Постанова № 57209614, 12.04.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/8914/15 Головуючий у 1-й інстанції: Гарник К.Ю.

Суддя-доповідач: Мацедонська В.Е.

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 квітня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Мацедонської В.Е.,

суддів Грищенко Т.М., Лічевецького І.О.,

при секретарі Горяіновій Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м.Києві на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 28 грудня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м.Києві про скасування податкових повідомлень-рішень та вимоги про сплату боргу (недоїмки),-

в с т а н о в и в:

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 28 грудня 2015 року адміністративний позов ОСОБА_2 задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 31 грудня 2014 року №0058481701, №0058501701 і №0058491701, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 31 грудня 2014 року №0058511701 та вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 31 грудня 2014 року №Ф-0058521701.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій останній просить скасувати постанову суду першої інстанції з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що діяльність позивача по продажу об'єктів нерухомого майна має ознаки, притаманні підприємництву, а саме: систематичність, спрямованість на отримання прибутку, а будівництво зазначених об'єктів нерухомості не мало на меті задоволення власних (особистих) потреб громадянина - позивача.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, переглянувши судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі наказу ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м.Києві від 14 листопада 2014 року №1406-П посадовими особами контролюючого органу в період з 17 листопада 2014 року по 21 листопада 2014 року проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фізичної особи-підприємця щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, виконання вимог валютного та іншого законодавства, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2013 року, за наслідками якої складено акті від 28 листопада 2014 року №9744/26-51-17-01/НОМЕР_1, в якому встановлено порушення позивачем: п.44.1, п.44.3 ст.44 ПК України - позивач документи до перевірки не надала; п.177.2, п.177.4 ст.177 ПК України, що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб за 2011 - 2013 роки в сумі 335179,44 грн., у т.ч.: у 2011 році - 136419,62 грн.; у 2012 році - 180015,02 грн.; у 2013 році - 18744,80 грн.; п.181.1 ст.181, п.183.1 ст.183, п.187.1 ст.187 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість за період з 11 січня 2012 року по 31 грудня 2013 року податкових зобов'язань по податку на додану вартість в сумі 327318,60 грн.; п.2 ст.6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», що призвело до заниження суми нарахувань по єдиному соціальному внеску в сумі 221561,92 грн., а саме: в 2011 році - 62218,14 грн.; в 2012 році - 77731,12 грн.; в 2013 році - 81612,66 грн.

На підставі акту ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м.Києві від 28 листопада 2014 року №9744/26-51-17-01/НОМЕР_1 відповідачем були прийняті:

- податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 31 грудня 2014 року №0058481701, згідно якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, на суму 418974,30 грн., в тому числі за основним платежем у розмірі 335179,44 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 83794,86 грн.;

- податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 31 грудня 2014 року №0058491701, згідно якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем штрафи та інші санкції на суму 510,00 грн., в тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 510,00 грн.;

- податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 31 грудня 2014 року №0058501701, згідно якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 409148,25 грн., в тому числі за основним платежем - 327318,60 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 81829,65 грн.;

- рішення від 31 грудня 2014 року №0058511701 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, згідно якого до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 11769,24 грн.;

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 31 грудня 2014 року №Ф-0058521701, згідно якої вимагається сплата недоїмки зі сплати єдиного внеску в сумі 111574,73 грн.

За наслідками адміністративного оскарження вказаних рішень, рішенням ГУ ДФС у м.Києві від 02 березня 2015 року №580/В/26-15-10-08-16 залишено без змін податкові повідомлення-рішення ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м.Києві від 31 грудня 2014 року №0058501701, №0058491701, скасовано податкове повідомлення-рішення від 31 грудня 2014 року №0058481701 в частині грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб на 9056,00 грн. (основний платіж - 7244,80 грн., штрафні санкції - 1811,20 грн.), в іншій частині податкове повідомлення-рішення залишено без змін, залишено без змін рішення від 31 грудня 2014 року №0058511701, вимогу від 31 грудня 2014 року №Ф-0058521701, скаргу позивача в цій частині залишено без задоволення.

Рішенням ДФС України від 15 квітня 2015 року №3434/В/99-99-10-01-03-14 податкові повідомлення-рішення ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м.Києві та рішення ГУ ДФС у м.Києві від 02 березня 2015 року №580/В/26-15-10-08-16 залишено без змін, а скаргу позивача - без задоволення.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 31 грудня 2014 року №0058481701, №0058501701 та № 0058491701, оскільки продаж нерухомого майна був здійснений від імені фізичної особи, а не фізичної особи-підприємця, з 2009 року позивачем припинено операції з провадження підприємницької діяльності і 16 вересня 2011 року подано заяву про припинення платника податків, а отже є безпідставними вищезазначені податкові повідомлення-рішення, а також нарахування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску згідно рішення від 31 грудня 2014 року №0058511701 та, як наслідок, формування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 31 грудня 2014 року №Ф-0058521701.

Колегія суддів не погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», дія якого поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску.

В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Як вбачається з акту перевірки позивача від 28 листопада 2014 року №9744/26-51-17-01/НОМЕР_1, підставою для збільшення ОСОБА_2 грошових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб, податку на додану вартість та, як наслідок, збільшення грошового зобов'язання зі сплати єдиного соціального внеску, є висновок контролюючого органу, що у період з 2011 року по 2013 рік позивач здійснював підприємницьку діяльність шляхом систематичного продажу нерухомого майна з метою отримання прибутку, внаслідок чого позивачем отримано дохід з операцій з продажу об'єктів нерухомого майна в перевіряємий період на загальну суму 2760159,00 грн., в тому числі за 2011 рік - 1123566,00 грн., за 2012 рік - 1521593,00 грн., за 2013 рік - 115000,00 грн., та загальна сума від здійснення позивачем операцій з постачання товарів/послуг, що підлягає оподаткуванню, протягом 12 календарних місяців перевищила сукупно 300000 гривень та становить за I-IV квартал 2011 року - 1123566,00 грн., а тому ОСОБА_2 зобов'язана була зареєструватися як платник ПДВ з дотриманням вимог ст.183 ПК України, починаючи з 11 січня 2012 року.

З матеріалів справи вбачається, що згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки від 10 червня 2010 року ОСОБА_2 придбала у ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,1206 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1; цільове призначення: для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд. При цьому, в даному договорі зазначено, що на вказаній в договорі земельній ділянці будь-яка забудова відсутня, що підтверджується довідкою Немішаївської селищної ради від 03 червня 2010 року №433.

Згідно рішення №327 від 29 листопада 2010 року засідання виконкому Немішаївської селищної ради надано дозвіл ОСОБА_2 на виконання проектно-вишукувальних робіт по підключенню до газопостачання житлових будинків АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2.

Як вбачається з повідомлення про початок виконання будівельних робіт від 20 грудня 2010 року, позивач повідомила Інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області про початок будівництва індивідуального житлового будинку площею 490 кв.м за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до наявної в матеріалах справи копії витягу із рішення №145 від 21 червня 2011 року засідання виконкому Немішаївської селищної ради ОСОБА_2 надано дозвіл на переведення нежитлових приміщень та горищних приміщень в житлові кімнати у будинку по АДРЕСА_1, на перепланування одноквартирного трьохповерхового житлового будинку по АДРЕСА_1 у 16-квартирний трьохповерховий з мансардою будинок, а також зазначено про необхідність звернутись ОСОБА_2 в КП КОР «Бородянське БТІ» для виготовлення технічних паспортів на окремі квартири у 16-квартирному трьохповерховому з мансардою будинку по АДРЕСА_1.

21 липня 2011 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області зареєстровано декларацію про готовність об'єкта до експлуатації: перепланування індивідуального житлового будинку житловою площею 496 кв.м у 16-квартирний житловий будинок загальною площею 626,1 кв.м за рахунок переобладнання горища в АДРЕСА_1.

16 вересня 2011 року ОСОБА_2 звернулась до державного реєстратора із заявою про припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем та 01 серпня 2014 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесено запис №20650060003006330 про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_2, що підтверджується наявним в матеріалах справи витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

В подальшому, у період з 2011 року по 2013 рік, позивачем були продані квартири у житловому будинку АДРЕСА_1 шляхом укладання договорів купівлі-продажу квартир: від 31 серпня 2012 року зареєстрований в реєстрі за №2668, від 09 червня 2012 року зареєстрований в реєстрі за №1507, від 09 червня 2012 року зареєстрований в реєстрі за №1514, від 28 грудня 2012 року зареєстрований в реєстрі за №4192, від 28 грудня 2012 року зареєстрований в реєстрі за №4179, від 22 вересня 2012 року зареєстрований в реєстрі за №3041, від 09 червня 2012 року зареєстрований в реєстрі за №1510, від 07 червня 2012 року зареєстрований в реєстрі за №1486, від 07 червня 2012 року зареєстрований в реєстрі за №1489, від 03 травня 2012 року зареєстрований в реєстрі за №1046, від 22 жовтня 2011 року зареєстрований в реєстрі за №3116, від 22 жовтня 2011 року зареєстрований в реєстрі за №3113, від 22 жовтня 2011 року зареєстрований в реєстрі за №3107, від 20 вересня 2011 року зареєстрований в реєстрі за №2620, від 10 грудня 2011 року зареєстрований в реєстрі за №3716, від 03 грудня 2011 року зареєстрований в реєстрі за №3597, від 15 лютого 2013 року зареєстрований в реєстрі за №355, від 07 грудня 2011 року зареєстрований в реєстрі за №3616, від 22 жовтня 2011 року зареєстрований в реєстрі за №3122, від 20 вересня 2011 року зареєстрований в реєстрі за №2610, від 27 серпня 2012 року зареєстрований в реєстрі за №2605, від 27 жовтня 2011 року зареєстрований в реєстрі за №1716, від 14 вересня 2012 року зареєстрований в реєстрі за №2944.

До всіх договорів купівлі-продажу квартир додані видані виконавчим комітетом Немішаївської селищної ради Київської області Свідоцтва про право власності на нерухоме майно (по кожній проданій квартирі окремо), де власником зазначено гр.ОСОБА_2, адреса об'єкта: АДРЕСА_1; тип об'єкта: квартира. Підставою видачі всіх наявних в матеріалах справи Свідоцтв про право власності на нерухоме майно зазначені рішення виконавчого комітету Немішаївської селищної ради Київської області від 16 серпня 2011 року №226/14 та від 16 травня 2012 року 116/9, де власником вказано гр.ОСОБА_2

Відповідно до наявного в матеріалах справи листа приватного нотаріуса Король Р.А. до ДПІ у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м.Києві від 20 листопада 2014 року №150/01-16 ОСОБА_2 дійсно отримала дохід: за 3 квартал 2011 року в сумі 217000,00 грн., за 4 квартал 2011 року - 792364,00 грн., за 2 квартал 2012 року - 790093,00 грн., за 3 квартал 2012 року - 500100,00 грн., за 4 квартал 2012 року - 231400,00 грн., за 1 квартал 2013 року - 115000,00 грн., відображених за ознакою доходу « 104» - продаж (обмін) нерухомого майна згідно зі ст.172 ПК України. З отриманих доходів сплачено податок в розмірі, визначеному для фізичних осіб.

Відповідно до наявного в матеріалах справи листа приватного нотаріуса Кондратюк А.В. до ДПІ у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м.Києві від 18 листопада 2014 року №125/01-16 ОСОБА_2 дійсно отримала дохід за 4 квартал 2011 року у сумі 114202,00 грн., який відображено за ознакою доходу «104» - продаж (обмін) нерухомого майна згідно зі ст.172 ПК України. З отриманих доходів сплачено податок в розмірі, визначеному для фізичних осіб.

Досліджуючи діяльність позивача як фізичної особи та відхиляючи доводи податкового органу, що така діяльність є підприємницькою та має на меті отримання доходу саме як підприємцем, а не фізичною особою, суд першої інстанції не врахував наступного.

Відповідно до приписів ст.42 Конституції України кожний громадянин має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом. Це право закріплено також у ст.50 ЦК України. При цьому, визначено, що фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації у порядку, встановленому законом.

Юридичний статус «фізична особа-підприємець» сам по собі ніяким чином не обмежує будь-яких прав фізичної особи, які випливають з її цивільної право- та дієздатності, тобто фізична особа, перебуваючи у статусі суб'єкта підприємницької діяльності, може здійснювати договірні відносини від свого імені, як фізична особа, разом з тим, слід враховувати наступне.

Статтями 24, 24 ЦК України встановлено, що фізичною особою як учасником цивільних відносин визнається людина, яка набуває цивільної правоздатності у момент її народження. Цивільна дієздатність фізичної особи визначається її здатністю усвідомлювати свої дії та керувати ними, в окремих випадках вона обумовлена необхідністю досягнення людиною певного віку, але у будь-якому випадку вона не залежить від інших організаційних або формальних чинників, таких як її реєстрація у компетентних державних органах тощо (ст.30 ЦК України).

Стаття 50 ЦК України передбачає право фізичної особи на здійснення нею підприємницької діяльності, не забороненої законом. Фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом. Інформація про державну реєстрацію фізичних осіб-підприємців є відкритою.

Відповідно до ст.51 ЦК України до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Отже, при здійсненні фізичною особою підприємницької діяльності необхідно чітко розмежувати, в яких відносинах фізична особа виступає як підприємець, а в яких - як фізична особа.

Згідно ст.42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відтак, підприємницьку діяльність можна представити як сукупність постійно або систематично здійснюваних дій щодо виробництва матеріальних і нематеріальних благ, реалізації на ринку товарів, виконання робіт або надання послуг з метою отримання прибутку.

Аналізуючи ознаки, притаманні підприємницькій діяльності, можна зробити висновок про те, що остання передбачає систематичне прийняття особою самостійних рішень щодо здійснення операцій, спрямованих на отримання прибутку, що супроводжується прийняттям взятих на себе ризиків.

З матеріалів справи вбачається, що згідно з рішенням №145 від 21 червня 2011 року засідання виконкому Немішаївської селищної ради позивачу надано дозвіл на переведення нежитлових приміщень та горищних приміщень в житлові кімнати у будинку по АДРЕСА_1, на перепланування одноквартирного трьохповерхового житлового будинку по АДРЕСА_1 у 16-квартирний трьохповерховий з мансардою будинок, а також зазначено про необхідність звернутись ОСОБА_2 в КП КОР «Бородянське БТІ» для виготовлення технічних паспортів на окремі квартири у 16-квартирному трьохповерховому з мансардою будинку по АДРЕСА_1 Бородянського району Київської області.

Надаючи оцінку такому переведенню нежитлових приміщень у житлові та переплануванню, колегія суддів виходить з того, що останнє не можна кваліфікувати як таке, що мало на меті задоволення власних (особистих) потреб громадянина - позивача.

Натомість, переведення нежитлових приміщень та горищних приміщень в житлові кімнати та перепланування одноквартирного трьохповерхового житлового будинку по АДРЕСА_1 у 16-квартирний трьохповерховий з мансардою будинок, є безумовним свідченням того, що вчинення таких дій щодо об'єкту нерухомості передбачало отримання прибутку від подальшого продажу, що є неодмінною характерною рисою підприємницької діяльності.

При цьому, продаж протягом 2011-2013 років великої кількості однотипних об'єктів нерухомості є свідченням систематичної діяльності, як ще однієї з ознак підприємництва.

Разом з цим, здійснюючи переведення нежитлових приміщень та горищних приміщень в житлові кімнати та перепланування одноквартирного трьохповерхового житлового будинку у 16-квартирний трьохповерховий з мансардою будинок, позивач ніс певний ризик, зокрема, що ці об'єкти не будуть продані достатньо швидко і за прийнятною вартістю.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що комплекс послідовних цілеспрямованих дій, метою яких є переведення нежитлових приміщень та горищних приміщень в житлові кімнати та перепланування одноквартирного трьохповерхового житлового будинку у 16-квартирний трьохповерховий з мансардою будинок та подальший продаж ряду однотипних об'єктів нерухомості (квартир), з метою отримання прибутку, є свідченням того, що відповідна діяльність для цілей оподаткування має кваліфікуватися як підприємницька, а тому вказані операції підлягають оподаткуванню за нормами ст.177 ПК України.

За змістом п.177.1 ст.177 ПК України (в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин) доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Відповідно до абз.3 п.167.1 ст.167 ПК України платники податку, які подають податкові декларації за податковий (звітний) рік згідно з статтями 177 і 178 цього розділу, застосовують ставку податку 17 відсотків до частини середньомісячного річного оподатковуваного доходу, що перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. Розмір середньомісячного річного оподатковуваного доходу розраховується як сума загальних місячних оподатковуваних доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, поділена на кількість календарних місяців, протягом яких платником податку було одержано такі доходи у податковому (звітному) році, за який здійснюється декларування.

Пунктом 177.2 ст.177 ПК України визначено, що об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

В силу п.177.4 ст.177 ПК України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом ІІІ цього Кодексу.

Таким чином, вказаними нормами встановлено, що будь-яка діяльність фізичної особи - підприємця, яка за своїм характером є підприємницькою, а отже не спрямована на задоволення особистих потреб фізичної особи, повинна оподатковуватися за ставкою 17 відсотків, незалежно від визначених видів господарської діяльності платника.

При цьому, сам лише факт підписання зазначених договорів купівлі-продажу квартир без зазначення статусу позивача, як підприємця, не є свідченням непов'язаності таких операцій із підприємницькою діяльністю, оскільки саме лише формулювання таких відносин, не може спростувати їх зміст.

Як вбачається із матеріалів справи, в перевіряємий період позивачем отримано дохід від операцій з продажу об'єктів нерухомого майна на загальну суму 2760159,00 грн., в тому числі за 2011 рік - 1123566,00 грн., за 2012 рік - 1521593,00 грн., за 2013 рік - 115000,00 грн., які не були включені до податкових декларацій про майновий стан і доходи за 2011-2013 роки.

За даними відомостей з бази даних Державного реєстру фізичних осіб (ф.1ДФ) протягом 2011-2013 років по операціях з продажу (обміну) нерухомого майна, платником податків ОСОБА_2 був сплачений податок з доходів фізичних осіб за ставкою 5% у розмірі 134158,80 грн., у тому числі за 2011 рік у розмірі 52328,20 грн., за 2012 рік у розмірі 76080,60 грн. та за 2013 рік у розмірі 5750,00 грн.

Отже, в порушення вимог п.177.1 ст.177 ПК України здійснення позивачем підприємницької діяльності у частині продажу об'єктів нерухомого майна призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб на 335179,44 грн., у тому числі за 2011 рік - 136419,62 грн., за 2012 рік - 180015,02 грн., за 2013 рік - 11500,00 грн.

При цьому, позивачем не надано жодних первинних документів, які б підтверджували витрати, пов'язані з веденням господарської діяльності платником податків - фізичною особою-підприємцем.

За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку, що відповідачем обґрунтовано визначено позивачу податкові зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб згідно податкового повідомлення-рішення від 31 грудня 2014 року №0058481701 з урахуванням рішення ГУ ДФС у м.Києві від 02 березня 2015 року №580/В/26-15-10-08-16, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення є таким, що прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені чинним законодавством.

Відповідно до п.44.1, п.44.3 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Згідно п.121.1 ст.121 ПК України незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень.

Враховуючи, що колегією суддів визначено діяльність позивача по продажу об'єктів нерухомого майна за період з 2011 року по 2013 рік за своєю суттю, як підприємницьку діяльність, зберігання документів по провадженню якої передбачено податковим законодавством, посадові особи податкового органу дійшли обґрунтованого висновку про порушення позивачем п.44.1, п.44.3 ст.44 ПК України, а тому колегія суддів приходить до висновку про правомірність податкового повідомлення-рішення від 31 грудня 2014 року №0058491701, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем штрафи та інші санкції на суму 510,00 грн.

Підпунктами 1, 2 п.180.1 ст.180 ПК України встановлено, що для цілей оподаткування платником податку є, зокрема, будь-яка особа, що провадить або планує провадити господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу; будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку.

Враховуючи, що позивач здійснював діяльність, яка у розумінні пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України, є господарською діяльністю, тому він у відповідних випадках підлягає обов'язковій реєстрації платником податку на додану вартість, а здійснені операції підлягають оподаткуванню податком на додану вартість.

Згідно п.181.1 ст.181 ПК України у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку в органі державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку.

З огляду на викладене, вирішуючи питання щодо необхідності позивача зареєструватися платником податку на додану вартість, слід враховувати чи було перевищено суму загального доходу особи від здійснення операцій з поставки товарів (послуг) протягом останніх дванадцяти календарних місяців у розмірі 300000,00 гривень, без урахування суми податку на додану вартість, яка була включена у ціну товару.

Згідно п.п.183.1-183.2 ст.183 ПК України будь-яка особа, що підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку, подає до органу державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) реєстраційну заяву. У разі обов'язкової реєстрації особи як платника податку реєстраційна заява подається до органу державної податкової служби не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, визначеного у статті 181 цього Кодексу.

З матеріалів справи вбачається, що позивач платником податку на додану вартість у перевіряємому періоді не реєструвався та згідно відомостей центральної бази даних державного реєстру фізичних осіб за формою 1-ДФ, загальна сума від здійснення господарських операцій фізичною особою - підприємцем за І-IV квартал 2011 року становить 1123566,00 грн., а тому позивач повинен був зареєструватися платником податку на додану вартість та оподатковувати операції з продажу об'єктів нерухомості податком на додану вартість у розмірі, визначеному ПК України.

Згідно п.183.10 ст.183 ПК України будь-яка особа, яка підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку, і у випадках та в порядку, передбачених цією статтею, не подала до органу державної податкової служби реєстраційну заяву, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

В силу п.185.1 ст.185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Відповідно до п.187.1 ст.187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання робіт/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем правомірно визначено податкові зобов'язання ОСОБА_2 з податку на додану вартість за період з 11 січня 2012 року по 31 грудня 2013 року відповідно до наявної в ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м.Києві податковій інформації, за ставкою податку відповідно до ст.193 ПК України, з урахуванням вимог п.10 підрозділу 2 Перехідних положень - 20%.

З огляду на те, що здійснення позивачем операцій з відчуження квартир підлягає оподаткуванню податком на додану вартість, спірне податкове повідомленням-рішення від 31 грудня 2014 року №0058501701 відповідачем прийнято обґрунтовано та є правомірним.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування» платниками єдиного внеску, зокрема, є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на суму доходу, що розподіляється між членами сім'ї фізичних осіб - підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу на місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Пунктом 3 ст.7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування» передбачено, що нарахування єдиного внеску здійснюється в межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом.

Згідно п.11 ст.8 вказаного Закону єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 та 5 частини 1 статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної пунктами 2 та 3 частини 1 статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Пунктом 8 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування» передбачено, що платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.

Як вбачається з матеріалів справи, заниження загального оподатковуваного доходу призвело до неправильного нарахування та сплати позивачем єдиного соціального внеску, а відтак до його заниження на 221561,92 грн., з яких у 2011 році - 62218,14 грн., у 2012 році - 77731,12 грн. та у 2013 році - 81612,66 грн.

Відповідно до п.3 ч.11 ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування» за донарахування органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 5 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний базовий звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.

За встановлених обставин, обґрунтованими є висновки відповідача про заниження позивачем суми нарахувань по єдиному соціальному внеску у розмірі 221561,92 грн., необхідність застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій, що свідчить про правомірність прийнятих відповідачем рішення №0058511701 від 31 грудня 2014 року про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 11769,24 грн. та вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 31 грудня 2014 року №Ф-0058521701 щодо сплати суми недоїмки зі сплати єдиного внеску в сумі 111574,73 грн.

Таким чином, враховуючи, що матеріали справи підтверджують провадження позивачем підприємницької діяльності з продажу квартир в житловому будинку АДРЕСА_1 протягом 2011-2013 років, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість спірних рішень ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м.Києві від 31 грудня 2014 року: податкових повідомлень-рішень №0058481701, №0058491701, №0058501701, рішення №0058511701 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0058521701, які прийняті відповідачем правомірно, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством.

Дана правова позиція узгоджується з висновками Вищого адміністративного суду України у справі №826/14630/14 (К/800/67007/14 від 16 листопада 2015 року).

Разом з тим, згідно ч.6 ст.187 КАС України до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.

Відповідно до ст.88 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк. Якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо оплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

Враховуючи, що ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2016 року апелянту відстрочено сплату судового збору по день ухвалення рішення судом апеляційної інстанції, судовий збір за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду у розмірі 5359,20 грн. підлягає стягненню з апелянта.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи та порушення норм матеріального права призвели до неправильного вирішення справи, тому постанова Окружного адміністративного суду м.Києва від 28 грудня 2015 року підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в позові.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м.Києві - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 28 грудня 2015 року скасувати та ухвалити нову, якою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м.Києві в дохід спеціального фонду Державного бюджету України (р/р 31211206781007, отримувач - УДКСУ у Печерському р-ні, банк отримувача - ГУДКСУ у м.Києві, код ЄДРПОУ 38004897, МФО 820019, код бюджетної класифікації 22030101) судовий збір у розмірі 5359,20 грн. (п'ять тисяч триста п'ятдесят дев'ять грн. 20 коп.).

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст постанови виготовлено 18 квітня 2016 року.

Головуючий суддя В.Е.Мацедонська

Судді Т.М.Грищенко

І.О.Лічевецький

Головуючий суддя Мацедонська В.Е.

Судді: Грищенко Т.М.

Лічевецький І.О.