Рішення № 57213345, 29.03.2016, Основ'янський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Червонозаводський районний суд м. Харкова)

Справа № 646/416/16-ц

№ провадження 2/646/512/2016

ЗАОЧНЕ Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29.03.2016 року м. Харків

Червонозаводський районний суд міста Харкова Харківської області у складі:

головуючий суддя Єжов В.А.

при секретарі Марковій О.В.

за участю представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Харкові цивільну справу за позовом Фондузагальнообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в особі робочого органу Харківського міського центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення вартості матеріального забезпечення,

ВСТАНОВИВ:

В січні 2016 року до Червонозаводського районного суду міста Харкова звернувся Фонд загальнообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в особі робочого органу Харківського міського центру зайнятості із позовом про стягнення вартості матеріального забезпечення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 14 травня 2007 року ОСОБА_2 звернулась за сприянням у працевлаштуванні до Червонозаводського районного центру зайнятості, де і була зареєстрована з відкриттям персональної картки №200900307051400001. За заявою ОСОБА_2 від 21 травня 2007 року вона зазначає, що не працює як найманий працівник, в тому числі за договором підряду, цивільно-правового характеру, за сумісництвом, не зареєстрована як фізична особа підприємець, їй був наданий статус безробітного та призначена виплата допомоги по безробіттю з 21.05.2007 року по 14.05.2008 року. Відповідно до Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженогонаказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України 13.02.2009 р. № 60/62, Постановою правління Пенсійного Фонду України 13.02.2009 р. № 7-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 березня 2009 р. за № 232/16248, розслідування здійснюється шляхом проведення перевірки достовірності даних, які є підставою для надання особі статусу безробітної та виплати їй матеріального забезпечення, що зазначені в документах, поданих особою до державної служби зайнятості під час її реєстрації та протягом періоду її перебування на обліку як безробітної.

В судовому засіданні представник позивача підтримала доводи викладені у позовній заяві та просила позов задовольнити. Додатково пояснила що відповідно до частин 2 та 3 ст. 36 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», передбачено: застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобовязані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм матеріального забезпечення та надання соціальних послуг. Сума виплаченого забезпечення внаслідок умисного невиконання особою своїх обовязків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їм матеріального забезпечення та надання соціальних послуг. Невиконання ОСОБА_2обовязку щодо повідомлення службі зайнятості про свій наявний статус фізичної особи - підприємця, призвело до безпідставної виплати їй матеріального забезпечення на випадок безробіття.

Відповідач, яка належним чином повідомлена про дату, час і місце судового розгляду справи, не використала наданого законом права на участь у судовому засіданні та не повідомила про причини неявки, у звязку з чим за згодою представника позивача суд відповідно до правил частини 1 статті 224 ЦПК України розглядає справу за відсутності відповідача у порядку заочного провадження на підставі наявних у ній доказів, з дотриманням вимог, встановлених законом. Відповідно до ч.4 ст. 169 ЦПК України, якщо суд не має відомостей про причину неявки відповідача, повідомленого належним чином, або причину буде визнано неповажною, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів.

Вислухавши представника позивача, вивчивши матеріали справи і дослідивши надані докази, суд у межах заявлених позовних вимог (стаття 11 ЦПК України) встановив наступне.

14 травня 2007 року ОСОБА_2 звернулась за сприянням у працевлаштуванні до Червонозаводського районного центру зайнятості, про що у відповідності до витягуіз наказів про прийнятті рішеннясерії ПК №: 200900307051400001по особі ОСОБА_2 їй було надано статус безробітного.

У своїй заяві від 21.05.2007 року відповідач зазначила, що не працює як найманий працівник, в тому числі за договором підряду, цивільно-правового характеру, за сумісництвом, не зареєстрована як фізична особа підприємець, їй був наданий статус безробітного і у відповідності до Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», «Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності» призначена виплата допомоги по безробіттю з 21.05.2007 року по 14.05.2008 року.

Відповідно до витягу Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, ОСОБА_3 з 21.09.2004 року зареєстрована фізичною особою підприємцем.

Суд дослідивши матеріали справи, перевіривши докази, представлені сторонами на виконання вимог ст.ст.10,60 ЦПК Україниі які вони вважають достатніми для обґрунтування і заперечення заявлених вимог, зясувавши фактичні обставини справи, - приходить до висновку, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановленихстаттею 61 цього Кодексу. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до принципів змагальності та диспозитивності цивільного судочинства, які встановлені статтями 10 і 11 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на обґрунтування своїх вимог або заперечень, саме сторона визначає коло доказів, які вона надає суду.

Правові, економічні та організаційні засади реалізації державної політики у сфері зайнятості населення, гарантії держави щодо захисту прав громадян на працю та реалізації їх прав на соціальний захист від безробіття, основні засади загальнообовязкового державного соціального страхування на випадок безробіття визначаютьсяЗаконом України «Про зайнятість населення»таЗаконом України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», в редакціях, чинних на час виникнення спірних правовідносин.

Згідно з п. 2 ч. 1ст. 1 Закону України «Про зайнятість населення»в редакції від 05.07.2012 року безробітним визнається особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи.

Відповідно до ч. 2ст. 43 цього Законустатус безробітного надається зазначеним у частині першій цієї статті особам за їх особистою заявою у разі відсутності підходящої роботи з першого дня реєстрації у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, незалежно від зареєстрованого місця проживання чи місця перебування.

Згідно з Порядком розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженимнаказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України від 13.02.2009 № 60/62, до Харківського міського центру зайнятості надійшла інформація, щодо факту, що ОСОБА_2 в період перебування на обліку в центрі зайнятості була зареєстрованаякфізичнаособа-підприємець. Складений акт розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 20.10.2015 року за № 333 ФОП.

За таких обставин, відповідачем в період перебування на обліку в центрі зайнятості та отримання допомоги по безробіттю відносилася до категорії зайнятого населення, відповідно до нормст. 4 Закону України «Про зайнятість населення». У звязку з цим, Харківським міським центром зайнятості 20.10.2015 року виданий наказ за № 1521 «Про повернення коштів, виплачених як допомога по безробіттю ОСОБА_4 за період з 21 травня 2007 року по 24 жовтня 2007 року в сумі 2035 грн. 24 коп.

Згідно з ч. 3ст. 36 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», передбачено стягнення суми виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обовязків відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Відповідно дост. 39 вказаного Закону, спори, що виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються в судовому порядку.

Працівниками міського центру зайнятості були прийняті заходи щодо досудового врегулювання питання про добровільну сплату суми виплаченого забезпечення застрахованій особі, проте,як встановлено судом, на час розгляду справи, вартість матеріального забезпечення на випадок безробіття відповідачем на рахунок Харківського міського центру зайнятості не повернута.

Проаналізувавши встановлені по справі конкретні обставини, оцінивши надані сторонами в силу вимог ст. 60 ЦПК України докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача також стягується сума судового збору, сплачена ним при подачі позову до суду.

На підставі викладеного, керуючись статтями11, 60, 86, 88, 212, 213, 214, 215, 224-228 Цивільного процесуального кодексу України, Законом України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимогиФонду загальнообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в особі робочого органу Харківського міського центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення вартості матеріального забезпечення - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податку - НОМЕР_1, зареєстрованого за адресою ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь Фондузагальнообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в особі робочого органу Харківського міського центру зайнятості (розташованого за адресою: м. Харків вул. Шевченка 137-А, р/р 37177300802007 в ГУ ДКСУ у Харківській області МФО 851011, ОКПО 36224721) вартість матеріального забезпечення у розмірі 2035 грн. 24 коп. (дві тисячі тридцять пять грн. 24 коп.).

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в особі робочого органу Харківського міського центру зайнятості судовий збір у розмірі1218грн. 00 коп. (однієї тисячі двохсот вісімнадцяти гривень 00 коп.).

Заочне рішення може бути переглянуто судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.

Іншими особами рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Харківської області через Червонозаводський районний суд м. Харкова протягом 10 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: В.А. Єжов