. 04 коп.. Позивач вважає, що означена сума підлягає стягненню в повному обсязі, суд першої інстанції зменшив її до 50%, відповідач просить про зменшення суми пені до 1%.

Відповідно до п.п.3 ч.1 ст.83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання. В чинному законодавстві України відсутній перелік таких виняткових випадків, отже суд встановлює винятковість випадку на власний розсуд.

Ст. 551 ЦК України передбачено що в разі, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства та може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Статтею 233 ГК України встановлено, що якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.

Відповідно до підпунктом 3.17.4 підпункту 3.17 пункту 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» розяснено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Зважаючи на те, що основний борг погашено в повному обсязі, тобто відповідачем вжито заходи до усунення порушення, прострочення виконання зобов'язання є незначним, збитків позивачу не було завдано, місцевий господарський суд підставно скористувався правом, наданим ст .551 ЦК України, ст.233 ГК України та ст.83 ГПК України та зменшив розмір пені.

В той же час, з матеріалів справи вбачається, що ПАТ «Одесагаз» відповідно до отриманої ліцензії на постачання газу за регульованим тарифом постачає природний газ споживачам, які його споживають за цінами встановленими державою, а саме населенню, бюджетним установам та організаціям, підприємствам комунальної теплоенергетики, які виробляють теплову енергію для населення та бюджетних організацій, і відповідно до ліцензійних умов не може займатися іншою діяльністю на ринку газу та постачати газ комерційним підприємствам за нерегульованим тарифом та отримувати прибуток з цієї діяльності. Згідно до Постанови НКРЕ «Про затвердження ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання газу за регульованим тарифом» ліцензіат не має права провадити господарську діяльність із зберігання та транспортування газу магістральними газопроводами та постачання природного газу за нерегульованим тарифом.

Також розпорядженням НКРЕ від 24.01.2008 р. № 12-р встановлено фактичну заборону на іншу господарську діяльність ніж та, що пов'язана з газопостачанням та газифікацією.

Відповідно до ст.9 ЗУ «Про ціни та ціноутворення» державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи встановлюються на ресурси, які справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, на товари і послуги, що мають вирішальне соціальне значення.

Постачання газу за регульованим тарифом не є для ПАТ «Одесагаз» підприємницькою діяльністю тому, що не має своєю метою отримання прибутку. За ціною встановленою державою газ подається, збирається плата за його використання і в повному обсязі, згідно встановленого алгоритму розподілу коштів, перераховується підприємствам які забезпечують газом, при цьому вартість газу отримує НАК «Нафтогаз України», вартість транспортування газу магістральними газопроводами отримує ПАТ «Укртрансгаз», а вартість транспортування газу розподільчими газопроводами отримує ПАТ «Одесагаз».

Вартість (тариф) транспортування газу магістральними та розподільчими газопроводами встановлюється також державою (постановами НКРЕ) і таким чином усі підприємства, що забезпечують газом населення діють не на власний ризик, а відповідно до припису законодавства України.

Та обставина, що ПАТ «Одесагаз» не має інших джерел погашення заборгованості ніж надходження від кінцевих споживачів газу, а також відсутність його вини в несвоєчасному виконанні останніми своїх зобов'язань з оплати спожитого газу, на думку колегії, є тою винятковою обставиною, яка є достатньою підставою для зменшення неустойки.

Оцінивши доводи відповідача та надані ним суду першої інстанції докази, колегія суддів апеляційної інстанції, вважає за можливе зменшити розмір пені до 10% (1168858,70 грн.) від загальної суми, нарахованої позивачем ще й з огляду на наступне:

-доказів, які б вказували на імовірність збитків або засвідчували наявність збитків у позивача у звязку з несвоєчасним виконанням відповідачем прийнятих на себе зобовязань, матеріали справи не містять;

-надмірно великий розмір штрафної санкції;

-позивачем, крім заявлених штрафних санкцій, застосовано до відповідача такий вид відповідальності, як стягнення 3% річних та інфляційних збитків, які значною мірою компенсують втрати позивача, спричинені знеціненням грошових коштів та інфляційними процесами;

- затримки оплати позивачу значною мірою спричинені, несвоєчасним встановленням Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, алгоритму розподілу коштів з розподільчого рахунку ПАТ "ОДЕСАГАЗ" /т.1,а.с 104-210/, внаслідок чого платежі, що надходили від споживачів акумулювалися без руху на рахунках в банках; а також затримками компенсації пільг та субсидій, наданих населенню.

Слід зазначити, що в оскарженому рішенні господарським судом помилково стягнуто судовий збір пропорційно задоволеним вимогам, оскільки пунктом 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.11р. за №18 встановлено, що судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

За викладених обставин судова колегія вважає, що в задоволенні апеляційної скарги ПАТ "Укртрансгаз" слід відмовити, а апеляційна скарга ПАТ "ОДЕСАГАЗ" підлягає частковому задоволенню зі зміною рішення господарського суду Одеської області від 29.02.2016 р. в частині стягнення пені та судового збору.

Керуючись ст. ст. 49,99, 101-105 ГПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

1. В задоволенні апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" відмовити, апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ОДЕСАГАЗ" задовольнити частково, рішення господарського суду Одеської області від 29.02.2016 р. в справі №916/4950/15 змінити, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:

„1. Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "ОДЕСАГАЗ" на користь Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" 1168858,70 грн. пені, 653739,52 грн. 3% річних, 2027713,73 грн. збитків від інфляції, 182700 грн. витрат по сплаті судового збору за розгляд позовної заяви.

В решті позову відмовити."

3. Видачу наказів за постановою та в порядку ст.122 ГПК України із зазначенням повних реквізитів сторін доручити господарському суду Одеської області.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її проголошення.

Відповідно до ст. 110 ГПК України постанова може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Повний текст постанови складено 15.04.2016 року.

Головуючий суддя Г.П. Разюк

Суддя М.С. Петров

СуддяС.І. Колоколов