Рішення № 57224151, 11.04.2016, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

11.04.2016 Справа № 905/358/16

за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк", м.Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транзит", м.Дружківка, Донецька область

про стягнення 468486грн71коп.

Суддя Говорун О.В.

Представники:

від позивача ОСОБА_1, довіреність №8208-К-О від 20.10.2014;

від відповідача - не зявився.

Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" (далі - позивач) звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транзит" (далі - відповідач) про стягнення 524952грн25коп., з яких проценти за кредитним договором 262468грн07коп. та пеня 262484грн18коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що між позивачем та відповідачем був укладений кредитний договір № 05-1244 від 21.12.2005. Рішенням Дружківського міського суду Донецької області від 04.06.2007 з відповідача на користь позивача було стягнуто заборгованість за кредитним договором в розмірі 466593грн01коп. Відповідач зазначене рішення не виконує, заборгованість не сплачує, з огляду на що позивачем, після прийняття місцевим загальним судом рішення про стягнення заборгованості, були нараховані відсотки за користуванням кредитом та пеня, які позивач і просить стягнути.

11.04.2016 від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 468486грн71коп., з яких 262468грн07коп. - проценти за кредитним договором та 206018грн64коп. - пеня. Зазначена заява судом прийнята, справа розглядається з урахуванням остаточно заявлених вимог.

Відповідач у судове засідання не зявився, відзив на позов не надав, про місце, дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив, тому справу, на підставі ст.75 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Суд, заслухавши представника позивача, дослідивши письмові докази у судовому засіданні, встановив наступні факти та відповідні ним правовідносини.

21.12.2005 між позивачем та відповідачем був укладений кредитний договір № 05-1244 (далі -договір) (а.с.13-15).

Відповідно до п.1.1 договору позивач надав відповідачу кредит у розмірі 350000грн.

Термін повернення кредиту, відповідно до п. 1.3 договору, 20.06.2006.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що за користування кредитом у період з дати списання коштів з позичкового рахунку згідно з п.п. 1.3, 2.2.3, 2.4.1 позичальник сплачує відсотки за користування кредитом у розмірі 19% річних.

Відповідно до п.4.2 договору, у випадку порушення позичальником будь-якого із зобовязань по погашення кредиту, передбачених п.п. 1.3, 2.2.3, 2.3.2 цього договору, позичальник сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 38% річних.

Позивач свої зобовязання за договором виконав, що підтверджується банківськими виписками по рахункам відповідача (а.с.35-84).

Рішенням Дружківського міського суду Донецької області від 04.06.2007 у справі № 2-49 2007р., позовні вимоги позивача до відповідача щодо стягнення з відповідача заборгованості, нарахованої станом на 16.04.2007, в розмірі 466593грн01коп., з яких 350000грн - заборгованість за кредитом, 80145грн20коп. проценти за кредитним договором та 36447грн81коп. пеня, були задоволені в повному обсязі (а.с.17).

Згідно з ч.1 ст.1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Правове регулювання нарахування процентів за кредитним договором визначено ст. 10561 ЦК України.

Частиною 1 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України (далі ГК України), яка кореспондується зі ст.526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

На час прийняття рішення у даній справі, доказів виконання відповідачем рішення Дружківського міського суду Донецької області від 04.06.2007 у справі № 2-49 2007р. та доказів оплати заборгованості позивачу не надано.

В порушення зазначених вимог закону та договору, відповідач взяті на себе зобов'язання належним чином не виконав, отримані кошти у встановлені строки не повернув, плату за кредит своєчасно та в повному обсязі не сплатив.

Враховуючи вищезазначене, господарський суд вважає позовні вимоги в частині стягнення з відповідача процентів за кредитним договором, нарахованих за період з 17.04.2007 по 31.12.2015, в сумі 468486грн71коп. обґрунтованими та доведеними доказами, що містяться в матеріалах справи.

Згідно з п.5.1 договору при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених п. п. 2.2.2, 4.1, 4.2, 4.3, термінів повернення кредиту, передбачених п. п. 1.3, 2.2.3, 2.3.2, винагороди передбаченого п.п. 2.2.5, 4.4, 4.5 позичальник сплачує банку за кожен випадок порушення пеню в розмірі 0,2% від суми простроченого платежу за кожен прострочки платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який сплачується пеня (у % річних) від суми простроченого платежу за кожен день прострочки платежу. Сплата пені здійснюється у гривні.

Згідно з ч.1 ст.230 ГК України, штрафними санкціями в розумінні цього кодексу є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення їм прав здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею).

За містом ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Позивачем за неналежне виконання відповідачем умов договору, була нарахована пеня за період з 15.06.2007 по 14.06.2010 в розмірі 206018грн64коп. Дослідивши розрахунок позивача, суд приходить до висновку, що вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Водночас, судом зазначається, що, на підставі ст. 38 ГПК України, господарський суд витребовує докази за наявності відповідного клопотання, у разі неможливості самостійно надати докази сторонами.

Згідно з ч.1 ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню повністю.

Господарські витрати розподілити відповідно до ст.49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Транзит" (84200, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 30939143) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (49094, м.Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд.50, код ЄДРПОУ 14360570) 262468грн07коп. процентів за кредитним договором, 206018грн64коп. пені та 7027грн30коп. витрат з оплати судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, через господарський суд, який розглянув справу.

Повне рішення складено 15 квітня 2016 року.

Суддя О.В. Говорун