Ухвала суду № 57224413, 18.04.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

18.04.2016

Справа № 910/7003/16

За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікморсервіс Ніколаєв» про вжиття заходів до забезпечення позову у справі:

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікморсервіс Ніколаєв»

До Регіонального відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області та Міністерства інфраструктури України

Про визнання односторонніх правочинів недійсними

Суддя Лиськов М.О.

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікморсервіс Ніколаєв» до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області та Міністерства інфраструктури України про визнання односторонніх правочинів недійснимии.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.04.2016 порушено провадження у справі № 910/7003/16 та призначено розгляд справи на 18.05.2016.

15.04.2016 через канцелярію суду від представника позивача надійшло клопотанням про вжиття заходів про забезпечення позову, в якому позивач просить вжити заходів до забезпечення позову шляхом заборони Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Миколаївській області та іншим особам вчиняти дії спрямовані на перешкоджання ТОВ «НІКМОРСЕРВІС НІКОЛАЄВ» у користуванні Об’єктом оренди, виселення ТОВ «НІКМОРСЕРВІС НІКОЛАЄВ» з Об’єкту оренди та передачі Об’єкту оренди у користування третім особам.

Заява позивача про вжиття заходів до забезпечення позову обґрунтована тим, що на підставі оскаржуваних правочинів Відповідачі протиправно, на думку позивача, відмовили у продовженні та припинили дію договору оренди державного майна від 01.03.2010 № РОФ-864, у зв'язку з чим, враховуючи предмет спору у даній справі, невжиття заходів забезпечення позову суттєво утруднить або ж зробить неможливим виконання рішення суду, а також порушить збалансованість інтересів сторін та істотно порушить права та законні інтереси позивача по справі до вирішення спору по суті та набрання рішенням законної сили.

Позивач стверджує, що фактично належним чином виконував умови договору оренди державного майна від 01.03.2010 № РОФ-864, однак в супереч вимогам чинного законодавства Відповідачі, з порушенням встановлених законом строків, повідомили Позивача про припинення договірних правовідносин та вимагають повернути орендоване державне майно.

Як вказано у позові, Позивач є стивідорною, компанією, яка всю свою господарську діяльність провадить на орендованому у Відповідачів майні, у зв’язку з чим вчинення Відповідачами дій щодо примусового виселення Позивача із орендованого майна фактично зупинить його господарську діяльність.

Окрім того, як вбачається із фактичних обставин справи, Відповідачі не позбавлені можливості здійснити дії спрямовані на передачу Об’єкту оренди у користування третім особам, що зробить неможливим захист прав та інтересів Позивача

В абзаці 1 пункту 1 постанови Вищого Господарського суду України від 26.12.2011 № 16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» (надалі - Постанова № 16) роз'яснено, що забезпечення позову застосовується господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду.

Розглянувши заяву позивача про вжиття заходів до забезпечення позову, дослідивши позовні матеріали в цілому, суд дійшов висновку, що заява про вжиття заходів до забезпечення позову підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до приписів статті 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Забезпечення позову – це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

За змістом вищезазначеної статті заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду.

Відповідно до п. п. 1, 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Також, відповідно до абзацу 1 пункту 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Заходи щодо забезпечення позову обов'язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв'язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Відповідно до приписів статті 67 ГПК України позов забезпечується, зокрема, шляхом заборони Відповідачам та третім особам вчиняти дії, що стосуються предмету спору..

Відповідно до приписів частини 1 статті 3 ГК України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Поняття господарської діяльності міститься і в інших законах України, проте на відміну від загального визначення господарської діяльності в ГК України, її визначення, що міститься в спеціальних законах, застосовується лише для цілей цих законів.

Наведене свідчить про наявність зв'язку між визначеними заходами до забезпечення позову в частині заборони Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Миколаївській області та іншим особам вчиняти дії спрямовані на перешкоджання Позивачу у користуванні Об’єктом оренди, виселення Позивача з Об’єкту оренди та передачі Об’єкту оренди у користування третім особам і предметом спору, співмірність та адекватність таких заходів із заявленими вимогами. Вжиття наведених заходів забезпечення позову сприятиме запобіганню порушення прав позивача на час вирішення спору в суді, в разі задоволення позову – забезпечить можливість виконання рішення суду. Навпаки, невжиття зазначених заходів забезпечення позову утруднить чи зробить неможливим виконання рішення господарського суду та захист прав Позивача.

При цьому, дослідивши збалансованість інтересів сторін, суд дійшов висновку, що застосування вищезгаданих заходів до забезпечення позову не порушує прав та охоронюваних законом інтересів відповідачів у справі чи інших осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Водночас, беручи до уваги те, що позивачем вказується на фактичне порушення його прав та охоронюваних законом інтересів, суд дійшов висновку про можливість існування небезпеки в заподіянні шкоди правам, свободам та інтересам позивача до вирішення спору по суті та набрання рішенням законної сили.

За таких обставин, розглянувши мотиви поданого клопотання, а також, враховуючи, що не вжиття заходів до забезпечення позову може призвести до неможливості виконання рішення господарського суду у даній справі в разі задоволення позову, Господарський суд міста Києва вважає, що клопотання позивача про вжиття заходів до забезпечення позову обґрунтоване та підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 66, 67, 86 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, господарський суд -

У Х В А Л И В:

1. Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікморсервіс Ніколаєв» про забезпечення позову задовольнити.

2. З метою забезпечення позову до набрання рішенням законної сили вжити заходів до забезпечення позову , а саме:

- заборонити Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Миколаївській області та іншим особам чинити ТОВ «НІКМОРСЕРВІС НІКОЛАЄВ» перешкоди у користуванні державним нерухомим майном – відкритими складськими площами (інв. № 410) загальною площею 13951 м. кв., а саме: відкритим складом № ІІІ площею 5051,0 кв.м. (інв.№410 – новий інв.№63202, реєстровий №01125608.1.БАОПВЛ1699); відкритим складом № ІV площею 400,0 кв.м. (інв.№410 – новий інв.№63203, реєстровий №01125608.1.БАОПВЛ1701); відкритим складом № V площею 8500,0 кв.м. (інв.№410 – новий інв.№63204, реєстровий №01125608.1.БАОПВЛ1720), розташованими за адресою: вул. Заводська, 23/17, м. Миколаїв, що знаходяться на балансі державного підприємства «Миколаївський морський торговельний порт» та передані у користування ТОВ «НІКМОРСЕРВІС НІКОЛАЄВ» за договором оренди державного нерухомого майна, що перебуває на балансі державного підприємства «Миколаївський морський торговельний порт» від 01.03.2010 р. № РОФ-864;

- заборонити Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Миколаївській області та іншим особам вчиняти дії щодо виселення ТОВ «НІКМОРСЕРВІС НІКОЛАЄВ» з державного нерухомого майна – відкритих складських площ (інв. № 410) загальною площею 13951 м. кв., а саме: з відкритого складу № ІІІ площею 5051,0 кв.м. (інв.№410 – новий інв.№63202, реєстровий №01125608.1.БАОПВЛ1699); з відкритого складу № ІV площею 400,0 кв.м. (інв.№410 – новий інв.№63203, реєстровий №01125608.1.БАОПВЛ1701); з відкритого складу № V площею 8500,0 кв.м. (інв.№410 – новий інв.№63204, реєстровий №01125608.1.БАОПВЛ1720), розташованих за адресою: вул. Заводська, 23/17, м. Миколаїв, що знаходяться на балансі державного підприємства «Миколаївський морський торговельний порт» та передані у користування ТОВ «НІКМОРСЕРВІС НІКОЛАЄВ» за договором оренди державного нерухомого майна, що перебуває на балансі державного підприємства «Миколаївський морський торговельний порт» від 01.03.2010 р. № РОФ-864;

- заборонити Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Миколаївській області, Міністерству інфраструктури України та іншим особам вчиняти дії, спрямовані на передачу у користування або відчуження третім особам державного нерухомого майна та/або його окремих частин – відкритих складських площ (інв. № 410) загальною площею 13951 м. кв., а саме: відкритий склад № ІІІ площею 5051,0 кв.м. (інв.№410 – новий інв.№63202, реєстровий №01125608.1.БАОПВЛ1699); відкритий склад № ІV площею 400,0 кв.м. (інв.№410 – новий інв.№63203, реєстровий №01125608.1.БАОПВЛ1701); відкритий склад № V площею 8500,0 кв.м. (інв.№410 – новий інв.№63204, реєстровий №01125608.1.БАОПВЛ1720), розташовані за адресою: вул. Заводська, 23/17, м. Миколаїв, що знаходяться на балансі державного підприємства «Миколаївський морський торговельний порт» та передані у користування ТОВ «НІКМОРСЕРВІС НІКОЛАЄВ» за договором оренди державного нерухомого майна, що перебуває на балансі державного підприємства «Миколаївський морський торговельний порт» від 01.03.2010 р. № РОФ-864.

3. Ухвала про забезпечення позову має силу виконавчого документу відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконавче провадження ".

4. Стягувачем у виконавчому провадженні за даною ухвалою про забезпечення позову є Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікморсервіс Ніколаєв» (54002, Миколаївська обл., м. Миколаїв, вул. Громадянський узвіз, 1/1, Код ЄДРПОУ 32655926);

Боржниками у виконавчому провадженні за даною ухвалою про забезпечення позову є:

1) Регіональне відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області (54017, Миколаївська обл., м. Миколаїв, вул. Чкалова, 20, Код ЄДРПОУ 20917284);

2) Міністерство інфраструктури України (01135, м. Київ, просп. Перемоги, 14, Код ЄДРПОУ 37472062).

5. Ухвала про забезпечення позову набирає законної сили з дати її прийняття , 18.04.2016, та може бути оскаржена в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України.

6. Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 22 Закону України "Про виконавче провадження" дана ухвала може бути пред'явлена до виконання протягом року з моменту її прийняття.

Суддя М.О. Лиськов