Рішення № 57212127, 12.04.2016, Старобільський районний суд Луганської області

12.04.2016

Справа: 431/4039/15-ц

Провадження: 2/431/9/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 квітня 2016 року Старобільський районний суд Луганської області

У складі: головуючого - судді Ткач О.В.,

при секретарі: Кустовій О.О,

за участю представників: ОСОБА_1,

ОСОБА_2,

ОСОБА_3,

третьої особи: ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про відновлення меж земельної ділянки, -

В С Т А Н О В И В:

Позивачка ОСОБА_5 звернулась до суду з позовом, в обґрунтування якого вказала, що вона є власницею домоволодіння № 61 по вул. Колгоспній в с. Чмирівка Старобільського району Луганської області. Як власниці жилого будинку їй передана в користування земельна ділянка для обслуговування жилого будинку та господарських будівель площею 0,0692 га. Поряд з нею, знаходиться земельна ділянка ОСОБА_6, площею 0,09 га за адресою: Старобільський район, с. Чмирівка, вул. Колгоспна, 63.

Згідно до плану земельної ділянки, на якій розташований будинок позивачки й яка передана їй в користування, їй було виділено 1 м до межі з сусідньою ділянкою, яка межує з її ділянкою й розташована по вул. Колгоспній, 63, де мешкає ОСОБА_6

У 2004 році комісією Чмирівської сільської ради було проведено обмір та встановлено межову границю земельних ділянок по вул. Колгоспна, б. 61, та вул. Колгоспна, б. 63. В подальшому, відповідачем ОСОБА_6 межа була зруйнована та пересунута вглиб ділянки позивачки на 60 см, скоротивши їй місце для обслуговування жилого будинку до 50 см, чого їй явно недостатньо й що протиречить п.п. 3.25 ДБН 360-92 від 17.04.1992 р. № 44.

Крім того, на межі, відповідач самовільно, без відповідного дозволу побудував сарай. Вона неодноразово зверталась до комісії по розгляду земельних спорів, висновками якої встановлені порушення її права з боку ОСОБА_6, але в добровільному порядку відповідач відмовляється відновити межу.

На цій підставі позивачка просить відновити межу земельних ділянок, розташованих по вул. Колгоспній, б. 61, та вул. Колгоспній, б. 63, в с. Чмирівка Старобільського району Луганської області, зобовязати ОСОБА_6 перемістити межу земельної ділянки в глиб території своєї земельної ділянки вздовж всієї «червоної лінії», розташованої за адресою: вул. Колгоспна, б. 63, с. Чмирівка, Старобільського району у відповідності з даними земельно-кадастрової документації. Зобовязати ОСОБА_6 усунути перешкоду в користуванні позивачці земельною ділянкою та домоволодінням, розташованим за адресою: с. Чмирівка, вул. Колгоспна, б. 61, Старобільського району Луганської області шляхом знесення самовільно побудованого сараю, що знаходиться на земельній ділянці за адресою: вул. Колгоспна, б. 61, у с. Чмирівка Старобільського району Луганської області.

В судовому засіданні позивачка уточнила свої позовні вимоги й додала, що самовільним збудуванням сараю, відповідач порушив протипожежні вимоги, які вказують на відстань між будівлями 8 м. Крім того, самовільно перемістив межу по всій межовій границі між їх земельними ділянками вглиб її земельної ділянки так, що відстань від межі до її будинку при замірах складає 0,37 м, що унеможливлює їй обслуговувати задню стінку її будинку й взагалі, зменшує її земельну ділянку по всій межі.

Таким чином, вона просить зобовязати ОСОБА_6 перемістити огорожу глиб своєї території на 0,60 м вздовж всієї довжини земельної ділянки й зобовязати ОСОБА_6 знести самовільно збудований ним сарай, що знаходиться на межі земельних ділянок.

Відповідач первісний та уточнений позов не визнав, суду пояснив, що в серпні 2003 року позивачка ОСОБА_5 подарувала йому житловий будинок з побутовими прибудовами, що розташований в с. Чмирівка по вул. Колгоспній, б. 63, в Старобільському районі Луганської області.

На той час, на земельній ділянці існував будинок з прибудовою, сарай, погріб, колодязь, огорожа. Дійсно, в 2004 році приходили із сільської ради й провели заміри земельних ділянок, та запропонували йому відступити по огороду сусідці ОСОБА_7 1 метр, що він ї зробив.

В 2010 році він із старого сараю, побудував новий. До 2012 року ніяких спорів між ними не було, а потім йому стало відомо про звернення ОСОБА_5 до комісії з земельних питань. Він вважає, що не порушував межової границі, що пролягає між їхніми земельними ділянками, а відстань між огорожею та будинком ОСОБА_5 вона штучно зменшила ще при побудові свого житлового будинку, що простежується з «Проекту № 108-2 трикімнатного житлового будинку» ОСОБА_5, який досліджено в судовому засіданні.

Вимоги про переміщення огорожі на 60 см в бік його ділянки по всій межі вважає необґрунтованими й не підтвердженими документально, оскільки позивачкою надані відомості, що її земельна ділянка складає різну площу: 0,0692 га; 0,07 га; 0,072 га. Крім того, відповідач вказує на наданий позивачкою кадастровий план та інші заміри як на такі, що є неналежними доказами.

Представник третьої особи - Чмирівської сільської ради Старобільського району Луганської області вважає, що позов не підлягає задоволенню, оскільки позивачка не зверталась до комісії по земельних спорах про порушення її права й вимоги відновити межу по всій довжині «червоної лінії», а вказувала лише на неможливість обслуговувати свій будинок й зобовязати перемістити межу на 30 см, а не на 60 см вбік земельної ділянки ОСОБА_6

Представник третьої особи - департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції України в Луганській області в судове засідання не зявився, просив розглянути справу у відсутність представника (а.с. 41,45).

Суд, зясував позицію сторін, дослідив матеріали справи, вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню за слідуючих підстав:

За ст. 103 ч. 1 Земельного Кодексу України: «власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обрати такі способи використання земельних ділянок відповідно до його цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей».

За ст. 103 ч. 3 Земельного Кодексу України: «власники та землекористувачі земельних ділянок зобовязані співпрацювати при вчиненні дій, спрямованих на забезпечення прав на землю кожного з них та використання цих ділянок із запровадженням і додержанням прогресивних технологій та охорони земель (зберігання межових знаків).

За ст. 55 Закону України «Про землеустрій»: власники землі та землекористувачі, зобовязані дотримуватися меж земельної ділянки, закріпленої в натурі (на місцевості) межовими знаками встановленого зразка».

П. 4. 2 Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками (затверджена наказом державного комітету України із земельних ресурсів від 18.05.2000 року № 276 із змінами та доповненнями): «власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки відновлення межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились, або стали невиразними».

За Державними Будівними Нормами 360-92 (затверджені держкоммістобудування 17.04.1992 року № 44): «для догляду за будівлями і здійснення їх поточного ремонту відстань до межі сусідньої ділянки від найбільш виступаючої конструкції стіни треба приймати не менш 1,0 м. При цьому повинно бути забезпечене влаштування необхідних інженерно-технічних заходів, що запобігатимуть стіканню атмосферних опадів з покрівель та карнизів будинків на територію суміжних ділянок».

Судом встановлено, що ОСОБА_7 належить земельна ділянка, розташована в Старобільському районі Луганської області в с. Чмирівка по вул. Колгоспній, б. 61, що надана їй для побудови та обслуговування житлового будинку 0,0692 га (площа розрахована згідно до Проекту № 108-2 трикімнатного житлового будинку (а.с. 118) й встановлюється з записів по господарської книги станом на 15.10.2012 року.

ОСОБА_6 згідно до договору дарування від 24.07.2003 року (а.с. 153) подаровано ОСОБА_5 житловий будинок з побутовими прибудовами, розташований по вул. Колгоспній, б. 63, у с. Чмирівка Старобільського району Луганської області, приблизна площа земельної ділянки - 0,09 га., згідно до записів в по господарській книги станом на 15.10.2012 року.

Межа суміжних земельних ділянок встановлена у 2004 році при продажу будинку ОСОБА_5 ОСОБА_6 й відображено в схемі обміру від 22.04.2004 року (а.с. 128).

Сторони не заперечують, що паралельно будинку ОСОБА_5 роль межового знаку виконував бетонний стовп, на якому, після 2004 року, ОСОБА_6 збудував огорожу з сітки - рабиці, яка простягається до побудованого в 2010 році ОСОБА_6 цегляного сараю, на іншій території суміжних ділянок, межа чітко не визначена, будь-яка огорожа відсутня.

Позивачка ОСОБА_5 наполягає, що при побудові ОСОБА_8 огорожі в 2010 році, він змістив межу в бік її земельної ділянки, чим зменшив належну їй площу земельної ділянки на 60 см по всій довжині межі.

З кадастрового плану зовнішніх меж земельної ділянки ОСОБА_5, розташованої по вул. Колгоспній, б. 61, у с. Чмирівка Старобільського району Луганської області (а.с. 101) вбачається, що відстань з одного кута будинку № 61 до межі, якою служить огорожа, складає 0,37 м, з іншого кута до огорожі складає 0,42 м. Таким чином документально підтверджено, що для обслуговування будинку № 61 позивачці ОСОБА_5 явно недостатньо місця, оскільки згідно до п.п. 3.25 ДБН 360-92, затверджених Держкоммістобудуванням 17.04.1992 року № 44 : «для догляду за будівлями і здійснення їх поточного ремонту, відстань до межі сусідньої ділянки від найбільш виступної конструкції стіни треба приймати не менше 1 м. При цьому повинно бути забезпечене влаштування необхідних інженерно-технічних заходів, що запобігатимуть стіканню атмосферних опадів з покрівель та карнизів будівель на територію суміжних ділянок.»

Суд приймає, як належний доказ кадастровий план (а.с. 101), наданий позивачкою, оскільки він виготовлений компетентною організацією СРКП «Старобільський районний земельно-інформаційний центр», підписаний головою Чмирівської сільської ради, спеціалістом-землевпорядником сільради; депутатом сільради, власником домоволодіння ОСОБА_5 Цим кадастровим планом встановлена площа земельної ділянки, якою користується ОСОБА_5 і яка складає 0,0680 га.

В підтвердження того, що права позивачки ОСОБА_5 були порушені в частині зменшення території для обслуговування її будинку суд приймає, як докази досліджені та перевірені судом заяви ОСОБА_5 до Чмирівської сільської ради:

- від 05.10.2012 року, актом обстеження земельної ділянки в с. Чмирівка вул. Колгоспна, б. 61, від 15.10.2012 року, яким встановлені площі земельних ділянок, що знаходяться в користуванні ОСОБА_5 ( S=0,0692 га) й ОСОБА_6 (S=0,09 га) та вказано що для вирішення питання було запропоновано перенести огорожу на 30 см в бік ОСОБА_6 через бетонний стовп, який лежить вздовж задньої стінки будинку та, до встановлення огорожі виконував функції межової границі. Схемою обміру від 22.04.2004 року земельних ділянок ОСОБА_5, ОСОБА_6 (а.с. 124-128);

- від 02.10.2013 року; рішення 25 сесії 6 скликання Чмирівської сільської ради від 19.11.2013 року, де п. 2 вказано «рекомендувати ОСОБА_6 перенести встановлену ним огорожу у бік свого двору на 30 см, та не чинити перешкод гр-ці ОСОБА_5 у користуванні земельною ділянкою для обслуговування задньої стінки будинку» (а.с. 129-132).

Зверненням ОСОБА_9 від 28.11.13 року (а.с. 133-137) до Чмирівської сільради й відповіддю, за якою був проведений обмір земельної ділянки, переданої ОСОБА_6 в користування й встановлено, що відповідно до запису в по господарській книзі орієнтовна площа земельної ділянки ОСОБА_6 складає 0,09 га, а згідно проведеного обміру - 0,0943 га (схема обміру додається ( а.с. 137)), вказано, що йому рекомендовано перенести огорожу у бік свого будинку на 30 см.

Таким чином, суд вважає доведеним, що після побудування огорожі ОСОБА_6 у 2010 році в районі бетонного стовпа, що виконував функції межового знаку між ділянками по вул. Колгоспній, б. 61, (в користуванні ОСОБА_5М.) й ділянкою № 63 (в користуванні ОСОБА_6П.), він порушив права ОСОБА_5, зменшивши їй відстань від стіни будинку до межового знаку, що перешкоджає ОСОБА_5 обслуговуванню житлового будинку.

Ця обставина підтверджена неодноразовими зверненнями ОСОБА_5 до Чмирівської сільради, висновками комісії по розгляду земельних спорів, які досліджені судом.

При цьому, суд приймає до уваги, що порушення прав ОСОБА_5 стосувалося тільки вирішення питання надання можливості обслуговування житлового будинку й відновлення меж в цій частині. Рекомендації комісії по земельних спорах й рішення Чмирівської сільради вказують саме на вирішення цього питання й визнавали, що саме ОСОБА_6 порушив права ОСОБА_5 й рекомендували перенести йому огорожу в свій бік на 30 см.

Оцінюючи докази зібрані судом, суд вважає, що саме ОСОБА_6 порушив права позивачки в частині зменшення відстані від її будинку й до межового знаку (огорожі), але не на 30 см, а на 60 см, оскільки це підтверджено замірами в кадастровому плані (а.с. 101), де вказано, що відстань від одного кута будинку до межі становить 0,37 м, а з другого 0,42 м (а не один метр).

Таким чином, щоб відстань для обслуговування житлового будинку ОСОБА_5 відповідала ДБН ( в 1 м) необхідно змістити огорожу на 60 см (0,37 + 0,60=0,97 см та з іншого кута: 0,42+60 см=1 м 02 см).

При цьому судом враховано, що такий відступ повинний бути здійснений ОСОБА_6 тільки вздовж будинку № 61, належного ОСОБА_5 й до закінчення огорожі. Вимоги позивачки ОСОБА_5 про відновлення межі по всій ділянці необґрунтовані й бездоказові за слідуючих підстав:

-ОСОБА_5 ніколи не зверталась (ні до Чмирівської сільради, ні до суду) про порушення її прав з боку ОСОБА_6 вздовж усієї «червоної лінії», тобто межі, визначеної в 2004 році при даруванні домоволодіння ОСОБА_6 Її звернення почалися з 05.10.2012 року й стосувались виключно питання порушення її прав в частині неможливості обслуговування жилого будинку.

Із зроблених вимірів СРКП «Старобільський районний земельно-інформаційний центр» (а.с. 113-114) вбачається, що при можливому відступу від межової границі в бік земельної ділянки, яку обслуговує ОСОБА_6 на 60 см, площа земельної ділянки ОСОБА_5 необґрунтовано збільшується й може становити 0,071 га чи 0,0708 га, в той час коли ця площа по господарській книзі, по кадастровому плану первісно складає: 0,0692 га (акт обміру від 15.10.2012 р; кадастровий план - 0,0680 га).

Таким чином, підстав для збільшення земельної ділянки шляхом відступу в бік земельної ділянки ОСОБА_6 по всій межовій границі немає, вина ОСОБА_6 в незаконному збільшенні земельної ділянки, яка обслуговується ОСОБА_5 саме по всій довжині межової границі відсутня, вимоги ОСОБА_5 в цій частині бездоказові.

Суд не приймає до уваги думку представника відповідача в тій частині, що ОСОБА_5 при здійсненні побудови свого житлового будинку № 61 самовільно зменшила відстань між своїм будинком та межовою границею, шляхом збільшення площі свого будинку при його будуванні, оскільки це припущення спростовується вищенаведеними судом доказами.

Суд не приймає як належний доказ акт обміру від 02.12.2015 року (а.с. 61), оскільки він не підписаний учасниками обміру.

Суд вважає необґрунтованими вимоги позивачки в частині зобовязання знесення ОСОБА_6 самовільно побудованого ним сараю, котрий начеб то знаходиться на межі земельних ділянок сторін за слідуючими підставами:

Сторонами не оспорюється встановлений судом факт того, що сарай, побудований ОСОБА_6 не знаходиться на межі земельних ділянок, а розташований на відстані 1 м 04 см від кута будинку № 61, належного ОСОБА_5, з іншої сторони огорожі, що служить межею між земельними ділянками.

При тому, що суд дійшов до висновку про необхідність перемістити межу в бік земельної ділянки ОСОБА_6 на 60 см тільки вздовж будинку № 61, що належить ОСОБА_5, наявність сараю на території ОСОБА_6 ніяким чином на це не впливає, оскільки місце розташування сараю не співпадає з розташуванням житлового будинку ОСОБА_5, житловий будинок й сарай не побудовані паралельно.

Вимоги позивачки про знесення сараю, як самовільно побудованого й такого, що не відповідає протипожежним нормам, протиречить нормам ст. 376 ч. 7 ЦК України, оскільки органом державної влади або місцевого самоврядування може бути ініційовано й прийняте судом рішення про зобовязання знесення будови.

Також посилання позивачки на порушення встановленого ст. 376 ч. 4 ЦК України її права в частині самовільного побудування ОСОБА_6 сараю на її території, як власниці й користувачки земельною ділянкою не доведено.

Оскільки позивачка звільнена від сплати судового збору при подачі позову, судові витрати підлягають стягненню з ОСОБА_6 в дохід держави.

Керуючись ст. ст. 15, 30, 60, 62, 213-215 ЦПК України, ст.ст. 103, 104, 106, 152 ЗК України, п.4.2 Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками». Затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18.05.2000 року № 276 (із змінами та доповненнями), п.п. 3.25 ДБН 360-92, затвердженими Держкоммістобудування 17.04.92 року № 44, ст. 55 Закону України «Про землеустрій», суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Зобовязати ОСОБА_6 відновити межу між земельними ділянками по вул. Колгоспна, б. 61 та вул. Колгоспна, б. 63, у с. Чмирівка Старобільського району Луганської області шляхом переміщення огорожі вглиб його території (вул. Колгоспна, б. 63) на 60 см вздовж розташування будинку № 61 по вул. Колгоспній, для обслуговування цього будинку ОСОБА_10.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити за необґрунтованістю.

Стягнути з ОСОБА_6 (і.н. НОМЕР_1) в дохід держави судовий збір в розмірі 551,20 грн. на р/р № 31218206700331 код класифікації доходів 22030001, отримувач УДКСУ у Старобільському районі код ЄДРПОУ отримувача коштів 37858396, МФО 804013, ОСОБА_7 отримувача коштів ГУДКСУ у Луганській області.

Повне рішення виготовлено й проголошене 14.04.2016 року о 13 годині 30 хвилин.

На рішення може бути внесена апеляція до апеляційного суду Луганської області протягом 10 днів з дня його проголошення.

Суддя: Ткач О.В.