Рішення № 57224576, 12.04.2016, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2016 року Справа № 915/252/16

Господарський суд Миколаївської області,

головуючий суддя Коваль С.М.,

при секретарі Сьяновій О.С.,

з участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № б/н від 15.01.2015 р.;

від відповідача: не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

За позовом: Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Маркет-

плюс", 89600, Закарпатська область, м.Мукачеве, вул.Берегівська-

обїздна, 11,

до відповідача: Державного підприємства Суднобудівний завод ім. 61 Комунара,

вул. Адміральська, 38, м. Миколаїв, 54001,

про стягнення заборгованості у сумі 132000 грн за договором купівлі продажу нафтопродуктів за талонами від 01.04.2014 р. № 63, -

В С Т А Н О В И В:

Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Маркет-плюс" предявлено позов до Державного підприємства (ДП) Суднобудівний завод ім. 61 Комунара про стягнення з останнього грошових коштів у сумі 132000 грн. основний борг, 497 грн. 70 коп. 3% річних, 1331 грн. 88 коп. інфляційних витрат, 7286 грн. 40 коп., а також судового збору в сумі 2116 грн. 74 коп., з посиланням на неналежне невиконання відповідачем грошового зобовязання щодо оплати вартості поставленого товару за укладеним між ними договором купівлі продажу нафтопродуктів за талонами від 01.04.2014 р. № 63.

Відповідач, повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення з ухвалою суду від 16.03.2016 р., правом участі в судовому засіданні не скористався, свого представника не направив, позов не заперечив, у звязку з чим суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами у відповідності до ст. 75 ГПК України.

Вислухавши представника позивача, який позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві, суд визнає позовні вимоги обґрунтованими, у звязку з таким.

Відповідно до умов укладеного між сторонами договору купівлі-продажу нафтопродуктів від 01.04.2014 р. № 63 позивач ТОВ "Торговий дім "Маркет-плюс" зобовязався передати товар, а відповідач ДП Суднобудівний завод ім. 61 Комунара прийняти та оплатити нафтопродукти на умовах, визначених цим Договором та Дощдатковими угодами до нього (п.1.1 договору).

Оплата вартості поставленої продукції здійснюються покупцем протягом 2 (двох) банківських днів з моменту отримання рахунків(п.п 3.3).

Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Маркет-плюс" поставлено ДП Суднобудівний завод ім. 61 Комунара обумовлені договором товар загальною вартістю 132000 грн., що підтверджується видатковими накладними від 06.01.2016 р. № 000000001, від 06.01.2016 р. № 000000002 та довіреністю на отримання матеріальних цінностей від 04.01.2016 р. № 3, виданою ДП Суднобудівний завод ім. 61 Комунара його представнику ОСОБА_2

На оплату вартості поставленого товару позивачем виписано рахунок (відомості) від 05.01.2016 р. № 25502, від 04.01.2016 р. № 25585 на суму 132000 грн., втім відповідач не розрахувався, проте звернувся з листом № 37/13 від 20.01.2016, яким зобовязався оплатити заборгованість в строк до кінця січня 2016 року.

Претензію позивача від 25.01.2016 р. № 104 про сплату заборгованості за договором ДП Суднобудівний завод ім. 61 Комунара залишено без реагування, заборгованість у сумі 132000 грн. відповідачем не погашено і на даний час.

Отже, ДП Суднобудівний завод ім. 61 Комунара свої зобовязання за договором щодо своєчасної та повної оплати вартості поставленого товару не виконано.

За своєю юридичною природою укладений сторонами договір купівлі-продажу є договором поставки.

Господарським законодавством передбачено, що за договором поставки одна сторона постачальник зобовязується передати (поставити) в зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобовязаний прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ст.265 ГК України).

Згідно ч.1 ст.193 ГК України субєкти господарювання повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Положеннями ст.ст. 525, 526, 629 ЦК України передбачено, що зобовязання має виконуватися відповідно до умов договору та вимог ЦК України. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається. Договір є обовязковим для виконання сторонами.

Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони.

Оскільки ДП Суднобудівний завод ім. 61 Комунара не виконані грошові зобовязання за укладеним сторонами договором, то позовні вимоги в частині стягнення з відповідача вартості поставленого товару (основного боргу) в сумі 132000грн. підлягають задоволенню повністю.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3 % річних від простроченої суми за весь час прострочення. За рахунком позивача сума боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції складає 1331 грн. 88 коп., а 3 % річних 497 грн. 70 коп.

Суд не погоджується з розрахунком збитків від інфляції, що здійснив позивач.

Розрахунок збитків від інфляції позивач здійснив без врахування приписів, викладених Верховним судом України у листі № 62-97 від 03.04.1997р. Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, тому розмір збитків є безпідставно завищеним на 676 грн. 63 коп., отже, стягненню з відповідача підлягає не 1331 грн. 88 коп. збитків від інфляції, а 655 грн. 25 коп.

Вимога про стягнення 7286 грн. 40 коп. пені за період з 15.01.2016р. по 02.03.2016 р. суперечить приписам Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», ч. 4 ст. 231 ГК України, ст.ст. 546, 547, ч. 2 ст. 551 ЦК України, згідно з якими стягнення пені та її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства. Договором сторін стягнення пені не встановлено, відтак, підстави для задоволення позову у цієї частині відсутні.

Статтею 49 ГПК України передбачено покладання судових витрат, зокрема, витрат на оплату позовної заяви судовим збором, у разі задоволення позову - на відповідача.

У судовому засіданні 12 квітня 2016 року, згідно із ст. 85 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Маркет- плюс" задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства Суднобудівний завод ім. 61 Комунара, вул. Адміральська, 38, м. Миколаїв, 54000, ідентифікаційний код 14313240, на користь Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Маркет-плюс", 89600, Закарпатська область, м.Мукачеве, вул. Берегівська - обїздна, 11, ідентифікаційний код 37958115, грошові кошти в сумі 132000 грн. (сто тридцять дві тисячі) основний борг, 497 грн. (чотириста девяносто сім) 70 коп. 3% річних, 655 грн. (шістсот пятдесят пять) 25 коп. інфляційних витрат, а також грошові кошти на відшкодування судових витрат у справі з оплати позовної заяви судовим збором у сумі 1997 грн. (тисяча девятсот девяносто сім) грн. 29 коп.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 14.04.2016 р.

Суддя С.М. Коваль