Рішення № 57224912, 12.04.2016, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Театральна, 18

тел. /0552/ 49-31-78

Веб сторінка : ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 квітня 2016 р. Справа № 923/151/16 Господарський суд Херсонської області у складі судді Литвинової В.В. при секретарі Черковій О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Український лізинговий фонд", м.Київ

довідповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпробуд", м.Каховка

до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Аракс Нова", смт.Солоне Дніпропетровської області

про стягнення заборгованості в сумі 72 509 грн. 24 коп. за договором фінансового лізингу

за участю представників сторін:

від позивача: не прибув;

від відповідача-1: не прибув;

від відповідача-2: не прибув.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Український лізинговий фонд" (позивач) звернувся до господарського суду Херсонської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпробуд" (відповідач-1), до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аракс Нова"(відповідач-2) про стягнення заборгованості в сумі 72 509 грн. 24 коп. за договором фінансового лізингу.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на положення ст. ст. 7, 10, 11, 17 Закону України “Про фінансовий лізинг”, ст. ст. 11, 509, 525, 526, 530, 549, 551, 611, 612, 759, 774 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 216, 218, 230 Господарського кодексу України.

04 березня та 31 березня 2016 року від позивача надійшли клопотання про розгляд справи без участі позивача, у зв'язку з неможливістю забезпечити участь представника позивача у судове засідання.

Відповідачі належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, у судове засідання не прибули, про причини неявки не повідомили. Відповідач-1 ухвалу суду від 19.02.2016р. отримав 24.02.2016р., що підтверджується поштовим повідомленням. Відповідач-2 ухвалу суду отримав 12.03.2016 р., що підтверджується поштовим повідомленням.

З огляду на вищевикладене суд вважає, що відповідачів було повідомлено про час, дату та місце слухання справи належним чином, а відповідачі без поважних причин не скористалися своїм правом відповідно до ст.22 ГПК України на свій судовий захист.

Враховуючи викладене, суд на підставі ст.75 ГПК України розглядає справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, суд

в с т а н о в и в:

7 березня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Український лізинговий фонд” (надалі за текстом рішення - Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Дніпробуд” (надалі за текстом рішення - Відповідач) був укладений договір фінансового лізингу № 2646/03/14-Р (надалі за текстом рішення - Договір).

З метою забезпечення виконання зобов’язання за вказаним договором між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Аракс Нова» (відповідач 2, поручитель) було укладено Договір поруки від 11.11.2014 р, відповідно до умов якого, відповідач 2 відповідає перед позивачем у тому ж обсязі, що й відповідач1, в тому числі за відшкодування можливих збитків, за сплату пені та інших штрафних санкцій, що обумовлені у договорі фінансового лізингу та передбачені чинним законодавством України. іж позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю ".

Згідно п. 1.1. Загальних умов Договору фінансового лізингу (Додаток № 3 до Договору) Лізингодавець (Позивач) на підставі договору купівлі-продажу (поставки) зобов'язався придбати у свою власність і передати на умовах фінансового лізингу, у тимчасове володіння та користування за плату майно (далі - предмет лізингу), найменування, технічний опис, модель, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого визначаються в Спеціфікації (Додаток № 2 до Договору), а Лізингоодержувач (Відповідач 1) зобов'язався прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього Договору.

Свої зобов'язання Позивач своєчасно, належним чином та в повному обсязі виконав, зокрема, придбав предмет лізингу, а саме автомобіль Ford Mondeo 2013 року випуску шасі № WF0EXXGBBEDG71213, двигун №DG71213, реєстраційний №АА1684НС та передав його у користування Відповідачу 1 на підставі Акту приймання-передачі від 23.05.2014 року.

Відповідно до статті 2 Загальних умов Договору фінансового лізингу Відповідач повинен сплачувати лізингові платежі, які складаються з авансового платежу та поточних лізингових платежів, що включають суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу та винагороду (комісію) лізингодавця в порядку, строки та у розмірі згідно Додатку № 1 до Договору з урахуванням суми курсової різниці відповідно до п.2.6. загальних умов договору.

Так згідно п.8.4. договору фінансового лізингу передбачено, що сплата лізингових платежів здійснюється в гривні з коригуванням курсу валют відповідно до п.2.6. Загальних умов договору (додаток 3 до договору).

Отже, пунктом 2.6. Загальних умов встановлено, що у разі вказівки в п.8.4. договору на застосування при визначенні лізингового платежу коригування курсу валют, Сторони погоджуються, що лізингові платежі, які підлягають виплаті згідно з даним договором, розраховуються з використанням офіційного курсу НБУ української гривні до російського рубля за наступною формулою:

Т= То х Кт:Ко, де Т – поточний лізинговий платіж, який підлягає оплаті в гривнях; То – поточний лізинговий платіж, зазначений в графі 6 графіка платежів; Ко – офіційний курс НБУ української гривні до російського рубля, зафіксований на певну дату, зазначений в п.8.5. договору; Кт – офіційний курс НБУ української гривні до російського рубля, збільшений на 1 відсоток за офіційними даними НБУ на дату нарахування лізингового платежу згідно графіку.

При цьому, якщо Кт збільшений на 1% буде менше ніж Ко, - перерахунок не проводиться.

Для погашення вартості предмета лізингу відноситься сума, зазначена в графі 4 Графіка платежів на відповідну дату. Різниця поточного лізингового платежу, розрахованого за правилами цього пункту Загальних умов, і суми, що відшкодовує вартість предмета лізингу, вважається комісією лізингодавця.

Згідно ч.2 ст.533 ЦК України передбачено, що грошове зобов’язання має бути виконане в гривні. Якщо у зобов’язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Згідно приписів ч.2 ст.524 ЦК України сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов’язання в іноземній валюті. Таке право поряд із застосуванням індексації суми зобов’язання дає можливість учасникам цивільного обороту уникати впливу інфляційних процесів на суму їхніх грошових зобов’язань.

Позивач стверджує, що Відповідач 1 сплатив авансовий платіж та сплачував лізингові платежі своєчасно та у повному обсязі з урахуванням курсової різниці, але згодом почав порушувати платіжну дисципліну та з лютого 2015 року взагалі припинив виконувати зобов’язання по оплаті згідно договору фінансового лізингу в повному обсязі, продовжуючи незаконно експлуатувати предмет лізингу, про що йому (відповідачу 1) було направлено лист-вимогу вих..№1395-УПК від 31.03.2015 р. Вищевказана вимога залишилась без задоволення з боку відповідача1.

Відповідач 1 порушив взяті на себе зобов'язання щодо сплати лізингових платежів, у зв'язку з чим утворилася заборгованість, котра не була погашена Відповідачем добровільно.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до п.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

На підставі п.3, п.4 ст..10 Закону України “Про фінансовий лізинг” лізингодавець має право відмовитись від договору лізингу у випадках, передбачених договором фінансового лізингу або законодавством та вимагати розірвання договору та повернення предмета лізингу у передбачених законом та договором випадках.

Право на дострокову відмову (розірвання) лізингодавцем від договору передбачено п.1, п.2 ст.611, ст..615, та ч.2 ст.598 ЦК України.

Керуючись ч.2 ст.7 Закону України “Про фінансовий лізинг” та п.11.4. договору, позивач повідомив відповідача 1 про відмову від договору та повернення предмету лізингу протягом 7 днів з дати направлення повідомлення (вих..№1568-УПК від 07.05.2015 р.).

Згідно п.11.6. договору датою розірвання договору вважається дата фактичного повернення предмета лізингу лізингоодержувачем лізингодавцю або дата вилучення предмета лізингу шляхом підписання акту повернення майна з фінансового лізингу.

Через протиправні дії лізингоодержувача лізингодавцю вдалося повернути предмет лізингу лише 31.07.2015 р., що підтверджується актом повернення.

Таким чином, договір фінансового лізингу вважається розірваним з 31.07.2015 р.

Згідно ст..10 Закону України «Про фінансовий лізинг» лізингодавець має право стягувати з лізингоодержувача прострочену заборгованість та вимагати відшкодування збитків відповідно до закону та договору.

Суд погоджується з думкою позивача, що до стягнення на користь позивача належать неоплачена винагорода лізингодавцю за передане в лізинг майно з урахуванням суми валютного коригування, що передбачена п.8.4. договору фінансового лізингу і розрахована за формулою згідно п.2.6. Загальних умов договору (платежі з комісії), а також нараховані штрафні санкції.

Враховуючи викладене, порушивши умови договору фінансового лізингу і взяті на себе зобов’язання, не сплативши позивачу передбачені лізингові платежі згідно договору фінансового лізингу, відповідачі мають наступну солідарну заборгованість перед позивачем.

Заборгованість зі сплати лізингових платежів згідно договору фінансового лізингу у розмірі 46440,95 грн. за період з 23.02.2015 р. по 31.07.2015 р., яка складається з оплати винагороди лізингодавця з урахуванням суми курсової різниці відповідно до п.2.6. Загальних умов договору.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 12810,53 грн. пені та штраф в розмірі 6966,16 грн.

Умовами п.7.1.1. Загальних умов договору сторони передбачили, що за несвоєчасну оплату лізингових платежів та інших платежів, передбачених договором, лізингоодержувач повинен сплатити позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період прострочення, від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Умовами пункту 7.1.2. Загальних умов Договору фінансового лізингу сторони передбачили, що у разі несвоєчасної сплати лізингових платежів та інших платежів, передбачених Договором, крім пені, передбаченої п. 7.1.1. Договору, Лізингоодержувач (Відповідач) оплачує штраф в залежності від терміну заборгованості: при затримці платежу від 2 до 10 днів - у розмірі 5% від суми простроченої заборгованості, від 11 до 20 днів - 10% від суми простроченої заборгованості, понад 20 днів -15% від суми простроченої заборгованості.

Відповідно до положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 статті 551 ЦК України передбачено що вразі, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань" встановлено, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону). Розмір пені, передбачений статтями 1 та 2 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу, та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня (Стаття 3 Закону, із змінами, внесеними згідно із Законом N 2921-III (2921-14) від 10.01.2002 ).

Згідно частини 1 статті 230 ГК України пеня й штраф є господарськими штрафними санкціями, які учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до п.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Суд перевірив розрахунок позивача та дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення пені та штрафу підлягають задоволенню.

Згідно з вимогами частини 2 статті 625 ЦК України (435-4) боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунком позивача, розмір сум з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3 % річних становить, відповідно 5219,48 грн. та 1072,12 грн. Суд перевірив розрахунки позивача та дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення інфляційних та річних в повному обсязі.

З огляду на неявку представників відповідачів, суд зазначає, що в силу статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони мають право брати участь в господарських засіданнях. Сторони зобов’язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до ст.28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють в межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище.

Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

Відповідно до ст.77 ГПК України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 ГПК України, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Суд зауважує, що відкладення на підставі ст.77 ГПК України розгляду справи у разі нез’явлення представника сторони за викликом господарського суду є правом, а не обов’язком суду, і використовується ним, якщо причини неявки є поважними та обґрунтованими, та неявка представника сторони перешкоджає вирішенню спору в даному судовому засіданні.

Згідно ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до положень ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

В силу ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. За приписами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладене, суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного рішення.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позивачу на підставі ст..49 ГПК України відшкодовуються судові витрати за рахунок відповідачів.

На підставі зазначених вище норм матеріального права, керуючись ст. ст. 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю “Дніпробуд” (адреса: 74800, м. Херсон, вул. К.Лібкнехта, 1, код ЄДРПОУ 24111848) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Аракс Нова» (52400, Дніпропетровська область, Солонянський район, смт Солоне, вул..Кірова, 235, код ЄДРПОУ 38881761) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Український лізинговий фонд" (адреса: 04205, м. Київ, пр-т Оболонський, 35-А, оф. 301, ЄДРПОУ 37859096) 46440,95 грн. основного боргу, інфляційне збільшення у сумі 5219,48 грн., 1072,12 грн. 3% річних, 12810,53 грн. пені, 6966,16 грн. штрафу, 1378,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено "18" квітня 2016 р.

Суддя В.В.Литвинова