Постанова № 57225127, 12.04.2016, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.04.2016 року Справа № 904/8704/15

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Верхогляд Т.А. (доповідач) суддів: Білецької Л.М., Паруснікова Ю.Б.,

секретар судового засідання: Саланжій Т.Ю.

представники сторін:

від відповідача: Бендюг С.М., довіреність №б/н від 05.01.2016 р., представник;

позивач у судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Автотранспортне підприємство 11262 "Важавтотранс"

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.12.2015 року у справі № 904/8704/15

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, Львівська область, Пустомитівський район, с. Муроване

до Товариства з обмеженою відповідальністю Автотранспортне підприємство 11262 "Важавтотранс", м. Дніпропетровськ

про стягнення 99 541,20 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 10.12.2015 року у справі № 904/8704/15 (суддя Мілєва І.В.) позов задоволено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Автотранспортне підприємство 11262 "Важавтотранс" на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 99 541,20 грн. матеріальної шкоди та 1 493,12 грн. витрат по сплаті судового збору.

Рішення мотивовано доведеністю підстав для стягнення матеріальної шкоди, що була спричинена дорожньо-транспортною пригодою, яка сталась з вини працівника відповідача і в результаті якої автомобіль позивача зазнав пошкоджень.

Суд зазначив, що наявною у кримінальній справі, за результатами якої постановлено вирок Житомирського районного суду по справі №1п-72/2012 від 10.09.2012 року, автотоварознавчою експертизою підтверджуються доводи позивача щодо розміру спричиненої йому матеріальної шкоди.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, безпідставну відмову з задоволенні клопотання відповідача щодо залучення до справи у якості третьої особи на стороні відповідача Моторного транспортного страхового бюро, витребування матеріалів кримінальної справи та проведення автотехнічної експертизи.

Скаржник вважає, що суд мав вирахувати вартість пошкодженого автомобіля позивача при визначенні суми матеріальної шкоди та передати пошкоджений автомобіль відповідачу.

Просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволені позовних вимог.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач спростовує доводи скаржника, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідно до заяви розгляд справи проведено за відсутності позивача та його представника (а.с.63-64)

Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Відповідно до ч.1 ст.1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків (ч.1 ст.1172 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.2 ст.1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

У розумінні частини першої вказаної правової норми джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Судом першої інстанції встановлено, що 24.02.2004 року близько 00 годин 15 хвилин на 1 км під'їзної дороги від автодороги Київ-Чоп неподалік с. Глибочиця Житомирського району Житомирської області з вини водія ОСОБА_4, який керував автомобілем КРАЗ-258 Б1 державний номерний знак НОМЕР_4 з напів причепом ПЛК/2114 державний номерний знак НОМЕР_1, сталася дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої автомобілю RENAULT R340 Major (Рено Мажор) державний номерний знак НОМЕР_2 з напівпричепом LAMBERT (Ламберт) державний номерний знак НОМЕР_3 спричинена матеріальна шкода.

Автомобіль RENAULT R340 Major (Рено Мажор) та напівпричеп-рефрижератор LAMBERT (Ламберт) зареєстровані за ОСОБА_2, що підтверджується свідоцтвами про реєстрацію ТЗ НОМЕР_5 та НОМЕР_6 відповідно (а.с. 47).

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців № 21221346 станом на 23.09.2015 року правонаступником Відкритого акціонерного товариства Автотранспортне підприємство 11262 "Важавтотранс" стало Товариство з обмеженою відповідальністю Автотранспортне підприємство 11262 "Важавтотранс" (а.с. 57-62).

На момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди водій ОСОБА_4 перебував у трудових відносинах з ВАТ Автотранспортне підприємство 11262 "Важавтотранс".

Вказані обставини та вина водія відповідача ОСОБА_4 у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди та спричиненні матеріальної шкоди позивачу встановлені постановою Житомирського районного суду від 10.09.2012 року у справі №1п-72 (а.с.39-40).

Під час досудового слідства у кримінальній справі була проведена судова автотоварознавча експертиза для визначення вартості матеріальної шкоди, спричиненої власнику автомобіля RENAULT R340 (Рено Мажор) державний номерний знак НОМЕР_2 та напівпричепа LAMBERT (Ламберт) державний номерний знак НОМЕР_3.

Відповідно до висновку судової автотоварознавчої експертизи №65 від 20.04.2004 року вартість матеріальної шкоди, яка заподіяна власнику півпричепа "LAMBERT" внаслідок пошкодження під час ДТП, становить 21 074,39 грн.(а.с.22-30).

Згідно висновку № 64 судової автотоварознавчої експертизи від 31.03.2004 року вартість матеріальної шкоди, яка заподіяна власнику автомобіля "RENAULT R340 Major", внаслідок пошкодження автомобіля під час ДТП, дорівнює ринковій вартості автомобіля на момент пошкодження і становить 78 466,81 грн. (а.с.12-21).

Тобто, позивач зазнав матеріальної шкоди всього на суму 99 541,20 грн.

З урахуванням обставин справи, доведеності вини працівника відповідача у скоєнні ДТП та спричиненні матеріальної шкоди позивачу, за наявності належних та допустимих доказів щодо розміру спричиненої матеріальної шкоди, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Колегія суддів не приймає доводи скаржника про необґрунтоване відхилення заявлених ним суду першої інстанції клопотань, та не вбачає підстав для задоволення аналогічних клопотань у суді апеляційної інстанції - щодо витребування матеріалів кримінальної справи, проведення судової автотехнічної експертизи, оскільки факти, встановлені постановою Житомирського районного суду від 10.09.2012 року у справі №1п-72, відповідно до ст.35 Господарського процесуального кодексу України є преюдиційними та не потребують повторного доведення при розгляді даної справи.

Відповідно до ч.5 ст.1187 Цивільного кодексу України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Як зазначено у постанові Житомирського районного суду по справі № 1п-72/2012 від 10.09.2012 року дорожньо-транспортна пригода сталась внаслідок грубого порушення водієм ОСОБА_4 вимог п. 1, 5, 10.1, 10.4, 15.431.1, 31.4 Правил дорожнього руху України. Так, перед зміною напрямку руху ОСОБА_4 не впевнився, що це буде безпечним та не створить перешкод іншим учасникам дорожнього руху, виконуючи не з крайнього лівого положення розворот поза перехрестям для подальшого руху в напрямку м. Києва, не надав дорогу автомобілю ВАЗ 21110. Після зіткнення автомобілів КРАЗ-258 Б1 та ВАЗ 21110, керований ОСОБА_4 автомобіль КРАЗ 258 Б1 з напівпричепом виїхав на смугу зустрічного руху та після зупинки перекрив обидві смуги руху зі сторони м. Житомира, чим створив перешкоду для руху автомобілю Рено Мажор.

Вищенаведене виключає наявність умислу водія Рено Мажор або ж дію непереборної сили щодо водія ОСОБА_4, що спростовує доводи апелянта про необхідність у експертному порядку встановити ступінь вини потерпілого та вирішити питання про зменшення розміру відшкодування.

Щодо доводів відповідача про необхідність залучення до справи Моторного транспортного страхового бюро України в якості третьої особи на стороні відповідача, колегія суддів також погоджується з обґрунтуванням суду першої інстанції щодо відхилення зазначеного клопотання, оскільки відповідач не надав жодних доказів того, що належний йому автомобіль, який став учасником дорожньо-транспрортної пригоди, був застрахований.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Колегія суддів поділяє і висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для застосування позовної давності, про що заявлено відповідачем, оскільки з врахуванням дати направлення позивачу постанови по кримінальній справі - 30.01.2013 року, на дату його звернення з позовом до суду трирічний строк позовної давності не сплинув ( а.с.38,52).

Стосовно посилання апелянта про невизначеність судом першої інстанції питання передачі відповідачу пошкодженого автомобіля позивача, вартість якого стягнута в повному обсязі на відшкодування матеріальної шкоди, то такі доводи є безпідставними та також отримали належну правову оцінку у оскаржуваному судовому рішенні.

Суд вірно зазначив, що згідно висновку № 64 судової автотоварознавчої експертизи від 31.03.2004 року вартість матеріальної шкоди, яка заподіяна власнику автомобіля "RENAULT R340 Major", внаслідок пошкодження автомобіля під час ДТП, дорівнює ринковій вартості автомобіля на момент пошкодження і становить 78 466,81 грн. З огляду на предмет позову - про відшкодування матеріальної шкоди, а не про відшкодування вартості майна, що не може використовуватись за призначенням, суд правомірно зазначив, що за відсутності зустрічних позовних вимог підстави для передачі пошкодженого майна відповідачу відсутні.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване судове рішення постановлено у відповідності до норм матеріального та процесуального права, за належної оцінки наданих доказів, доводи апелянта безпідставні, спростовуються матеріалами справи та задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103,105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області 10.12.2015 року у справі № 904/8704/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя: Т.А. Верхогляд

Суддя: Л.М. Білецька

Суддя: Ю.Б. Парусніков

Підписано в повному обсязі 18.04.2016 року.