Постанова № 57224957, 07.04.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" квітня 2016 р. cправа№ 910/21370/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Буравльова С.І.

суддів: Андрієнка В.В.

Шапрана В.В.

при секретарі: Ковальчуку Р.Ю.

за участю представників: позивача - Завойко Д.І.

відповідача - Круглов С.С.

третьої особи - не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «БМБ Компаунд»

на рішення Господарського суду м. Києва від 08.12.2014 р.

у справі № 910/21370/14 (суддя - Лиськов М.О.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «БГ Банк»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «БМБ Компаунд»

третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Марко Поло»

про стягнення 31 489 052,05 грн

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2014 року Публічне акціонерне товариство «БГ Банк» (далі - позивач) звернулось з позовом до Публічного акціонерного товариства «БГ Банк» (далі - відповідач) про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором № 23 (про надання відновлювальної відкличної кредитної лінії в національній валюті) від 26.08.2011 р. у сумі 28 800 000,00 грн заборгованості зі сплати кредиту, 2 689 052,05 грн заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 08.12.2014 р. у справі № 910/21370/14 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «БГ Банк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «БМБ Компаунд» задоволено повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «БМБ Компаунд» подало апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване рішення суду скасувати та прийняти нове про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідач зазначає, що відсутні правові підстави для дострокового стягнення заборгованості за укладеним кредитним договором, оскільки відповідачем не укладалось жодних кредитних угод без дозволу позивача. Так, скаржник посилається на те, що укладений ним договір факторингу та договір кредитування є різними за своєю суттю і ототожнювати їх неможливо. Крім того, скаржник посилається на те, що обов'язковою умовою виникнення права на дострокове повернення коштів виникає у позивача тільки після прийняття відповідного рішення уповноваженим органом позивача, а оскільки такого рішення немає, тому і відсутні правові підстави для дострокового стягнення заборгованості за цим кредитним договором.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.01.2015 р. порушено апеляційне провадження у справі № 910/21370/14 та призначено її до розгляду на 17.02.2015 р.

На адресу суду 17.02.2015 р. від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «БМБ Компаунд» надійшли письмові пояснення, в яких відповідачем зазначено про отримання ним від позивача повідомлення про відступлення права вимоги за кредитним договором № 23 від 26.08.2011 р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.02.2015 р. розгляд справи відкладено на 05.03.2015 р. у зв`язку з необхідністю витребування нових доказів та зобов`язано позивача надати суду докази укладення правочину про відступлення права вимоги за кредитним договором № 23 від 26.08.2011 р. між Публічним акціонерним товариством «БГ Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Марко Поло».

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.03.2015 р. розгляд справи відкладено на 19.03.2015 р. у зв`язку з неявкою представників позивача та неподанням витребуваних судом доказів, а також повторно зобов`язано Публічне акціонерного товариства «БГ Банк» виконати вимоги ухвали від 17.02.2015 р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.03.2015 р. залучено Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Марко Поло» до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, відкладено розгляд справи на 31.03.2015 р. та продовжено строк вирішення спору на п`ятнадцять днів.

Розпорядженням заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 31.03.2015 р. у зв`язку з перебуванням судді Андрієнка В.В. у відпустці склад суду змінено та визначено наступну колегію суддів: Буравльов С.І. (головуючий), Жук Г.А., Шапран В.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 31.03.2015 р. розгляд справи відкладено на 16.04.2015 р. у зв`язку з необхідністю витребування додаткових доказів у справі.

Розпорядженням керівника апарату Київського апеляційного господарського суду № 09-52/587/15 від 15.04.2015 р. у зв`язку з порушенням порядку формування колегії суддів, а саме введення до її складу судді Жук Г.А., призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/21370/14, за результатами якого її передано на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий), Шапран В.В., Суховий В.Г.

Ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 16.04.2015 р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «БМБ Компаунд» у справі № 910/21370/14 прийнято до провадження у визначеному складі суду та відкладено розгляд справи на 21.05.2015 р.

У судовому засіданні 21.05.2015 р. представником відповідача подано письмове клопотання про зупинення провадження у даній справі до вирішення Господарським судом м. Києва пов`язаної справи № 910/2924/15-г за позовом Публічного акціонерного товариства «БГ Банк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Марко Поло» про визнання нікчемних правочинів недійсними та застосування наслідків недійсності.

Разом з цим, ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.05.2015 р. розгляд справи відкладено на 02.06.2015 р. та зобов`язано Публічне акціонерне товариство «БГ Банк» надати суду належним чином засвідчену копію позовної заяви у справі Господарського суду м. Києва № 910/2924/15-г про визнання нікчемних правочинів недійсними та застосування наслідків недійсності.

У засіданні суду 02.06.2015 р. представником третьої особи надано копію позовної заяви Публічного акціонерного товариства «БГ Банк», поданої до Господарського суду м. Києва 10.02.2015 р., у якій викладені позовні вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Марко Поло» стосовно визнання недійсними нікчемних правочинів та застосування наслідків їх недійсності, а саме договорів про відступлення права вимоги від 14.11.2014 р. та від 12.11.2014 р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.06.2015 р. зупинено провадження у справі № 910/21370/14 до вирішення пов`язаної справи Господарського суду м. Києва № 910/2924/15-г за позовом Публічного акціонерного товариства «БГ Банк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Марко Поло» про визнання нікчемних правочинів недійсними та застосування наслідків їх недійсності, а також зобов'язано сторони та третю особу повідомити Київський апеляційний господарський суд про набрання законної сили рішенням суду у справі № 910/2924/15-г.

До Київського апеляційного господарського суду 27.01.2016 р. Публічним акціонерним товариством «БГ Банк» подано клопотання про поновлення провадження у справі № 910/21370/14 у зв`язку із набранням законної сили рішення у справі Господарського суду м. Києва № 910/2924/15-г. До вказаного клопотання позивачем додано копію постанови Київського апеляційного господарського суду від 02.12.2015 р. у справі № 910/2924/15-г.

Як вбачається із вказаної копії процесуального документу, рішенням Господарського суду м. Києва від 12.10.2015 р. у справі № 910/2924/15-г відмовлено у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «БГ Банк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Марко Поло», треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Войнарська Ірина Анатоліївна, Публічне акціонерне товариство «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «СОЛІД», Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Агро Фактор» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Домініон - Капітал», про визнання нікчемних правочинів недійсними та застосування наслідків їх недійсності. Однак, постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.12.2015 р. рішення Господарського суду м. Києва від 12.10.2015 р. у справі № 910/2924/15-г скасовано, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «БГ Банк» задоволено у повному обсязі, визнано недійсним договір про відступлення права вимоги від 14.11.2014 р. та договір про відступлення права вимоги від 12.11.2014 р., укладені між Публічним акціонерним товариством «БГ Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Марко Поло», а також застосовано наслідки недійсності правочину - договору про відступлення права вимоги від 12.11.2014 р., шляхом зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Марко Поло» повернути Публічному акціонерному товариству «БГ Банк» оригінали всіх документів, що зазначені в акті прийому-передачі документації (додаток № 2 до договору від 12.11.2014 р.).

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.01.2016 р. провадження у справі № 910/21370/14 поновлено та призначено на 23.02.2016 р.

22.02.2016 р. через відділ документального забезпечення від Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Агро Фактор» надійшла заява про вступ у справу в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

Розглянувши вказане клопотання ТОВ «Агро Фактор», судова колегія дійшла висновку про відмову в його задоволенні, враховуючи наступне.

Обґрунтовуючи вказане клопотання, заявник посилається на те, що у позивача відсутні правові підстави для стягнення заборгованості з відповідача за кредитним договором № 23 від 26.08.2011 р. у зв'язку з відступленням права вимоги за кредитним договором Товариству з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Агро Фактор».

Однак, як вже було зазначено вище договір про відступлення права вимоги було оскаржено Публічним акціонерним товариством «БГ Банк». Так, постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.12.2015 р., залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 16.03.2016 р. у справі № 910/2924/15-г, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «БГ Банк» задоволено у повному обсязі, визнано недійсним договір про відступлення права вимоги від 14.11.2014 р. та договір про відступлення права вимоги від 12.11.2014 р.

Відповідно до ст. 27 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін.

Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку, що рішення в межах розгляду даної справи не вплине на права та обов'язки Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Агро Фактор».

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.02.2016 р. розгляд справи відкладено до 22.03.2016 р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.03.2016 р. розгляд справи відкладено до 28.03.2016 р.

Розпорядженням керівника апарату Київського апеляційного господарського суду № 09-52/476/16 від 28.03.2016 р. у зв`язку з перебуванням судді Шапрана В.В. на лікарняному, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/21370/14, за результатами якого її передано на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий), Андрієнко В.В., Руденко М.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.03.2016 р. прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «БМБ Компаунд» до провадження у визначеному автоматизованою системою складі суду та відкладено розгляд справи до 07.04.2016 р.

В засідання суду, призначене на 07.04.2015 р., представник третьої особи не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про час і місце розгляду скарги, що підтверджується зворотним повідомленням про вручення поштового відправлення.

Будь-яких доказів поважності причин відсутності зазначеного представника суду не надано.

Неявка в судове засідання зазначеного представника не перешкоджає розгляду скарги. Подальше відкладення призведе до затягування та порушення строків розгляду скарги, а тому постанова приймається за наявними в справі матеріалами, яких достатньо для повного та об'єктивного розгляду. Наведене не суперечить п. п. 3.9.1, 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції».

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

26.08.2011 р. між ПАТ «Банк Перший», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «БГ Банк», та Товариством з обмеженою відповідальністю «БМБ Компаунд» (далі - позичальник) було укладено кредитний договір № 23 (про надання відновлювальної відкличної кредитної лінії в національної валюті) із змінами та доповненнями, які було внесено відповідно до договорів про внесення змін та доповнень до кредитного договору № 23 (про надання відновлювальної відкличної кредитної лінії в національної валюті) (далі - кредитний договір).

Відповідно до п. 1.1 кредитного договору банк на умовах, передбачених цим договором, відкриває позичальнику відновлювальну відкличну-кредитну лінію з загальним лімітом в сумі 28 800 000,00 грн, в межах якої надає позичальнику грошові кошти для ведення статутної діяльності, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 16% річних.

Згідно з п. 1.3 кредитного договору строк повернення кредиту до 06.02.2015 р.

Як передбачено п. 2.2 кредитного договору, банк надає кредит позичальнику у безготівковій формі шляхом перерахування суми кредиту на рахунок позичальника, згідно із заявою позичальника. При цьому днем надання кредиту вважається дата зарахування суми кредиту на рахунок позичальника, згідно із заявою позичальника.

Відсотки за користування кредитом нараховуються банком в національній валюті України з дня надання кредиту по дату настання строку погашення на суму щоденного залишку заборгованості позичальника за кредитом. Нарахування відсотків здійснюється в порядку, передбаченому внутрішніми положеннями банку, щомісячно не пізніше останнього робочого дня місяця за повний календарний місяць та в день настання строку погашення. При розрахунку відсотків враховується день надання кредиту і не враховується день, в який наступає строк погашення (п. 2.4 кредитного договору).

Відповідно до п. 2.8 кредитного договору сторони домовились, що в разі настання певних обставин, згідно зі ст. ст. 212, 1050,1052 Цивільного кодексу України банк має право вимагати від позичальника, а позичальник має повернути банку кредит раніше календарної дати, визначеної п. 1.3 цього договору, в разі настання наступних обставин:

- несплати або часткової несплати позичальником в передбачений цим договором строк відсотків або суми кредиту; або при несплаті або частковій несплаті позичальником в строк штрафних санкцій (2.8.1 договору);

- зміни складу засновників (учасників) позичальника без письмової згоди банку, або зміни складу осіб, уповноважених діяти від імені позичальника або зміну підстав та повноважень осіб, які ведуть справи банком без письмової згоди банку, зміни місцезнаходження позичальника без письмової згоди банку, або початку процедури ліквідації чи реорганізації позичальника, або порушення господарським судом справи про банкрутство позичальника, або істотного погіршення фінансового стану позичальника в порівнянні з фінансовим станом на момент укладення цього договору, або недостатності забезпечення виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором (п. 2.8.2 договору);

- виявлення банком фактів неможливості перевірки встановлених законодавством форм звітності в зв'язку з невідповідністю вимогам чинного законодавства України порядку ведення та складання бухгалтерського обліку та звітності позичальником або його навмисними діями (п. 2.8.3 договору);

- невиконанні або неналежному виконанні позичальником пунктів 5.1.5 -5.1.7, 5.1.9 договору або у випадку порушення умов цього договору, передбаченого п. 3.2.2 цього договору (п. 2.8.4 договору);

- при розірванні (припиненні дії, визнанні недійсними, неукладеними) будь-якого з правочинів, вчинених з метою забезпечення виконання зобов'язань позичальника за цим договором; в разі набуття будь-якими третіми особами права стягнення на предмет застави, що забезпечує виконання зобов'язань позичальником за цим договором (п. 2.8.5 договору);

- при припиненні дії цього договору з причини іншої, ніж виконання зобов'язань або згода сторін (п. 2.8.6 договору);

- у випадку відмови позичальника від укладення договору про внесення змін та доповнень у випадках, передбачених п. 2.5 цього договору (п. 2.8.7 договору);

- при невиконанні або неналежному виконанні позичальником або майновим поручителем або поручителем будь-яких умов будь-якого з правочинів, вчинених з метою забезпечення виконання зобов'язань позичальника за цим договором (п. 2.8.8 договору);

- виявлення банком будь-яких фактів щодо осіб, які є засновниками (учасниками) позичальника або уповноважені діяти від імені позичальника, що на думку банку дають підстави вважати, що кредит може бути повернуто позичальником (п. 2.8.9 договору);

- в разі набрання вироком суду законної сили щодо визнання посадових осіб позичальника або поручителя або фізичної особи-поручителя у скоєнні злочину (п. 2.8.10 договору).

Згідно з п. 5.1.7 кредитного договору позичальник зобов'язується до повного повернення кредиту та сплати відсотків без письмової згоди банку не отримувати кредити в інших банках.

Сторони домовились, що за рішенням уповноваженого органу банку та на його письмову вимогу, направлену позичальнику в порядку, визначеному цим договором, банк має право вимагати, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити заборгованість у повному обсязі в інші строки, визначені у відповідному рішенні банку та письмовій вимозі.

На виконання умов укладеного договору позивач надав відповідачу кредит у сумі 28 800 000,00 грн, що підтверджується заявою позичальника про надання кредиту шляхом перерахування суми кредиту на рахунок позичальника № 260093010471, відкритий в ПАТ «БГ Банк» та випискою про рух коштів по рахунку відповідача.

09.09.2014 р. ПАТ «БГ Банк» дізналося про те, що 02.07.2013 р. між позичальником та ПАТ «Комерційний Банк «Фінансовий Партнер», без письмової згоди позивача, було укладено договір факторингу з регресом № Ф/2013-1, який, на думку позивача, за своєю суттю є кредитним договором.

18.09.2014 р. позивач направив на адресу позичальника листа № 00/19-2307 з вимогою про дострокове погашення заборгованості за кредитним договором в строк до 22.09.2014 р. у зв'язку з порушенням п. 2.8 кредитного договору, яким, зокрема, встановлено обов'язок позичальника не отримувати кредити в інших банках без письмової згоди позивача та відповідне право банку вимагати від позичальника дострокового повернення банку отриманих грошових коштів в разі невиконання позичальником своїх обов'язків, передбачених умовами кредитного договору.

Однак відповіді на вказаний лист відповідач не надав, зобов'язання щодо повернення кредитних коштів не виконав.

Таким чином, згідно розрахунку позивача, станом на 30.09.2014 р., заборгованість відповідача за кредитним договором № 23 (про надання відновлювальної відкличної кредитної лінії в національній валюті) від 26.08.2011 р. складає 28 800 000,00 грн заборгованості зі сплати кредиту та 2 689 052,05 грн заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з приписами ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

В силу вимог ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 1049 ЦК України).

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як передбачено ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зі ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного Банку України.

Відповідно до п. 5.1.2 кредитного договору крім зобов'язань, які випливають з інших положень цього договору, позичальник зобов'язується своєчасно сплачувати відсотки за користування кредитом у порядку, передбаченому цим договором.

Відсотки за користування кредитом нараховуються банком у Національній валюті України з дня надання кредиту по дату настання строку погашення на суму щоденного залишку заборгованості позичальника за кредитом (п. 2.4 кредитного договору).

Як передбачено п. 2.4.2 кредитного договору, нарахування відсотків здійснюється в порядку, передбаченому внутрішніми положеннями банку, щомісячно не пізніше останнього робочого дня місяця за повний календарний місяць та в день настання строку погашення. При розрахунку відсотків враховується день надання кредиту і не враховується день, в який натупає строк погашення.

Згідно з п. 1.3 кредитного договору строк повернення кредиту - 06.02.2015 р. або строк, встановлений у відповідності з п. 2.7, 2.8 цього договору.

Умовами кредитного договору, зокрема п. 2.8, передбачено право банку вимагати від позичальника, а позичальник має повернути банку кредит раніше 06.02.2015 р. в разі настання певних обставин, зокрема, у випадку несплати або часткової несплати позичальником в передбачений цим договором строк відсотків або суми кредиту.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, підставою для дострокового стягнення з відповідача заборгованості по кредиту та відсотках є посилання позивача на п. 2.8 кредитного договору, зокрема, на такі умови:

- невчасна сплата позичальником сум кредиту та відсотків;

- отримання іншого кредиту позичальником без згоди банку.

18.09.2014 р. у зв'язку з порушенням п. 2.8 кредитного договору позивач звернувся на адресу ТОВ «БМБ Компаунд» з вимогою у строк до 22.09.2014 р. сплатити на користь банку заборгованість за кредитним договором в сумі 28 800 000,00 грн заборгованості за кредитом та 2 436 558,90 грн заборгованості зі сплати процентів.

В подальшому позивач звернувся до суду з позовом про дострокове стягнення кредитної заборгованості.

Таким чином, станом на момент звернення позивача до суду з вимогою про дострокове стягнення заборгованості по кредитному договору у відповідача вже існувала прострочена заборгованість за цим договором.

Відповідно до п. 3.2 постанови Пленуму «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів» № 1 від 24.11.2014 р. у розгляді питання щодо дострокового повернення кредиту в зв'язку з простроченням виконання боржником свого зобов'язання за кредитним договором господарські суди мають виходити з такого. У силу частини другої статті 1054 ЦК України до кредитних правовідносин підлягає застосуванню частина друга статті 1050 зазначеного Кодексу, якою встановлено санкцію за прострочення повернення чергової частини позики, а саме: позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, що належать йому відповідно до статті 1048 ЦК України. У такому випадку дострокове повернення кредиту не має ознак одностороннього припинення договірних зобов'язань та є належним способом захисту порушеного права.

Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з ростроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення чергової частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

Відповідачем доказів сплати кредиту та відсотків на користь позивача суду не надано, документів, які б підтверджували наявність розбіжностей у сумі взаєморозрахунків, а також доказів, які б спростовували здійснений позивачем розрахунок суми боргу, відповідачем суду також не надано.

Стосовно повідомлення позивача про відступлення права вимоги № 70345 від 14.11.2014 р., колегія зазначає наступне.

Так, вказаним повідомленням позивач вказав, що він відступив свої права вимоги за кредитним договором № 23 від 28.08.2011 р. на користь ТОВ «Марко Поло», що підтверджується договором про відступлення права вимоги від 12.11.2014 р.

Однак, постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.12.2015 р. рішення Господарського суду м. Києва від 12.10.2015 р. у справі № 910/2924/15-г скасовано, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «БГ Банк» задоволено у повному обсязі, визнано недійсним договір про відступлення права вимоги від 14.11.2014 р. та договір про відступлення права вимоги від 12.11.2014 р., укладені між Публічним акціонерним товариством «БГ Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Марко Поло».

Таким чином, станом на момент розгляду даної справи кредитором за кредитним договором № 23 від 26.08.2011 р. є Публічне акціонерне товариство «БГ Банк».

Оскільки в порушення умов п. 2.8.1 кредитного договору відповідач прострочив виконання вказаного договору зі сплати сум кредиту та відсотків, господарський суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, що позовні вимоги про дострокове стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором № 23 від 26.08.2011 р. у сумі 28 800 000,00 грн заборгованості зі сплати кредиту та 2 689 052,05 грн заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом підлягають задоволенню у повному обсязі.

При цьому, суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення, зазначив у його мотивувальній частині, що договір факторингу з регресом № Ф/2013-1 за своєю суттю є кредитним договором, оскільки відповідно до умов зазначеного договору, ТОВ «БМБ Компаунд» отримує грошові кошти у розмірі та на умовах, встановлених договором, зобов'язується у подальшому повернути отримані кошти та сплатити проценти - тобто відповідає всім ознакам кредитного договору. Також операція з надання факторингових послуг за принципами бухгалтерського обліку в банку є кредитною операцією.

Проте, колегія суддів не погоджується з такими твердженнями, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі і на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Отже, крім розмежування понять кредит та факторинг на законодавчому рівні є відмінності по суті цих видів договірних правовідносин.

Так, при факторингу, на відміну від кредиту, фактор зазвичай не вимагає надання застави. Крім того, сума кредиту, виданого під заставу, не перевищує вартість забезпечення, а обсяги факторингового фінансування практично необмежені - що більше підприємство виробляє і продає продукції, то на більші обсяги фінансування у межах договору факторингу зможе претендувати.

Також, факторинг - це не кредит, а придбання фактором фінансового активу (дебіторської заборгованості). За кредитом позичальник має довгострокове зобов'язання щодо регулярної сплати відсотків по кредиту до повного його погашення, а при факторингу фактор стягує з клієнта фіксовану комісію (% від суми сплаченої накладної).

Таким чином договір кредиту та договір факторингу є різними за своєю правовою суттю та формою.

Відповідно до п. 12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 17.05.2011 р. «Про деякі питання застосування розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України» не підлягає скасуванню судове рішення, якщо апеляційною інстанцією буде з'ясовано, що його резолютивна частина є правильною, хоча б відповідні висновки місцевого господарського суду й не були належним чином обґрунтовані у мотивувальній частині рішення. Водночас апеляційний господарський суд у мотивувальній частині своєї постанови не лише вправі, а й повинен зазначити власну правову кваліфікацію спірних відносин та правову оцінку обставин справи.

Не зважаючи на невірне мотивування рішення, місцевий суд правомірно зазначив у резолютивній частині рішення про повне задоволення позовних вимог, а тому, враховуючи положення постанови пленуму Вищого господарського суду України № 7, таке рішення не підлягає скасуванню.

Стосовно доводів скаржника про те, що обов'язковою умовою виникнення права на дострокове повернення коштів виникає у позивача після прийняття відповідного рішення уповноваженим органом позивача, а оскільки такого рішення немає, тому і відсутні правові підстави для дострокового стягнення по кредитному договору, колегія зазначає наступне.

Дійсно, відповідно до п. 2.8 кредитного договору сторони домовились, що за рішенням уповноваженого органу банку та на його письмову вимогу, направлену відповідачу в порядку, визначеному цим договором, позивач має право вимагати, а відповідач зобов'язується повернути кредит та сплатити заборгованість у повному обсязі.

Разом з тим, зі змісту вказаного пункту кредитного договору не зрозуміло який саме орган банку повинен надавати такий дозвіл, тобто цей пункт договору є неконкретизованим та неповним, а тому не може бути виконаним.

Інші доводи апеляційної скарги наведеного не спростовують та відхиляються колегією суддів як необґрунтовані.

Зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду м. Києва від 08.12.2014 р. по суті є правильним, у зв'язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «БМБ Компаунд» задоволенню не підлягає.

У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «БМБ Компаунд» залишити без задоволення, рішення Господарського суду м. Києва від 08.12.2014 р. у справі № 910/21370/14 - без змін.

2. Матеріали справи № 910/21370/14 повернути до Господарського суду м. Києва.

3. Копію постанови надіслати сторонам та третій особі.

Головуючий суддя С.І. Буравльов

Судді В.В. Андрієнко

В.В. Шапран