Постанова № 57209603, 18.04.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

18 квітня 2016 року № 826/13624/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Іщука І.О., розглянувши адміністративну справу та додані до неї матеріали в письмовому провадженні

за позовомОСОБА_1доДержавної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у м.Києві провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13.05.2014 №227/26-59/17-01 ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у м.Києві (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13.05.2014 №227/26-59/17-01.

Позовні вимоги мотивовано тим, що анульована банком за кредитними договорами сума заборгованості у розмірі 243152,99 доларів США лише частково входить до оподатковуваного доходу та не є додатковим благом, оскільки сума відсотків, комісії та пені не є доходом позивача.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 13.10.2014р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2014р., в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28 липня 2015р. вищезазначені судові рішення скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішення суду касаційної інстанції містить вказівку про необхідність дослідження питання суми анульованого боргу, яка може включати в себе тіло кредиту, відсотки та/або пеню, що, відповідно, зумовлює настання для позивача різних правових наслідків.

Крім того, вказане рішення містить визначення, що сума отриманого додаткового блага, відображена позивачем у податковій декларації та встановлена податковим органом під час проведення перевірки, не є тотожними, оскільки вони застосовували різні курси валют на час обрахування, що слід дослідити під час нового розгляду справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фізичної особи ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків за період з 01.01.2012 по 31.12.2012.

За результатами проведеної перевірки державною податковою інспекцією у Шевченківському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві складено акт перевірки від 25.04.2014 №176/17-01/НОМЕР_1, яким зафіксовано факт порушення позивачем статті 176, підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, пункту 167.1 статті 167 Податкового кодексу України, а саме: занижено суму отриманого додаткового блага у вигляді прощеного анулювання боргу на суму 847 509,47 грн. та занижено і не доплачено у бюджет податок з доходів фізичних осіб за 2012 рік на суму 144 076,61 грн.

На підставі акту перевірки від 25.04.2014 №176/17-01/НОМЕР_1 державною податковою інспекцією у Шевченківському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.05.2014 №227/26-59/17-01, яким ОСОБА_1 визначено суму грошового зобов'язання у розмірі 180 095,76 грн., у тому числі: за основним платежем - 144 076,61 та за штрафними (фінансовими) санкціями - 36 019,15 грн.

З акту перевірки від 25.04.2014 №176/17-01/НОМЕР_1 вбачається, що висновки щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблено з огляду на те, що позивачем не сплачено податок з доходів фізичних осіб за 2012 рік у розмірі 144 076,61 грн. у вигляді анульованої заборгованості за кредитними договорами.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та публічним акціонерним товариством "УкрСиббанк" укладено договори про надання споживчого кредиту від 15.11.2006 №11077196000 та від 28.02.2008 №11307342000.

Водночас, між публічним акціонерним товариством "УкрСиббанк" та товариством з обмеженою відповідальністю "Кей-колект" укладено договори: факторингу, відступлення права вимоги за договором іпотеки від 12.12.2011, в результаті чого право вимоги за договором споживчого кредиту та іпотеки перейшло до товариства з обмеженою відповідальністю "Кей-колект".

Від товариства з обмеженою відповідальністю "Кей-колект" до позивача надійшла пропозиція про часткове прощення боргу за кредитними договорами за умови погашення заборгованості у сумі 127 136 доларів США.

ОСОБА_1 квитанціями від 15.03.2012 №4 та від 15.03.2012 №5 погашено заборгованість на загальну суму 127 136 доларів США.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кей-колект" листами від 15.03.2012 №1050 та №1051 повідомило позивача про анулювання боргу на загальну суму 243 152,99 доларів США.

При цьому, згідно листів від 15.03.2012 №1050 та №1051 товариство з обмеженою відповідальністю "Кей-колект" звернуло увагу ОСОБА_1 на його обов'язок щодо відображення зазначеної суми у річній податковій декларації і необхідності самостійної сплати суму податку на доходи фізичних осіб відповідно до вимог абзацу "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України.

За наслідками листування між державною податковою інспекцією у Шевченківському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві та товариством з обмеженою відповідальністю "Кей-колект" щодо отриманого у період з 01.01.2012 по 31.12.2012 фізичною особою ОСОБА_1 доходу, товариство з обмеженою відповідальністю "Кей-колект" повідомило контролюючий орган (лист від 25.03.2014 №135-12840), що анулювання заборгованості за договорами про надання споживчого кредиту від 15.11.2006 №11077196000 та від 28.02.2008 №11307342000 відбулось 15.03.2012, в податковому розрахунку за ф. № 1ДФ за 2012 рік відображено нарахований та виплачений дохід фізичній особі ОСОБА_1 за ознакою доходу - 126 "додаткове благо".

Під час здійснення перевірки ОСОБА_1, контролюючим органом встановлено, що відповідну суму анулювання заборгованості за договорами про надання споживчого кредиту від 15.11.2006 №11077196000 та від 28.02.2008 №11307342000 у декларації позивача за 2012 рік (подано до контролюючого органу 30.04.2013) не відображено як суму додаткового блага, податок не сплачено.

Внаслідок подання ОСОБА_1 уточнюючої декларації за 2012 рік (подано до контролюючого органу 12.04.2014) відповідна сума отриманого додаткового блага задекларована позивачем частково, а саме лише у сумі - 1 093 824 грн., замість правильної 1 941 333,47 грн.

За таких обставин відповідач дійшов висновків, що позивачем не задекларовано у повному обсязі суму отриманого додаткового блага у вигляді прощеного анулювання боргу, занижено відповідний дохід на суму 847 509,47 грн. та занижено і не доплачено у бюджет податок з доходів фізичних осіб за 2012 рік на суму 144 076,61 грн. (розрахунок містить акт перевірки від 25.04.2014 №176/17-01/НОМЕР_1).

У позовні заяві позивач зазначає, що ним було самостійно вирахувано основний борг по кредитам та подано до контролюючого органу податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2012 рік в якій, з урахуванням уточнень, сума отриманого додаткового блага відображена у розмірі 1093824,00грн. та сплачено податок на доходи фізичних осіб в розмірі 185735,48грн. (а.с.6).

Разом з тим, як вбачається з акту перевірки, у 2012 році позивачем, крім іншого, задекларовано інші доходи (додаткове благо) в розмірі 1093824,00грн., тоді як податковим органом зазначено іншу суму - 1941333,47грн.(а.с.16).

Таким чином, податковий орган дійшов висновку, що позивачем занижено відповідний дохід на суму 847509,47 грн. та не доплачено у бюджет податок з доходів фізичних осіб у сумі 144076,61грн.

Суд приходить до наступних висновків.

Згідно з абз."д" п.п.164.2.17 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України в редакції, яка діяла на момент отримання позивачем доходу (анулювання боргу) - 15.03.2012 до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді суми боргу платника податку, анульованого кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку - боржника про анулювання боргу та включає суму анульованого боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано, такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.

При цьому згідно з Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" №71-VIII від 28.12.2014, вищезазначена правова норма була викладена в редакції, яка передбачала включення до складу доходу основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням.

Таким чином, на думку суду, застосовуючи хронологічне тлумачення Податкового кодексу України, слід дійти висновків, що до внесення вищезазначених змін до складу доходу відносилася вся сума боргу, оскільки визначення «основної суми боргу» було внесено вищезазначеним Законом, і саме з цього моменту до складу доходу слід включати тільки основну суму прощеного боргу.

Для визначення складових суми боргу позивача перед банком суд застосовує наданий позивачем розрахунок, який наведено в листі ПАТ «Укрсиббанк» від 18.09.2015р. №30-21/43435.

Згідно з наданим позивачем розрахунком, сума боргу за кредитними договорами складалася з суми заборгованості за тілом кредиту та з сум нарахованих та несплачених відсотків. При цьому вищезазначений документ не містить жодних посилань на нарахування позивачу пені чи штрафу.

Зі змісту кредитних договорів (п.1.6) , на підставі яких позивачем було отримано кошти, вбачається, що сплата відсотків за користування кредитом мала відбуватися до погашення суми основного боргу.

Таким чином зобов'язання позивача перед банком складалися з суми основного боргу та суми відсотків, і в момент прощення цих сум позивачу у позивача зник обов'язок зі сплати як суми основного тіла кредиту, так і суми відсотків, що в свою чергу потягло за собою отримання позивачем додаткового блага у всій сумі, яку було прощено позивачу.

Отже, суми заборгованості позивача, які було передано товариству з обмеженою відповідальністю "Кей-колект" складалися з суми основного боргу та суми відсотків, відомостей про включення до суми боргу інших складових (пені, комісій), від позивача не надходило.

При цьому судом встановлено, що в повідомленні про анулювання боргу наведено суму заборгованості, обраховану за курсом НБУ саме на день списання (15.03.2012р.), тобто на день отримання позивачем доходу.

У зв'язку з вищенаведеним судом вбачається правомірним нарахування позивачу суми доходу в розмірі списаних сум наданого кредиту та сум відсотків за користування ним (1941333,47грн.), у зв'язку з чим позовні вимоги вбачаються такими, що задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позову відмовити.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня отримання копії постанови особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.О. Іщук