Ухвала суду № 57209534, 14.04.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2016 р. Справа № 876/1948/16

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Матковської З.М.,

суддів: Затолочного В.С., Каралюса В.М.,

при секретарі судового засідання: Коцур В.К.

з участю прокурора Ожог М.М., позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Прокуратури Закарпатської області на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2016 року у адміністративній справі №807/168/15 за позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Закарпатської області про визнання протиправним та скасування наказу,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовною заявою до прокуратури Закарпатської області про визнання протиправним та скасування наказу виконувача обов'язків прокурора Закарпатської області №1138к від 29 грудня 2014 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності».

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2016 року позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано Наказ виконувача обов'язків прокурора Закарпатської області №1138к від 29 грудня 2014 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» заступника прокурора міста Ужгорода радника юстиції ОСОБА_1

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що постанова суду першої інстанції є незаконною та необгурнтованою, прийнятою з неповним зясуванням обставин, що мать значення для справи, невідповідністю висновків обставинам справи, порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема посилається на те, що ОСОБА_1 при проведенні перевірок в порушення вимог пунктів 10.3.-10.5. наказу Генерального прокурора України №3гн-2012 упродовж тривалого часу перевірочні заходи не вживались, відповідальні особи не опитувались, документи не витребовувались, доповідні записки за результатами вказаних перевірок не складались; не дотримано вимоги п.3.1. наказу Генерального прокурора України №3гн-2012 щодо забезпечення організації щомісячного вивчення законності актів, які видаються місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами; встановлено відсутність належного контролю з боку позивача за веденням первинного обліку роботи прокурора на ввіреному їй напрямі, у зв'язку з чим окремими працівниками допущено грубі порушення вимог галузевих наказів та Інструкції про порядок ведення первинного обліку роботи прокурора; мало місце також штучне нарощування статистичних показників у сфері нагляду за додержанням і застосуванням законів щодо відображення в Єдиному реєстрі досудових розслідувань та Єдиній системі статистики та аналізу органів прокуратури України двох кримінальних проваджень №42014070030000036 та №42014070030000033 розпочатих при здійсненні нагляду за додержанням та застосуванням законів. Крім того, позивачем порушено вимоги статті 18 Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури. Також зазначає, що в.о. прокурора вправі накладати дисциплінарні стягнення. Просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.

В судовому засіданні апеляційного ррзгляду справи, представник апелянта апеляційну скаргу підтримала з підстав зазначених у скарзі, просила апеляційну скаргу задовольнити, постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Позивач проти апеляційної скарги заперечила, просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду без змін. Зазначила, що жодна з прийнятих постанов про проведення перевірок не скасовувалась та не оскаржувалась в порядку, визначеному Законом.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується наступне. Наказом прокурора Закарпатської області №603 від 10 липня 2014 року ОСОБА_1 призначена на посаду заступника прокурора міста Ужгорода Закарпатської області.

29 грудня 2014 року наказом №1138к виконувача обов'язків прокурора Закарпатської області за неналежне виконання службових обов'язків, пов'язаних із здійсненням нагляду за додержанням і застосуванням законів, допущені суттєві недоліки при здійсненні процесуального керівництва, порушення статті 18 Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури заступнику прокурора міста Ужгорода раднику юстиції ОСОБА_1 оголошено догану.

Суд першої інстанції позов задовольнив з тих підстав, що оскаржений наказ винесений відповідачем необґрунтовано, без достатніх правових підстав та позивача не було ознайомлено з наказом.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального права та обставинам спрви з огляду на наступне.

З матеріалів справи слідує, що винесенню даного оскаржуваного наказу передувало заслуховування на оперативній нараді від 24 грудня 2014 року.

Згідно даного наказу позивача було притягнуто до дисциплінарної відповідальності у зв'язку з тим, що позивач, будучи відповідальною за організацію роботи з нагляду за додержанням та застосуванням законів щодо захисту прав і свобод громадян, державних та публічних інтересів, в порушення вимог п.п.4-6 наказу Генерального прокурора України №3гн «Про організацію прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів», належно не організувала діяльність працівників прокуратури міста з урахуванням стану законності, поширеності правопорушень та соціально-економічних проблем міста на пріоритетних напрямах.

Так, не дивлячись на те, що у місті Ужгороді найбільшими в області є заборгованість зі сплати податків і зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, які упродовж року мали стійку тенденцію до росту, вжиті до набрання чинності окремими положеннями Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року №1698-УІІ заходи реагування носили малозначний характер та суттєво не вплинули на стан законності у місті.

Крім цього, в порушення вимог п.12 розділу XIII Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року, за потурання ОСОБА_1 у прокуратурі міста Ужгорода понад два місяці безпідставно тривали три перевірки в порядку нагляду за додержанням і застосуванням законів, розпочаті до набрання чинності цим Законом.

Зокрема, 06.10.2014 року прокуратурою міста Ужгорода прийнято постанову про проведення перевірки у ДВНЗ «Ужгородський національний університет» з приводу дотримання прав осіб, які тимчасово переселились з окупованих територій та зони проведення антитерористичної операції.

Упродовж двох місяців у вказаній перевірці дії, передбачені п.п. 10.3-10.5 галузевого наказу Генерального прокурора України, практично не проводились, як наслідок надіслано тільки один запит та до матеріалів, за відсутності відповідних вимог, долучено копії проектів наказів та угод ДВНЗ «Ужгородський національний університет».

Аналогічні порушення допущені при проведенні перевірок з питань охорони праці у виконавчому комітеті Ужгородської міської ради та в Ужгородському МРВ УДСНС України в Закарпатській області з питань дотримання вимог законодавства про адміністративні правопорушення.

За відсутності належного контролю ОСОБА_1, самоусунення її від забезпечення своєчасності та повноти проведення перевірок за винесеними постановами, кінцевих рішень у жодній з вказаних перевірок не прийнято.

Крім цього, виявлено факти недостовірного відображення даних у Єдиній системі статистики та аналізу роботи органів прокуратури України щодо розпочатих прокурором кримінальних проваджень за результатами перевірок при здійсненні нагляду за додержанням та застосуванням законів щодо захисту прав і свобод громадян та інтересів держави (кримінальні провадження №№42014070030000033, 42014070030000036), що свідчить про штучне нарощування статистичних показників роботи у сфері нагляду за додержанням і застосуванням законів щодо захисту прав і свобод громадян, державних та публічних інтересів.

Зокрема, перевіркою матеріалів кримінального провадження №42014070030000033, досудове розслідування у якому розпочато 26.08.2014 року, встановлено, що із перевірочних дій, проведених до початку досудового розслідування, в матеріалах провадження наявні лише акт перевірки від 29.05.2014 року, проведеної Державною податковою інспекцією у м. Ужгороді Головного управління Міндоходів у Закарпатській області в СП «Фем-Інвест», два формальні та незмістовні пояснення посадових осіб цього підприємства від 05.08.2014 року, а також вимога директору СП «Фем-Інвест» про надання інформації.

Перевірка, проведена вказаним контролюючим органом, передувала прийняттю прокуратурою міста Ужгорода постанови про проведення перевірки СП «Фем-Інвест» (24.07.2014 року), що є порушенням вимог п.12.4 Генерального прокурора України №3гн від 07.11.2012 року «Про організацію прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів», п.7.3 наказу Генерального прокурора України №111 від 12.11.2012 року «Про затвердження Положення про порядок проведення органами прокуратури перевірок при здійсненні нагляду за додержанням і застосуванням законів» (чинного на момент внесення відомостей до ЄРДР), згідно яких досудове розслідування розпочинається за результатами самостійного виявлення у ході здійснення нагляду за додержанням і застосуванням законів обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.

Проте, ігноруючи вимоги Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, затвердженого наказом Генерального прокурора України від 17.08.2012 року №69, ОСОБА_1 у Єдиному реєстрі досудових розслідувань вказане кримінальне провадження відобразила як таке, що розпочато за результатами перевірки прокурора у порядку нагляду за додержанням та застосуванням законів, а не на підставі матеріалів правоохоронних та контролюючих державних органів.

З аналогічними порушеннями 18.09.2014 року до ЄРДР позивачем внесено відомості про кримінальне провадження №42014070030000036 відносно службових осіб управління архітектури та містобудування Ужгородської міської ради, досудове розслідування у якому розпочато на підставі акту планової ревізії фінансово-господарської діяльності виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 06.08.2014 року.

Зазначені непоодинокі порушення ОСОБА_1 пункту 12.4 наказу Генерального прокурора України від 07.11.2012 року №3гн «Про організацію прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів», пункту 2.2. наказу Генерального прокурора України №15гн-2012, Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, Інструкції про порядок ведення первинного обліку роботи прокурора в частині здійснення контролю за підпорядкованими працівниками, які здійснювали вказані перевірки, призвели до перекручення звіту про роботу прокурора за 9 місяців 2014 року.

Особисто здійснюючи процесуальне керівництво у 9 кримінальних провадженнях, через неналежне виконання своїх обов'язків позивач не використала надані ст.36 Кримінального процесуального кодексу України повноваження та не забезпечила виконання вимог ст.ст.2, 28 КПК України щодо швидкого, повного і неупередженого розслідування кримінальних правопорушень, внаслідок чого не забезпечено прийняття кінцевих процесуальних рішень у розумні строки.

В порушення ст. 9 КПК України та п.п. 1.3, 4 наказу Генерального прокурора України від 19.12.2012 року № 4гн «Про організацію діяльності прокурорів у кримінальному провадженні» у кримінальному провадженні №42014070030000034 від 10.09.2014 року з часу внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, а у кримінальному провадженні №42014070030000017 від 13.06.2014 року - з листопада 2014 року, слідчі дії не проводяться, реагування з боку процесуального керівника ОСОБА_1 відсутнє.

Окрім того, позивач ОСОБА_1, виконуючи у період з 19.11.2014 року по 03.12.2014 року обов'язки прокурора міста Ужгорода, не забезпечила виконання вимог п.1.1 наказу Генерального прокурора України №17гн від 22.09.2014 року «Про організацію роботи з питань внутрішньої безпеки в органах прокуратури України» та не вжила вичерпних заходів щодо забезпечення прокурорами цієї прокуратури додержання Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури, зміцнення авторитету органів прокуратури.

02 грудня 2014 року позивач взяла участь у святкуванні дня працівників прокуратури окремими працівниками прокуратури міста Ужгорода в ресторані одного із туристично-оздоровчих закладів області. Днак, маючи намір приховати від керівництва прокуратури області вказаний факт, позивач, разом з іншими працівниками прокуратури міста Ужгорода, з власної ініціативи пройшла медичне освідчення у Закарпатському обласному наркологічному диспансері з метою заперечення факту вживання алкоголю, посилаючись при цьому на наявність конфлікту на роботі.

Указана подія набула негативного суспільного резонансу, спричинила критичні публікації в засобах масової інформації, викликала негативну оцінку громадськості та завдала шкоди авторитету органів прокуратури. Під час встановлення фактичних обставин, ОСОБА_1, проявила нещирість, надавши неправдиву інформацію щодо обставин цієї події.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновкм суду першої інстанції про те, що вказаний наказ, всупереч ст. 149 КЗпП України та ст. 13 Дисциплінарного статуту прокуратури України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 06 листопада 1991 року № 1796-ХІІ, оскільки позивачу не було оголошено наказ під розписку, що свідчить про порушення порядку застосування дисциплінарного стягнення відносно неї.

Що стосується висновків суду першої інстанції щодо неналежного виконання службових обов'язків, пов'язаних із здійсненням нагляду за додержанням і застосуванням законів, що допущені з точки зору відповідача позивачем, то колегія суддів апеляційного суду також вважає такі вірними з огляду на наступне.

Щодо порушення вимог п.п.4-6 наказу Генерального прокурора України №3гн «Про організацію прокурорського нагляду за додержанням та застосуванням законів» стосовно неналежної організації діяльності працівників прокуратури міста з урахуванням стану законності, поширеності правопорушень та соціально - економічних проблем міста на пріоритетних напрямах.

Пунктами 4-6 наказу Генерального прокурора України №3гн-2012 передбачено, що основними напрямами нагляду за додержанням і застосуванням законів вважати захист: соціально-економічних, політичних, особистих прав і свобод людини та громадянина, насамперед осіб, які потребують державної підтримки та допомоги; фінансово-економічних інтересів держави, передусім у бюджетній та земельній сферах; конституційних засад підприємницької діяльності.

Пріоритетні напрями нагляду за додержанням і застосуванням законів визначаються Генеральним прокурором України та рішеннями колегій Генеральної прокуратури України.

Рішеннями колегій прокуратур Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, спеціалізованих прокуратур (на правах обласних) з урахуванням стану законності також можуть додатково визначатися інші пріоритетні напрями нагляду за додержанням і застосуванням законів.

При здійсненні нагляду за додержанням і застосуванням законів органами державного нагляду (контролю) та управління: 1. Особливу увагу звертати на законність проведення ними перевірок суб'єктів господарювання, прийняття рішень, які зупиняють господарську діяльність, анулюють документи дозвільного характеру або передбачають інші заходи, що обмежують законні права та інтереси таких суб'єктів. 2. Не допускати підміни органів державного нагляду (контролю) та управління, не дублювати їх функцій. Не відображати роботу цих органів як результати нагляду за додержанням і застосуванням законів. 3. За наслідками перевірок обов'язково надавати оцінку законності діяльності органів державного нагляду (контролю) та управління, уповноважених на захист прав і свобод людини і громадянина та інтересів держави. З цією метою, за необхідності, перевірки проводити безпосередньо на підпорядкованих і підконтрольних їм об'єктах. 4. Вживати відповідні заходи реагування у зв'язку з бездіяльністю органів державного нагляду (контролю) та управління або за відсутності такого органу з метою захисту прав і свобод людини і громадянина та інтересів держави.

З урахуваннямм матеріалів перевірки, яка проводилась прокуратурою Закарпатської області на виконання розпорядження виконувача обов'язків прокурора Закарпатської області №78 від 10 грудня 2014 року, порушень позивачем пунктів 4-6 Наказу Генерального прокурора України №3гн-2012 в організації здійснення наглядової діяльності в прокуратурі міста, що виразилось у підміні роботи органів державного нагляду (контролю), дублювання їх функцій, безпідставне проведення перевірок в суб'єктах господарювання без попереднього надання оцінки органам контролю, прийняття рішень, що зупиняють господарську діяльність тощо - не встановлено.

Що стосується висновку прокуратури Закарпатської області щодо порушення позивачем вимог п.12 розділу XIII Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року з приводу потурання у безпідставній тривалості понад 2 місяці трьох постанов про проведення перевірок в порядку нагляду за додержанням та застосуванням законів та невжиття протягом тривалого часу дій, передбачених пунктами 10.3-10.5 наказу Генерального прокурора №3гн-2012, то такі доводи відповідача є безпідставними з огляду на наступне.

Судом встановлено, що прокуратурою міста Ужгорода 18.08.2014 року, 06.10.2014 року та 21.10.2014 року прийнято постанови про проведення перевірок в порядку нагляду за додержанням та застосуванням законів у виконавчому комітеті Ужгородської міської ради, ДЮСШ №1 та федерації футболу міста Ужгорода, ДВНЗ «Ужгородський національний університет», а також Ужгородському МРВ УДСНС.

Пунктом 12 розділу XIII Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року врегульовано виконання постанов про проведення перевірок та спосіб їх оскарження у порядку, визначеному Законом України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року. При цьому, Законами України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року та від 05.11.1991 року строк виконання постанов про проведення перевірок та термін їх виконання в розумінні конкретно визначеного проміжку часу не встановлено.

Таким чином, з урахуванням наведених вище норм Закону, висновок прокуратури області щодо невжиття упродовж 2 місяців заходів, передбачених пунктами 10.3-10.5 наказу Генерального прокурора України 3-гн за постановою прокуратури міста Ужгорода від 06.10.2014 року про проведення перевірки у ДВНЗ «Ужгородський національний університет» з приводу дотримання прав осіб, які тимчасово переселились з окупованих територій та зони проведення антитерористичної операції є безпідставним та необгрнутованим, оскільки вказані повноваження прокурора при проведенні перевірки не є обов'язковими для застосування в повному обсязі та в цілому.

Стосовно доводів апелянта щодо не проведення перевірочних дій й за іншими постановами, зазначеними в наказі про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, то суд вихожить з наступного.

Відповідно до листа Ужгородського міського голови від 17 червня 2015 року за №1396/13-17, що наданий на запит адвоката Голінки М.І. (виконавця постанови про проведення перевірки від 18.08.2014 року), на адресу виконавчого комітету Ужгородської міської ради надходила постанова прокуратури міста Ужгорода про проведення перевірки в порядку нагляду за додержанням та застосуванням законів у виконавчому комітеті Ужгородської міської ради, ДЮСШ №1 та федерації футболу м. Ужгорода від 18 серпня 2014 року.

В ході перевірки прокуратурою міста Ужгорода упродовж серпня-листопада 2014 року проводилось ряд перевірочних дій у формі опитування службових осіб виконавчого комітету, ознайомлення з необхідними оригіналами документів та інформаційними програмами в службових кабінетах виконавчого комітету. За результатами проведеної перевірки, 12 грудня 2014 року прокуратурою міста Ужгорода в інтересах держави в особі Ужгородської міської ради було подано адміністративний позов до виконавчого комітету Ужгородської міської ради щодо скасування пункту 2 рішення виконкому №29 від 29 січня 2014 року. З метою ефективного використання державних коштів та з урахуванням вимог адміністративного позову, виконавчим комітетом прийнято рішення № 23 від 28 січня 2015 року «Про організацію громадських робіт у 2015 році». 07 травня 2015 року на адресу міської ради надійшла ухвала Ужгородського міськрайонного суду від 30 квітня 2015 року про залишення позову без розгляду у зв'язку з клопотанням прокурора. На вказану ухвалу 12 травня 2015 року Ужгородською міською радою було подано апеляційну скаргу.

З відповіді ДВНЗ «Ужгородський національний університет» наданої 25.01.2016 року позивачу на інформаційний запит вбачається, що прокуратурою міста Ужгорода на виконання постанови про проведення перевірки від 06.10.2014 року проводились також перевірочні дії, передбачені пунктами 3, 4, 5 частини 1 ст.20 Закону України «Про прокуратуру» у формі опитування службових осіб університету, вивчення документів, в тому числі фінансово-економічного характеру з питань оплати навчання окремою категорією студентів, тощо.

Крім того, відповідач вважає, що позивач штучно нарощував статистичні показники роботи у сфері нагляду за додержанням та застосуванням законів, які виразились на думку відповідача у недостовірному відображенні даних в Єдиній системі статистики та аналізу роботи органів прокуратури щодо розпочатих прокурором кримінальних проваджень №42014070030000033 та №42014070030000036 за результатами перевірок в порядку нагляду за додержанням та застосуванням законів.

Відповідно до п.7 наказу Генерального прокурора України №3гн-2012, перевірки у порядку нагляду за додержанням та застосуванням законів проводяться, крім іншого, за матеріалами контролюючих органів.

Сторонами не заперечується, що прокуратурою міста Ужгорода 24.07.2014 року приймалась постанова про проведення перевірки в ДПІ м. Ужгорода та СП «Фем-Інвест». На виконання вказаної постанови прокуратурою міста Ужгорода проводились перевірочні дії, передбачені пунктами 3, 4, 5 частини 1 ст.20 Закону України «Про прокуратуру» у формі відібрання письмових пояснень від службових осіб підприємства, тощо.

Згідно п.12 наказу Генерального прокурора України №3гн-2012, за наслідками проведених перевірок у разі виявлення порушень закону, прокурор вправі вносити подання, ініціювати притягнення особи до дисциплінарної, адміністративної відповідальності, складати протокол про адміністративне правопорушення, розпочинати досудове розслідування, звертатись з позовом до суду, подавати апеляційні скарги на постанови суду у справах про адміністративні правопорушення.

Таким чином, виходячи з системного аналізу вказаних норм закону, суд першої інстанції жійшов вірного висновку, що прокуратура міста Ужгорода за наслідками проведеної перевірки в порядку нагляду за додержанням та застосуванням законів вправі була розпочати кримінальне провадження №42014070030000033. До аналогічних висновків суд прийшов щодо розпочаття кримінального провадження №42014070030000036.

Щодо доводів апелянта про те, що позивачем порушено вимоги ст. 9 КПК України та п.п.1.3,4 наказу Генерального прокурора України №4гн від 19.12.2012 року «Про організацію діяльності прокурорів у кримінальному провадженні» щодо відсутності реагування з її боку як процесуального керівника та не проведення слідчих дій у кримінальних провадженнях №42014070030000034 з 10.09.2014 року та №42014070030000017 з листопада 2014 року, то такі не можуть слугувати однією з законних підстав для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, оскільки в даному випадку не наведено чітко які заходи реагування з її боку як процесуального керівника нею не були вжиті.

Крім того, судом встановлено, що в матеріалах перевірки, проведеної на виконання розпорядження виконувача обов'язків прокурора області №78 від 10.12.2014 року вказаний факт не встановлено, пояснення з даного приводу позивачем не надавалось.

Відповідно до статті 8 Дисциплінарного статуту прокуратури України, що затверджений Постановою Верховної ради України від 06 листопада 1991 року за №1796-XII, дисциплінарні стягнення до прокурорсько-слідчих працівників, а також працівників навчальних, наукових та інших установ прокуратури застосовується за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків або за проступок, який порочить його як працівника прокуратури. Відповідно до статті 11 Статуту, дисциплінарне стягнення має відповідати ступеню вини та тяжкості проступку.

Аналогічні полодення містить стаття 149 КЗпП України.

Позивач з 19.11.2014 року по 03.12.2014 року виконувала обов'язки прокурора міста Ужгорода, не звільняючись при цьому від виконання службових обов'язків заступника прокурора міста Ужгорода.

Таким чином, відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача за неналежне виконання службових обов'язків, пов'язаних із здійсненням нагляду за додержанням і застосуванням законів, суттєвими недоліками при здійсненні процесуального керівництва не було взято до уваги завантаженість позивача у період з 19 листопада 2014 року по 03 грудня 2014 року.

Щодо порушення, позивачем статті 18 Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури, то судом першої інстанції віно зазначено, що святкування професійного свята є особистим бажанням (особистим відношенням) працівника, який належить до певної професії; святкування відбувалося із 19 години 02 грудня 2014 року, тобто після закінчення робочого часу, а проходження медичного освідчення у Закарпатському обласному наркологічному диспансері з метою встановлення факту вживання алкоголю та стану спяніння не може розцінюватися як приховування від керівництва факту святкування дня прокуратури.

Крім того відповідно до статті 18 (на яку посилається відповідач в оскаржуваному наказі) Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури, що схвалений всеукраїнською конференцією працівників прокуратури 28 листопада 2012 року та затверджений наказом Генерального прокурора України 28 листопада 2012 року № 123, працівник прокуратури не має права використовувати своє службове становище в особистих інтересах або в інтересах інших осіб. У разі явного порушення закону, очевидцем якого став працівник прокуратури, він вживає усіх можливих, передбачених законодавством заходів для припинення протиправних дій та притягнення винних осіб до відповідальності. Працівнику прокуратури слід уникати особистих зв'язків, фінансових і ділових взаємовідносин, що можуть вплинути на неупередженість і об'єктивність виконання професійних обов'язків, скомпрометувати високе звання працівника прокуратури, не допускати дій, висловлювань і поведінки, які можуть зашкодити його репутації та авторитету прокуратури, викликати негативний громадський резонанс. Поза службою поводити себе коректно і пристойно. При з'ясуванні будь-яких обставин з представниками правоохоронних і контролюючих органів не використовувати свій службовий статус, у тому числі посвідчення працівника прокуратури з метою ухилення від відповідальності.

В ході розгляду справи, судом не встановлено порушення позивачем вимог статті 18 Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури, на які вказує відповідач в оскаржуваному наказі не встановлено.

Крім того, суду не було надано доказів, що вказана відповідачем подія: саме святкування позивачем 02 грудня 2014 року дня працівників прокуратури, перебування її в одному з ресторанних комплексів області мало місце саме святкування професійного свята, а не іншої події, а проходження медичного освідчення щодо невживання поживачем алкогольних напоїв, набуло негативного суспільного резонансу, спричинила критичні публікації в засобах масової інформації, викликала негативну оцінку громадськості та завдала шкоди авторитету органів прокуратури.

Судом вірно зазначено, що суд не бере до уваги відеозапис дня святкування, оскільки неможливо встановити з приводу якої події святкування.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 20.01.2012 року «У справі за конституційним поданням Жашківської районної ради Черкаської області щодо офіційного тлумачення положень частин першої, другої статті 32, частин другої, третьої статті 34 Конституції України» особистим життям фізичної особи є її поведінка у сфері особистісних, сімейних, побутових, інтимних, товариських, професійних, ділових та інших стосунків поза межами суспільної діяльності, яка здійснюється, зокрема, під час виконання особою функцій держави або органів місцевого самоврядування.

Інформацією про особисте та сімейне життя особи є будь-які відомості та/або дані про відносини немайнового та майнового характеру, обставини, події, стосунки тощо, пов'язані з особою та членами її сім'ї, за винятком передбаченої законами інформації, що стосується здійснення особою, яка займає посаду, пов'язану з виконанням функцій держави або органів місцевого самоврядування, посадових або службових повноважень. Така інформація про особу є конфіденційною.

Збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди державою, органами місцевого самоврядування, юридичними або фізичними особами є втручанням в її особисте та сімейне життя. Таке втручання допускається винятково у випадках, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Доказ у вигляді диску, що міститься в матеріалах службової перевірки яка проводилась за розпорядженням виконувача обов'язків прокурора Закарпатської області №12 від 22.12.2014 року стосується подій, починаючи з 19 год. 02 грудня 2014 року, тобто інформації про особисте життя позивача. При цьому, як встановлено судом з пояснень позивача позивачем згоди на збирання та поширення конфіденційної інформації про її особисте життя поза сферою службової діяльності не надавалось, а в матеріалах службової перевірки відсутні відомості про судовий порядок отримання такої інформації.

Разом з тим, колегія суддів апеляційного суду погоджується з доводами апелянта щодо права в.о. прокурора накладати дисциплінарні стягнення.

З урахуванням наведеного вище, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскаржуваний наказ винесений відповідачем пртотипврано, без достатніх правових підстав, тому такий підлягає скасуванню.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Приведені в апеляційні скарзі доводи, висновку суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування постанови суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.

Керуючись статтями 160 ч. 3, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Прокуратури Закарпатської області залишити без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2016 року у адміністративній справі №807/168/15 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а у разі складення в повному обсязі відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий суддя З.М. Матковська

Судді В.С. Затолочний

В.М. Каралюс

Повний текст ухвали складено 18.04.2016р.