Рішення № 57220405, 13.04.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/3206/16

Головуючий у першій інстанції Ільченко Н. А.

Доповідач Сватаненко В. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2016 року

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі: головуючого - Сватаненка В.І.

суддів - Артеменка І.А., Черевка П.М.,

за участю секретаря - Фабіжевської Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа Одеська міська рада - «Про усунення перешкод у користуванні нерухомим майном та відшкодування моральної шкоди», за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 13 липня 2015 року -

ВСТАНОВИЛА:

01.11.2010 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зазначеним позовом, вимоги по якому у подальшому були неодноразово уточненні, по якому просив усунути йому перешкоди в користуванні належними йому 392/1000 частинами житлового будинку АДРЕСА_1 шляхом зобов'язання відповідача ОСОБА_3 знести металеву ковану огорожу, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 за власний рахунок, та стягнути з відповідача моральну шкоду в сумі 2000 грн. Позивач посилався на те, що ОСОБА_3, яка є власником 608/1000 частин житлового будинку АДРЕСА_1, встановила ковану металеву огорожу висотою 2,72 м. на території внутрішнього двору цього будинку, без його згоди як співвласника цього житлового будинку, а проект благоустрою частини території двору за адресою: АДРЕСА_1 від 2010 року, розроблений ФОП ОСОБА_4, є незаконним, необґрунтованим, немотивованим та таким, що не тільки не враховує його права, а й порушує їх, позбавляючи його належним чином обслуговувати належні йому частину будинку та нежитлове приміщення, яке знаходиться в його користуванні.

Також позивач зазначав, що погодження Інспекції з благоустрою міста Одеської міськради № 01-01/к-311 від 09.09.2010 року було винесено без дослідження всіх суттєвих обставин справи та є незаконним, необґрунтованим та немотивованим. Крім того, позивач стверджував, що у зв'язку з тим, що на протязі тривалого часу йому не надавалася можливість обслуговувати належну йому частину житлового будинку, що приводило до протікання даху, обвалення штукатурки та нервових переживань, тому грошова сума у розмірі 2000 грн. може частково компенсувати його моральні страждання.

Представник позивача до суду не з'явився, надавши письмову заяву про розгляд справи за його відсутності та про підтримання позовних вимог, по якій просив позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3 та третя особа Одеська міська рада, будучи сповіщеними належним чином, до суду не з'явились.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 13.07.2015 року позов задоволений: ухвалено усунути ОСОБА_5 перешкоди у користуванні належними йому 392/1000 частинами житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 шляхом зобов'язання ОСОБА_3 за власний рахунок знести улаштовану нею металеву огорожу на території внутрішньо дворового простору за адресою: АДРЕСА_1 стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в сумі 2000 грн. та судові витрати в сумі 54 грн.; стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір в сумі 243,60 грн.

11.03.2016 року ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу на вказане рішення районного суду, по якій просить рішення суду скасувати, ухвалити у справі нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення районним судом норм матеріального та процесуального права, а також на невідповідність висновків суду дійсним обставинам по справі.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно п. 3 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати або змінити рішення суду.

Статтею 303 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення відповідає частково.

Відповідно до вимог ст. 214 ЦПК України, під час ухвалення судового рішення суд вирішує, чи мали місце обставини справи, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, які правовідносини випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правових відносин та інші.

Оцінка зібраних по справі доказів має здійснюватися за правилами, передбаченими ст. 212 ЦПК України з врахуванням положень ст. ст. 57-66 ЦПК України.

Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ст. 61 ЦПК України.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Таким чином, суд, розглядаючи цивільну справу у порядку позовного провадження, повинен повно і всебічно з'ясувати фактичні обставини справи, однак не вправі виходити за межі заявлених позовних вимог та тієї доказової бази, яка сформована за рахунок доказів, поданих до суду самими учасниками процесу.

Згідно до п.3 ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 у повному обсязі, виходив із доведеності порушення його права на користування та розпорядження своїм майном та доведеності вимог щодо спричинення йому такими діями моральної шкоди.

Колегія суддів з висновками суду погоджується частково і вважає помилковими висновки суду щодо доведеності позову про стягнення моральної шкоди.

Судом встановлені такі обставини у справі та відповідні ним правовідносини.

Предметом позову і даній справі є вимога ОСОБА_2 щодо усунення порушеного відповідачем право позивача на користування та розпорядження його нерухомим майном: 392/1000 частинами житлового будинку.

Підставами позову є дії відповідача, пов'язані із фактичним розмежуванням земельної ділянки та встановлення порядку користування земельною ділянкою, яка знаходиться в загальному користуванні сторін.

Згідно свідоцтва про право власності серія НОМЕР_1 виданого виконкомом Одеської міськради 27.04.2006 року на підставі розпорядження Приморської райадміністрації Одеської міськради від 29.12.2005 року № 3902, замість свідоцтва про право власності , виданого виконавчим комітетом Одеської міськради від 08.02.2006 року серія НОМЕР_2, ОСОБА_6 є власником 392/1000 частин об'єкту житлового будинку, який розташований за адресою : АДРЕСА_1 зареєстрованого в КП «ОМБТІ та РОН» Одеської міськради 28.04.2006 року. При цьому, 392/1000 частин цього об'єкту нерухомого майна складаються з житлового будинку літ. «В», загальною площею 134,4 кв.м., житловою площею 85,1 кв.м., відображеного у технічному паспорті від 04.04.2006 року.

Крім того, згідно розпорядження виконкому Жовтневої райадміністрації Одеської міської ради народних депутатів № 0109, виданого на підставі розпорядження голови Жовтневої райадміністрації № 569 від 15.06.2001 року, ОСОБА_2 було передано нежитлове приміщення площею 9,8 кв.м., яке прилягає до належних йому 392/1000 частин у житловому будинку АДРЕСА_1

Згідно свідоцтва про право власності серія НОМЕР_3 виданого виконкомом Одеської міськради 27.04.2006 року на підставі розпорядження Приморської райадміністрації Одеської міськради від 29.12.2005 року № 3902, замість свідоцтва про право власності, виданого виконавчим комітетом Одеської міськради від 08.02.2006 року серія НОМЕР_4, ОСОБА_3 є власником 608/1000 частин житлового будинку, який розташований за адресою : АДРЕСА_1 зареєстрованого в КП «ОМБТІ та РОН» Одеської міськради 2804.2006 року. Відповідно до технічного паспорту від 04.04.2006 року, 608/1000 частин цього об'єкту нерухомого майна складаються з житлового будинку літ. «Д», загальною площею 208,7 кв.м.

Із матеріалів справи також убачається, що розпорядженням Приморської рай адміністрації Одеської міської ради від 29.12.2005 року за № 3902 «Про виділення частини домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 в самостійне домоволодіння», за зверненням ОСОБА_2 та ОСОБА_3, належні їм на праві власності квартира № 1 ( ОСОБА_2.) і квартира № 8 ( ОСОБА_3) були виділені в самостійне домоволодіння із земельною ділянкою 694,0 кв.м., з присвоєнням нової поштової адреси: АДРЕСА_2. Визначені частки співвласників у виділеному домоволодінні: ОСОБА_2 - 392/1000 частин; ОСОБА_3 - 608 /1000 частин. ( а.с. 67 )

Суд першої інстанції, надаючи правову оцінку доказам у справі, прийняв до уваги лист Департаменту комунальної власності Одеської міськради за № 01-17/125 від 06.12.2013 року, згідно якому будь-яких рішень щодо передачі у приватну власність або надання в оренду земельної ділянки за вказаною адресою, Одеською міською радою не приймалося. ( а.с. 179)

Отже, районний суд дійшов висновку, земельна ділянка площею 694,0 кв.м. перебуває у власності територіальної громади в особі Одеської міської ради та знаходиться у фактичному користуванні сторін по справі.

У 2010 році, за замовленням відповідача ОСОБА_3, ФОП ОСОБА_4 був розроблений проект благоустрою частини території двору за адресою : АДРЕСА_1., який передбачає благоустрій частини внутрішнього двору за цією адресою та включає, зокрема, улаштування металевої кованої огорожі з воротами і хвірткою та який був погоджений з Інспекцією з благоустрою міста Одеської міської ради, згідно листу від 09.09.2010 р. № 01-0/к-311 (а.с.93, 99-107).

Згідно висновку будівельно-технічного експертного дослідження № 141/2011, складеного 08.09.2011 року експертом ОСОБА_7 ПП «Одеський науково-дослідний центр експертних досліджень ім. Скибіського С.С.», висота вищезазначеної огорожі, а саме висота однієї секції, що розташована біля житлового будинку літ. «В», який належить ОСОБА_2, становить від рівня землі +0,000 - 2,72 м., та другої секції, що розташована уздовж земельної ділянки, становить + 0,990 - 1,23 м. Експертом зазначено, також, що якість виконаних будівельних робіт по облаштуванню металевої огорожі відповідає будівельних нормам і правилам та не порушує гігієнічні вимоги до інсоляції і сонцезахисту відносно житлового приміщення № 1-1-5, площею 30,5 кв.м., яке належить ОСОБА_6 (а.с. 68-108).

Позивач стверджував, що вказаний проект благоустрою від 2010 року є незаконним, немотивованим та необґрунтованим, а також порушує його права та інтереси, оскільки, по-перше: суперечить п. 6.7. ДБН Б.2.2-5:2011 «Планування та забудова міст, селищ і функціональних територій. Благоустрій територій», відповідно до якого висота огороджень має бути не більше ніж 2,0 м. на межі сусідніх земельних ділянок та не більше ніж 2,5 м. на межі з вулицею для забезпечення нормативної інсоляції та провітрювання суміжних територій, а у зв'язку з тим, що улаштована відповідачем огорожа знаходиться на межі земельної ділянки - частини території внутрішньо-дворового простору і не виходить за межу з вулицею, то висота паркану має бути не більше ніж 2-х м.; по-друге: цей проект був розроблений без врахування того, що двір за адресою : АДРЕСА_2 використовується та має використовуватися обома співвласниками житлового будинку, а саме ним та відповідачем, й без врахування технічних паспортів цих співвласників.

Районний вважав, що відповідачем не спростовані належним чином вказані доводи позивача.

З такими висновками погоджується і колегія суддів.

Суд першої інстанції правильно погодився з доводами позивача про те, що встановивши металеву огорожу, відповідач фактично вже розмежувала земельну ділянку та встановила порядок її користування, в той же час з листа Департаменту комунальної власності Одеської міськради № 01-17/125 від 06.12.2013 р. вбачається, що будь-яких рішень щодо передачі у приватну власність або надання в оренду земельної ділянки за адресою : АДРЕСА_1 в м. Одесі Одеською міською радою не приймалося.

Також, суд погодився з доводами позивача стосовно того, що Інспекція благоустрою міста Одеської міської ради своїм листом № 01-01/к-311 від 09.09.2010 р. хоча і погодила вищевказаний проект благоустрою частини території двору за адресою : АДРЕСА_1 але без його згоди на проведення такого благоустрою як співвласника житлового будинку, у дворі якого проводився такий благоустрій, та без врахування того, що він користується вказаною територією двору, у тому числі і з метою обслуговування своєї частки житлового будинку .

Відповідно вимог ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

З огляду на наведене, районний суд дійшов правильного висновку про те, що у зв'язку з наявністю перешкод у здійсненні позивачем права власності на 392/1000 ч. житлового будинку за адресою : АДРЕСА_1 його право підлягає судовому захисту шляхом зобов'язання відповідача за власний рахунок знести встановлену нею металеву ковану огорожу.

Що стосується висновків районного суду стосовно доведеності вимог ОСОБА_2 щодо спричинення йому моральної шкоди, то в даній частині судового рішення висновки суду є помилковими.

Відповідно до ч. 3 ст. 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право а відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Позивачем не було надано жодного належного та допустимого письмового доказу про те, що йому була заподіяна моральна шкода, в чому вона виражалась, а також дії відповідача, з метою встановлення причинного зв'язку заподіяної шкоди та дій відповідача.

Відповідно до положень ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підтвердження своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

На підставі ч. 1 ст. 59 ЦПК України належними є докази, що містять інформацію щодо предмета доказування.

Частиною 3 ст. 212 ЦПК України передбачено, що суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

З матеріалів цивільної справи не вбачається, що позивачем по справі були надані належні допустимі письмові докази на підтвердження доводів та позовних вимог щодо спричинення йому моральної шшкоди.

Цивільний інтерес підлягає захисту, якщо він не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Колегія суддів, приймаючи до уваги вищевикладене, вважає, що твердження в цій частині позивача є недоведеними та непідтвердженими, у зв'язку з чим неспроможними та не мають підстав та доведеності для задоволення позову.

Отже, з урахуванням наведеного, судове рішення в частині стягнення моральної шкоди підлягає скасуванню, з ухваленням в скасованій частині нового рішення про відмову у задоволенні позову з підстав, передбачених п. 2 ч.1 ст. 309 ЦПК України - недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими.

Керуючись ст.ст. 303, 307 ч.1 п.2, 309, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 13 липня 2015 року в частині стягнення моральної шкоди - скасувати.

У скасованій частині ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди - відмовити.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання законної сили.

Судді апеляційного суду

Одеської області В.І. Сватаненко

І.А. Артеменко

П.М. Черевко

13.04.2016 року м. Одеса