Ухвала суду № 57223954, 14.04.2016, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

"14" квітня 2016 р. Справа № 903/719/14Господарський суд Волинської області в складі судді Якушевої І.О., при секретарі судового засідання Хомич О.В., розглянувши заяву державного комунального підприємства "Луцьктепло"

про відстрочку виконання рішення суду від 06.10.2014р.

у справі № 903/719/14

за позовом дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ

до державного комунального підприємства "Луцьктепло", м. Луцьк

про стягнення 1976757,78 грн. інфляційних втрат, 1560010,75 грн. процентів річних,

за участю представників:

від заявника (боржника): ОСОБА_1 (дов. №7178/08 від 31.12.2015р.),

від стягувача: н/з,

в с т а н о в и в:

рішенням господарського суду Волинської області від 06.10.2014р. у справі №903/719/14 позовні вимоги ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" було задоволено частково: постановлено стягнути з державного комунального підприємства "Луцьктепло" на користь дочірньої компанії "Газ України" НАК "Нафтогаз України" 3536758,67 грн., в тому числі: 1976757,78 грн. інфляційних втрат та 1560000,89 грн. процентів річних, а також 70735,17 грн. витрат по сплаті судового збору, в стягненні 9,86 грн. процентів річних відмовлено.

На виконання рішення господарського суду Волинської області від 06.10.2014р. у справі №903/719/14 було видано наказ №903/719/14-1 від 20.10.2014р.

Ухвалою господарського суду від 25.08.2015р. заяву державного комунального підприємства Луцьктепло №4528/08 від 13.08.2015р. про відстрочку виконання рішення господарського суду Волинської області від 06.10.2014р. у справі №903/719/14 до 31.12.2016р. було задоволено частково, ухвалено відстрочити виконання рішення господарського суду Волинської області від 06.10.2014р. у справі №903/719/14 до 01 січня 2016 року.

Ухвалою господарського суду від 17.12.2015р. заяву державного комунального підприємства Луцьктепло про відстрочку виконання рішення було задоволено частково, ухвалено відстрочити виконання рішення господарського суду Волинської області від 06.10.2014р. у справі №903/719/14 до 31.03.2016 р.

01.04.2016 року державне комунальне підприємство "Луцьктепло" втретє звернулося до господарського суду із заявою №1410/08 від 30.03.2016р. про відстрочку виконання рішення суду від 06.10.2014р. до 31.12.2016р.

На обґрунтування заяви про відстрочку виконання рішення суду заявник посилається на таке:

- ДКП "Луцьктепло" перебуває у безпрецедентно важкому фінансово економічному становищі.

Станом на 31.01.2016р. дебіторська заборгованість підприємства становить 124 845,7 тис. грн., в тому числі, заборгованість населення за спожиті теплову енергію та послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води становить 71 372,7 тис. грн., заборгованість Державного та місцевого бюджетів по пільгах і субсидіях - 22 756,7 тис. грн., заборгованість Державного бюджету з різниці в тарифах на теплову енергію - 1 348,0 тис. грн., що підтверджується довідкою №1241/05 від 16.03.2016р. (а.с. 9, т. 2).

ДКП «Луцьктепло» вживає всіх передбачених законодавством заходів по стягненню заборгованості зі своїх боржників. Однак, вжиті заходи, з незалежних від боржника причин, не призводять до повного погашення дебіторської заборгованості.

Зокрема, за період з 01.01.2010р. по 31.12.2015р. ДКП «Луцьктепло» пред'явило до виконання в органи ДВС судових рішень про стягнення боргу з боржників на суму 40270,9 тис. грн. Проте, за цей період фактично стягнуто органами державної виконавчої служби всього 5672,1 тис. грн., що підтверджується інформацією про претензійно-позовну роботу з боржниками станом на 01.01.2016р. (а.с. 10, т. 2).

Всі кошти від споживачів надходять виключно на рахунки зі спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з гарантованим постачальником газу, де підпадають під дію статті 19-1 Закону України «Про теплопостачання» та постанови Кабінету Міністрів України №217 від 18.06.2014 року, відповідно до положень яких усі категорії споживачів, яким здійснюється продаж теплової енергії та/або надання комунальних послуг з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води, сплачують їх вартість шляхом перерахування коштів виключно на спеціальні рахунки, відкриті теплопостачальною організацією в уповноваженому банку для відповідної категорії споживачів, а саме ПАТ «Державний ощадний банк України».

Кошти, що надходять на рахунки із спеціальним режимом використання, самостійно перераховуються банком в автоматичному режимі згідно з нормативами перерахування коштів, що встановлюються щомісячно НКРЕКП, виключно на рахунки постачальника газу (ПАТ «НАК «Нафтогаз України»), теплогенеруючих організацій. Лише тими коштами, які залишилися після розподілу та відрахування на користь гарантованого постачальника газу, теплогенеруючих організацій, і які перераховуються банком на звичайний поточний рахунок, може розпоряджатися боржник.

Крім цього, НКРЕКП не включила норматив ДКП «Луцьктепло» до реєстру нормативів коштів на лютий місяць. У зв'язку з цим, на підставі п. 25 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №217 від 18.06.2014 року, всі кошти, які надходили від споживачів в лютому місяці поточного року, перераховувалися в повному обсязі на рахунки постачальника газу НАК «Нафтогаз України», що підтверджується довідкою філії Волинського обласного управління ПАТ «Державний ощадний банк України» від 10.02.16р. №16-4-113 (а.с. 11, т. 2).

У зв'язку з цим боржник був позбавлений можливості погашати заборгованість за рішенням суду по даній справі та виконувати звичайні зобов'язання по виплаті заробітної плати, сплаті податків та внесків до бюджету, оплати електроенергії, купувати матеріали для ремонту мереж, котелень та ін.

Важке фінансове становище боржника зумовлене також тим, що всупереч вимогам ст.20 Закону України «Про теплопостачання» тарифи на теплову енергію, які встановлюються Національною комісією, не забезпечують відшкодування всіх економічно обґрунтованих витрат на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, тобто не покривають дійсних фактичних затрат, понесених комунальним підприємством.

Наведені вище виняткові обставини, які ускладнюють виконання рішення, є характерними для більшості підприємств теплоенергетичної галузі, що підтверджується зверненням Міжгалузевої асоціації «Укртеплокомуненерго» від 17.11.2015р., адресованим Президенту України, Голові Верховної Ради та Прем'єр-міністру України (а.с. 12-17).

Також існують інші судові рішення, що перебувають на виконанні в органах ДВС, по яким ДКП «Луцьктепло» є боржником.

ДКП «Луцьктепло» є збитковим підприємством, фінансовий результат господарської діяльності боржника за 2015 рік виражається у збитках в розмірі 12 630 тис. грн., що підтверджується звітом про фінансові результати за 2015р. (а.с. 19, т. 2).

Звернення стягнення на грошові кошти та майно боржника не тільки не сприятиме оперативному виконанню рішення, а й значно утруднить його виконання через відсутність достатніх сум грошових коштів на рахунках боржника та ліквідного майна. При цьому, це паралізує роботу комунального підприємства, призведе до його банкрутства, поставить під загрозу зриву підготовку до наступного опалювального сезону, що потягне порушення прав та законних інтересів переважної більшості мешканців обласного центру, а також юридичних осіб, зокрема, бюджетних установ та організацій, серед яких комунальні заклади соціальної сфери (дитячі садочки, школи, лікарні, будинки-інтернати тощо).

На підтвердження важкого матеріального становища заявником до заяви про відстрочку виконання рішення суду додано довідку про дебіторську та кредиторську заборгованість, інформацію про претензійно - позовну роботу з боржниками, копію довідки Ощадбанку №16-4-113 від 10.02.2016р., звіт про фінансові результати за 2015 рік, звернення МАРСТ Укртеплокомуненерго.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.04.2016р. заяву державного комунального підприємства "Луцьктепло" №1410/08 від 30.03.2016р. про відстрочку виконання рішення суду від 06.10.2014р. розподілено судді Якушевій І.О.

Ухвалою від 04.04.2016р. заяву державного комунального підприємства "Луцьктепло" №1410/08 від 30.03.2016р. про відстрочку виконання рішення суду від 06.10.2014р. було прийнято до розгляду, розгляд заяви призначено на 14.04.2016р., було зобовязано стягувача - ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" подати суду письмові пояснення на заяву №1410/08 від 30.03.2016р. ДКП "Луцьктепло" про відстрочку виконання рішення суду від 06.10.2014р.

В судовому засіданні 14.04.2016р. представник заявника заяву про відстрочку виконання рішення суду підтримав, просив її задовольнити; також подав доповнення до заяви про відточку виконання рішення №1633/08 від 14.04.2016р., в яких зазначив, що боржником - ДКП "Луцьктепло" 04.04.2016р. було сплачено 10000 грн.

В судове засідання 14.04.2016р. стягувач уповноваженого представника не направив, 13.04.2016р. електронною поштою та поштою надіслав до суду заперечення на заяву про відстрочку виконання рішення суду №31/13-1351 від 11.04.2016р.

Заява державного комунального підприємства "Луцьктепло" №1410/08 від 30.03.2016р. про відстрочку виконання рішення суду від 06.10.2014р. не підлягає до задоволення з огляду на таке.

Відповідно до ч.1 ст. 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Як розяснив Пленум Вищого господарського суду України в п.7.2. постанови №9 від 17.10.2012р. Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Вищого господарського суду України від 21.11.2012р. у справі №5008/437/2012, від 10.08.2011р. у справі №14/83.

Крім того, в п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 16.12.2003р. Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження зазначено, що при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що відповідно до ст. 351 ЦПК і ст. 121 ГПК їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Таким чином, з врахуванням викладеного вище, вирішуючи питання про застосування відстрочки або розстрочки виконання рішення суду, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан тощо. Тобто, господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але також необхідно враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.

Надання відстрочки виконання судового рішення повязується із об'єктивними, непереборними, виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Розглядаючи заяву про відстрочку виконання рішення судом враховано, що боржник - ДКП «Луцьктепло» є комунальним підприємством, яке на даний час перебуває в скрутному фінансовому становищі, основним видом діяльності якого є виробництво, розподіл та постачання теплової енергії для потреб соціально значимих об'єктів міста.

Судом взято до уваги, що діяльність підприємства боржника збиткова, а заборгованість споживачів перед ДКП «Луцьктепло» є значною; боржник вживає всіх заходів для стягнення заборгованості за спожиті послуги теплопостачання.

Проте, заявником не обґрунтовано і не доведено винятковість обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

З матеріалів справи вбачається, що рішення суду залишається невиконаним 1 рік 6 місяців з дати набрання ним законної сили.

Із стягнутих судом 3 607 493,84 грн. боржником перераховано лише 30.03.2016р. 10 000 грн., що підтверджується копією платіжного доручення №1080 від 30.03.2016р. (а.с.8, т.2), 04.04.2016р. 10 000 грн., що підтверджується копією платіжного доручення №1141 від 04.04.2016р. (а.с. 37, т.2).

Відмовляючи у наданні відстрочки судом також враховано, що за аналогічних обставин господарський суд Волинської області вже двічі відстрочував виконання рішення від 06.10.2014р. Тобто, судом вже було оцінено ті виняткові обставини, на які посилається боржник на підтвердження свого скрутного становища, і двічі надано відстрочку: ухвалою суду від 25.08.2015р. - до 01 січня 2016 року; ухвалою суду від 17.12.2015р. до 31.03.2016 р.

Заперечуючи в письмових поясненнях №31/13-1351 від 11.04.2016р. на заяву про відстрочку виконання рішення суду, стягувач - ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» посилається на своє важке фінансове становище, зазначаючи, що відстрочка виконання рішення у даній справі зробить критичним його фінансове становище. Вважає, що перебування боржника у скрутному фінансовому становищі є результатом господарської діяльності самого відповідача як суб'єкта господарювання і не пов'язане обєктивними непереборними обставинами, що унеможливлюють виконання договірних зобовязань та рішення суду. На думку стягувача неможливість сплатити борг не є винятковою обставиною для відстрочки, а застосування останньої призводить до затягування виконання рішення суду. Стягувач зазначає, що кошти, що надходять до ДК «Газ України», перераховуються до Державного бюджету України, а також спрямовуються на погашення боргу перед іноземними постачальниками за поставлений природний газ. Вказану заборгованість ДК «Газ України» в силу ст. 617 ЦК України зобов'язана сплачувати незалежно від рівня розрахунків своїх контрагентів. Стверджує, що невиконання рішення суду суттєво суперечить інтересам держави, порушує встановлений законом порядок здійснення правосуддя в Україні й спричиняє перепони своєчасному поповненню державного бюджету.

В заяві про відстрочку виконання рішення, поданій 01.04.2016р., боржником не наведено жодних доказів загрози банкрутства, доказів відсутності коштів на банківських рахунках чи відсутності майна, на яке можливо було б звернути стягнення.

Разом з цим, судом взято до уваги, що відстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача, тому з метою вирішення питання про можливість її надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду, слід враховувати закріплені в нормах матеріального права, у Європейській конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки виконання судового рішення.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005р. у справі Чіжов проти України (заява №6962/02) зазначено, що позитивним обовязком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантій, які закріплені у пар.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Таким чином, вказані в заяві обставини для відстрочки виконання рішення суду від 06.10.2014р. не є тими виключними обставинами, які можуть бути підставою для її надання, оскільки економічна криза впливає не тільки на боржника, а й на стягувача, а у випадку недостатності грошових коштів на рахунках стягнення може бути звернуто на майно боржника.

Фінансовий стан боржника документально не підтверджений належними та допустимими доказами. Жодних доказів настання стихійного лиха або інших надзвичайних подій, жодних інших обставин, фактичне настання яких зробило б неможливим виконання рішення вчасно боржником у заяві про відстрочення не наведено.

Окрім цього, обов'язковою умовою надання відстрочки є не тільки обставини, підтверджені належними доказами щодо об'єктивної неможливості виконати рішення суду у строк, але й реальна можливість виконання такого рішення в подальшому, після закінчення відстрочки.

Однак, заявником не обґрунтовано і не подано доказів на підтвердження реальної можливості проведення розрахунків із стягувачем в грудні 2016 року, оскільки відстрочка виконання рішення повинна забезпечити його виконання у вказаний судом строк, а не сприяти ухиленню від його виконання на певний час.

З огляду на викладене, невиконання рішення суду тривалий час порушуватиме баланс інтересів сторін, призведе до врахування інтересів лише боржника, знизить авторитет судового рішення.

Такої правової позиції дотримується і Вищий господарський суд України у постановах від 19.11.2014р. у справі №5019/117/11, від 17.12.2015р. у справі №5015/3077/12, від 28.12.2015р. у справі №42/78-17/284.

Відповідно до ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються іменем України і є обовязковими до виконання на всій території, а ст.8 передбачено, що Конституція України має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії.

Приписами статтей 4-5, 115 ГПК України закріплено принцип обовязковості судового рішення.

З огляду на викладене, заява про відстрочку виконання рішення господарського суду Волинської області від 06.10.2014р. у справі №903/719/14 до 31 грудня 2016р. до задоволення не підлягає.

Керуючись ст.ст. 86, 121 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

у х в а л и в :

заяву №1410/08 від 30.03.2016р. державного комунального підприємства "Луцьктепло" про відстрочку виконання рішення суду від 06.10.2014р. у справі №903/719/14 до 31.12.2016р. залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її винесення та може бути оскаржена до Рівненського апеляційного господарського суду протягом пяти днів з дня її оголошення місцевим господарським судом.

Суддя І. О. Якушева