Рішення № 57224219, 13.04.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.04.2016Справа №910/25237/14

За позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Тернопільській області

до Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача

Управління Державної служби охорони при УМВС України в Тернопільській області

про стягнення 923,24 грн.

суддя Пукшин Л.Г.

Представники:

від позивача Лисий В.І. - представник за довіреністю № 49 від 25.12.15від відповідача від третьої особи Кошарський О.В. - представник за довіреністю № 427/03 від 01.04.16 не з'явились

В судовому засіданні 13.04.16. в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Тернопільській області звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" про стягнення 606, 98 грн., в тому числі 522,00 грн. основного боргу, 32,72 грн. пені та 52,20 грн. штрафу.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що відповідно до укладеного між сторонами договору він передав відповідачу в оренду нерухоме майно, а відповідач у свою чергу зобов'язався сплачувати орендну плату. Оскільки взяті на себе зобов'язання відповідач не виконує належним чином, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість перед позивачем, останній вирішив звернутись з даним позовом до суду.

У судовому засіданні 13.01.2015 р. судом було прийнято до розгляду заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог, подану до суду 12.01.2015 р. в частині розгляду вимог про стягнення з відповідача 784, 55 грн. орендної плати (за липень 2014 року - 171, 43 грн., за серпень 2014 року - 172, 81 грн., за вересень 2014 року - 177, 82 грн., за жовтень 2014 року - 182, 09 грн., з 01.11.2014 р. по 13.11.2014 р. - 80, 40 грн.), 56, 80 грн. пені, 81, 89 грн. штрафу.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.01.2015 в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю, постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.04.2015 апеляційну скаргу РВ ФДМУ по Тернопільський області залишено без задоволення, рішення Господарського суду м. Києва від 13.01.2015 у справі 910/25237/14 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 15.03.16 касаційну скаргу РВ ФДМУ по Тернопільський області задоволено частково, рішення Господарського суду м. Києва від 13.01.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.04.2015 у справі № 910/25237/14 скасовано, справу направлено на новий розгляд.

При цьому, Вищий господарський суд України в постанові від 15.03.16 зазначив, що судами не встановлені в повному обсязі фактичні обставини щодо спірних правовідносин, не надано оцінки діям відповідача щодо сплати частини заборгованості під час здійснення ліквідаційної процедури (платіжні доручення від 01.09.2014 № 08, від 18.09.2014 № 01).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, поза увагою господарських судів попередніх інстанцій залишились приписи ч.4 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", відповідно до якої, початок тимчасової адміністрації не є підставою для припинення, розірвання або невиконання договорів про надання послуг (виконання робіт), які забезпечують господарську діяльність банку, зокрема, договорів про оренду нерухомого майна, надання комунальних послуг, послуг зв'язку, охорони. У разі припинення, розірвання або порушення умов таких договорів з боку контрагентів банку Фонд має право вимагати відшкодування збитків у порядку, встановленому законодавством України.

Відповідно до вимог ст. 2-1 ГПК України на підставі Розпорядження в.о. керівника апарату суду № 04-23/585 від 24.03.2016 справу № 910/25237/14 направлено на повторний автоматичний розподіл та передано для подальшого розгляду судді Пукшин Л.Г.

Ухвалою від 28.03.2016 справу № 910/25237/14 прийнято до провадження судді Пукшин Л.Г., судове засідання призначено на 13.04.2016.

12.04.2016 через загальний відділ діловодства суду позивач надав додаткові пояснення, відповідно до яких зазначив, що оскільки договір оренди № 860 є господарським договором, який укладено для розміщення банкомату відповідача з метою забезпечення діяльності банку, тому погашення заборгованості з орендної плати згідно умов даного договору під час проведення ліквідаційної процедури повинно здійснюватись згідно кошторису витрат на ліквідацію неплатоспроможного банку. Позивач зазначає, що обмеження, встановлені п.1 ч.5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» не поширюються на зобов'язання банку щодо витрат, пов'язаних із забезпеченням його господарської діяльності відповідно до ч.4 ст. 36 Закону. Позивач зазначив, що заборгованість за договором оренди виникла вже після закінчення терміну для прийняття вимог кредиторів, а саме після 15.07.2014 року і тому позивач не міг її заявити в період, визначений ч.1 ст. 49 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Крім того, частина заборгованості з орендної плати сплачувалася відповідачем 01.09.2014 та 18.09.2014, тобто під час здійснення ліквідаційної процедури.

В судовому засіданні 13.04.2016 представник позивача надав пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, представник відповідача проти позову заперечував.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

19.03.2013 р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України (далі - позивач, орендодавець) та Публічним акціонерним товариством «Брокбізнесбанк (далі - відповідач, орендар) було укладено Договір оренди № 860 нерухомого майна, що належить до державної власності (далі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно: частину кладової поз. 4, площею 2,0 кв.м., розміщеної на першому поверсі будівлі, інвентарний номер 1010745, реєстровий номер 08597014.1ЖЖАИКУ053, розміщеної за адресою: вул. Збаразька, 35, м. Тернопіль, що перебуває на балансі Відділу Державної служби охорони при УМВС України в Тернопільській області (балансоутримувач), вартість якого визначена згідно зі звітом про оцінку майна станом на 30.09.2012 р. становить 6 520, 00 грн. без ПДВ.

Відповідно до п. 1.2. Договору майно передається в оренду з метою розміщення банкомату.

Згідно п. 2.1 Договору було визначено, що орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передавання майна.

Обов'язок щодо складання акта приймання-передавання покладається на сторону, котра передає майно (п. 2.4 Договору).

Факт передачі позивачем та відповідно прийняття відповідачем вказаного приміщення підтверджується Актом приймання-передавання орендованого майна від 19.03.2013 р.

За змістом п. 3.1. Договору сторонами було погоджено, що розмір орендної плати визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 р. за № 785 і становить без ПДВ за базовий місяць оренди (січень 2013 року) - 217, 99 грн. Орендна плата за перший місяць оренди (березень 2013 року) визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць оренди (січень 2013 року) на індекси інфляції за лютий - березень 2013 року.

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць (п. 3.3. Договору).

Відповідно до п. 3.5. Договору орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70 % до 30 % щомісяця не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінету Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

Згідно з п. 3.6. Договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.5. співвідношенні відповідно до чинного законодавства України, з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Відповідно до п. 3.7. Договору у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 10 % від суми заборгованості.

Пунктом 10.1. Договору було передбачено, що його укладено на 2 роки 11 місяців і він діє з 19.03.2013 р. до 18.02.2016 р.

17.02.2015 відповідач за Актом приймання-передавання нерухомого майна, що належить до державної власності, повернув орендодавцеві об'єкт оренди (т. 1, а.с. 212).

Як вбачається з матеріалів справи, у зв'язку з тим, що відповідач тривалий період не виконував зобов'язань зі сплати орендної плати, у нього утворився борг перед позивачем, з огляду на що останній звертався до відповідача з листами від 26.06.2014 р., 22.07.2014 р., 08.08.2014 р., 04.09.2014 р., якими попереджав про наявність боргу та вимагав його погашення разом зі сплатою штрафних санкцій.

У зв'язку з викладеним, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача заборгованості зі сплати орендної плати в сумі 784, 55 грн., в тому числі за липень 2014 року - 171, 43 грн., за серпень 2014 року - 172, 81 грн., за вересень 2014 року - 177, 82 грн., за жовтень 2014 року - 182, 09 грн., з 01.11.2014 р. по 13.11.2014 р. - 80, 40 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 56,80 грн. пені, що нарахована за період з 16.05.2013 по 17.12.2014) та 81,89 грн. штрафу за неналежне виконання основного зобов'язання.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором оренди.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", відносини щодо оренди державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Частиною 3 статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна",орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Позивач на виконання умов договору передав відповідачеві в орендне користування державне нерухоме майно - частину кладової поз. 4, площею 2,0 кв.м., розміщеної на першому поверсі будівлі, розміщеної за адресою: вул. Збаразька, 35, м. Тернопіль, в задовільному стані, що підтверджується Актом приймання-передавання нерухомого майна від 19.03.2013.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною 1 ст. 762 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Аналогічні положення містить ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України.

Згідно з ч. 3 ст. 285 Господарського кодексу України орендар зобов'язаний берегти орендоване майно відповідно до умов договору, запобігаючи його псуванню або пошкодженню, та своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Строки внесення орендної плати визначаються в договорі (ч. 4 ст. 286 Господарського кодексу України).

Як зазначалось вище, сторони передбачили, що орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70 % до 30 % щомісяця не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінету Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст.ст. 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 525 ЦК України).

Факт наявності заборгованості зі сплати орендної плати за липень-листопад 2014 року відповідачем не заперечувався, в той же час відповідач проти задоволення заявлених позовних вимог заперечував, посилаючись на обставини введення тимчасової адміністрації та неможливості погашати вимоги кредиторів банку, а також на те, що наразі триває процедура ліквідації, у зв'язку з чим, на його думку, вимоги позивача не можуть бути задоволені.

Судом встановлено, що рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 28.02.2014 р. № 9 у ПАТ "Брокбізнесбанк" запроваджено тимчасову адміністрацію на період з 03.03.2014 р. до 02.06.2014 р.

Постановою Національного банку України від 10.06.2014 р. № 339 відкликано банківську ліцензію ПАТ "Брокбізнесбанк" та розпочато ліквідацію останнього.

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 11.06.2014 р. № 45 розпочато ліквідацію ПАТ "Брокбізнесбанк" з відшкодуванням з боку Фонду гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами з 11.06.2014 та призначено уповноважено особою на ліквідацію провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасово адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Куреного Олександра Вікторовича на період з 11.06.2014 р. до 10.06.2015 р.

Відповідно до п. 5.3 договору оренди орендар зобов'язується своєчасно й в повному обсязі сплачувати орендну плату з урахуванням індексу інфляції (не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним).

Як встановлено судом, спірна заборгованість відповідача з орендної плати перед позивачем виникла у період процедури ліквідації ПАТ "Брокбізнесбанк", а саме:

- заборгованість за липень 2014 року в сумі 171,43 грн. мала бути сплачена орендарем до 15.08.2014,

- заборгованість за серпень 2014 року в сумі 172,81 грн. мала бути сплачена орендарем до 15.09.2014;

- заборгованість за вересень 2014 року в сумі 177,82 грн. мала бути сплачена орендарем до 15.10.2014;

- заборгованість за жовтень 2014 року в сумі 182,09 грн. мала бути сплачена орендарем до 15.11.2014;

- заборгованість за частину листопада 2014 року (з 01.11.14 по 13.11.14) в сумі 80,40 грн. мала бути сплачена орендарем до 15.12.2014.

Згідно з положеннями статей 17 та 77 Закону "Про банки і банківську діяльність", юридична особа набуває статусу банку і право на здійснення банківської діяльності виключно за умови отримання банківської ліцензії та втрачає статус банку після відкликання банківської ліцензії.

Тому під час дії тимчасової адміністрації в банку дія Закону "Про банки і банківську діяльність" розповсюджується на банк з врахуванням обмежень, встановлених Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", про що зазначено в п. 8Перехідних положень Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Таким чином, під час тимчасової адміністрації юридична особа не втрачає статус банку, але її повноваження щодо здійснення банківських операції є обмеженими відповідно до приписів Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Приписами статті 76 Закону України "Про банки і банківську діяльність" встановлено, що Національний банк України не пізніше дня, наступного за днем прийняття рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, повідомляє про це рішення Фонд гарантування вкладів фізичних осіб для вжиття ним заходів, передбачених Законом.

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків визначається Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон).

Статтею 1 Закону встановлено, що його метою є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків. Відносини, що виникають у зв'язку із створенням і функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, регулюються цим Законом, іншими законами України, нормативно-правовими актами Фонду та Національного банку України.

Відповідно до пункту 6 статті 2 Закону тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з пунктом 16 статті 2 Закону ліквідація банку - процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

Частиною п'ятою статті 36 Закону (в редакції від 04.07.2014) встановлено, що під час тимчасової адміністрації не здійснюється:

1) задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку;

2) примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку;

3) нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також зобов'язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань банку;

4) зарахування зустрічних однорідних вимог, якщо це може призвести до порушення порядку погашення вимог кредиторів, встановленого цим Законом;

5) нарахування відсотків за зобов'язаннями банку перед кредиторами.

При цьому, частиною 6 статті 36 Закону (в редакції від 04.07.2014) передбачено, що обмеження, встановлене пунктом 1 частини п'ятої цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку щодо:

1) виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом, в національній валюті України. Вклади в іноземній валюті перераховуються в національну валюту України за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком України до іноземних валют на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації відповідно до цієї статті;

1 1) сплати регулярного збору до Фонду;

2) витрат, пов'язаних із забезпеченням його господарської діяльності відповідно до частини четвертої цієї статті;

3) виплати заробітної плати, авторської винагороди, відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю працівників банку;

4) виплати аліментів, пенсій, стипендій, інших соціальних, державних виплат, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, ушкодженням здоров'я або смертю, тощо;

5) здійснення операцій з переказу коштів фізичних та юридичних осіб, що надійшли на їхні рахунки, починаючи з наступного дня після запровадження процедури тимчасової адміністрації;

6) здійснення купівлі-продажу валюти фізичними та юридичними особами для погашення ними зобов'язань за кредитними договорами, виконання вимог, встановлених законодавством, для обов'язкового продажу валюти.

При цьому, слід зауважити, що у ч. 4 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначено, що початок тимчасової адміністрації не є підставою для припинення, розірвання або невиконання договорів про надання послуг (виконання робіт), які забезпечують господарську діяльність банку, зокрема договорів про оренду нерухомого майна, надання комунальних послуг, послуг зв'язку, охорони. У разі припинення, розірвання або порушення умов таких договорів з боку контрагентів банку Фонд має право вимагати відшкодування збитків у порядку, встановленому законодавством України.

Отже, відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 36 Закону, обмеження, визначене пунктом 1 ч. 5 статті 36 Закону не поширюється на зобов'язання банку щодо витрат, пов'язаних із забезпеченням його господарської діяльності відповідно до частини четвертої цієї статті.

При цьому, суд звертає увагу на те, що про початок процедури ліквідації ПАТ "Брокбізнесбанк" було здійснено публікацію у газеті "Голос України" № 113 (5863) від 14.06.2014 р., отже суд погоджується з твердженнями позивача, що основна заборгованість утворилась після терміну прийняття вимог кредиторів, а саме 15.07.2014р., в зв'язку з чим остання не могла бути заявлена в період, визначений Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", оскільки в цей період заборгованості не існувало.

Крім того, судом враховано, що відповідачем частково сплачувалась заборгованість за вказаним договором оренди під час здійснення ліквідаційної процедури, про що свідчать наявні в матеріалах справи копії платіжних доручень від 01.09.2014р. № 08 та від 18.09.2014р. № 01.

За таких обставин, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача суми основної заборгованості по сплаті орендних у розмірі 784 грн. 55 коп. є правомірними та обґрунтованими.

Стосовно вимог позивача про сплату 56,80 грн. пені, що нарахована за період з 16.05.2013 по 17.12.2014 та 81,89 грн. штрафу за неналежне виконання основного зобов'язання, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 45 Закону Фонд не пізніше робочого дня, наступного за днем отримання рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, розміщує інформацію про це на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет.

Згідно з частиною другою статті 45 Закону Фонд здійснює опублікування відомостей про ліквідацію банку та призначення уповноваженої особи фонду у газетах "Урядовий кур'єр" та "Голос України" не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Частиною п'ятою статті 45 Закону встановлено, що протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку та призначення уповноваженої особи Фонду кредитори мають право заявити уповноваженій особі Фонду про свої вимоги до банку. Вимоги фізичних осіб-вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами не заявляються.

Відповідно до частини першої статті 49 Закону уповноважена особа Фонду припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення 30 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону. Будь-які вимоги, що надійшли після закінчення цього строку, вважаються погашеними, крім вимог вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами.

Щодо пені, нарахованої за період з 16.05.2013 року по 02.03.2014 року, то слід зазначити, що вона вважається погашеною через не звернення позивача з ними до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб відповідно до ч. 1 ст. 49 Закону України „Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", якою встановлено, що уповноважена особа Фонду припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення 30 днів з дня опублікування відомостей відповідно до ч. 2 ст. 45 цього Закону (опублікування відомостей про ліквідацію банку та призначення уповноваженої особи Фонду у газетах „Урядовий кур'єр" або „Голос України"). Будь-які вимоги, що надійшли після закінчення цього строку, вважаються погашеними, крім вимог вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами.

З огляду на положення п. 3 ч. 5 ст. 36 Закону України „Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" позивачем була неправомірно нарахована пеня за період з 03.03.2014 року по 17.12.2014 року та штраф за період липня 2014 року - листопада 2014 року, оскільки з 03.03.2014 року була введена тимчасова адміністрація до ПАТ „Брокбізнесбанк".

Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Враховуючи вищевикладене, вимоги позивача в частині стягнення 784 грн. 55 коп. є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи, відповідачем не спростовані та підлягають задоволенню, в частині стягнення 56,80 грн. пені та 81,89 грн. штрафу вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» (03057, м .Київ, просп.. Перемоги, будинок 41, ідентифікаційний код 19357489) до Державного бюджету України заборгованість по орендній платі в сумі 784 (сімсот вісімдесят чотири) грн. 55 коп., 1552 (одну тисячу п'ятсот п'ятдесят дві) грн. 95 коп.

3. В частині стягнення 56 грн. 80 коп. пені та 81 грн. 89 коп. штрафу відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 18.04.2016 р.

Суддя Л.Г. Пукшин