Рішення № 57224432, 11.04.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.04.2016Справа №910/2774/16За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю " МЕДПОЛІФАРМ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр митних послуг"

про стягнення 61573,98 грн.

Суддя Грєхова О.А.

Представники сторін:

від позивача: Лігун А.І. - представник за довіреністю

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "МЕДПОЛІФАРМ" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр митних послуг" заборгованості в загальному розмірі 61573,98 грн., з яких: основний борг - 16 843,54 грн., пеня - 38 135,95 грн., штраф - 6 594,49 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору оренди нежитлового приміщення №17/2015 від 24.12.2014 в частині оплати орендних платежів, у зв'язку з чим у Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр митних послуг" виникла заборгованість перед позивачем.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.02.2016 порушено провадження у справі №910/2774/16, розгляд справи призначено на 21.03.2016.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.03.2016 розгляд справи відкладено на 11.04.2016.

Представник позивача в судовому засіданні 11.04.2016 заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити, а також надав для долучення до матеріалів справи додаткові документи.

Відповідач в засідання господарського суду своїх представників не направив повторно, про причини неявки суду не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином.

Відповідно до п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу без його участі.

На виконання вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 82 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 11.04.2016 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, на яких ґрунтується позов, заслухавши представника позивача, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

24.12.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю «МЕДПОЛІФАРМ» (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Центр митних послуг» (орендар) укладено Договір оренди №17/2015 від 24.12.2014, відповідно до умов якого орендодавець зобов'язується передати орендарю в тимчасове платне користування (оренду) нежиле приміщення, розташоване за адресою: м. Київ, проспект Відрадний, буд. 95 (3-й поверх) для розміщення офісу (п.п.1.1, 1.2, 1.3 договору).

Згідно з п.п. 2.1, 2.2 договору приміщення передаються орендарю на підставі акту приймання-передачі. Акт приймання-передачі приміщень складається та підписується сторонами на дату фактичної передачі приміщень орендарю.

Строк оренди - строк користування приміщеннями, зумовлений строком дії договору, з урахуванням дострокового розірвання чи припинення, відповідно до умов даного договору. Строк оренди починає спливати з дати підписання сторонами акту приймання-передачі приміщень і закінчується у відповідне число відповідного місяця (п.п. 4.1, 4.2 договору).

Відповідно до п.п. 8.1, 8.2 договору вартість оренди 1 м.кв. становить 94,80 грн. на місяць. Розмір орендної плати за місяць оренди 26,1 м.кв. площі приміщень складає 2474,28 грн. з урахуванням податку на додану вартість. Оплата за користування приміщеннями сплачується орендарем один раз на місяць, не пізніше 15 числа поточного місяця, за яким здійснюється оплата.

Цей договір укладений строком до 31.12.2015 (п. 20.1 договору).

На виконання умов зазначеного правочину орендодавець передав орендарю в орендне користування обумовлені договором №17/2015 від 24.12.2014 приміщення, про що сторонами складено та підписано акт приймання-передачі приміщень від 01.01.2015.

Одночасно, з матеріалів справи вбачається, що орендарем було повернуто орендовані приміщення орендодавцю 31.12.2015, що підтверджується актом приймання-передачі приміщень від 31.12.2015.

Факт користування орендарем приміщеннями, що були передані в оренду на підставі договору №17/2015 від 24.12.2015 підтверджується також наявними в матеріалах справи актами здачі-прийняття робіт (надання послуг).

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення позивачем умов договору оренди приміщень.

Втім, відповідач, в порушення взятих на себе зобов'язань за договором, плату за оренду належним чином здійснив лише частково на загальну суму 12898,56 грн., внаслідок чого за ним утворилась заборгованість за період з червня по грудень 2015 року в розмірі 16843,54 грн., яка і заявлена позивачем до стягнення.

При цьому, 31.12.2015 між сторонами було підписано акт звірки взаємних розрахунків, відповідно до якого заборгованість відповідача зі сплати орендних платежів станом на 31.12.2015 становить 16843,54 грн.

Судом встановлено, що укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором оренди, а тому між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України (далі - ГК України), ст. 11, 202, 509 ЦК України, і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ) (ч.1. ст. 760 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 765 ЦК України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.

Судом встановлено, що 01.01.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю «МЕДПОЛІФАРМ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Центр митних послуг» підписано акт приймання-передачі в оренду нежилих приміщень: приміщення №19 площею 8,5 кв.м, №20 площею 6,1 кв.м., №21 площею 11,5 кв.м, що знаходяться за адресою: м. Київ, пр.-т Відрадний, 95 (3-й поверх). Вказаний акт підписано представниками сторін без зауважень та скріплений печатками підприємств.

Згідно з ч. 1 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Частинами 1, 4 ст. 286 ГК України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Як вже було зазначено, пунктом 8.2 договору №17/2015 від 24.12.2014 сторони обумовили, що оплата за користування приміщеннями сплачується орендарем один раз на місяць, не пізніше 15 числа поточного місяця, за яким здійснюється оплата.

За приписами статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В силу статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Отже, враховуючи, що факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині своєчасної та повної сплати орендних платежів підтверджений матеріалами справи і не спростований Товариством з обмеженою відповідальністю "Центр митних послуг", суд вважає обґрунтованими позовні вимоги про стягнення основного боргу в розмірі 16843,54 грн.

Крім того, оскільки орендар (відповідач) допустив прострочення розрахунків з орендної плати, Товариством з обмеженою відповідальністю «МЕДПОЛІФАРМ» на підставі п. 15.1. договору нараховано та заявлено до стягнення пеню в розмірі 38135,95 грн. та штраф в розмірі 6594,49 грн. за період з 15.06.2015 по 15.01.2016.

Так, пунктом 15.1. договору передбачено, що у випадку прострочення орендарем виконання зобов'язань, що передбачає здійснення платежів на користь орендодавця, і якщо будь-який платіж (його частина) за даним договором буде прострочений орендарем, оренда зобов'язаний сплатити орендодавцю пеню в розмірі 1% від відповідної суми простроченого зобов'язання за кожен день прострочення. Крім того, за кожні 30 календарних днів існування заборгованості за договором, орендар додатково зобов'язаний буде сплачувати орендодавцю штраф в розмірі 10% від суми заборгованості, яка склалась на день нарахування такого штрафу (вказаний штраф нараховується в останній день, кожного 30-тиденного періоду прострочення оплати заборгованості, тобто штраф нараховується на 30-тий день прострочення, 60-тий день прострочення, 90-тий день прострочення і так далі).

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки.

Приписами ст. 230 ГК України також передбачено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, він зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

За змістом ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За приписом статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верхового Суду України від 07.11.2011 у справі №3-121гс11.

Разом з тим, ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За договором сторін можливості визначення іншого періоду нарахування пені, ніж зазначений у ч. 6 ст. 232 ГК України, не передбачено, отже пеня повинна нараховуватись з урахуванням приписів даної норми.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку, що він є невірним та вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню, оскільки позивачем під час розрахунку не дотримано вимог статей 232, 343 Господарського кодексу України, а також ч. 5 ст. 254 ЦК України, згідно з якою якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

За розрахунком суду з Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр митних послуг" підлягає до стягнення 2615,98 грн. пені (оренда за червень 2015 року - 519,99 грн. за період з 16.06.2015 по 15.12.2015; оренда за липень 2015 року - 706,52 грн. за період з 16.07.2015 по 15.01.2016; оренда за серпень 2015 року - 480,09 грн. за період з 18.08.2015 по 15.01.2016; оренда за вересень 2015 року - 369,87 грн. за період з 16.09.2015 по 15.01.2016; оренда за жовтень 2015 року - 274,29 грн. за період з 16.10.2015 по 15.01.2016; оренда за листопад 2015 року - 175,86 грн. за період з 17.11.2015 по 15.01.2016; оренда за грудень 2015 року - 89,36 грн. за період з 16.12.2015 по 15.01.2016).

Щодо нарахування штрафу в розмірі 6594,49 грн. за період за період з 15.07.2015 по 15.01.2016, суд зазначає наступне.

Кваліфікуючими ознаками штрафу є:

- можливість встановлення за майже будь-яке порушення зобов'язання: невиконання або неналежне виконання (порушення умов про кількість, якість товарів, робіт (послуг), виконання зобов'язання неналежним способом тощо).

- обчислення у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пеня характеризується:

- застосування виключно у грошових зобов'язаннях;

- можливість встановлення тільки за такий вид порушення зобов'язання, як прострочення виконання (порушення умови про строки);

- обчислення у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання;

- триваючий характер - нарахування пені за кожний день прострочення.

Виходячи із системного аналізу ст. 549 ЦК України, такі господарські санкції як штраф та пеня не є тотожними, а навпаки, хоча і є різновидами неустойки, є різними правовими категоріями. Штраф застосовується одноразово у випадку прострочення боржником виконання зобов'язання понад встановлений сторонами зобов'язання термін та може встановлюватися за будь-яке порушення, тоді як пеня має триваючий характер, тобто нараховується за певний проміжок часу, є видом відповідальності за невиконання, за загальним правилом, виключно грошового зобов'язання.

Отже, штраф та пеня є різновидами неустойки, які відрізняються тим, що розмір пені залежить від тривалості прострочення боржника, а штраф не залежить (п. 48 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №07.04.2008 №01-8/211).

Водночас, суд зазначає, що передбачене п. 15.1. договору право орендодавця додатково стягувати з орендаря штраф в розмірі 10% від суми заборгованості за кожні 30 календарних днів існування заборгованості (30-тий день прострочення, 60-тий день прострочення, 90-тий день прострочення і так далі), є за правовою природою пенею, оскільки саме пені притаманний триваючий характер нарахування, а штраф від тривалості прострочення боржника не залежить.

Таким чином, позивач двічі просить стягнути, по суті, пеню за одне й те саме порушення грошового зобов'язання, а відповідно до статті 61 Конституції України, ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що обґрунтованим є стягнення з відповідача однієї пені в розмірі 2615,98 грн.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Зокрема, в силу вимог ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість.

З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з покладенням витрат по сплаті судового збору в цій частині на відповідача на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. 43, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр митних послуг» (03039, м. Київ, Червонозоряний проспект, буд.119, офіс 6, ідентифікаційний код 37034391) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕДПОЛІФАРМ» (03061, м. Київ, проспект Відрадний, буд. 95К, ідентифікаційний код 30757174) 16843 (шістнадцять тисяч вісімсот сорок три) грн. 54 коп. основного боргу, 2615 (дві тисячі шістсот п'ятнадцять) грн. 98 коп. пені та 435 (чотириста тридцять п'ять) грн. 50 коп. судового збору.

3. В решті позову - відмовити.

4. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 15.04.16

Суддя Грєхова О.А.