Рішення № 57224401, 11.04.2016, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" квітня 2016 р.Справа № 916/148/16

За позовом: Концерну "Техвоєнсервіс"

До відповідача: Військової частини А 4362

За участю третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Міністерства оборони України

про стягнення

Суддя Рога Н.В.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1 згідно довіреності №12 від 01.02.2016р.

ОСОБА_2 згідно довіреності №26 від 09.03.2016р.

Від відповідача: ОСОБА_3 згідно довіреності № 15/2/ц/344 від 20.02.2016р.;

Від третьої особи: ОСОБА_4 згідно довіреності №220/33/д від 06.01.2016р.

В засіданні брали участь:

Від позивача: ОСОБА_2 згідно довіреності №26 від 09.03.2016р.

Від відповідача: ОСОБА_3 згідно довіреності № 15/2/ц/344 від 20.02.2016р.;

Від третьої особи: не зявився.

Суть спору: Позивач, Концерн "Техвоєнсервіс", звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Військової частини А4374 про стягнення основного боргу у розмірі 47 000грн., інфляційних втрат у розмірі 37 036грн., 3% річних у розмірі 4 195грн.08коп.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 11.02.2016р. було замінено неналежного відповідача - Військову частина А4374 на належного відповідача - Військову частину А4362, та залучено до участі у справі у якості третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Міністерство Оборони України.

10 березня 2016р. позивач звернувся до суду з заявою про зменшення позовних вимог, відповідно якої просить суд стягнути з відповідача - Військової частини А4362 основний борг в сумі 47 000грн. та інфляційні втрати в сумі 37 365грн.

Крім того, 10.03.2016р. представник позивача надав до суду клопотання про компенсацію судових витрат, відповідно якого просить суд стягнути з відповідача понесені ним судові витрати в розмірі 5 275грн. 49коп.

Представник позивача уточнену позовну заяву підтримує, наполягає на задоволенні позову.

Відповідач проти позову заперечує з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву.

Представник Міністерства оборони проти позову заперечує з мотивів, вкладених у письмових пояснення до позову.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

10 вересня 2012р. між Військовою частиною А4374 (далі Замовник) та Концерном Техвоєнсервіс (далі Виконавець) був укладений Договір про надання послуг за кошти Державного бюджету № 6 (225/к/146-12Д), згідно умов якого Виконавець зобовязується надати послуги з капітального ремонту санітарного автомобіля УАЗ-39621 у кількості однієї одиниці, в терміни та за цінами, що зазначені в цьому Договору, та додатках до нього, а Замовник зобовязується прийняти та оплатити ці послуги (п.1 Договору).

Приймання-передавання автомобіля після проведення ремонтних робіт здійснюється у відповідності з вимогами нормативно-технічної документації та оформлюється ОСОБА_2 приймання-передавання і ОСОБА_2 надання послу, який підписується уповноваженими особами Виконавця і представника Замовника та затверджується печатками (п.2.6 Договору).

Пунктом 3.2 Договору передбачено, що Виконавець зобов'язаний надавати послуги в порядку та в строки визначені цим Договором, а Замовник зобов'язаний сплачувати вартість наданих послуг (виконаних робіт) (п.3.1 Договору).

Розділом 4 сторони передбачили вартість послуг та порядок розрахунків. Так пунктом 4.1 Договору передбачено, що платником є цим Договором є військова частина А4374.

Вартість послуг з ремонту автомобіля визначена у Калькуляції (додаток до Договору №2), та погоджена в Протоколі (додаток до Договору №1), що становить 47 000грн., у тому числі ПДВ 20% - 7 833грн. 33коп. (п. 4.2 Договору).

Відповідно до вимог п.4.3. Договору, розрахунки з Виконавцем здійснюються за фактично надані послуги та за фактично отримані послуги Замовником на підставі належним чином оформленого акту приймання-передавання та акту наданих послуг. Розрахунок здійснюється протягом 20 банківських діб з Державного бюджету України на реєстраційний рахунок Замовника коштів і підписання ОСОБА_2 приймання-передавання, ОСОБА_2 наданих послуг Замовником та предявлення Виконавцем рахунку на оплату послуг.

Пунктом 9.1 Договору передбачено, що Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами, та діє до 30.12.2012р. і в будь-якому випадку до повного виконання сторонами зобовязань (п. 9.4 Договору).

Позивач зазначає, що на виконання умов Договору №6 (225/к/146-12Д) надав відповідачу послуги по ремонту однієї одиниці санітарного автомобіля УАЗ-39621, що підтверджується ОСОБА_2 приймання-передачі від 21.12.2012р. та ОСОБА_2 надання послуг від 21.12.2012р. Але, відповідач за надані послуги не розрахувався.

Такі дії відповідача позивач вважає порушенням своїх прав та охоронюваних законом інтересів, у звязку з чим звернувся до суду за захистом та просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 47 000грн.

Крім того, позивач зазначає, що відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст.611 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі зазначених норми законодавства позивач нарахував інфляційні втрати у сумі 37 365грн., які також просить суд стягнути з відповідача.

В обґрунтування позову, позивач також посилається на ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України відповідно, до яких субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати свої зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідач проти позову заперечував з підстав того, що не може підтвердити заборгованість перед позивачем за Договором №6 (225/к/146-12Д) від 10.09.2012р., оскільки військова частина А 4374 була розформована та жодні документи йому, як правонаступнику, не передавались.

Крім того, відповідач заперечує проти нарахування інфляційних втрат, оскільки виконання зобовязання унеможливилось внаслідок дії форс-мажорних обставин, а саме: тимчасова окупація Російською Федерацією території Автономної Республіки Крим.

Третя особа Міністерство оборони проти позову заперечує з тих же підстав, що й відповідач та вважає факт тимчасової окупації АР Крим непереборною силою, що є загальновідомим фактом та не потребує доказування, в наслідок чого сторони звільняються від зобовязань за Договором №6 (225/к/146-12Д) від 10.09.2012р.

Розглянув матеріали справи, на підставі чинного законодавства України, суд доходить до такого висновку:

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки. Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобовязання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Згідно ст.627 Цивільного кодексу України, відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту , вимог розумності та справедливості.

Як вбачається з матеріалів справи, 10 вересня 2012р. між Військовою частиною А4374 (далі Замовник) та Концерном Техвоєнсервіс (далі Виконавець) був укладений Договір про надання послуг за кошти Державного бюджету № 6 (225/к/146-12Д), згідно умов якого Виконавець зобовязується надати послуги з капітального ремонту санітарного автомобіля УАЗ-39621 у кількості однієї одиниці, в терміни та за цінами, що зазначені в цьому Договору, та додатках до нього, а Замовник зобовязується прийняти та оплатити ці послуги (п.1 Договору).

Приймання-передавання автомобіля після проведення ремонтних робіт здійснюється у відповідності з вимогами нормативно-технічної документації та оформлюється ОСОБА_2 приймання-передавання і ОСОБА_2 надання послу, який підписується уповноваженими особами Виконавця і представника Замовника та затверджується печатками (п.2.6 Договору).

Згідно ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобовязання

Відповідно до ч.1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно пункту 4.1 Договору передбачено, що платником є цим Договором є військова частина А4374.

Вартість послуг з ремонту автомобіля визначена у Калькуляції (додаток до Договору №2), та погоджена в Протоколі (додаток до Договору №1), що становить 47 000грн., у тому числі ПДВ 20% - 7 833грн. 33коп.

Відповідно до вимог п.4.3. Договору розрахунки з Виконавцем здійснюються за фактично надані послуги та за фактично отримані послуги Замовником на підставі належним чином оформленого акту приймання-передавання та акту наданих послуг. Розрахунок здійснюється протягом 20 банківських діб з Державного бюджету України на реєстраційний рахунок Замовника коштів і підписання ОСОБА_2 приймання-передавання, ОСОБА_2 наданих послуг Замовником та предявлення Виконавцем рахунку на оплату послуг.

Судом встановлено, що позивач на виконання умов Договору №6 (225/к/146-12Д), надав відповідачу послуги ремонту однієї одиниці санітарного автомобіля УАЗ-39621, що підтверджується ОСОБА_2 приймання-передачі від 21.12.2012р. та ОСОБА_2 надання послуг від 21.12.2012р. Але, відповідач за надані послуги не розрахувався.

За приписами ст. 193 Господарського кодексу України та ст.526 Цивільного кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати свої зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Згідно ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За таких обставин, правомірною є вимога позивача щодо стягнення заборгованості у сумі 47 000грн.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд доходить до висновку про його вірність та наявність правових підстав для задоволення вимоги позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат у сумі 37 365грн.

Заперечення відповідача до уваги судом не приймаються, оскільки спростовуються матеріалами справи.

Так, відповідач, заперечуючи проти позову, вважає, що виконання зобовязань за Договором №6 (225/к/146-12Д) унеможливилось в наслідок дії форс-мажорних обставин, а саме тимчасової окупації Російською Федерацією території Автономної Республіки Крим, тому стягнення з нього боргу та інфляційних витрат є необґрунтованим. Проте, суд не погоджується з відповідними запереченнями відповідача, оскільки окупація Російською Федерацією території Автономної Республіки Крим почалась 20.02.2014р. (ч.2 п. 1 Закону України від 15.04.2014, "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України"), в той час як відповідач повинен був виконати зобовязання за Договором №6 (225/к/146-12Д) протягом 20 банківських днів з Державного бюджету України на реєстраційний рахунок Замовника коштів і підписання ОСОБА_2 приймання-передавання, ОСОБА_2 наданих послуг (п.4.5Договору), тобто до 10.01.2013р. Докази ненадходження на реєстраційний рахунок Замовника грошових кошів з Державного бюджету в установлені Договором терміні відповідачем не надано.

Крім того, умови договору, а саме пункт 7.3 Договору містить чіткий перелік обставин які є форс-мажорними. В зазначеному пункті Договору визначено, форс-мажорними обставинами визнаються такі обставини: пожежі, повені, землетруси, епідемії, аварії та транспорті, диверсії, війна та військові дії.

Окупація Російською Федерацією території Автономної Республіки Крим у відповідний перелік форс-мажорних обставин не входить, а тому посилання відповідача на відсутність його вини з цих підстав є безпідставною та необґрунтованою.

Згідно ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. У відповідності до ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського суду.

Відповідачем доказів належного виконання умов Договору №6 (225/к/146-12Д) до матеріалів справи не надано.

За таких обставин, позовна заява Концерну "Техвоєнсервіс" підлягає задоволенню.

Що ж до клопотання відповідача про компенсацію судових витрат, то суд відмовляє в її задоволенні з наступних підстав.

Відповідно до приписів статті 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 21.02.2013р., № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" передбачено, що відповідно до розділу VI Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) судовими витратами є витрати сторін та інших учасників судового процесу в господарському суді, які пов'язані з розглядом справи і складаються з: судового збору; сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом; витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження; оплати послуг перекладача, адвоката; інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Склад судових витрат не є вичерпним, і оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи. До інших витрат у розумінні статті 44 ГПК відносяться, зокрема: суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи (стаття 30 названого Кодексу); витрати сторін та інших учасників судового процесу, пов'язані з явкою їх або їхніх представників у засідання господарського суду, за умови, що таку явку судом було визнано обов'язковою.

Так, обґрунтовуючи своє клопотання позивач зазначає, що ним були витрачені грошові кошти на відрядження свого представника для участі в судових засіданнях, які відбулись 11.02.2016р., 25.02.2016р. та 10.03.2016р. на загальну суму 5 275грн. 49коп., в якості доказів надає накази про відрядження, звіти про відрядження та кошторис витрат.

Проте в своєму клопотання позивач не обґрунтував необхідність надання представнику відрядження на три дні починаючи з 09.02.2016р. по 11.02.2016р. тоді як судове засідання було призначено на 11.02.2016р.

Крім того позивачем належним чином не обґрунтовано значної різниці коштів, витрачених представником на проїзд, так, як вбачається з його клопотання, в судове засідання, яке було призначено на 11.02.2016р., на проїзд було витрачено коштів на суму 910грн.86коп., тоді як вже на судове засідання, призначене на 25.02.2016р., на проїзд витрачено коштів на суму 1 764грн. 63грн.

Що ж стосується судового засідання призначеного на 10.03.2016р., явка у відповідне судове засідання не була визнана обовязковою, що вбачається з протоколу судового засідання від 25.02.2016р. в якому відсуне відповідне посилання.

Отже враховуючи вищенаведене, суд вважає що клопотання позивача щодо компенсації судових витрат є необґрунтованим, таким що не підтверджено належними доказами, а тому задоволення не підлягає.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача згідно ст.ст. 44, 49 ГПК України.

На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 44,49, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву Концерну "Техвоєнсервіс" задовольнити повністю.

2. Стягнути з Військової частини А4362 (м. Одеса, провулок Штабний, 1, код ЄДРПОУ 24300942) на Концерну "Техвоєнсервіс" (04119, м. Київ, вул.. Дегярівська, 13/24, код ЄДРПОУ 33689867) основний борг в сумі 47 000грн., інфляційні втрати в сумі 37 365грн. та витрати по сплаті судового збору у сумі 1 378грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги , якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 18 квітня 2016р.

Суддя Н.В. Рога