Рішення № 57211953, 13.04.2016, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/898/16 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1

Доповідач Кривохижа В. І.

РІШЕННЯ

Іменем України

13.04.2016 колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

Головуючої: Кривохижі В.І.

Суддів: Мурашка С.І. Сукач Т.О.

при секретарі Савченко Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Креатив Груп» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства «Креатив Груп» на рішення Кіровського районного суду м.Кіровограда 10 лютого 2016 року,-

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2015 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до публічного акціонерного товариства «Креатив Груп» (далі - ПАТ « Креатив Груп») про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Зазначав, що 11 червня 2014 року його прийнято на роботу на посаду старшого спеціаліста відділу впровадження, розробки та експлуатації інформаційних систем ПАТ «Креатив Груп», а з 7 серпня 2015 року звільнено з посади в порядку ст. 38 КЗпП України за власним бажанням. Однак, в порушення норм КЗпП України не було повідомлено про нараховані суми перед звільненням та не проведено розрахунку в день звільнення. На день звільнення заборгованість ПАТ «Креатив Груп» перед ним по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі, становила більше ніж 2 місяці: червень, липень та 7 робочих днів серпня 2015 року. Йому виплачено заробітну плату шляхом перерахування на банківську картку заборгованості по заробітній платі, в два етапи: 21 серпня 2015 року (8 446,20 грн. за червень 2015 року та 8 446,20 грн. за липень 2015 року); 24 вересня 2015 року (8 106,16 грн. грошова компенсація за невикористану відпустку та заробітна плата за 7 робочих днів серпня 2015 року).

Уточнивши, просив суд не враховувати його вимоги про стягнення середнього заробітку за період затримки розрахунку в розмірі 12 570,88 грн., а обрахувати середній заробіток під час затримки розрахунку за період з 08 серпня 2015 року по 23 вересня 2015 року, з урахуванням довідки Пенсійного фонду України, яку долучив 15 січня 2016 року до матеріалів справи, згідно з чинним законодавством.

Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 10 лютого 2016 року позов задоволено.

Стягнуто з відповідача на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 08 серпня 2015 по 23 вересня 2015 року в сумі 15627,84 грн., який обраховано без утримання податків та інших обовязкових платежів.

Стягнуто з відповідача в дохід держави 551,20 грн. судового збору.

В апеляційній скарзі ПАТ «Креатив Груп» просить скасувати рішення суду першої інстанції з підстав порушення норм матеріального і процесуального права. Зазначає, зокрема, про відсутність вини у невиплаті розрахунку при звільненні у зв»язку із зміною власника.

У судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, також просив змінити рішення суду в частині стягнення судового збору, сума якого визначена у більшому розмірі.

Позивач заперечував проти доводів апеляційної скарги, погодившись на зміну розміру судового збору.

Заслухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах, визначених ст.303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст.47 КЗпП України, роботодавець зобов»язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Положеннями ст.116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Статтею 117 КЗпП України визначено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Судом встановлено і матеріалами справи підтверджується, що згідно наказу №74-к від 11 червня 2014 року позивача прийнято на роботу в ПАТ «Креатив Груп» на посаду старшого фахівця відділу впровадження, розробки та експлуатації інформаційних систем до управління інформаційних процесів та систем автоматизації, а наказом від 07 серпня 2015 року його звільнено з посади за власним бажанням ( ст. 38 КЗпП України) (а.с.16-18).

Відповідачем в день звільнення позивача не проведено розрахунок, у звязку з чим йому не виплачено заробітну плату за фактично відпрацьований час, а заборгованість по заробітній платі йому виплачена 24 вересня 2015 року (а.с. 12-15).

Суд першої інстанції дійшов висновку про наявність передбачених ст. 117 КЗпП України підстав для покладання на відповідача відповідальності за затримку остаточного розрахунку при звільненні та стягнення на користь позивача його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Колегія суддів вважає, що такий висновок суду відповідає обставинам справи і нормам матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

Враховуючи, що з позивачем у день його звільнення не здійснена виплата всіх належних йому сум, відповідно до ст.117 КЗпП України відповідач повинен виплатити йому середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, який обраховується відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 8 лютого №100 «Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати».

Пунктом 20 постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» розяснено, що, установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.

Суд першої інстанції належним чином встановив обставини справи, дав правильну оцінку наданим доказам, в тому числі і письмовим, і відповідно до ст.ст.47, 116, 117 КЗпП України дійшов обґрунтованого висновку про наявність передбачених законом підстав для покладення на відповідача відповідальності за затримку остаточного розрахунку при звільненні.

Визначений судом першої інстанції розмір середнього заробітку, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, відповідачем не оспорюється.

Рішення суду першої інстанції в цій частині є законним і обґрунтованим, вимоги матеріального і процесуального права при розгляді справи додержано. В межах доводів апеляційної скарги підстав для його скасування в цій частині не встановлено (стаття 308 ЦПК).

Тому не грунтуються на законі та є безпідставними доводи скарги, які не є істотними та не містять посилань на докази, які б спростовували висновки суду першої інстанції, вони були предметом розгляду в судовому засіданні і їм дана належна оцінка, в тому числі і відносно твердження відповідача щодо відсутності вини у невиплаті позивачу належних при звільненні сум. При цьому, позивача звільнено з роботи з 7 серпня 2015 року, тобто ще до зміни 27 серпня 2015 року керівництва в ПАТ «Креатив Груп», а сама зміна керівництва не є поважною причиною невиплати працівникові належних йому сум при звільненні.

Надані сторонами докази оцінені судом відповідно до вимог ст.ст.10, 60, 212 ЦПК України.

В той же час, ухвалюючи рішення та розподіляючи між сторонами судові витрати відповідно до ст.88 ЦПК України, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що з відповідача в дохід держави належить стягнути судовий збір, але невірно визначив його розмір.

Відповідно до ч. 1 ст.4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Позовну заяву подано до суду у листопаді 2015 року і мінімальна заробітна плата встановлена законом на 1 січня 2015 року становила 1 218 грн. та враховуючи, що відповідно до ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру фізичною особою, ставка судового збору становить 1 відсоток позову, але не менше 0,4 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 5 розмірів мінімальної заробітної плати, з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 487 грн. 20 коп. (1218х0,4=487,2).

За таких обставин рішення суду підлягає зміні в частині стягнення судового збору, стягнувши з відповідача в дохід держави 487,20 грн. замість 551,20 грн.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,-

ВИРІШИЛА :

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення Кіровського районного суду м.Кіровограда від 10 лютого 2016 року в частині стягнення судових витрат змінити, стягнувши з публічного акціонерного товариства «Креатив Груп» в дохід держави 487,20 грн. судового збору замість 551,20 грн.

В решті рішення суду залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуюча: В.І. Кривохижа

Судді: Т.О. Сукач

ОСОБА_3