Рішення № 57224426, 07.04.2016, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" квітня 2016 р. Справа № 911/671/16

Розглянувши матеріали справи з позовом Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна», м.Київ

до Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Скайд», с.Старі Петрівці

про стягнення 50000,00 грн.

Суддя А.Ю.Кошик

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1

Від відповідача: не зявився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» (далі позивач) до Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Скайд» (далі відповідач) про стягнення 50000,00 грн.

Провадження у справі №911/671/16 порушено відповідно до ухвали суду від 01.03.2016 року та призначено справу до розгляду на 17.03.2016 року.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду спору, у судове засідання 01.03.2016 року не зявився та надіслав клопотання про відкладення розгляду справи. Розгляд справи відкладався до 07.04.2016 року.

В судовому засіданні 07.04.2016 року позивач позовні вимоги підтримав. Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду спору, у судове засідання 07.04.2016 року повторно не з'явився, відзив на позов не надав, надіслав до суду клопотання про розгляд справи за відсутності його представника.

За таких обставин, суд розглядає справу у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши надані докази, судом встановлено наступне.

Як вбачається з викладених у позові обставин та підтверджується матеріалами справи, 30.06.2015 року між Публічним акціонерним товариством «Страхова компанія «Країна» (позивач) та ОСОБА_2 (Страхувальник) було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту №99-94/УА/0113118/2.1.5.1. (далі - Договір страхування), згідно з яким позивач прийняв на себе обовязок відшкодувати збитки, що може зазнати Страхувальник у результаті пошкодження, знищення або втрати транспортного засобу «Сузукі», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 (надалі - Застрахований автомобіль).

03.10.2015 року в місті Києві на вул. Зої Гайдай 10, відбулася дорожньо-транспортна пригода (ДТП). Громадянин ОСОБА_3, керуючи транспортним засобом «Фольксваген», державний номер АА80290С, на порушення Правил дорожнього руху України, скоїв зіткнення із Застрахованим автомобілем, в результаті чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

05.10.2015 року оку до позивача звернувся Страхувальник із Повідомленням про настання страхового випадку, що було зареєстровано за вх. №4009.

12.10.2015 року пошкоджений в ДТП застрахований ТЗ було оглянуто, про що складено Протокол огляду транспортного засобу. У відповідності до умов, передбачених п. 18.1 Договору страхування, вартість відновлювального ремонту застрахованого автомобіля було визначено на підставі Рахунку №00102/10 від 15.10.2015 року, складеного ФОП «Холевчук Володимир Іванович», відповідно до якого вартість відновлювального ремонту склала 105 448,00 грн.

28.10.2015 року до позивача звернувся Страхувальник із Заявою на виплату страхового відшкодування, що була зареєстрована за вх. №7965. На підставі Повідомлення про настання страхового випадку, заяви на виплату страхового відшкодування, Рахунку СТО, страхового акту №99-94/37240/2.1.5.1. від 06.11.2015 року позивач на виконання умов Договору страхування виплатив на рахунок СТО ФОП ОСОБА_4 страхове відшкодування в сумі 104 461,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №12695 від 06.11.2015 року.

Згідно з ч. 1 ст. 1187 Цивільного кодексу України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Частиною 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України встановлено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до Постанови Оболонського районного суду міста Києва від 25.12.2015 року винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України, було визнано гр. ОСОБА_3.

Цивільно-правова відповідальність особи, винної у ДТП, на дату ДТП була застрахована у ПАТ «СК «СКАЙД» (відповідач) на підставі Договору обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АІ/7094750 (надалі - Поліс).

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) та захисту майнових інтересів страхувальників.

Згідно статті 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Пунктом 9.1. ст. 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено обов'язковий ліміт відповідальності страховика, в межах якого страховик зобов'язаний провести виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

Відповідно до п. 12.1. ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

У відповідності до ст. 9 Закону України «Про страхування», франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Відповідно до ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування в межах фактичних затрат, переходить право вимоги, яке страхувальник має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Стаття 993 Цивільного кодексу України передбачає перехід до страховика прав страхувальника щодо особи, відповідальної за завдані збитки, а саме, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Враховуючи, що за Полісом №АІ/7094750 передбачено ліміт відповідальності в розмірі 50000 грн. та франшиза складає 0 грн., в межах ліміту відповідальності відповідач має відшкодувати позивачу в порядку регресу 50 000,00 грн.

У відповідності до правової позиції Верховного Суду України, викладеної ним у листі від 19.07.2011 року щодо судової практики розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди та визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України щодо судової практики розгляду господарських справ, справа № 910/7163/14 від 15.04.2015 року.

Зокрема, в постанові від 15.04.2015 року у справі № 910/7163/14 Верховний Суд України зазначив, що Законами України «Про страхування» та «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не передбачено зобов'язання страховика за договором добровільного страхування визначати розмір страхового відшкодування тільки в розмірі суми, встановленої звітом про оцінку транспортного засобу, оскільки цей звіт є попереднім оціночним документом, що визначає можливу, але не остаточну суму, необхідну для відновлення транспортного засобу.

Виплативши страхове відшкодування відповідно до умов Договору добровільного страхування, у страхової виникає право зворотної вимоги до відповідальної за винну особу страхової в порядку цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у сумі страхового відшкодування у межах фактичних затрат із вирахуванням франшизи.

Відповідно до ч. 1 ст. 111-28 ГПК Україн висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Постановою судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 28.08.2012 року (у справі № 23/279) встановлено, що ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено право страховика після виплати страхового відшкодування подати регресний позов.

Зазначена норма передбачає наявність у страховика права на пред'явлення регресного позову, а не вимоги до особи, відповідальної за завданий збиток.

Крім того, відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року N 15-рп/2002 кожна особа має право вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий. Можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту. Держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.

З огляду на викладене позивач отримує право вимоги потерпілої особи після виплати останній страхового відшкодування та не зобов'язаний звертатися безпосередньо до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність, з вимогою виплати матеріального відшкодування. Відповідно до зазначених вище норм позивач може реалізувати своє право шляхом подачі позову до суду.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, позовні вимоги позивачем обґрунтовані та доведені, відповідачем не заперечені та не спростовані, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відшкодування витрат на оплату судового збору покладається на відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «СКАЙД» (07353, Київська обл., Вишгородський р-н, с. Нові Петрівці, вул. Дніпровська, 4а, оф.3, код 16295210) на користь Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» (04176, м. Київ, вул. Електриків, 29а, код 20842474) 50 000,00 грн. відшкодування в порядку регресу та 1 378,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя А.Ю. Кошик

дата підписання 15.04.2016 р.