Рішення № 57224710, 12.04.2016, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.04.2016р. Справа№ 914/450/16

Суддя О.Запотічняк при секретарі М.Зубрицькій розглянула справу

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Бакарді-Мартіні Юкрейн, м. Київ,

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Альянс Маркет, м. Львів,

Про: стягнення 576 216,91 грн.

За участю представників:

Від позивача: ОСОБА_1 представник;

Від відповідача: ОСОБА_2 представник;

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю Бакарді-Мартіні Юкрейн звернулося в Господарський суд Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Альянс Маркет про: стягнення 576 216,91 грн.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що на виконання умов договору поставки від 12.09.2012р. №ТА1281/12 з врахуванням протоколу розбіжностей № ТА1281/12 він поставив відповідачу товар, який останній повинен був оплачувати з відстрочкою 60 днів від дати поставки кожної партії.

Однак, відповідач взяті на себе договірні зобовязання щодо оплати вартості товару виконував з порушенням умов договору, у звязку з чим в нього виникла заборгованість, яка станом на дату подання позову до суду становила 421 377,76 грн.

За неналежне виконання договірних зобовязань та прострочення оплати отриманого товару, позивач просить суд стягнути з відповідача також 114 550,96 грн. - пені, 12 641,33 грн. штрафу у розмірі 3% від суми заборгованості, 9 100,26 грн. 3% річних та 18546,60 грн. - інфляційних втрат.

Обставини справи: Розглянувши подані матеріали суд визнав їх достатніми для прийняття заяви до розгляду і ухвалою від 19.02.2016 року порушив провадження у справі та призначив судове засідання на 15.03.2016року.

Окрім цього, у позовній заяві позивач просив суд в порядку забезпечення позову накласти арешт на банківські рахунки відповідача в обсязі, достатньому для стягнення ціни позову та відшкодування судових витрат.

Суд відмовив позивачу у задоволенні заяви про забезпечення позову з підстав наведених в ухвалі суду від 19.02.2016р.

15.03.2016р. позивач подав через канцелярію суду документи які витребовувались судом, заяву про повернення суми зайво сплаченого судового збору та заяву про забезпечення позову в якій просив суд накласти арешт на грошові суми, що знаходяться на банківських рахунках відповідача, в обсязі достатньому для стягнення ціни позову та відшкодування судового збору.

Проте, у звязку з тимчасовою непрацездатністю судді Запотічняк О.Д., розгляд справи 15.03.2016р. не відбувся.

Ухвалою суду від 24.03.2016р. розгляд справи було призначено на 29.03.2016р.

В судове засідання 29.03.2016р. зявився представник позивача. Відповідач повторно явки уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, через канцелярію суду подав клопотання про відкладення розгляду справи у звязку із зайнятістю уповноваженого представника в іншому судовому засіданні.

Судом було розглянуто заяву позивача про забезпечення позову та відмовлено в її задоволенні з підстав наведених в ухвалі суду.

У звязку з неявкою представника відповідача, розгляд справи було відкладено на 06.04.2016р.

В судове засідання 06.04.2016р. зявилися представники сторін, надали пояснення по суті спору.

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд їх задоволити з підстав наведених в позовній заяві та матеріалах справи.

Представник відповідача подав відзив на позов в якому позовні вимоги заперечив частково, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог в частині основного боргу в сумі 706,54 грн., 3% штрафу в сумі 12 641,33 грн., інфляційних втрат в сумі 18 546,60 грн. та зменшити розмір пені яка підлягає до стягнення з 114 550,96 грн. до 25 467,08 грн.

Зокрема представник відповідача зазначив, що відповідачем визнається основна заборгованість сумі 420 671,22 грн. Розбіжність із даними позивача становить 706,54 грн. яку позивачем не обґрунтовано.

Також представник відповідача вважає, що позивачем безпідставно застосовано штраф у розмірі 3% від суми боргу, оскільки за таких умов матиме місце одночасне стягнення пені і штрафу за одне і теж порушення, що суперечить вимогам чинного законодавства. Вважає, що з позовної заяви неможливо встановити правильність здійснених позивачем розрахунків інфляційних втрат.

Просив суд зменшити розмір пені яка підлягає до стягнення з 114 550,96 грн. до 25 467,08 грн., оскільки у позивача є борг перед відповідачем за іншим договором, що суттєво впливає на можливість відповідача погасити борг по договору поставки від 12.09.2012р. №ТА1281/12.

Для надання сторонам можливості провести звірку взаєморозрахунків, в судовому засіданні було оголошено перерву до 12.04.2016р.

В судове засідання 12.04.2016р. зявилися представники сторін. Представник позивача подав заперечення на відзив відповідача в якому зазначив, що за даними обліку позивача та згідно акту звірки взаєморозрахунків складеного станом на 30.06.2015р. заборгованість відповідача станом на 30.06.2015р. становила 755 205,76 грн. Остання поставка товару була здійснена позивачем 15.05.2015р.

В період з 01.07.2015р. по 31.12.2015р. відповідачем було повернено товару на суму 247 507,68 грн., а відтак станом на 31.12.2015р. заборгованість відповідача становила 446 377,76 грн.

В період з 01.01.2016р. по 09.02.2016р. відповідачем було здійснено плату на суму 25 000,00 грн., а відтак залишок боргу становить 421 377,76 грн.

Також представник позивача зазначив, що предметом даного спору є тільки заборгованість відповідача, яка виникла за договором №ТА1281/12, будь-які інші договори між сторонами, судом не досліджувались. Жодних виняткових обставин для зменшення пені відповідачем не доведено.

Представник вважає, що штраф в розмірі 3% від суми боргу, інфляційні втрати та 3% річних нараховані вірно у відповідності до норм чинного законодавства.

В обґрунтування поданих заперечень на відзив, представник позивача долучив деталізований розрахунок інфляційних втрат.

Окрім того представник позивача подав клопотання в якому зазначив, що розбіжності на суму 706,54 грн. виникли внаслідок невірного зазначення відповідачем ціни товару при поверненні та зазначення 2-х накладних на повернення, які не підписувались позивачем і за якими товар не повертався.

Представник відповідача подав суду додатковий відзив на позов, в якому навів контр -розрахунок інфляційних витрат, та зазначив що розрахунок суми інфляційних втрат проведений позивачем є вірний.

Просив суд відхилити позовні вимоги в частині основного боргу в сумі 706,54 грн. та суми штрафу в розмірі 12 641,33 грн., а також зменшити розмір пені яка підлягає до стягнення з 114 550,96 грн. до 25 467,08 грн.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

Відповідно до ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

12 вересня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Бакарді-Мартіні (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Альянс Маркет (покупець) було укладено договір поставки ТА1281/12, за умовами якого постачальник взяв на себе зобовязання поставляти і передавати у власність покупцеві, а покупець зобовязався приймати і оплачувати товари за ціною та в асортименті, погоджених сторонами в комерційних специфікаціях, що є невідємною частиною цього договору, і в кількості передбаченій замовленнями на товар.

Окрім того, 12.09.2012 року між сторонами було підписано протокол узгодження розбіжностей до договору ТА1281/12.

Відповідно до п. 2.1.1 договору, постачальник зобовязався забезпечувати доставку товару за місцем, в кількості, асортименті і по ціні зазначеними у замовленні і у відповідності до графіку поставок, його вивантаження з транспортного засобу на розвантажувальну площадку покупця і передачу покупця.

Відповідно до п. 3.1 договору, покупець вказує постачальнику асортимент, обсяги поставки товару, а також дату і місце поставки, шляхом направлення замовлення.

Згідно із п.3.2 договору в редакції погодженій протоколом розбіжностей, постачальник здійснює поставку товару автомобільним транспортом (як власним, так і транспортом третіх осіб) на умовах DDP «торговельна точка і /або РЦ/ЛЦ покупця» (згідно з Інкотермс 2000), на дату і місце, зазначені покупцем в замовленні.

Порядок розрахунків за отриманий товар сторони обумовили в Розділі 6 договору. Зокрема відповідно до п. 6.3 договору редакції погодженій протоколом розбіжностей, товар, що поставляється покупцеві за даним договором, підлягає оплаті в національній валюті - гривні, у безготівковій формі. Оплата товару здійснюється в перший (найближчі) понеділок або четвер (платіжні дні), який настає за днем закінчення терміну відстрочки оплати. Термін платежу за поставлений товар, обраховується від дати фактичного його прийняття покупцем, що підтверджується підписаними товарно - транспортними накладними.

Додатковою угодою від 01.04.2013р. про особливі умови поставки і повернення товару до договору поставки №ТА1281/12 від 12.09.2012р., сторони погодили, що покупець зобовязується оплачувати товари, поставлені постачальником з відтермінуванням платежу на 60 днів від дати поставки кожної партії товару.

Як передбачено п. 3.5 договору, право власності на поставлений товар переходить від постачальника до покупця з моменту фактичної передачі товару і підписання сторонами товаросупровідних документів. Датою поставки товару вважається дата підписання покупцем транспортної та/або товарної накладної.

Днем оплати товару вважається день перерахування коштів з поточного рахунку покупця (п. 6.7 договору.)

Згідно із ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із п.2.5.3 договору, кожна із сторін зобовязалася належним чином виконувати зобовязання покладені на неї договором, а також сприяти іншій стороні у виконанні прийнятих нею на себе зобовязань.

Згідно із ст.526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Позивач належним чином виконував взяті на себе зобовязання, та поставляв відповідачу обумовлений договором поставки товар, що фактично підтверджується і самим відповідачем.

В той же час, відповідач неналежно виконував взяті на себе договірні зобовязання, та здійснював розрахунки за отриманий товар частково.

Згідно наявних у справі видаткових та товарно-транспортних накладних, остання поставка товару була здійснена позивачем 15.05.2015р.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи акту звірки взаєморозрахунків за період: 2 квартал 2015 року, станом на 30.06.2015р. заборгованість відповідача становила 755 205,76 грн.

В період з 01.07.2015р. по 31.12.2015р. відповідачем було повернено товару на суму 247 507,68 грн..

Окрім того, в період з 05.08.2015р. по 11.02.2016р. відповідачем було погашено заборгованість в сумі 86320,32 грн., а відтак залишок боргу станом на дату подання позову до суду становить 421 377,76 грн.

Представник відповідача у поданому відзиві зазначив, що відповідачем визнається основна заборгованість сумі 420 671,22 грн. Розбіжність із даними позивача становить 706,54 грн.

В наданих суду поясненнях представник позивача пояснив, що розбіжності на суму 706,54 грн. виникли внаслідок невірного зазначення відповідачем ціни товару при поверненні та зазначення 2-х накладних на повернення, які не підписувались позивачем і за якими товар не повертався.

Представник відповідача усно пояснив, що товар на суму 706,54 грн. було повернено позивачу, однак останній не забрав його зі складу відповідача.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оскільки відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів повернення відповідачу товару на спірну суму 706,54 грн., суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 421 377,76 грн. є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно із ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно із положеннями ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 8.1 договору, за невиконання чи неналежне виконання договору, сторони несуть відповідальність відповідно до умов передбачених цим договором та чинним законодавством України.

Відповідно до п. 8.9 договору в редакції погодженій протоколом розбіжностей, у випадку несвоєчасної оплати вартості товару, покупець зобовязаний сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення а також штраф у розмірі 3% від суми заборгованості у випадку, якщо термін прострочки складає більше 4-х банківських днів від граничного терміну сплати з врахуванням платіжних днів покупця.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України: боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За неналежне виконання договірних зобовязань та прострочення оплати товару поставленого в період з березня по травень 2015року, позивач просить суд стягнути з відповідача також 114 550,96 грн. - пені, 12 641,33 грн. штрафу у розмірі 3% від суми заборгованості, 9 100,26 грн. 3% річних та 18546,60 грн. - інфляційних втрат.

Судом здійснено перевірку правильності здійснених позивачем нарахувань пені, 3% річних, 3% штрафу та інфляційних втрат.

Суд звертає увагу на те, що представником відповідача надано суду контр -розрахунок інфляційних витрат, згідно якого, розрахунок суми інфляційних втрат проведений позивачем є вірний.

Відповідач заперечуючи позовні вимоги вважає, що позивачем безпідставно застосовано штраф у розмірі 3% від суми боргу, оскільки за таких умов матиме місце одночасне стягнення пені і штрафу за одне і теж порушення, що суперечить вимогам чинного законодавства.

Однак такі твердження відповідача не беруться судом до уваги з огляду на наступне.

Пленум Вищого господарського суду України у своїй постанові від 17.12.2013р. №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань» зазначає наступне.

Пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. Застосування іншого виду неустойки - штрафу до грошового зобов'язання законом не передбачено, що, втім, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі (наприклад, за необґрунтовану відмову від переказу коштів за розрахунковими документами отримувача коштів), притому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. В останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати.

Окрім того у поданому відзиві відповідач просить суд зменшити розмір пені яка підлягає до стягнення з 114 550,96 грн. до 25 467,08 грн.

Подане клопотання відповідач мотивує тим, що у позивача є борг перед відповідачем за іншим договором, що суттєво впливає на можливість відповідача погасити борг по договору поставки від 12.09.2012р. №ТА1281/12.

Відповідно до п.3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Відповідно до ч.3 ст.551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Як передбачено п.3.17.4 Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 17.12.2013р., вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Суд вважає, що в задоволенні заяви відповідача про зменшення розміру пені слід відмовити з огляду на наступне.

Аргументи відповідача на які він посилається як на підставу для зменшення розміру пені не є істотними обставинами в розумінні ст. 551 ЦК України. Зокрема суду не відомо чи є у позивача заборгованість перед відповідачем по інших господарських відносинах. Відповідачем не доведено, що виникнення в нього заборгованості перед позивачем носить певний винятковий характер, що дає підставу зменшити розмір пені. Окрім того, суд звертає увагу на те, що основна заборгованість, яка є предметом даного спору, виникла ще в червні 2015р. і відповідачем не погашена.

З огляду на викладені обставини, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення повністю в сумі 576216,91 грн. з яких: основний борг 421 377,76 грн., 114 550,96 грн. - пеня, 12 641,33 грн. штраф у розмірі 3% від суми заборгованості, 9 100,26 грн. 3% річних та 18546,60 грн. інфляційні втрати.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Статтею 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або

скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру, сплачується судовий збір в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальної заробітної плати.

Як вбачається з позовної заяви, загальна сума позовних вимог позивача (ціна позову) становить 576 216,91 грн., а відтак сума судового збору яка повинна надійти в Державний бюджет України за розгляд даної заяви повинна становити 8 643,25 грн.

Як вбачається з платіжного доручення від 11.02.2016р. №395, позивачем сплачено судовий збір в сумі 8652,27грн.

Отже позивачем було зайво сплачено судовий збір в сумі 9,02 грн.

Відповідно до положень ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Отже відповідачу слід повернути зайво сплачений ним судовий збір в сумі 9,02 грн.

Витрати позивача по сплаті судового збору у відповідності до ст. 49 ГПК України суд покладає на винну сторону відповідача в сумі 8 643,25 грн.

Керуючись ст. ст.28, 33 ,43, 44, 48, 49,80, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.Позовні вимоги задоволити повністю

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс Маркет» (79040, м.Львів, вул. Городоцька,359, Ідентифікаційний код 38316777) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бакарді-Мартіні Юкрейн» (01021, м.Київ, вул. Кловський узвіз,7-А, Ідентифікаційний код 37723293) 421 377,76 грн.- основного боргу, 114 550,96 грн. - пені, 12 641,33 грн. штрафу, 9 100,26 грн. 3% річних, 18546,60 грн. інфляційних втрат та 8 643,25 грн. судового збору.

3.Видати ухвалу на повернення Товариству з обмеженою відповідальністю «Бакарді-Мартіні Юкрейн» (01021, м.Київ, вул. Кловський узвіз,7-А, Ідентифікаційний код 37723293) з державного бюджету України судового збору.

4.Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

5. Рішення суду може бути оскаржено згідно ст.ст. 91-95 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 18.04.2016р.

Суддя Запотічняк О.Д.