Рішення № 57213544, 12.04.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження: 22-ц/790/2201/16 Головуючий 1 інстанції - Руднєва О.О.

Справа №638/19156/15-ц Доповідач - Гуцал Л.В.

Категорія: про захист прав споживачів

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2016 року судова колегія судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - Гуцал Л.В.,

суддів - Піддубного Р.М., Котелевець А.В.,

за участю секретаря - Огар І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «БАНК «ЮНІСОН» на рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 26 січня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «БАНК «ЮНІСОН» про захист прав споживача,

встановила:

У листопаді 2015 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом на підставі Закону України «Про захист прав споживачів». Просила:

-визнати незаконними дії Публічного акціонерного товариства (далі ПАТ) «БАНК ЮНІСОН» по блокуванню поточних рахунків НОМЕР_1 та НОМЕР_2, що відкриті на ім'я ОСОБА_1, починаючи з 06 листопада 2015 року;

-зобов'язати ПАТ «БАНК ЮНІСОН» зняти будь-які обмеження з поточних рахунків НОМЕР_1 та НОМЕР_2, що відкриті на ім'я ОСОБА_1,та видати їй через касу Банку грошові кошти готівкою у сумі 300 000 гривень.

Посилалась на те, що на протязі серпня-вересня 2015 року нею було відкрито у ПАТ «БАНК ЮНІСОН» декілька поточних рахунків фізичної особи, у тому числі рахунки НОМЕР_1 та НОМЕР_2. Після відкриття рахунків вона декілька разів ними користувалась - одержувала на ці рахунки грошові кошти, доручала Банку їх направити на інші рахунки, або знімала готівкою в касі Банку.

Приблизно в 20-х числах жовтня 2015 року вона отримала від Банку лист в якому, з посиланням на ст.64 Закону України «Про банки та банківську діяльність», відповідач просив надати документи, які б підтверджували джерела походжень грошових коштів та відповідність фінансового стану, що надходять на рахунки відкриті у відповідача на її ім'я. На таку пропозицію відповідача вона відповіла відмовою, оскільки вважала її незаконною. 06 листопада 2015 року вона випадково дізналась про «блокування» відповідачем її рахунку.

Вважає такі дії Банку протиправними, та такими що грубу порушують її законні права та інтереси як споживача банківських послуг.

Відповідач позов не визнав.В обґрунтування своїх заперечень проти позову посилався на наступне.

Згідно ч.3 ст. 6 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» (далі Закон) суб'єкт первинного фінансового моніторингу зобов'язаний самостійно проводити оцінку ризику своїх клієнтів з урахуванням критеріїв ризиків, визначених центральним органом виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері запобігання і протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та суб'єктами державного фінансового моніторингу, що здійснюють державне регулювання та нагляд за діяльністю відповідних суб'єктів первинного фінансового моніторингу, під час здійснення їх ідентифікації, а також в інших випадках, передбачених законодавством та внутрішніми документами з питань фінансового моніторингу, і вживати застережних заходів щодо клієнтів, стосовно яких встановлено високий ризик.

Національним банком України листом від 06 квітня 2015 року визначені та доведені до відома банків ознаки ризикових операцій з готівкою, одна з яких є регулярне (більше трьох разів на місяць) надходження коштів від юридичних та/або фізичних осіб на користь фізичної особи, що в подальшому видаються готівкою.

Оскільки на рахунок ОСОБА_1 неодноразово (більш трьох разів протягом дня) надходили грошові суми в досить значних обсягах, які вона отримувала готівкою, і при цьому відповідно до Опитувальника клієнта, що заповнений власноруч ОСОБА_1, вона працює як фізична особа-підприємець і джерелами доходу є лише «заощадження», у Банку виникли обґрунтовані підстави віднести операції зі зняття клієнтом готівки до ризикових. Саме це стало підставою для внутрішнього фінансового моніторингу відповідно до ст.16 Закону, і цим була обумовлене необхідність з'ясування суті проведення ОСОБА_1 фінансових операцій.

Зупинення проведення видаткових операцій за картковим рахунком НОМЕР_2 було проведено Банком на виконання відповідних рішень Державної служби фінансового моніторингу України від 06 листопада та від 12 листопада 2015 року. Що стосується поточного рахунку НОМЕР_1 то будь-яких обмежень щодо розпорядження коштами по цьому рахунку не встановлювалось, ОСОБА_1 мала можливість вільно користуватися коштами, що знаходяться на цьому рахунку (а.с.50-53).

Ухвалою Дзержинського районного суду міста Харкова від 26 січня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_1 про зобов'язання ПАТ «БАНК ЮНІСОН» зняти будь-які обмеження з поточних рахунків НОМЕР_1 та НОМЕР_2, що відкриті на ім'я ОСОБА_1,та видати їй через касу Банку грошові кошти готівкою у сумі 300 000 гривень залишено без розгляду на підставі п.5 ч.1 ст.207 ЦПК України.

Рішенням Дзержинського районного суду міста Харкова від 26 січня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено - визнано незаконними дії ПАТ «БАНК ЮНІСОН» по блокуванню поточних рахунків № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2, що відкриті на ім'я ОСОБА_1, починаючи з 06 листопада 2015 року по 17 грудня 2015 року.

В апеляційній скарзі представник ПАТ КБ «БАНК ЮНІСОН», посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм права матеріального, просить рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 26 січня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити.

У суді апеляційної інстанції представник відповідача апеляційну скаргу підтримала, представник позивача проти задоволення скарги заперечувала, вважала рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 27 серпня 2015 року на підставі заяви ОСОБА_1 у ПАТ «БАНК ЮНІСОН» було відкрито поточні рахунки - НОМЕР_1 (поточний рахунок фізичної особи) та НОМЕР_2 (картковий - поточний рахунок фізичної особи, операції за здійснюються з використання електронних платіжних засобів) (а.с.9-12).

21 жовтня 2015 року ПАТ «БАНК ЮНІСОН» на адресу ОСОБА_1 направило листа з пропозицією надати документи, які підтверджують джерела походження коштів та відповідність фінансового стану (копії декларацій про доходи, договорів купівлі-продажу, тощо), що надходять на рахунки відкриті у Банку. Інформацію запропоновано надати протягом п'яти днів з дати отримання запиту, за визначеною адресою та попереджено, що у разі ненадання зазначених документів, Банк на виконання ч.5 ст.64 Закону України «Про банки та банківську діяльність» буде вимушений відмовити ОСОБА_1 в обслуговуванні (а.с.13).

23 жовтня 2015 року ОСОБА_1 направила на адресу відповідача лист, де висловила свою незгоду з пропозицією Банку та зазначила, що у ПАТ «БАНК ЮНІСОН» відсутні законні підстави для припинення її банківського обслуговування. Документи, які підтверджують джерела походження коштів на рахунок позивача та відповідність фінансового стану, остання Банку не надала (а.с.15).

У період з 06 листопада по 12 листопада 2015 року та у період з 13 листопада по 17 грудня (включно) 2015 року за відкритим у ПАТ «БАНК ЮНІСОН» картковим рахунком НОМЕР_2 видаткові операції були зупинені.

Про зупинення видаткових операцій по картковому рахунку НОМЕР_2 ОСОБА_1 була проінформована ПАТ «БАНК ЮНІСОН» листом від 19 листопада 2015 року.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що ПАТ «БАНК ЮНІСОН» не довів належними та допустимими доказами наявність рішення спеціально уповноваженого органу про зупинення видаткових операцій на рахунках позивача, а саме, не надав доказів, які б підтверджували прийняття Державною службою фінансового моніторингу України рішення про зупинення видаткових операцій по рахунках ОСОБА_1. При цьому суд послався на те, що самою Державною службою фінансового моніторингу України не підтверджено факт прийняття таких рішень.

Судова колегія з таким висновком не погоджується.

Відповідно до ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи у межах позовних вимог. Предмет та підставу позову визначає позивач.

Предметом даного позову є визнання незаконними дій ПАТ «БАНК ЮНІСОН» по «блокуванню» поточних рахунків НОМЕР_1 та НОМЕР_2, що відкриті на ім'я ОСОБА_1, починаючи з 06 листопада 2015 року.

Що стосується поточного рахунку НОМЕР_1 то жодних доказів про зупинення фінансових операцій по цьому рахунку матеріали справи не містять, не зазначено про це і в тексті рішення суду першої інстанції. Оскільки будь-яких обмежень у користуванні цим рахунком для ОСОБА_1 Банком не встановлювалось, що було визнано представником позивача у суді апеляційної інстанції, висновки суду першої інстанції в частині визнання незаконними дій ПАТ «БАНК ЮНІСОН» по «блокуванню» поточного рахунку НОМЕР_1, що відкритий на ім'я ОСОБА_1, починаючи з 06 листопада 2015 року по 17 грудня 2015 року, не відповідають фактичним обставинам у справі.

Що стосується висновку суду в частині визнання незаконними дій ПАТ «БАНК ЮНІСОН» по «блокуванню» поточного рахунку НОМЕР_1, що відкритий на ім'я ОСОБА_1, починаючи з 06 листопада 2015 року по 17 грудня 2015 року, то такого висновку суд дійшов внаслідок неправильної оцінки доказів по справі та неправильного застосування норм матеріального права.

Відповідно до Положення про Державну службу фінансового моніторингу України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 2015 року № 537, Державна служба фінансового моніторингу України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну політику у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення.

Статтею 20 Закону визначені права спеціально уповноваженого органу, зокрема право приймати у випадках, передбачених цим Законом, рішення про зупинення (подальше зупинення, продовження зупинення) фінансових (фінансової) операцій (операції) на строк, установлений цим Законом (ч.1 п.10).

У відповідності до п.18 ч.2 ст.8 Закону Банк, як суб'єкт первинного фінансового моніторингу, зобов'язаний за рішенням спеціально уповноваженого органу, наданим з метою зупинення фінансової операції (фінансових операцій) як такої, що може бути пов'язана з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, зупиняти проведення або забезпечити моніторинг фінансової операції (фінансових операцій) відповідної особи в установленому законодавством порядку.

Відповідно до законодавства України обмін інформацією між ПАТ «БАНК ЮНІСОН» та Державною службою фінансового моніторингу України з питань фінансового моніторингу здійснюється в електронному вигляді, шляхом обміну відповідними файлами з використання засобів захисту інформації, розроблених Національним Банком України.

На підтвердження того факту, що зупинення видаткових операцій по картковому рахунку ОСОБА_1 у періоди з 06 листопада по 12 листопада 2015 року та з 13 листопада по 17 грудня (включно) 2015 року було здійснено Банком на виконання рішень Державної служби фінансового моніторингу України, відповідно до ч.5 ст.17 Закону, відповідач надав суду першої інстанції в якості письмових доказів завірені Банком роздруківки з файлів інформаційного обміну (а.с.54,55).

Оцінюючи ці письмові докази суд першої інстанції визнав їх неналежними. Судова колегія з такою оцінкою не погоджується, оскільки жодних даних, які б давали суду об'єктивні підстави для сумніву в достовірності таких доказів, матеріали справи не містять. Доводи представника позивача щодо можливої недостовірності наданих відповідачем письмових доказів, та щодо неналежної форми «рішення» Державної служби фінансового моніторингу України, не можна визнати обґрунтованими.

Крім того, суд першої інстанції невірно зазначив, що самою Державною службою фінансового моніторингу України не підтверджено факт прийняття рішень про зупинення видаткових операцій по рахунку позивача, оскільки матеріали справи свідчать, що на ухвалу суду про витребування відповідних рішень у Державної служби фінансового моніторингу України, остання відмовила у наданні такої інформації, але не спростувала фактів ухвалення рішень відносно клієнта ПАТ «БАНК ЮНІСОН» ОСОБА_1 (а.с.41, 92-94).

У суді апеляційної інстанції представник відповідача надала відповідь Державної служби фінансового моніторингу України на запит ПАТ «БАНК ЮНІСОН». За змістом запиту та відповіді на нього, зазначеною установою підтверджено факт прийняття та скерування до ПАТ «БАНК ЮНІСОН» рішення від 06 листопада 2015 року про зупинення видаткових фінансових операцій за рахунком НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_1 на період з 06 листопада до 12 листопада 2015 року, та рішення від 12 листопада 2015 року про продовження зупинення видаткових операцій за цим рахунком на період з 13 листопада по 17 грудня 2015 року (а.с.151-156).

Незважаючи на заперечення представника позивача (а.с.57-159), зазначена письмова інформація Державної служби фінансового моніторингу України від 04 квітня 2016 року приймається судовою колегією як письмовий доказ, який не був наданий суду першої інстанції з поважних причин, та який узгоджується з наданими Банком суду першої інстанції роздруківками з файлів інформаційного обміну.

За змістом ч.10 ст.17 Закону зупинення фінансових (фінансової) операцій (операції) відповідно до частин першої - третьої, п'ятої цієї статті, частини третьої статті 23 цього Закону не є підставою для виникнення цивільно-правової відповідальності суб'єкта первинного фінансового моніторингу та його посадових осіб за порушення умов відповідних правочинів.

Оскільки відповідачем доведено той факт, що зупиняючи видаткові фінансові операції по картковому рахунку позивача, Банк діяв на виконання рішень компетентного органу - Державної служби фінансового моніторингу України відповідно до положень Закону, правові підстави для визнання дій ПАТ «БАНК ЮНІСОН» по зупиненню видаткових операцій за картковим рахунком НОМЕР_2 незаконними, та для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 - відсутні.

Рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення про відмову у позові.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 309, 313, 314 ЦПК України, колегія суддів

вирішила:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «БАНК «ЮНІСОН» задовольнити.

Рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 26 січня 2016 року скасувати.

У задоволені позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили після проголошення але протягом двадцяти днів може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді