Ухвала суду № 57215564, 13.04.2016, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

№2/263/906/2016

№263/13211/15-ц

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 квітня 2016 року м. Маріуполь

Жовтневий районний суд м.Маріуполя Донецької області у складі головуючого судді Томіліна О.М., при секретарі Григорьєвій О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1до Державної казначейської служби України, Прокуратури Донецької області, ОСОБА_2 управління Національної поліції у Донецькій областіпро відшкодування матеріальної та моральної шкоди, спричиненої незаконним притягненням до кримінальної відповідальності, незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури та суду, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом до Державної казначейської служби України, Прокуратури Донецької області, ОСОБА_2 управління Національної поліції у Донецькій області, посилаючись на те, що ВПМ ДПІ в Кіровському районі м. Донецька 13.02.2008 проведено огляд приміщення ПП «Візантія» за адресою: м. Донецьк, Кіровський район, вул. Островського, б. 20, у ході якого виявлено 251 пляшку горілки, 15 пляшок вина, 3 пляшки шампанського, 58пляшок слабоалкогольних напоїв, 229 пачок сигарет. За фактом незаконної реалізації ПП «Візантія» лікеро-горілчаних виробів, що становлять загрозу для життя і здоровя людей, прокуратурою Кіровського району м.Донецька 28.03.2008 порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 204 КК України. Розслідування у кримінальній справі проводила старший слідчий СВ Кіровського РВ ДМУ ГУМВС України в Донецькій області ОСОБА_3 28.07.2008р. відносно неї було обрано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд. 07.08.2008р. ОСОБА_1 предявлено обвинувачення за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 204 КК України, та 11.09.2008р. кримінальну справу спрямовано до Кіровського районного суду м. Донецька з обвинувальним актом. Під час розгляду кримінальної справи зясувалися обставини, що заява громадянки ОСОБА_4 від 30.12.2007 року, яку остання начебто подала до ДПІ Кіровського району м. Донецька щодо порушень правил торгівлі тютюновими та лікеро-горілчаними виробами в магазині по вул. Островського, 20 в м. Донецьку, та яка стала підставою для обшуку належного позивачці приміщення магазину та подальшого порушення кримінальної справи, була сфальсифікована. 07 травня 2010 року по даному факту старшим прокурором другого наглядового відділу управління нагляду за розслідуванням кримінальних справ слідчими органів прокуратури ОСОБА_2 слідчого управління Генеральної прокуратури України ОСОБА_5 була порушена кримінальна справа за ч. 1 ст. 358 КК України. У ході розгляду справи судом обвинувачення відносно ОСОБА_1 змінено з ч. 3 на ч. 1 ст. 204 КК України. Вироком Кіровського районного суду м. Донецька від 17.04.2012 ОСОБА_1 визнано винною у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 204 КК України та призначено покарання у вигляді 17000 грн. штрафу з конфіскацією лікеро-горілчаних виробів у кількості 155 пляшок горілки. Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 28.09.2012р. вирок Кіровського районного суду м.Донецька від 17.04.2012р. скасовано, справу спрямовано прокурору для організації додаткового розслідування. 04.12.2012р. розпочато кримінальне провадження № 12012050880000381 за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 204 КК України. Постановою старшого прокурора прокуратури Кіровського району м.Донецька від 10.12.2012 підслідність вказаного кримінального провадження визначено за СУ ДПС у Донецькій області. Постановою старшого слідчого СУ ДПС у Донецькій області від22.02.2013р. зазначене кримінальне провадження закрито у звязку з відсутністю ознак кримінального правопорушення.

ОСОБА_1 просила на підставі закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів досудового слідства, прокуратури та суду», ст. 1176 ЦК України відшкодувати за рахунок коштів державного бюджету завдану їй незаконними діями органів дізнання, досудового слідства і суду, матеріальну шкоду в розмірі 31165,30грн., яка складається з вартості майна у вигляді лікеро-горілчаних та тютюнових виробів на суму 18 783,53грн., вартості поїздки до країни Ізраїль у сумі 1445,21грн., вартості 2 знищених замків на суму 85грн., суми штрафів в розмірі 7300грн.,

витрат на правову допомогу 3400грн., а також, витрати по сплаті вартості експертизи 1476грн., моральну шкоду в розмірі 573080грн., та зобов'язати Державну казначейську службу України відшкодувати (здійснити безспірне списання коштів державного бюджету України) їй вказану шкоду.

Позивачка в судове засідання не зявилася, надала суду заяву про розгляд справи в її відсутність, позовні вимоги підтримала.

Представник відповідача ОСОБА_2 управління Національної поліції у Донецькій області надав заяву про розгляд справи в його відсутність, заперечував проти задоволення позову в повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_6 Донецької області надав в судове засідання заперечення проти позову, в яких позовні вимоги щодо відшкодування моральної шкоди визнав частково у сумі 73 723 грн., провадження щодо позовних вимог про відшкодування матеріальної шкоди просив закрити з огляду на те, що встановлення розміру матеріальної шкоди унаслідок незаконних дій органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду віднесено до компетенції цих органів, а не суду, тому справа не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.

Представник відповідача Державної казначейської служби України надав заяву про розгляд справи в його відсутність, погодився з запереченнями, наданими представником ОСОБА_6 Донецької області та заперечував проти вимоги позивачки щодо зобовязання Державну казначейську службу України вчинити певні дії, а саме зобов'язати відшкодувати (здійснити безспірне списання коштів державного бюджету України) їй вказану шкоду, оскільки ці вимоги є передчасними.

Відповідно до вимог ч.2 ст. 197 ЦПК України суд розглянув справу без фіксації судового процесу технічними засобами.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими способами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно із частиною першою статті 3 ЦПК України кожна особа має правов порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15 ЦК України).

Частиною другою статті 16 ЦК України встановлено способи захисту цивільних прав та інтересів судом, до яких належать й інші способи відшкодування шкоди.

Положеннями частин першої, другої, сьомої статті 1176 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.

Шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян, підлягає відшкодуванню на підставі Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (надалі - Закон).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.

Згідно зі ст. 3 цього Закону у випадках незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян, громадянинові відшкодовуються (повертаються) заробіток та інші грошові

доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій; майно (в тому числі гроші, грошові вклади і відсотки по них, цінні папери та відсотки по них, частка у статутному фонді господарського товариства, учасником якого був громадянин, та прибуток, який він не отримав відповідно до цієї частки, інші цінності), конфісковане або звернене в доход держави судом, вилучене органами досудового розслідування, органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також майно, на яке накладено арешт; штрафи, стягнуті на виконання вироку суду, судові витрати та інші витрати, сплачені громадянином; суми, сплачені громадянином у зв'язку з поданням йому юридичної допомоги; моральна шкода.

Відповідно до ст.4 цього Закону відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 і 5 статті 3 цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету. Розмір сум, які передбачені пунктом 1 статті 3 цього Закону і підлягають відшкодуванню, визначається з урахуванням заробітку, не одержаного громадянином за час відсторонення від роботи (посади), за час відбування кримінального покарання чи виправних робіт як адміністративного стягнення.

Майно, зазначене в пункті 2 статті 3 цього Закону, повертається в натурі, а в разі неможливості повернення в натурі його вартість відшкодовується за рахунок тих підприємств, установ, організацій, яким воно передано безоплатно. Вартість жилих будинків, квартир, інших споруд відшкодовується лише у разі, якщо зазначене майно не збереглося в натурі і громадянин відмовився від надання йому рівноцінного жилого приміщення з безоплатною передачею у його власність або у разі згоди на це громадянина. Вартість втраченого житла відшкодовується виходячи з ринкових цін, що діють на момент звернення громадянина про відшкодування шкоди.

У разі ліквідації підприємств, установ, організацій, яким майно було передано безоплатно, або недостатності у них коштів для відшкодування шкоди вартість майна (частина вартості) відшкодовується за рахунок державного бюджету.

Вартість майна визначається за цінами, що діють на момент прийняття рішення про відшкодування шкоди. У разі пошкодження майна завдана шкода відшкодовується повністю.

Частинами першою та другою статті 12 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що розмір відшкодовуваної шкоди, зазначеної в пунктах 1, 3, 4 статті 3 цього Закону, залежно від того, який орган провадив слідчі (розшукові) дії чи розглядав справу, у місячний термін з дня звернення громадянина визначають відповідні органи, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратура і суд, про що виносять постанову (ухвалу). Якщо кримінальне провадження закрито судом при розгляді кримінальної справи в апеляційному або касаційному порядку, зазначені дії провадить суд, що розглядав справу у першій інстанції. У разі незгоди з винесеною постановою (ухвалою) про відшкодування шкоди громадянин відповідно до положень цивільного процесуального законодавства може оскаржити постанову до суду, а ухвалу суду - до суду вищої інстанції в апеляційному порядку.

Пунктами 11, 12 Положення про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», затвердженого наказом Мінюсту України від 4 березня 1996 року № 6/5, Генеральної прокуратури України від 4 березня 1996 року № 3 та Мінфіну України від 4 березня 1996 року № 41, у разі закриття кримінальної справи за відсутністю у діянні складу злочину слідчий зобов'язаний роз'яснити громадянинові порядок поновлення його порушених прав і відшкодування іншої шкоди.

Отже, чинним законодавством чітко визначено порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, при цьому встановлення розміру відшкодовуваної шкоди, зазначеної в пунктах 1, 3, 4 статті 3 цього Закону, віднесено до компетенції цих органів, а не суду.

Згідно зі статтею 4 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України. У разі незгоди з винесеною постановою (ухвалою) про відшкодування шкоди громадянин відповідно до положень цивільного процесуального законодавства може оскаржити постанову до суду, а ухвалу суду - до суду вищої інстанції в апеляційному порядку.

Як видно з матеріалів справи, позивач має право на відшкодування матеріальної шкоди.

Разом з тим, оскільки визначення розміру матеріальної відшкодовуваної шкоди, зазначеної в пунктах 1, 3, 4 статті 3 цього Закону, належить до компетенції інших органів, а не суду, тому суд повинен провадження у справі в цій частині закрити з підстав, передбачених п.1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України. Така правова позиція висловлена в ухвалі Судової палати в цивільних справах Верховного Суду України від 21.04.2010р. № 6-11634св09, та в постанові Судової палати в цивільних справах Верховного Суду України від 24.02.2016р. № 6-2089цс15.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 205 ч.1 п.1, 206 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1до Державної казначейської служби України, Прокуратури Донецької області, ОСОБА_2 управління Національної поліції у Донецькій областіпро відшкодування матеріальної та моральної шкоди, спричиненої незаконним притягненням до кримінальної відповідальності, незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури та суду закрити в частині позовних вимог про стягнення матеріальної шкоди в розмірі 31165 грн. 30 коп.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом 5 днів після отримання ухвали до Апеляційного суду Донецької області через Жовтневий районний суд міста Маріуполя.

Суддя О.М.Томілін