Постанова № 57223756, 14.04.2016, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2016 року Справа № 908/1093/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - суддіГрека Б.М., - (доповідача у справі),суддів :Васищака І.М., Кривди Д.С.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуКомунального підприємства "Водоканал"на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 03.02.16у справі№908/1093/14господарського судуЗапорізької областіза позовомКомунального підприємства "Водоканал"доФізичної особи-підприємця ОСОБА_4простягнення сумиза участю представників від:позивачаОСОБА_5 (дов. від 05.06.15)відповідачане з'явилися, були належно повідомлені

В С Т А Н О В И В :

Комунальне підприємство "Водоканал" звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення із Фізичної особи підприємця ОСОБА_4 заборгованості у розмірі 10749,02 грн. за договором про надання послуг з питного водопостачання та приймання стічних вод у системи каналізації від 01.09.07 №6862.

Справа розглядалася судами неодноразово. Рішенням господарського суду Запорізької області від 02.12.15 (суддя Носівець В.В.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 25.05.15 (колегія суддів у складі: головуючого-судді Ломовцевої Н.В., суддів: Скакун О.А., Татенко В.М.), в позові відмовлено за безпідставністю.

Не погоджуючись із судовими актами у справі, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові акти та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. Скарга обґрунтована тим, що судами неправильно застосовані положення п.3.3 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, оскільки застосування розрахунку наведеного в п.3.3 "Правил користування" передбачено не лише за самовільне підключення, а також за інші порушення.

Відповідач надав відзив, у якому касаційну скаргу просить залишити без задоволення, постанову апеляційного суду - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

01.09.07 між ФОП ОСОБА_4 та КП "Водоканал" укладено Договір №3862 про надання послуг з питного водопостачання та приймання стічних вод у системі каналізації, за умовами якого позивач забезпечує відповідачу подачу питної води на господарсько-побутові та технічні потреби, а також приймає стічні води у приміщення магазину по вул. 40 Років Радянської України,2, а відповідач має оплатити ці послуги вчасно і на умовах договору.

17.04.09 сторони склали акт технічного обстеження водопроводу №132, за змістом якого у приміщенні магазину відповідача за вищевказаною адресою на вводі встановлено засіб обліку марки КВ 1,5 №079495 - державна повірка 2-й квартал 2009 року. Держповірка дійсна до 2-го кварталу 2012року. Експлуатація не держповіреного приладу обліку не дозволяється. Прилад обліку опломбовано пломбою "А 2430". Акт підписано уповноваженими представниками сторін.

Показчиком 2012 "Засоби вимірювальної техніки, занесені до державного реєстру України" затвердженого Міністерством економічного розвитку і торгівлі України міжповірчий термін лічильників холодної та гарячої води кристальчастих типу КВ 1,5, результати вимірів яких використовуються під час розрахунків в сфері побутових та комунальних послуг, встановлено 3 (три) роки.

13.08.13 відповідачем подано заяву за №13740 про надання дозволу на зняття лічильника холодної води для держповірки.

15.08.13 представниками сторін складено акт технічного обстеження водопроводу №490ТИ, яким зафіксовано прострочення держповірки. В той же день уповноваженими представниками позивача складено акт №490/1ТИ, яким зазначено, що термін дії держповірки засобу обліку марки КВ 1,5, №079495 закінчився (у другому кварталі 2012 року) та водоспоживання відповідача до встановлення резервного приладу обліку вважається безобліковим. 20.08.13 на виконання п. 3.2.5 договору, відповідачем здано лічильник на повірку позивачеві. 21.08.13 лічильник повірено позивачем, він є справним, що підтверджується Актом виконаних робіт №214. 23.08.13 відповідачем оплачено позивачу повірку лічильника та письмово повідомлено позивача про установку лічильника та необхідність його опломбування.

Пунктом 3.2.1 договору сторони узгодили, що абонент зобов'язаний своєчасно оплачувати надані йому послуги водопостачання та водовідведення, експлуатувати водопровідні та каналізаційні мережі, прилади і пристрої на них у встановленому порядку та у відповідності з даним договором та нормативними документами, вказаними у п.1.1 цього договору.

На підставі акта технічного обстеження водопроводу 15.08.13 №490/1ТИ КП "Водоканал" складено акт-рахунок від 15.08.13 №6862/1 за період з 12.07.13 (з дня підписання останнього акта-рахунку від 11.07.13 за №35475) по 14.08.13, в якому визначено вартість води по вводу 15 мм розрахунковим способом, відповідно до якого сума, що підлягає оплаті складає 10 749,02 грн.

Розрахунок виконаний відповідно до п.3.3 Правил користування, який встановлює, що у разі безоблікового водокористування виробник виконує розрахунок витрат води за пропускною спроможністю труби вводу при швидкості руху води в ній 2,0 м/с та дією її повним перерізом протягом 24 год/добу.

Як встановлено судами обох інстанцій, відповідач відмовився підписувати акт технічного обстеження водопроводу від 15.08.13 №490/1ТИ та акт-рахунок №6862/1 на суму 10749,02 грн. Акти направлені відповідачу супровідним листом від 03.09.13 №10717.

Зважаючи на те, що відповідачем зазначена сума стягнення не сплачена, КП "Водоканал" звернувся з відповідним позовом до господарського суду, що і стало предметом розгляду даної справи.

Суди в позові відмовили, пославшись на те, що розрахунок витрат води згідно із п.3.3 Правил проводиться виробником у випадку, якщо споживач самовільно приєднався до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення або самовільно користується ними, між тим, матеріалами справи доведено наявність між сторонами спору господарських правовідносин на відпуск води та приймання стоків в комунальну каналізацію, що оформлені договором №6862 від 01.09.07. Крім того, позивачем не враховано, що п.1.1 та п.3.2.3 договору містять посилання не на п.п.3.3, 3.4, а на п.п. 9.6, 21.5 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Державного комітету по житлово-комунальному господарству від 1.07.94 №65, які втратили чинність за наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.08 №190. Як вбачається з матеріалів справи, після затвердження наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.08 №190 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України зміни до договору про надання послуг з питного водопостачання та приймання стічних вод у системи каналізації №6862 від 01.09.07 не вносились, а тому посилання позивача про наявність договірних зобов'язань відповідача оплачувати спожиту воду як безоблікову, відповідно до п.3.4 Правил є безпідставним.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне підтримати висновки судів з огляду на те, що весь обсяг спожитої води пройшов крізь опломбований прилад обліку, котрий, в свою чергу, після цього був повірений та результати повірки виявилися позитивними, тобто водомір був справний та здійснював вірний облік, яка споживачем оплачувалася.

Відповідно до ст. 32 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку. У разі наявності засобів обліку оплата комунальних послуг здійснюється виключно на підставі їх показників на кінець розрахункового періоду згідно з умовами договору, крім випадків, передбачених законодавством.

Відповідно до ч. 2 ст. 28 Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність" засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, підлягають періодичній повірці через міжповірочні інтервали, порядок встановлення яких визначається нормативно-правовим актом центрального органу виконавчої влади у сфері метрології. Підприємства, організації та фізичні особи зобов'язані своєчасно (з урахуванням установлених міжповірочних інтервалів) подавати засоби вимірювальної техніки на повірку.

Беручи до уваги, що в даному випадку повірка лічильника відбулася за ініціативою та за рахунок споживача, лічильник (по якому здійснювалася оплата) виявився справним, але позивач все одно нарахував відповідачу заборгованість по перерізу труби, то судами цілком правомірно відмовлено в позові.

Отже, доводи касаційної скарги спростовуються вищевикладеним та не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, а тому, постанову апеляційного господарського суду слід залишити без змін, так як вона ухвалена при повному з'ясуванні всіх обставин справи та при вірному правозастосуванні.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Комунального підприємства "Водоканал" залишити без задоволення, постанову Донецького апеляційного господарського суду від 03.02.16 у справі №908/1093/14 залишити без змін.

Головуючий - суддя Б. М. Грек

Судді І.М. Васищак

Д. С. Кривда