Ухвала суду № 57218748, 12.04.2016, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 461/5712/14 Головуючий у 1 інстанції: Юрків О.Р.

Провадження № 22-ц/783/2644/16 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 О. Ф.

Категорія: 27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого судді: Павлишина О.Ф.,

суддів: Мікуш Ю.Р., Федоришина А.В.,

секретар Бохонко Е.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Галицького районного суду м.Львова від 22 лютого 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства Державний ощадний банк України про стягнення неповернутого банківського вкладу, та зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства Державний ощадний банк України до ОСОБА_2 про визнання договору банківського вкладу нікчемним,-

ВСТАНОВИЛА:

Оскаржуваним рішенням в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено. Зустрічний позов задоволено. Визнано договір №1230475 на вклад «Депозитний» на ім»я фізичної особи від 05.06.2013 року, укладений Публічним акціонерним товариством Державний ощадний банк України і ОСОБА_2 нікчемним. Вирішено питання судових витрат.

Рішення суду оскаржила ОСОБА_2 В апеляційній скарзі стверджує про порушення норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи. Вважає, що договір №1230475 на вклад «Депозитний» на ім»я фізичної особи від 05.06.2013 року відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки має просту письмову форму й містить всі умови, необхідні для договору даного виду. Вказує, що суд в мотивувальній частині рішення визнає договір фіктивним, а в резолютивній частині нікчемним. Вважає помилковим висновок суду, що квитанція від 05.06.2013 року не є одним з прибуткових касових документів, так як відкриття відповідних рахунків і обліковування на них коштів є обов»язком банку. На думку апелянта, не спростованим є факт передачі нею коштів відповідальним працівникам банку. Також вказує, що суд спотворив факти, подавши їх як свідчення позивача та свідка ОСОБА_3 Зазначає, що суд не дав оцінку ст.59 ЦПК України та ст.218 ЦПК України, в силу яких рішення суду в частині доказування укладених договорів, не може грунтуватись на свідченнях свідків у разі заперечення однією з сторін факту вчинення правочину. Вважає, що суд порушив положення ст.88 ЦПК України та неправомірно стягнув з неї судовий збір. Просить скасувати рішення та ухвалити нове про задоволення її позову і відмовити в задоволенні позову ПАТ «Державний ощадний банк України».

Сторони у справі в судове засідання не з'явилися, тому відповідно до ч.2 ст.197 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити з наступних підстав.

Згідно з ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судом встановлено такі обставини.

Позивачкою подано наступні докази.

Ксерокопію договору №1230475 на вклад «Депозитний» на імя фізичної особи від 05.06.2013 року, згідно з яким ОСОБА_2 зобовязалась внести на вкладний (депозитний рахунок) №16300601230475 на умовах договору кошти в сумі 26000,00 грн. строком на 1 рік 1 місяць. Днем повернення депозиту є 05.07.2014 року. Процентна ставка за депозитом встановлюється 16,5% річних. Сплата процентів за користування депозитом здійснюється по закінченню терміну. (а.с.4)

Ксерокопію заяви на прихід готівки №1230175 від 05.06.2013 року, відповідно до якої ОСОБА_2 на рахунок №2630301001330475 внесено кошти у розмірі 26000,00 грн. (а.с.7)

Розрахунок, згідно з яким ОСОБА_2 тричі отримувала відсотки по депозитному вкладу. (а.с.8)

Також матеріалами справи встановлено, що згідно з листом ПАТ «Державний ощадний банк України» та випискою касових операцій по рахунках депозитних рахунків на прізвище ОСОБА_2 в відділенні №10013/0289 м.Львова не відкривалось. 26000 грн. в касу не вносилось. (а.с.83, 84-86)

Відповідно до довідки СВ Личаківського РВ ЛМУ ГУМВС України у Львівській області кримінальне провадження №1201410000000587 від 19.09.2014 року за підозрою ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.191, ч.1 ст.366 КК України скеровано до Личаківського районного суду м.Львова. (а.с.71)

Відмовляючи в задоволенні первісного позову, та задовольняючи зустрічний позов, суд першої інстанції обгрунтовано виходив з того, що відсутні будь-які дані щодо укладення з ОСОБА_2 договору №26303001302824 від 05.06.2013 року, відкриття у ньому рахунку №26303001302824 та внесення в касу банку грошових коштів на виконання їх умов.

Висновки суду достатньо мотивовані та відповідають положенням законодавства.

За змістом статті 1059 ЦК України договір банківського вкладу укладається у письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту. У разі недодержання письмової форми договору банківського вкладу цей договір є нікчемним.

Пунктом 1.4 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 3 грудня 2003 року № 516 (далі Положення) передбачено, що залучення банком вкладів (депозитів) юридичних і фізичних осіб підтверджується: договором банківського рахунку; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадної книжки; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадного (депозитного) сертифіката; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею іншого документа, що підтверджує внесення грошової суми або банківських металів і відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.

Пунктом 2.9 глави 2 розділу IV Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 1 червня 2011 року №174, (далі Інструкція) визначено, що банк (філія, відділення) зобов'язаний видати клієнту після завершення приймання готівки квитанцію (другий примірник прибуткового касового ордера) або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі. Квитанція або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі, має містити найменування банку (філії, відділення), який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції або напис чи штамп "вечірні" чи "післяопераційний час"), а також підпис працівника банку (філії, відділення), який прийняв готівку, відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку (філії, відділення), засвідчений електронним підписом САБ.

Виходячи з положень ст. 1059 ЦК України, п. 1.4. Положення, п. 2.9 глави 2 розділу IV Інструкції письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту. При цьому квитанція (другий примірник прибуткового касового документа) або інший документ є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі.

Відповідно до ч. 1ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені в ч.ч. 1-3, 5, 6ст. 203 ЦК України. Поряд із цим, згідно з ч. 2ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Частина 2 ст. 1059 ЦК України визначає, що в разі недодержання письмової форми договору банківського вкладу цей договір є нікчемним.

А відтак, оскільки за договором №1230475 на вклад «Депозитний» від 05.06. 2013 року квитанція (другий примірник прибуткового касового документа) або інший документ, який є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі ОСОБА_2 не видавався, долучений до позовної заяви договір на вклад не відповідає типовим формам договорів про вклад, що були затверджені Постановою Правління АТ «Ощадбанк» №131 від 15.04.2008 року, 26000 грн. на депозитний рахунок не вносились, і, як фактично встановлено, що кошти перебували на рахунку матері позивачки по справі, яка з відповідним позовом не зверталась, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив рішення про відмову в задоволенні позову про стягнення неповернутого банківського вкладу та задоволення позову про визнання нікчемним договору на вклад, яке відповідає положенням закону.

Посилання в апеляційній скарзі, що договір №1230475 на вклад «Депозитний» на ім»я фізичної особи від 05.06.2013 року відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки має просту письмову форму й містить всі умови, необхідні для договору даного виду, що помилковим є висновок суду, що заява наприхід готівки від 05.06.2013 року не є одним з прибуткових касових документів, так як відкриття відповідних рахунків і обліковування на них коштів є обов»язком банку, і, що не спростованим є факт передачі нею коштів відповідальним працівникам банку не приймається до уваги в зв»язку з тим, що не підтверджене іншими доказами та спростовується показами свідка ОСОБА_3

Також спростовується даними звукозаписувального технічного засобу посилання апелянта на те, що суд спотворив факти, подавши їх як свідчення позивача та свідка ОСОБА_3

Твердження апелянта про те, що суд в мотивувальній частині рішення визнає договір фіктивним, а в резолютивній частині нікчемним не є підставою для скасування рішення, так як з рішення вбачається, що суд не керувався нормами права щодо визнання правочину фіктивним, з чого слідує, що наявний факт описки.

Також не може прийматись до уваги посилання в апеляційній скарзі на те, що суд не дав оцінку ст.59 ЦПК України та ст.218 ЦПК України, в силу яких рішення суду в частині доказування укладених договорів, не може грунтуватись на свідченнях свідків у разі заперечення однією з сторін факту вчинення правочину, оскільки договір є нікчемним в силу недодержання письмової форми.

Твердження апелянта, що суд порушив положення ст.88 ЦПК України та неправомірно стягнув з неї судовий збір, є безпідставним, так як згідно з Законом України «Про судовий збір» позивачка по справі не звільнена від сплати судового збору.

В зв»язку з викладеним оскаржуване рішення судуслід залишити без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст.307, ст.ст.313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Галицького районного суду м.Львова від 22 лютого 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.

Головуючий : Павлишин О.Ф.

Судді : Мікуш Ю.Р.

ОСОБА_4