Постанова № 57223495, 02.03.2016, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 березня 2016 року м. Київ 810/318/16

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О., розглянув у порядку письмового провадження справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Суть спору: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 08.12.2015 № 00 13401701 та № 0013391701.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив про безпідставність висновків контролюючого органу щодо порушення ФОП ОСОБА_1 строків сплати єдиного податку за І квартал 2015 року на суму 83 685, 32 грн. та за ІІ кварта 2015 року на суму 161 637, 36 грн., оскільки позивачем, у відповідності до вимог Податкового кодексу України, своєчасно та у повному обсязі було перераховано до бюджету єдиний податок за відповідні періоди. На думку позивача, вказане свідчить про безпідставність прийняття відповідачем оспорюваних податкових повідомлень-рішень, якими ФОП ОСОБА_1 нараховані штрафні санкції на загальну суму 8 676, 01 грн.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, зазначив про те, що позивачем не було дотримано обов'язку щодо своєчасної сплати єдиного податку за І-ІІ квартал 2015 року. У зв'язку з цим, контролюючий орган вважає, що прийняття відповідних податкових повідомлень-рішень є обґрунтованим та таким, що відповідає нормам чинного законодавства.

02.03.2015 на адресу суду від представника позивача надійшло клопотання про здійснення розгляду справи у порядку письмового провадження, до якого долучено документи по справі.

Відповідач явку представника у судове засідання не забезпечив та надіслав на адрес суду клопотання б/н від 23.02.2016 (вх. № 3207/16 від 24.02.2016) про здійснення розгляду справи без участі представника відповідача.

Частиною 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи обмежені строки розгляду справи, недопущення їх порушення та безпідставного затягування вирішення спору, приймаючи до уваги, що наявні в матеріалах справи докази в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, а сторони є належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду справи, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи.

Враховуючи, заявлені сторонами клопотання, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Згідно з п. 10 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без виклику осіб, які беруть участь у справі, та проведення судового засідання на основі наявних у суду матеріалів у випадках, встановлених цим Кодексом.

Вищий адміністративний суд України в пункті 11 Листа від 30.11.2009 р. № 1619/ 10/13-09 зазначив, що під час вирішення справи у порядку письмового провадження його фіксування за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, оскільки в такому разі не проводиться судове засідання і, відповідно, справа розглядається без участі секретаря.

На підставі цього, справа розглядається без проведення судового засідання.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі, суд

ВСТАНОВИВ:

08.12.2015 Державною податковою інспекцією в Обухівському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області було проведено камеральну перевірку ФОП ОСОБА_1 з питання своєчасності сплати єдиного податку, за результатами якої було складено акт № 2724/001033/10-16-17-01 від 08.12.2015.

Як вбачається з акта перевірки, контролюючим органом було встановлено порушення позивачем вимог п. 295.3 ст. 295 Податкового кодексу України, а саме: ФОП ОСОБА_1 не було дотримано граничний термін сплати єдиного податку за І квартал 2015 року в сумі 83 685, 32 грн. та ІІ квартал 2015 року в сумі 161 637, 36 грн.

На підставі акта перевірки ДПІ в Обухівському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області були прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:

- податкове повідомлення-рішення від 08.12.2015 № 0013401701, яким позивачу нарахований штраф у розмірі 320, 36 грн.;

- податкове повідомлення-рішення від 08.12.2015 № 0013391701, яким позивачу нарахований штраф у розмірі 8 335, 65 грн.

Не погодившись з вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з позовом про визнання їх протиправними та скасування, з приводу чого суд зазначає наступне.

Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку встановлені главою 1 Розділу XIV Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 291.4 ст. 291 Податкового кодексу України суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються, зокрема, на такі групи платників єдиного податку: 3) третя група - фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена та юридичні особи - суб'єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 5000000 гривень.

Пунктом 295.3 ст. 295 Податкового кодексу України встановлено, що платники єдиного податку третьої групи сплачують єдиний податок протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал.

Абзацом 2 п. 294.1 ст. 294 Податкового кодексу України встановлено, що податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку третьої групи є календарний квартал.

Згідно з п. 296.3 ст. 296 Податкового кодексу України платники єдиного податку третьої групи подають до контролюючого органу податкову декларацію платника єдиного податку у строки, встановлені для квартального податкового (звітного) періоду.

Згідно з п.п. 49.18.2 п.п.49.18 ст. 49 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює:

- календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

При цьому, згідно з п.49.20 ст. 49 ПК України якщо останній день строку подання податкової декларації припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається операційний (банківський) день, що настає за вихідним або святковим днем.

Таким чином, податкова звітність платником єдиного податку третьої групи за І квартал 2015 року мала бути подана протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (31.03.2015), тобто до 10.05.2015 включно, проте, враховуючи, що останній день цього строку припадає на вихідний (неділю), граничним строком є 11.05.2015.

Враховуючи, що початок перебігу строку для оплати самостійно узгодженого податкового зобов'язання, згідно з п. 295.3 ст. 295 ПК України, починається після граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал, останній день цього строку не враховується при обчисленні строку здійснення розрахунків.

Таким чином, 10-денний строк сплати податкового зобов'язання за І квартал 2015 року платниками єдиного податку починається з 12.05.2015 та закінчується 21.05.2015.

Аналогічно, останнім днем подання звітності з єдиного податку за ІІ квартал 2015 року є 10.08.2015 (09.08.2015 - вихідний, неділя), останнім днем сплати - 20.08.2015.

Відповідно до п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств, рентної плати протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Як встановленою вище, позивач обґрунтовуючи позовні вимоги, зазначив про те, що ФОП ОСОБА_1 своєчасно та в повному обсязі здійснила сплату єдиного податку, на підтвердження чого позивачем було надано платіжні доручення № 2129 від 15.05.2015 на суму 83 685, 32 грн. та № 7263 від 14.08.2015 на суму 161 637, 36 грн.

Проте, відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, зазначив про те, що позивачем було несвоєчасно здійснено сплату єдиного податку за відповідні періоди, з приводу чого суд зазначає наступне.

Засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків (далі - платіжні системи) в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів у межах

України, встановлює відповідальність суб'єктів переказу, а також визначає загальний порядок здійснення нагляду (оверсайта) за платіжними системами регулюються Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05.04.2001 № 2346-III ( далі-Закон № 2346).

Відповідно до ст. 8 Закону № 2346 банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.

Банки та їх клієнти мають право передбачати в договорах інші, ніж встановлені в абзацах першому та другому цього пункту, строки виконання доручень клієнтів.

Банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, яке міститься в документі на переказ готівки, протягом операційного часу в день надходження цього документа до банку.

Банки та їх клієнти мають право обумовлювати в договорах інші, ніж встановлені в цьому пункті, строки переказу готівки.

За порушення строків, встановлених пунктами 8.1 та 8.2 цієї статті, банк, що обслуговує платника, несе відповідальність, передбачену цим Законом.

Згідно з п. 8.5 ст. 8 Закону № 2346 строки проведення переказу за допомогою платіжних інструментів, крім встановлених пунктами 8.1-8.4 цієї статті, визначаються правилами платіжної системи та договорами, що укладаються між учасниками та користувачами платіжної системи. Строк виконання міжбанківського переказу, що здійснюється на підставі клірингових вимог, не може перевищувати строк, установлений п. 8.4 цієї статті.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України № 2346 ініціювання переказу здійснюється за такими видами розрахункових документів: 1) платіжне доручення; 2) платіжна вимога-доручення; 3) розрахунковий чек; 4) платіжна вимога; 5) меморіальний ордер. Національний банк України має право встановлювати інші види розрахункових документів.

Платіжне доручення - розрахунковий документ, який містить доручення платника банку, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача (згідно з п. 1.30 ст. 1 Закону № 2346).

Пунктом 22.4 ст. 22 Закону № 2346 встановлено, що під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним: для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника; для банку платника - з дати списання коштів з рахунка платника та зарахування на рахунок отримувача в разі їх обслуговування в одному банку або з дати списання коштів з рахунка платника та з кореспондентського рахунка банку в разі обслуговування отримувача в іншому банку. Банки мають забезпечувати фіксування дати прийняття розрахункового документа на виконання.

Отже, проаналізувавши вказані норми чинного законодавства, суд дійшов висновку про те, що для платника, що здійснює переказ грошових коштів через відповідну установу банку, датою завершення переказу є саме дата звернення такої особи до банку з відповідним розрахунковим документом, в тому числі, з платіжним дорученням, про переказ коштів. В той час, як для банку операція з переказу є завершеною з моменту списання коштів з рахунку платника та їхнє подальше зарахування на рахунок одержувача.

Як зазначено вище, позивачем у відповідності до платіжних доручень № 2129 від 15.05.2015 на суму 83 685, 32 грн. та № 7263 від 14.08.2015 на суму 161 637, 36 грн. було ініційовано переказ грошових коштів на рахунок ДПІ в Обухівському районі ГУ ДФС у Київській області (отримувач: УДКУ в м. Обухів; р/р 3140699700451; банк одержувача ГУ ДКСУ у Київській області; код банку 821018; код 37851055). Вказані платіжні доручення містять підписи співробітників банку та штамп відповідного відділення банку про отримання від позивача відповідних коштів.

Зі змісту вказаних платіжних доручень вбачається, що призначення платежу «сплата Єдиного податку».

Отже, з огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку про те, що вищевказані платіжні доручення є належними та допустимими доказами, які підтверджують здійснення позивачем перерахунку грошових коштів на оплату єдиного податку в межах нормативно визначених строків.

Суд звертає увагу на те, що для ФОП ОСОБА_1, у відповідності до вимог п. 22.4 ст. 22 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» датами перерахунку грошових коштів є саме дати прийняття банківською установою відповідних платіжних доручень про сплату єдиного податку, тобто 15.05.2015 та 14.08.2015.

Отже, враховуючи вищевказане, суд дійшов висновку про дотримання позивачем вимог законодавства щодо строку сплати єдиного податку.

При цьому, відображення контролюючим органом в обліковій картці платника податків-позивача та в акті перевірки інформації про те, що фактично єдиний податок за І квартал 2015 року в сумі 83685,32 грн. був зарахований до бюджету 11.06.2015, а єдиний податок за ІІ квартал 2015 року в сумі 161637,36 грн. - 11.11.2015, не є підставою для притягнення позивача до відповідальності.

Так, згідно з п. 129.6 ст. 129 ПК України за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", з вини банку або органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, такий банк/орган сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час розгляду справи відповідачем не було надано належних та допустимих доказів, які підтверджують невиконання позивачем зобов'язань зі сплати єдиного податку, у той час як позивачем доведено здійснення ініціювання переказу грошових коштів зі сплати відповідного податку на рахунок податкового органу, що на думку суду, свідчить про безпідставність висновків контролюючого органу щодо порушення позивачем строків сплати податкового зобов'язання.

За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування оспорюваних податкових повідомлень-рішень.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач просить суд стягнути з відповідача судовий збір у сумі 551, 21 грн. та комісію банку у сумі 7, 00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з ст. 87 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать: 1) витрати на правову допомогу; 2) витрати сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз; 4) витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів на місці та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи.

Отже, враховуючи вищевказане, суд вбачає за доцільне зазначити про те, що комісія установи банку за проведення відповідної банківської операції не належить до складу судових витрат, а тому, відповідно, не підлягає стягненню на користь позивача у разі задоволення позовних вимог.

За таких обставин, на користь позивача з Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області підлягає стягненню судовий збір у сумі 551 грн. 21 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1.Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

2.Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління ДФС у Київській області від 08.12.2015 № 0013401701 та № 00133391701

3.Стягнути на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (08720, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_3) судовий збір у сумі 551 (п'ятсот п'ятдесят одна) гривня 21 коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління ДФС у Київській області (08703, Київська область, Обухівський район, місто Обухів, вулиця Каштанова, будинок 20, ідентифікаційний код 39465303).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Дудін С.О.