Рішення № 57220497, 12.04.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/1939/16

Головуючий у першій інстанції Мазун І. А.

Доповідач Бабій А. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.04.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого судді Бабія А. П.

суддів Варикаші О. Д., Станкевича В. А.

при секретарі Ліснік Н. П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа орган опіки та піклування Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради, про виселення та зобов'язання не чинити перешкод у користуванні житловим будинком та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_2, виконавчого комітету Одеської міської ради про визнання рішення виконкому про прийняття будинку до експлуатації та свідоцтва про право власності на житловий будинок недійсними, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 10. 12. 2015 р.,

в с т а н о в и л а:

20. 09. 2013 р. ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом з проханням виселити ОСОБА_3 та будь-яких інших осіб, які проживають без правових підстав у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1, посилаючись на те, що вона є власником цього будинку, але у цьому будинку без правових підстав проживають особи, які є для неї сторонніми.

В подальшому ОСОБА_2 змінювала позовні вимоги і остаточно просила у позовній заяві до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа орган опіки та піклування Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради, виселити відповідачів, які проживають без правових підстав у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1, і зобов'язати відповідачів не чинити перешкод у користуванні вищезазначеним будинком.

В зустрічній позовній заяві від 07. 11. 2013 р. ОСОБА_3 до ОСОБА_2 та Одеської міської ради поставлено питання про визнання свідоцтва про право власності на житловий будинок в АДРЕСА_1, виданого Житлокомунвідділом виконкому Іллічівської районної ради народних депутатів м. Одеси від 10. 09. 1996 р. на ім'я ОСОБА_2 недійсним, вважаючи, що відповідачка порушила його права та охоронювані законом інтереси.

В подальшому ОСОБА_3 змінив позовні вимоги і остаточно просив у позові до ОСОБА_2 і Одеської міської ради визнати недійсним рішення Іллічівського виконкому м. Одеси від 30. 03. 1995 р. № 254 про прийняття житлового будинку до експлуатації за адресою: АДРЕСА_1; визнати недійсним свідоцтво про право приватної власності на житловий будинок зі всіма спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 як новозбудований, видане Жилкомунвідділом виконкому Іллічівської районної ради народних депутатів м. Одеси від 10. 09. 1996 р. на ім'я ОСОБА_2 Посилався на те, що цей будинок був збудований без правовстановлюючих документів і в одній частині будинку мешкала його тітка з сім'єю, а в іншій частині будинку мешкала його сім'я і в цій частині будинку він мешкає до теперішнього часу; на початку 60-х років тітка зареєструвала шлюб та переїхала на постійне проживання у Вінницьку область, а в своїй частині дозволила проживати батькам відповідачки, які жили без реєстрації. Вказав, що у 1983 р. мешканцям, зареєстрованим у вказаному будинку були надані квартири, але його мати залишилась проживати в належній частині будинку, а у зв'язку з тим, що спільне життя з дружиною у нього не склалося він змушений був повернутися в будинок матері, де став з нею спільно проживати, а також, що у зв'язку з тим, що сім'я відповідачки ОСОБА_2 не була зареєстрована за цією адресою її батьки отримали квартиру від підприємства, де працювали. Про право власності ОСОБА_2 на цей будинок взнав у зв'язку з її позовом про виселення з цього будинку у березні 2013 р., але 12. 09. 2013 р. позивачка подала суду заяву про залишення позову без розгляду. Зазначив, що у жовтні 2013 р. звернувся до прокуратури Малиновського района м. Одеси з заявою відносно ОСОБА_2, яка безпідставно заволоділа будинком і його заява внесена до Єдиного реєстру розслідування кримінальних справ і вважає, що свідоцтво про право власності повинно бути визнано недійсним у зв'язку з тим, що у 1985 р. відповідачка разом з батьками отримала 3-х кімнатну квартиру від підприємства і ніколи вона та її батьки не були зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 та з 1985 р. по теперішній час відповідачка в будинку не проживала, так як має квартиру, земельна ділянка для будівництва нового житлового будинку відповідачці ніколи не надавалася, будинок не є новозбудованим, був збудований його рідними в 50-х роках, на час отримання відповідачкою свідоцтва про право власності він та його мати проживали у будинку, відповідачка ніколи не сплачувала податки за користування земельною ділянкою та комунальні послуги, ОСОБА_2 з 18. 02. 1994 р. перебувала в зареєстрованому шлюбі, однак рішення виконкому та свідоцтво про право власності було видано на прізвище ОСОБА_2, з 1996 р. відповідачка ніколи кіяких позовів до його матері та нього не заявляла. Звертає увагу, що будівництво житлового будинку відповідачкою на протязі 1960-1969 р. р. спростовується тією обставиною, що вона народилася тільки у 1971 р., а також, що згідно діючого на той час законодавства, ст. 105 ЦК України 1964 р. виконком повинен був подати позов до суду про вилучення самочинно збудованого житлового будинку із зарахуванням його до фонду місцевої ради народних депутатів або самочинно збудований громадянином будинок мав бути знесений за його рахунок і іншого тлумачення закону не існувало і тому вважає, що виконком вийшов за межі своїх повноважень, а його рішення є незаконними та недійсними.

Вважає, що таким чином, відповідачка порушила його права та охоронювані законом інтереси, у зв'язку з чим рішення виконкому та свідоцтво про право власності на житловий будинок повинно бути визнано недійсним і кожна особа має право відповідно до ст. 55 Конституції України, ст. ст. 15, 16 ЦК України звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, і посилається на ст. ст. 4, 105 ЦК України 1964 р. та на ст. ст. 47, 55 Конституції України.

В судовому засіданні 25. 09. 2015 р. за заявою ОСОБА_3 було замінено Одеську міську раду на виконавчий комітет Одеської міської ради.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 10. 12. 2015 р.позовну заяву ОСОБА_2 задоволено і постановлено виселити ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_6, які проживають без правових підстав у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1; зобовязано ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_6 не чинити перешкод ОСОБА_2 у користуванні будинком АДРЕСА_1 і залишено без задоволення зустрічну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_2, виконавчого комітету Одеської міської ради про визнання рішення виконкому про прийняття будинку до експлуатації та свідоцтва про право власності на житловий будинок недійсним.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просив рішення суду скасувати як незаконне та необгрунтоване і ухвалити нове рішення, яким у позові ОСОБА_2 - відмовити, а зустрічний позов ОСОБА_3 задовольнити в повному обсязі з підстав, викладених в обгрунтування його зустрічного позову, а також на проживання його рідних за вказаною адресою та, що належність їм спірного будинку підтверджується квитанцією про сплату за електроенергію за 1978 р., квитанцією про прийом платежів обов'язкового страхування житлового будинку і страховим свідоцтвом за 1980 р., висновком лікарняної консультативної поліклініки № 10 Іллічівського району м. Одеси від 02. 01. 1984 р., квитанціями за сплату електроенергію. Вважає, що суд зробив неправильний висновок про те, що ним не оспорювалися встановлені судом обставини, а також послався на порушенні місцевими органами та ОСОБА_2 вимог Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах та селищах міського типу Української РСР, затверджену 15. 01. 1996 р., яка втратила чинність 13. 12. 1995 р., при проведення дій щодо спірного будинку, і вважає, що суд спотворивши показання свідка ОСОБА_9 в рішенні суду в частині, що ОСОБА_2 переробила вхід до другої половини будинку, прийшов до помилкового висновку, що ОСОБА_2 проводила дії по реконструкції будинку, що ніякими доказами не підтверджено, а також розглянув справу по суті у відсутність відповідачів в той час як його представник зателефонувала судді і повідомила, що вона не зможе з'явитися у з'язку зі смертю та похоронами чоловіка її рідної сестри.

В судовому засіданні ОСОБА_3, який пояснив про надання усіх наявних доказів у справі, та його представник ОСОБА_10 підтримали доводи апеляційної скарги, а ОСОБА_11, представник ОСОБА_2, вважає рішення суду правильним.

Відповідно до ст. 305 ЦПК України неявка в судове засідання осіб, які беруть участь у справі, не перешкоджає розгляду справи.

При цьому, апеляційний суд враховує письмове клопотання ОСОБА_12, представника виконавчого комітету Одеської міської ради, що виконавчий комітет Одеської міської ради не визнає апеляційну скаргу у даній справі та просить відмовити у її задоволенні та розглянути справу без участі представника виконавчого комітету Одеської міської ради.

Розглянувши доводи скарги і перевіривши матеріали справи в межах апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, судова колегія приходить до наступного.

Задовольняючи позов ОСОБА_2 суд першої інстанції виходив з положень діючого законодавства України, Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах та селищах міського типу Української РСР і того, що ОСОБА_2 є власником спірного будинку на підставі правовстановлюючих документів, а відповідачі є сторонніми для неї особами.

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 суд першої інстанції посилався на положення ст. 105 ЦК УРСР, що ОСОБА_2 пройшла всю процедуру реєстрації самочинно зведеного будинку, передбачену Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах та селищах міського типу Української РСР, показання свідка ОСОБА_9 щодо обставин проживання осіб у спірному будинку і, що свідку відомо зі слів її матері, що будинок будувала мати ОСОБА_3, а також на відсутність звернень ОСОБА_3 та його матері до компетентних органів щодо прийняття будинку до експлуатації і на відсутність доказів, що будинок збудовано матір'ю ОСОБА_3

Проте з вказаним висновком суду в повному обсязі погодитися не можна.

Судом встановлено, що спірний будинок по АДРЕСА_1 побудований без будь-яких правовстановлюючих документів і тому до ухвалення рішення органом місцевого самоврядування про прийняття його в експлуатацію та оформлення права власності на нього мав статус самочинного будівництва.

Рішенням виконавчого комітету Іллічівської районної ради народних депутатів м. Одеси (на теперішній час не існує у зв'язку зі зміною системи органів місцевого самоврядування в м. Одеси та подальшим зменшенням кількості районів в м. Одесі) від 30. 03. 1995 р. № 254 затверджено акт комісії виконкому про прийом до експлуатації житлового будинку по АДРЕСА_1; постановлено оформити право власності на цей житловий будинок за ОСОБА_2 і видати свідоцтво право власності, а за самовільне будівництво документи направити на адмінкомісію.

Згідно зі свідоцтвом про право особистої власності на житловий будинок від 10. 09. 1996 р., виданим житлокомунальним відділом виконкому Іллічівської районної рада народних депутатів, житловий будинок з належними до нього спорудами і будівлями в м. Одесі по АДРЕСА_1 дійсно належить ОСОБА_2 на праві особистої власності і свідоцтво видане на підставі рішення виконкому Іллічівської районної ради народних депутатів м. Одеси від 30. 03. 1995 р. № 254 і житловий будинок АДРЕСА_1 зареєстрований в Одеському міжміському бюро технічної інвентаризації на праві особистої власності за гр. ОСОБА_2 на підставі вказаного свідоцтва про право власності на житловий будинок і записано в реєстрову книгу 22. 06. 1997 р.

ОСОБА_2 18. 02. 1994 р. уклала шлюб з ОСОБА_13 і за свідоцтвом про укладення шлюбу після укладення шлюбу їй було присвоєно прізвище ОСОБА_2.

ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, які на час спору знаходяться в домоволодінні по АДРЕСА_1, є сторонніми особами відносно ОСОБА_2 і не мають будь-яких правових підстав щодо вказаного домоволодіння.

Вказані фактичні обставини підтверджені матеріалами справи і сторонами не спростовані.

Згідно зі ст. 11 ч. 1 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб відповідно до цього Кодексу, в межах заявлений ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 303 ч. ч. 1, 3 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції; апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Аналіз матеріалів справи свідчить, що предметом спору є правові відносини між сторонами, які стосуються рішення органу місцевого самоврядування і правовстановлюючих документів на житловий будинок по АДРЕСА_1, а саме: рішення виконавчого комітету Іллічівської районної ради народних депутатів м. Одеси від 30. 03. 1995 р. № 254 про затвердження акту про прийняття цього будинку в експлуатації та оформлення права власності на цей будинок і свідоцтво про право власності на цей будинок від 10. 09. 1996 р., видане житлокомунальним відділом виконкому Іллічівської районної рада народних депутатів,.

На час спірних правовідносин в України був чинним ЦК Української РСР 1963 р.

За змістом ст. 4 ЦК Української РСР цивільні права і обов'язки виникають з підстав, передбачених законодавством України, а також з дій громадян і організацій, які хоч і не передбачені законом, але в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують цивільні права і обов'язки.

Відповідно до ст. 5 ЦК Української РСР цивільні права охороняються законом.

Згідно зі ст. 6 ЦК Української РСР захист цивільних прав здійснюється в установленому порядку судом, арбітражем або третейським судом шляхом: визнання цих прав; відновлення становища, яке існувало до порушення права, і припинення дій, які порушують право; присудження до виконання обов'язку в натурі; компенсації моральної шкоди; припинення або зміни правовідношення; стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках, передбачених законом або договором, - неустойки (штрафу, пені), а також іншими засобами, передбаченими законом.

З вказаних правових положень випливає, що на час спірних відносин законом охоронялися цивільні права, що виникають з підстав, передбачених законодавством Україи, а також з дій організацій, які хоч і не передбачені законом, але в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують цивільні права та обов'язки, і захист цивільних прав в установленому законом порядку здійснюється, зокрема, судом.

Тобто, лише наявність цивільного права передбачає його захист.

Фактично аналогічно вирішується питання захисту цивільних прав та інтересів і за положеннями ст. ст. 15, 16 ЦК України 2003 р.

Оскільки спірний будинок по АДРЕСА_1 побудований без будь-яких правовстановлюючих документів і до ухвалення рішення органом місцевого самоврядування про прийняття його в експлуатацію та оформлення права власності на нього мав статус самочинного будівництва, то вже з цієї причини стосовно нього як самочинно збудованого будинку не могли виникати цивільні права та обов'язки як стосовно окремого об'єкта нерухомсті.

У справі не встановлено стосовно житлового будинку по АДРЕСА_1 будь-яких цивільних прав позивача ОСОБА_3, який сам визнає, що до оскаржуваних рішення органу місцевого самоврядування та свідоцтва про право власності щодо цього будинку не було ніяких правовстановлюючих документів на цей будинок, а він та його рідні не зверталися до відповідних органів влади щодо цього будинку.

При цьому, враховується, що у справі відсутні та ОСОБА_3 не надав будь-яких доказів, які б підтверджували його права стосовно цього будинку, в тому числі стосовно будівництва будинку, а твердження ОСОБА_3 про постійне його проживання разом з його матір'ю в цьому будинку на час прийняття оскаржуваного рішення органу місцевого самоврядування та оформлення свідоцтва про право власності на цей будинок не підтверджено матеріалами справи, в тому числі з показань у суді першої інстанції свідка ОСОБА_9 (свідок з боку ОСОБА_3) вбачається, що ОСОБА_3 проживав і не проживав у спірному будинку, але свідок не може вказати періоди проживання ОСОБА_3 у спірному будинку, мати ОСОБА_3 за поясненнями свідка у спірному будинку проживала і до неї приїжджали рідні.

Одночасно апеляційний суд враховує пояснення самого ОСОБА_3 в судовому засіданні апеляційної інстанції, з яких вбачається, що ОСОБА_3 не зміг вказати, коли померла його мати, з якою за його поясненнями він проживав постійно на час прийняття рішення органом місцевого самоврядування та оформлення права власності на спірний будинок, в якому він продовжив проживати і після її смерті, а також пояснення ОСОБА_3, 1958 р. народження, що з часу отримання паспорта він ніколи не був прописаний або зареєстрований за адресою спірного будинку, а був прописаний/зареєстрований за місцем проживання у батька, своїх дружин тощо, що підтверджується і записами в паспорті ОСОБА_3, дослідженого в судовому засіданні, і останній запис реєстрації в паспорті ОСОБА_3 фіксує його знаходження з 16. 10. 2009 р. за адресою: АДРЕСА_2.

А самі по собі недоведені посилання ОСОБА_3 на проживання в спірному будинку на час спірних відносин та на будівництво цього будинку його рідними не є підставою для оспорювання права на вказаний будинок іншої особи, в тому числі і з посиланням на положення Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах та селищах міського типу Української РСР.

Таким чином, у справі відсутні докази наявності цивільного права або порушення прав та законних інтересів ОСОБА_3 щодо спірного будинку, що виключає можливість задоволення зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2, виконавчого комітету Одеської міської ради про визнання рішення виконкому про прийняття будинку до експлуатації та свідоцтва про право власності на житловий будинок недійсними.

При цьому, враховується, що виконком Одеської міської ради не оспорює право власності ОСОБА_2 на спірний будинок в м. Одесі.

Що стосується позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа орган опіки та піклування Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради, про виселення та зобов'язання не чинити перешкод у користуванні житловим будинком, то в цій частині апеляційний суд приходить до такого.

У справі встановлено, що зазначений позов ОСОБА_2 подано у зв'язку з проживанням вказаних відповідачів без будь-яких правових підстав у належному їй на праві власності житловому будинку по АДРЕСА_1 і ці обставини підтверджено матеріалами справи і не спростовано у справі.

Апеляційний суд відмічає, що в прохальній частині позову ОСОБА_2 окремо ставиться питання про виселення відповідачів і окремо ставиться питання про зобов'язання відповідачів не чинити перешкод у користуванні житловим будинком.

Але в частині позовних вимог ОСОБА_2 щодо виселення відповідачів, які проживають без правових підстав у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1, відсутнє зазначення звідки саме належить виселити цих відповідачів і оскільки в суді першої інстанції позивачем ОСОБА_2 цей недолік позову не був усунутий, то суд апеляційної інстанції розглядає справу в межах заявлених позовних вимог ОСОБА_2, внаслідок чого в цій частині відсутні підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_2 за відсутністю вказівки звідки підлягають виселенню відповідачі.

З урахуванням викладеного та змісту рішення суду першої інстанції апеляційний суду приходить до висновку, що не відповідає вимогам закону ухвалене судом першої інстанції щодо задоволення позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа орган опіки та піклування Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради, про виселення і щодо відмови у задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_3 до ОСОБА_2, виконавчого комітету Одеської міської ради про визнання рішення виконкому про прийняття будинку до експлуатації та свідоцтва про право власності на житловий будинок недійсними, з підстав викладених у цьому рішенні суду першої інстанції, внаслідок чого рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню і ухваленню нового рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з підстав, викладених у даному рішенні апеляційного суду.

Разом з тим, відповідно до ст. 391 ЦК України 2003 р. власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Оскільки ОСОБА_2 є власником житлового будинку з належними до нього спорудами і будівлями по АДРЕСА_1, то її вимоги про зобов'язання відповідачів-сторонніх для неї осіб, які без правових підстав проживають у належному їй будинку, не чинити перешкод у користуванні житловим будинком є обґрунтованими, відповідають вимогам закону і підлягають задоволенню, внаслідок чого апеляційний суд приходить до висновку про відповідність закону та обґрунтованості рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа орган опіки та піклування Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради, про зобов'язання не чинити перешкод у користуванні житловим будинком.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 висновки апеляційного суду не спростовують.

За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що відповідно до ст. ст. 11, 303, 307, 309 ЦПК України підлягає скасуванню рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 10. 12. 2015 р.в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа орган опіки та піклування Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради, про виселення і щодо відмови у задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_3 до ОСОБА_2, виконавчого комітету Одеської міської ради про визнання рішення виконкому про прийняття будинку до експлуатації та свідоцтва про право власності на житловий будинок недійсними з ухваленням нового рішення в цій частині, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа орган опіки та піклування Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради, про виселення і у задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_3 до ОСОБА_2, виконавчого комітету Одеської міської ради про визнання рішення виконкому про прийняття будинку до експлуатації та свідоцтва про право власності на житловий будинок недійсними з підстав, викладених у даному рішенні апеляційного суду, а в іншій частині рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 10. 12. 2015 р. належить залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 209, 304, 307 ч. 1, 309, 313-316, 317, 318, 319, 325, 327 ЦПК України, колегія суддів,

в и р і ш и л а:

Скасувати рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 10. 12. 2015 р.в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа орган опіки та піклування Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради, про виселення і щодо відмови у задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_3 до ОСОБА_2, виконавчого комітету Одеської міської ради про визнання рішення виконкому про прийняття будинку до експлуатації та свідоцтва про право власності на житловий будинок недійсними і ухвалити нове рішення в цій частині.

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа орган опіки та піклування Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради, про виселення і у задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_3 до ОСОБА_2, виконавчого комітету Одеської міської ради про визнання рішення виконкому про прийняття будинку до експлуатації та свідоцтва про право власності на житловий будинок недійсними з підстав, викладених у даному рішенні апеляційного суду.

В іншій частині рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 10. 12. 2015 р. залишити без змін.

Судове рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Судді апеляційного суду Одеської області А. П. Бабій

О. Д. Варикаша

В. А. Станкевич