Постанова № 57220730, 18.04.2016, Зарічний районний суд м. Суми

Справа № 591/788/16-а

Провадження № 2-а/591/120/16

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 квітня 2016 року

Зарічний районний суд м. Суми в складі: головуючого судді Грищенко О.В., секретаря Ханюкової-Липової І.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми спр аву за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Суми про визнання дій протиправними, зобовязання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що з 12.04.1976 по 24.11.2015 р. працював на посаді судді. Згідно з наказом голови Апеляційного суду Сумської області від 24.11.2015 року він був звільнений у відставку з посади судді апеляційного суду Сумської області. У січні 2016 року звернувся до УПФУ в м. Сумах із заявою з необхідними додатками про призначення щомісячного грошового довічного утримання судді у відставці. 20.01.2016 року УПФУ в м. Сумах прийняв рішення про відмову в призначенні йому такого утримання, пославшись на п.5 Прикінцевих положень ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року, яким з 01 червня 2015 року скасовано норми ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» щодо призначення щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці. Про вказане рішення позивачу було повідомлено листом УПФУ в м. Сумах від 26.01.2016 року. Просив визнати протиправним рішення відповідача від 20.01.2015 року про відмову у призначенні йому щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, зобовязати УПФУ в м. Сумах нарахувати, призначити, і виплачувати ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 90 відсотків від його грошового утримання на посаді судді апеляційного суду 27 284 грн. 40 коп., вказаного у довідці № 2 Апеляційного суду Сумської області, виданій в січні 2015 року, починаючи з 25.11.2015 року, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання. Просив також стягнути з відповідача на свою користь понесені ним судові витрати, та допустити негайне виконання рішення в межах суми стягнення за один місяць.

В судове засідання позивач надав письмову заяву, в якій позовні вимоги підтримав, просив розглянути справу без його участі.

Представник відповідача у судовому засіданні наполягав на безпідставності позовних вимог, вважав, що дії та рішення при розгляді заяви ОСОБА_1 вчинені відповідачем відповідно діючому законодавству і просив у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши заперечення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з копії трудової книжки позивача, копій наказу про звільнення та постанови ВРУ, ОСОБА_1 було з 12.04.1976 року обрано суддею Роменського районного народного суду, і на цій посаді, а потім на посаді судді Сумського обласного (Апеляційного) суду він працював до 24.11.2016 року, до дня звільнення у відставку наказом від 24.11.2016 р. року №98-ОС голови апеляційного суду Сумської області на підставі постанови Верховної ОСОБА_2 України від 12.11.2015 року №788-VІІІ у звязку з поданням заяви про відставку (а.с.9-15).

Як вбачається з розрахунку та довідки Апеляційного суду Сумської області про суддівську винагороду, виданої в січні 2016 року, до стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, включаються періоди: служба в ОСОБА_3 з 08.05.1070 по 17.05.1972 р 02 роки 00 місяців 09 днів; навчання в Харківському юридичному інституті (половина) з 01.09.1072 по 01.07.1976 р. 02 роки 03 місяці 00 днів; народний суддя Роменського районного народного суду Сумської області з 12.04.1976 по 30.05.1977 р. 01 рік 01 місяць 18 днів; виконуючий обовязки члена, член, суддя Сумського обласного суду, з 2001 року суддя, заступник голови Апеляційного суду Сумської області 38 років 05 місяців 24 дні, всього стаж роботи станом на 24.11.2015 року - 43 роки 10 місяців 21 день (а.с.16). Суддівська винагорода, яка враховується при нарахуванні щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, складає 27284,40 грн. (а.с.17).

В січні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до УПФУ в м. Сумах із заявою з необхідними додатками про призначення щомісячного грошового довічного утримання судді у відставці. 20.01.2016 року УПФУ в м. Сумах прийняв рішення про відмову в призначенні йому такого утримання, пославшись на п.5 Прикінцевих положень ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року, яким з 01 червня 2015 року скасовано норми ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» щодо призначення щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці. Про вказане рішення позивачу було повідомлено листом УПФУ в м. Сумах від 26.01.2016 року (а.с.18, 19).

Згідно з ч.1 ст.126 Конституції України, та п.8 ч.4, ч.6 ст.47 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» (у попередніх редакціях), п.8 ч.4, ч.6 ст.48 цього ж Закону (у чинній редакції) незалежність судді забезпечується належним матеріальним та соціальним забезпеченням, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України гарантій незалежності судді.

Право на відставку та отримання у відставці, за наявності стажу на посаді судді не менше 20 років, виплати щомісячного довічного грошового утримання в розмірі максимально наближеному до розміру суддівської винагороди, було гарантовано державою Україна суддям, у тому числі й позивачу, який працював суддею з 12.04.1976 року. Враховуючи, що у квітні 1996 року ОСОБА_1 набув необхідний двадцятирічний стаж, який дає право на відставку та призначення довічного утримання, він мав право вийти у відставку, однак продовжував працювати на посаді судді, на що також мав право згідно чинного на той час законодавства.

Я як на підставу для відмови ОСОБА_1 відповідач послався на положення п.5 Прикінцевих положень ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року №213-VІІ, згідно з якими: « У разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах, з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет ОСОБА_2 України», «Про судову експертизу», «Про Національний банк України», «Про державну службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України».

На думку суду, посилання відповідача на зазначену норму є безпідставним, з огляду на наступне.

Згідно зі ст.8 Конституції України Україна проголосила себе правовою державою, у якій Конституція має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Як неодноразово висловлювався Конституційний суд України (рішення від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005, від 22 травня 2008 року №10-рп/2008, від 03 червня 2013 року №3-рп/2013): право судді у відставці на призначення щомісячного довічного грошового утримання не є видом соціальної виплати - пенсією, а окремим засобом забезпечення гарантії незалежності суддів та необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом, тобто ці виплати мають різну правову природу. Конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації, як гарантію недопущення впливу або втручання у правосуддя.

Таким чином, статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення (щомісячне довічне грошове утримання) і внаслідок припинення повноважень з набуттям статусу судді у відставці, що не є особистим привілеєм, а засобом забезпечення незалежності працюючих суддів.

Отже, ці гарантії не могли бути звужені при прийнятті Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року №213-VІІ.

Проте, пунктом п.5 Прикінцевих положень названого Закону, на який як на підставу відмови ОСОБА_1 послався відповідач в оскаржуваному рішенні від 06 січня 2016 року, не лише звужено, а взагалі на невизначений строк скасовано право суддів на одержання щомісячного довічного грошового утримання, чим значно знижено рівень гарантій незалежності, що не узгоджується з конституційним положенням про недопустимість звуження змісту чи обсягу гарантій незалежності суддів, порушує визначений ч.1 ст.8 Конституції України та ст.ст.7, 8 КАС України принцип верховенства права, яким повинен насамперед керуватись суд, та який включає принцип правової визначеності, основу якого утворює ідея передбачуваності очікування субєктом відносин визначених правових наслідків (правового результату) своєї поведінки, яка відповідає наявним у суспільстві нормативним приписам.

Згідно з положеннями Європейської хартії про закон «Про статус суддів» від 10 липня 1998 року, за якими рівень винагороди суддям за виконання ними своїх професійних обовязків має бути таким, щоб захистити їх від тиску, що може спричинити вплив на їхні рішення або взагалі поведінку суддів і таким чином вплинути на їхню незалежність та неупередженість (пункт 6.1); статус забезпечує судді, який досяг передбаченого законом віку для виходу у відставку із посади судді і який здійснював повноваження судді протягом певного строку, право на отримання виплат, рівень яких має бути якомога ближчим до рівня його останньої заробітної плати на посаді судді (пункт 6.4).

Згідно з п.54 Рекомендацій СМ/Rec (2010) 12 Комітету ОСОБА_2 Європи державам-членам щодо суддів: «оплата праці суддів повинна відповідати їх професії та виконуваним обов'язкам, а також бути достатньою, щоб захистити їх від дії стимулів, через які можна впливати на їхні рішення. Мають існувати гарантії збереження належної оплати на випадок хвороби, відпустки по догляду за дитиною, а також гарантії виплат у зв'язку з виходом на пенсію, які мають відповідати попередньому рівню оплати їх праці».

«Прикінцеві положення» Закону №213-VІІІ мають загальний характер, ухвалені під умовою неприйняття до 01 червня 2015 року закону щодо призначення усіх пенсій на загальних підставах і фактично не скасовують норми щодо призначення довічного утримання суддям, які визначені у ст.141 спеціального закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції Закону від 12 лютого 2015 року №192-VIII, змін до якого про припинення призначення довічного утримання так і не внесено.

Також суд враховує, що на час виникнення у ОСОБА_1 права на відставку діяв Закону України «Про статус суддів» від 15.12.1992 року (ст. 43 цього Закону), в подальшому це право було гарантовано Законом України «Про судоустрій і статус суддів» (ст. 138 в редакції Закону № 2453-VI, ст. 141 редакції Закону № 2453-VI у редакції закону 192-VIII, (з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 3 червня 2013 року №3-рп/2013): «Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання».

Рішенням Конституційного Суду України від 3 червня 2013 року №3-рп/2013 були визнані неконституційними і обмеження максимального розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, що вносились до третього речення ч.5 ст.138 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» Законом від 8 липня 2011 року №3668-VІІ.

Законом від 27 березня 2014 року №1166-VІІ, який діяв на час реалізації позивачем свого права, розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці було обмежено до 70%, а Законом від 28 грудня 2014 року №76-VІІІ взагалі до 60% грошового утримання судді, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообовязкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообовязкове державне пенсійне страхування, який працює на відповідній посаді.

Нова редакція ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» від 12 лютого 2015 року №192-VIII (який набрав чинності 28 березня 2015 року), визначила у ч.3 ст.141, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.

У той же час, п.17 ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року №213-VIII внесено зміни до частин 3, 5 вищевказаної ст.141 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», якими з 28 березня 2015 року було обмежено щомісячне довічне грошове утримання до розміру 60% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді; визначено що максимальний розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Ст.22 Конституції України визначає, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Таким чином, суд приходить до висновку, що вищевказані зміни, які були внесені Законом №213-VIII, в частині обмеження щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці до 60% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, та до десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, а також п.5 розділу Ш «Прикінцеві положення» цього Закону №213-VШ щодо скасування з 1 червня 2015 року норм пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», були прийняті вже після виникнення і реалізації позивачем свого права на відставку, та суперечать ст.ст.8, 21, 22, 126 Конституції України і грубо порушують конституційні права позивача, як судді у відставці, а тому не могли бути враховані УПФУ в м. Сумах при вирішенні заяви ОСОБА_1 про призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Відповідачу слід було при цьому керуватися нормами ч.3 ст.138 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» №2453-VI в редакції від 7 липня 2010 року та аналогічними до них нормами ч.3 ст.141 Закону «Про судоустрій і статус суддів» у редакції від 12 лютого 2015 року №192-VIII, які були чинними на час виникнення цих правовідносин та ґрунтуються на Конституції і не суперечать їй.

Такий висновок узгоджується і з правовими позиціями Верховного Суду України, викладеними у постанові від 1 липня 2014 року в справі №21-244а14, про те, що правовідносини щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсія призначається за спеціальними законами, виникають не в момент звернення за призначенням пенсії, а в момент виникнення права на її призначення.

За таких порушень з боку відповідача суд вважає необхідним визнати протиправним рішення від 20.01.2015 року УПФУ в м. Сумах про відмову у призначенні ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Необхідно зобовязати Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах нарахувати, призначити, і виплачувати ОСОБА_1, починаючи з 25 листопада 2015 року, щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 90 відсотків від його грошового утримання на посаді судді апеляційного суду 27 284 грн., 40 коп., вказаного у довідці Апеляційного суду Сумської області № 2, виданій в січні 2016 року, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.

Відповідно до ст. 256 ч.1 п.1 КАС України необхідно допустити негайне виконання постанови в частині присудження виплати пенсії в межах платежу за один місяць.

Відповідно до ст.94 КАС України слід стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань УПФУ в м. Сумах на користь позивача сплачені ним 551 грн. 20 коп. судового збору.

Керуючись ст. ст. 19, 21, 46, 64, 68 Конституції України, п.8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд», ст. ст., п. 5 розділу ІІІ Прикінцеві положення», ст.141, п.11 розд. ХІІІ «Перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції Закону від 12 лютого 2015 року №192-VIII Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII, ст. ст. 2, 11, 71, 94, 158-163, 256 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправним рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах від 20.01.2015 року про відмову у призначенні ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Зобовязати Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах нарахувати, призначити, і виплачувати ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 90 відсотків від його грошового утримання на посаді судді апеляційного суду 27 284 грн. 40 коп., вказаного у довідці № 2 Апеляційного суду Сумської області, виданій в січні 2015 року, починаючи з 25.11.2015 року, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.

Допустити негайне виконання постанови в частині присудження виплати пенсії в межах платежу за один місяць.

Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах на користь ОСОБА_1 551 грн. 20 коп. судового збору.

Постанова суду може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Зарічний районний суд м. Суми протягом 10 днів в порядку, передбаченому ч.2 ст. 186 КАС України, з подачею копії скарги до суду апеляційної інстанції.

Суддя О.В.Грищенко