Рішення № 57224776, 12.04.2016, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.04.2016р. Справа№ 914/836/16

Суддя О.Запотічняк при секретарі М.Зубрицькій розглянула справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства Укртелеком в особі Львівської філії ПАТ Укртелеком, м.Львів,

до відповідача: Сколівської районної державної адміністрації, м.Сколе,

про: стягнення 30 790,17 грн.

За участю представників:

Від позивача: ОСОБА_1 - представник;

Від відповідача: ОСОБА_2 - представник;

Суть спору: Публічне акціонерне товариство Укртелеком в особі Львівської філії Публічного акціонерного товариства Укртелеком звернулося в Господарський суд Львівської області з позовом до Сколівської районної державної адміністрації про: стягнення 30 790,17 грн.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що згідно умов договору від 01.02.2006р. №3773 про надання послуг електрозвязку та договору від 10.01.2014р. №510001/2 про надання послуги доступу до мережі інтернет за технологією ADSL, він надавав відповідачу загальнодоступні та інші послуги електрозвязку, однак останній всупереч умов договорів не оплатив їх вартість в повному обсязі, у звязку з чим в нього виникла заборгованість, яка станом на 21.03.2016р. становить 24 742,64 грн.

За неналежне виконання договірних зобовязань, відповідачу нараховано 1704,15 грн. пені, 3989,13 грн. інфляційних втрат та 354,25 грн. 3% річних.

Обставини справи: Розглянувши подані матеріали суд визнав їх достатніми для прийняття заяви до розгляду і ухвалою від 29.03.2016 року порушив провадження у справі та призначив судове засідання на 12.04.2016р.року.

В судове засідання зявилися представники сторін, надали пояснення по суті спору.

Представник позивача пояснив, що позивач надавав відповідачу телекомунікаційні послуги на підставі договору від 01.02.2006р. №3773 про надання послуг електрозвязку та договору від 10.01.2014р. №510001/2 про надання послуги доступу до мережі інтернет за технологією ADSL. Відповідач взяв на себе зобовязання своєчасно оплачувати отримані послуги, однак розрахунки здійснював несвоєчасно, у звязку з чим, станом на 21.03.2016р. в нього виникла заборгованість в сумі 24 742,64 грн. (заборгованість за договором №510001 в сумі 21 808,20 грн. та заборгованість за договором №3773в сумі 2 934,44 грн.)

Також представник позивача подав клопотання про припинення провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 24 742,64 грн. Зазначив, що 28.03.2016р. відповідачем було погашено основну заборгованість в сумі 21 808,20 грн. за договором №510001 та заборгованість в сумі 2 934,44 грн. за договором №3773. Факт погашення підтвердив копіями платіжних доручень від 25.03.2016р. №3 та №4.

В частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 1704,15 грн. пені, 3989,13 грн. інфляційних втрат та 354,25 грн. 3% річних, просив суд позов задоволити.

Представник відповідача в наданих суду проясненнях зазначив, що заборгованість виникла у звязку з недостатнім фінансуванням відповідача по КЕКВ 2240 «Оплата послуг (крім комунальних)».

Підтвердив, що 28.03.2016р. основна заборгованість погашена в повному обсязі, просив суд припинити провадження в цій частині позовних вимог.

Окрім того, представник відповідача подав клопотання в якому просив суд зменшити заявлений до стягнення розмір пені на 80% та відстрочити виконання рішення суду на 6 місяців. Подане клопотання представник мотивує тим, що основна заборгованість погашена в повному обсязі а у звязку із недостатнім фінансуванням райдержадміністрації, станом на сьогоднішній день відсутні кошти по кошторисних призначеннях на оплату пені, інфляційних втрат та сплату судового збору.

Представник позивача в усних поясненнях не заперечив що зменшення розміру пені та відстрочення виконання рішення суду.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

01 лютого 2006 року між Публічним акціонерним товариством Укртелеком (підприємство звязку) та Сколівською районною державною адміністрацією (споживач) було укладено договір №3773 про надання послуг електрозвязку за умовами якого позивач зобовязався надавати відповідачу послуги електрозвязку перераховані в Додатку №1 до договору та безоплатні послуги перераховані в додатку №2 до договору.

Відповідно до п. 7.1 договору, його було укладено строком на 5 років з можливістю автоматичної пролонгації його дії на той же термін за умов відсутності заяви про його припинення від будь-якої із сторін за місяць до закінчення терміну його дії.

Окрім того, 10 січня 2014 року між Публічним акціонерним товариством Укртелеком та Сколівською районною державною адміністрацією (абонент) було укладено договір №510001/2 про надання послуги доступу до мережі інтернет за технологією ADSL. За умовами даного договору Укртелеком зобовязався надавати абоненту на платній основі послугу доступу до мережі інтернет шляхом підключення до порту вузла Інтернет Укртелекому по абонентській лінії за допомогою обладнання ADSL, динамічної або постійної ІР адреси, а також за домовленістю інші додаткові послуги Інтернет, які абонент може самостійно замовити через систему самообслуговування, а абонент зобовязався своєчасно оплачувати отримані послуги відповідно до умов договору.

Відповідно до положень п. 7.-7.2 договору, він набирає чинності з дня його підписання сторонами та діє протягом одного року. Якщо за 30 днів до закінчення строку дії договору, жодна із сторін не повідомила письмово про його припинення, договір вважається продовженим на тих самих умовах на кожний наступний рік

Жодною із сторін не надано суду доказів, які б свідчили про припинення строку дії даних договорів.

Згідно із ст.526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або ІРінших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Позивач належним чином виконував умови договору та надавав відповідачу передбачені договором послуги. Відповідач не висловлював претензій щодо виконання позивачем своїх договірних обовязків, доказів неналежного їх виконання суду не надав.

Відповідно до ст.33 Закону України «Про телекомунікації», споживачі телекомунікаційних послуг зобов'язані дотримуватися Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, що затверджує Кабінет Міністрів України, зокрема виконувати умови договору про надання телекомунікаційних послуг у разі його укладення, у тому числі своєчасно оплачувати отримані ними телекомунікаційні послуги.

Відповідно до п. 4.5 договору №3773, сторони погодили, що розрахунки за фактично отримані в кредит послуги за кожний попередній місяць проводяться споживачем протягом 10 днів з дня одержання рахунка але не пізніше 20-го числа місяця наступного за розрахунковим.

Як передбачено, п. 3.2.8 договору, споживач зобовязався своєчасно вносити плату за користування телефоном, міжміськими та міжнародними телефонними розмовами, подані в кредит телеграми та інші послуги надані по телефону.

Відповідно до п. 5.5 договору №510001/2, абонент проводить оплату за надані послуги щомісяця до 20 числа поточного місяця на підставі рахунків Укртелекому, виставлених до 10 числа поточного місяця, що настає за звітним.

Відповідно до п. 3.2.2 договору, абонент зобовязаний своєчасно оплачувати отримані послуги в повному обсязі відповідно до порядку розрахунків встановленого договором та нормативно-правовими актами. У випадку неодержання рахунку, споживач зобовязаний звертатись до Укртелекому для його одержання.

Згідно із ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов укладених з відповідачем договорів, позивач виставляв відповідачу рахунки на оплату наданих послуг.

Відповідач в супереч умов договору несвоєчасно здійснював оплату за отримані телекомунікаційні послуги, в результаті чого станом на 21.03.2016р. в нього виникла заборгованість в сумі 24 742,64 грн. (заборгованість за договором №510001 в сумі 21 808,20 грн. та заборгованість за договором №3773в сумі 2 934,44 грн.)

В ході судового розгляду даної справи, відповідач погасив основну заборгованість в сумі 24 742,64 грн. в повному обсязі, у звязку із чим представники сторін просили суд припинити провадження у справі в цій частині позовних вимог.

В підтвердження факту погашення основної заборгованості сторони надали суду копії платіжних доручень від 25.03.2016р. №3 та №4.

Як вбачається з відмітки банку на даних платіжних документах, оплата була проведена 28.05.2016р.

Відповідно до п. 4.4.2 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів», з урахуванням положення частини четвертої статті 51 ГПК днем подання позову слід вважати дату поштового штемпеля підприємства зв'язку, через яке надсилається позовна заява (а в разі подання її безпосередньо до господарського суду - дату реєстрації цієї заяви в канцелярії суду).

Згідно відмітки на поштовому конверті яким позовна заява скеровувалась до суду, позовна заява здана на пошту 25.03.2016р.

За таких обставин, враховуючи, що основна заборгованість в сумі 24 742,64 грн. була погашена відповідачем після подання позову до суду, суд прийшов до висновку, що провадження у справі в цій частині слід припинити відповідно до п.1.1 ч.1 ст.80 ГПК України у звязку із відсутністю предмету спору.

В той же час, хоча основна заборгованість погашена відповідачем після подання позову до суду, зі сторони відповідача мало місце прострочення сплати платежів за отримані телекомунікаційні послуги.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно із ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно із положеннями ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України: боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 2 ст. 36 Закону України «Про телекомунікації», у разі затримки плати за надані оператором, провайдером телекомунікаційні послуги споживачі сплачують пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Відповідно до п. 5.8 договору №3773, у разі несплати за надані послуги електрозвязку понад установлений термін, споживач сплачує пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, за кожну добу затримки, згідно з чинним законодавством

Відповідно до п. 6,12 договору №510001, у разі несвоєчасної оплати наданих Укртелекомом послуг, абонент сплачує пеню, яка обчислюється залежно від вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, за кожний день прострочення оплати. Абонент також сплачує 3% річних та індекс інфляції за прострочення виконання грошового зобовязання.

За неналежне виконання договірних зобовязань, позивач нарахував відповідачу 1704,15 грн. пені, 3989,13 грн. інфляційних втрат та 354,25 грн. 3% річних.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем подано клопотання в якому він просить суд зменшити заявлений до стягнення розмір пені на 80% та відстрочити виконання рішення суду на 6 місяців. Подане клопотання представник мотивує тим, що основна заборгованість погашена в повному обсязі а у звязку із недостатнім фінансуванням райдержадміністрації, станом на сьогоднішній день відсутні кошти по кошторисних призначеннях на оплату пені, інфляційних втрат та сплату судового збору.

Представник позивача в наданих суду усних поясненнях не заперечив проти зменшення розміру пені та відстрочення виконання рішення суду.

Відповідно до п.3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Відповідно до ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до ч.3 ст.551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Як передбачено п. 3.17.4 Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 17.12.2013р., вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України.

У резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Відповідно до п. 7.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України 17.10.2012 № 9, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Враховуючи, що основна заборгованість яка виникла у відповідача перед позивачем не є великою, і станом на дату прийняття судом рішення є погашена в повному обсязі, відповідач фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України, і станом на сьогоднішній день відсутні кошти по кошторисних призначеннях на оплату пені, інфляційних втрат та сплату судового збору, беручи до уваги, що представник позивача не заперечує проти зменшення розміру пені та відстрочення виконання рішення суду, суд прийшов до висновку, що розмір заявленої до стягнення пені слід зменшити на 80% та відстрочити виконання рішення суду на 3 місяці.

Таким чином, сума пені, яка підлягає до стягнення з відповідача становить 341,00 грн.

Враховуючи наведене, позовні вимоги підлягають до задоволення частково в сумі 4684,00 грн., з яких: 341,00 грн. пені, 3989,13 грн. інфляційних втрат та 354,25 грн. 3% річних.

Виконання рішення суду слід відстрочити на 3 місяці.

Провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 24742,64 грн. слід припинити.

Витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 1378,00 грн. суд покладає на відповідача з врахуванням того, що основна заборгованість погашена відповідачем після подання позову до суду.

Керуючись ст. ст.28, 33 ,43, 44, 48, 49, 80, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задоволити частково.

2. Стягнути з Сколівської районної державної адміністрації (82600, Львівська область, Сколівський район, м.Сколе, майдан Незалежності,1, код ЄДРПОУ 04056397) на користь Публічного акціонерного товариства Укртелеком в особі Львівської філії Публічного акціонерного товариства Укртелеком (79007, м.Львів, вул. Дорошенка, 43, код ЄДРПОУ 01186030) 341,00 грн. пені, 3989,13 грн. інфляційних втрат, 354,25 грн. 3% річних та 1378,00грн. судового збору, з відстроченням виконання судового рішення на три місяці.

3. Припинити провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 24742,64 грн.

4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

6. Рішення суду може бути оскаржено згідно ст.ст. 91-95 ГПК України.

Повне рішення складено 18.04.16р.

Суддя Запотічняк О.Д.