Постанова № 57209334, 03.11.2015, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2015 р. справа № 804/14115/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Д.П. Павловського, розглянувши в порядку скороченого провадження у місті Дніпропетровську адміністративний позов управління Пенсійного фонду України в м. Рівне Рівненської області до Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» про визнання протиправними дій, стягнення коштів в сумі 1994,31 грн., -

ВСТАНОВИВ:

07 вересня 2015 року управління Пенсійного фонду України в м. Рівне Рівненської області звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» з позовними вимогами про визнання протиправними дій Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» щодо відмови в поверненні набутих коштів у розмірі 1994,31 грн., стягнення з Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» на користь управління Пенсійного фонду України в м. Рівне Рівненської області коштів в розмірі 1994,31 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачем порушено умови Договору № 39 від 31.12.2009 року в частині повернення органам Пенсійного фонду залишку переплати пенсії ОСОБА_1

30.10.2015 року відповідач до канцелярії суду надав письмові заперечення, в яких позовні вимоги не визнав. Зазначив, що на момент отримання Банком від позивача листа про повернення пенсії ОСОБА_2 за період з 01.12.2012 року по 31.03.2014 року, кошти в повному обсязі на рахунку пенсіонера були відсутні, що унеможливило їх повернення відповідно до умов параграфу 4 ст. 8 Договору № 39, в якому визначено, що зазначені суми пенсій підлягають поверненню банком лише за умови їх наявності на поточному рахунку пенсіонера. Тому, зауважив, що позовні вимоги про стягнення з ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» залишку пенсійних коштів з рахунку померлого пенсіонера в сумі 1994,31 грн. є необґрунтованими, оскільки відповідачем були виконані умови параграфу 4 статті 8 Договору від 31.12.2009 року, пункту 13 Порядку виплати пенсій та грошової допомоги за згодою пенсіонерів та одержувачів допомоги через їх поточні рахунки у банках, та перераховано позивачу залишок коштів на рахунку отримувача пенсії. Окрім цього, зазначив, що ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» не є власником коштів, перерахованих Фондом. Банк зобов'язаний зарахувати відповідні суми на особові карткові рахунки одержувачів і за невиконання цього обов'язку Банк несе відповідальність, передбачену Порядком і Договором. Саме одержувачі є власниками коштів, перерахованих Фондом, і Банк не має права ними розпоряджатись без згоди і розпоряджень власників.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи із наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 04.01.1993 року на підставі поданої заяви, ОСОБА_1 було призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Виплата призначеної пенсії проводилась на ім'я ОСОБА_1 10 числа кожного місяця на рахунок ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» (рахунок 52225) згідно поданої заяви.

31 грудня 2009 року між Публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПРИВАТБАНК» та управлінням Пенсійного фонду України в м. Рівне Рівненської області укладений Договір № 39 року про зарахування і виплату пенсій (грошової допомоги), що фінансуються з Пенсійного фонду України (далі - Договір). Дія Договору в подальшому продовжувалась шляхом укладення додаткової угоди № 89 від 31.12.2010 року.

Згідно із зазначеним договором, суми пенсій, належних ОСОБА_1, зараховувались на її поточний рахунок, який відкрито у ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК».

Відповідно до актового запису за № 1, складеного Відділом державної реєстрації служби Рівненського міського управління юстиції, ОСОБА_1 (1943 р.н.) померла ІНФОРМАЦІЯ_1.

Листом від 16.04.2014 року № 219603-04 управління з координації та контролю за виплатою пенсії головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повідомило УПФ в м. Рівне, що пенсія за період з 01.12.2012 р. по 31.03.2014 р. в сумі 22 497 грн. 24 коп. була перерахована на ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», 18.03.2014 р. повернута банком в сумі 20502 грн. 93 коп.

Залишок переплати пенсії ОСОБА_1 склав 1994 грн. 31 коп.

Листом № 5519/09 від 24.04.2014 року управління Пенсійного фонду України в м. Рівне Рівненської області звернулось до відповідача з проханням повернути пенсійні кошти, які зараховані на рахунок пенсіонера ОСОБА_1 за період 01.12.2012 р. по 31.03.2014 р. у розмірі 22497,24 грн.

08.05.2014 року у відповідь відповідач надіслав лист № 20.1.0.0.0/7-20140430/544, в якому зазначив, що вимога УПФУ в м .Рівне виконана в межах наявного на рахунку ОСОБА_1 залишку у сумі 20502,93 грн.

Враховуючи те, що кошти в сумі 1994,31 грн. не були повернуті на рахунок ПФУ, позивач звернувся із даною позовною за захистом порушеного права.

Щодо відсутності підстав для повернення грошових коштів в сумі 1994,31 грн., суд зазначає наступне.

Згідно пункту 1 Порядку № 1596, цей Порядок регулює питання виплати пенсій та грошової допомоги, що нараховуються відповідно органами Пенсійного фонду та органами праці та соціального захисту населення і фінансуються за рахунок коштів Пенсійного фонду та відповідних бюджетів, за згодою пенсіонерів та одержувачів допомоги через їх вклади до запитання (поточні рахунки) в установах уповноважених банків (далі - поточні рахунки). Уповноваженими банками є банки, визнані переможцями конкурсу на право виплати пенсій та грошової допомоги через банківські рахунки за згодою пенсіонерів та одержувачів допомоги, що проводиться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з якими за результатами цього конкурсу Мінсоцполітики та Пенсійним фондом укладено відповідні договори.

Установи уповноважених банків здійснюють відкриття поточних рахунків, проводять операції із зарахування сум пенсій та грошової допомоги на поточні рахунки відповідно до цього Порядку, угод, укладених ними з управліннями Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, управліннями праці та соціального захисту населення райдержадміністрацій, виконкомів міських, районних у місті рад (далі - органи праці та соціального захисту населення) або центрами з нарахування і виплати пенсій та допомоги - у регіонах, де функціонують такі центри (п.4 Порядку №1596).

Відповідно до пункту 13 Порядку, виплати пенсій та грошової допомоги за згодою пенсіонерів та одержувачів допомоги через їх поточні рахунки у банках, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1999р. № 1596, у разі надходження до уповноваженого банку відомостей про смерть одержувача пенсій уповноважений банк зобов'язаний припинити зарахування коштів на поточний рахунок з місяця, наступного за місяцем смерті одержувача, і зробити відповідну помітку у примірнику списку на зарахування пенсій та допомоги, що підлягає поверненню органу Пенсійного фонду. Суми пенсій та грошової допомоги, зараховані на поточний рахунок разом з нарахованими на них відсотками починаючи з місяця, наступного за місяцем смерті пенсіонера, підлягають поверненню уповноваженим банком відповідно органам Пенсійного фонду та соціального захисту населення не пізніше наступного операційного дня надходження відомостей про смерть одержувача.

Таким чином, Порядком № 1596 передбачений обов'язок уповноваженого банку щодо повернення зарахованих на поточний рахунок разом з нарахованими на них відсотками грошових коштів лише у разі надходження до уповноваженого банку відомостей про смерть одержувача пенсіїта грошової допомоги.

Суд вважає за необхідне зазначити, що наведені положення Порядку № 1596 слід застосовувати з урахуванням положень угоди, укладеної між органом Пенсійного фонду та уповноваженим банком, оскільки, як зазначено в п.4 вказаного Порядку, установи уповноважених банків проводять операції із зарахування сум пенсій та грошової допомоги на поточні рахунки в тому числі і відповідно до угод, укладених ними з управліннями Пенсійного фонду України.

Аналогічного змісту положення містяться і в Договорі, укладеного між позивачем та відповідачем на виконання вказаного Порядку. Так, параграфом 4 статті 8 Договору № 39 передбачено, що суми пенсій та грошової допомоги, зараховані на поточний рахунок одержувача, разом з нарахованими на них відсотками, починаючи з місяця, наступного за місяцем його смерті, установи Банку повертають відповідно органам Фонду або Департаменту, за їх письмовим розпорядженням, не пізніше наступного операційного дня надходження відомостей про смерть одержувача за умови наявності цих сум на поточному рахунку пенсіонера.

Отже, сторонами у Договорі чітко визначені основні підстави для повернення установами банку відповідача пенсійних коштів, які зараховані на рахунок пенсіонера з місяця, наступного після його смерті:

- надходження повідомлення про смерть пенсіонера (одержувача коштів);

- наявність коштів на поточному рахунку померлого пенсіонера.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 1066 Цивільного кодексу України, за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Відповідно до ч. 1 ст. 1067 Цивільного кодексу України, договір банківського рахунку укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунку у банку на умовах, погоджених сторонами.

Згідно із ч. 5 ст. 2 Закону України «Про банки та банківську діяльність», банківські рахунки - це рахунки, на яких обліковуються власні кошти, вимоги, зобов'язання банку стосовно його клієнтів і контрагентів та які дають можливість здійснювати переказ коштів за допомогою банківських платіжних інструментів.

Положеннями п. п. 1.4., 1.7. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валют, затвердженої постановою Правління Національного банку України № 22 від 21.01.2004 року передбачено, що власником рахунку в банку є особа, яка відкриває рахунок у банку і має право розпоряджатися коштами на ньому.

Згідно із положеннями глав 5, 12 Інструкції, стягувачами, що мають право ініціювати списання коштів з рахунків клієнтів без їх відома, є органи державної виконавчої служби (на підставі виконавчих документів, установлених законами України) та органи державної податкової служби (щодо стягнення податкового боргу, простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою чи територіальною громадою).

Відповідно до п. п. 1.3., 1.39., 1.40. ст. 1, п. 7.1.2. ст. 1 та ст. 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», грошові кошти, переказані платником отримувачу, з моменту їх зарахування на рахунок переходять у власність отримувача; примусовим списанням є списання коштів, що здійснюється стягувачем без згоди платника на підставі встановлених законом виконавчих документів у випадках, передбачених законом; стягувачем вважається особа, яка може бути ініціатором переказу коштів з рахунка платника на підставі виконавчих документів, визначених законом; банк на договірній основі повинен здійснювати зберігання коштів на поточному рахунку, проводити розрахунково-касові операції за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

Згідно ст. 1074 Цивільного кодексу України, обмеження щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпорядження рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Разом з тим, відповідно до ст. 1071 Цивільного кодексу України, банк може списати грошові кошти з рахунку клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених договором між банком і клієнтом.

Положеннями п. 22.9. ст.22 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» передбачено, що банки виконують розрахункові документи відповідно до черговості їх надходження та виключно в межах залишку коштів на рахунках платників, крім випадків надання платнику обслуговуючим його банком кредиту, у разі недостатності на рахунку платника коштів для виконання у повному обсязі розрахункового документа стягувача на момент його надходження до банку платника цей банк здійснює часткове виконання цього розрахункового документа шляхом переказу суми коштів, що знаходиться на рахунку платника, на рахунок отримувача.

З матеріалів справи, а саме, банківської виписки від 22.10.2015 року вбачається, що в період з 01.01.2012 р. по 31.03.2014 р. по рахунку ОСОБА_1 відбулось списання грошових коштів шляхом зняття готівки із використанням банкоматів за допомогою платіжної картки, а також, шляхом автоматичного списання на погашення простроченої заборгованості по договору SAMDN55000034742241.

Відповідно до умов кредитування з використанням вказаної картки розмір місячних платежів (включаючи плату за використання кредитних коштів у звітному періоді) дорівнює 7% від заборгованості, зі строком внесення щомісячних платежів до 25 числа місяця, наступного за звітним.

Внесення боржником щомісячних платежів за наданим кредитом відбувалося шляхом списання за його розпорядженням необхідної суми коштів з рахунку № НОМЕР_1. Дана можливість договірного списання передбачена положеннями Умов та Правил надання банківських послуг в ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», які розміщені на офіційному сайті Банку, і з якими погодилась пенсіонер.

Відповідно до п.п. 1.38, 1.39 ст. 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», списання договірне - це списання банком з рахунка клієнта коштів без подання клієнтом платіжного доручення, що здійснюється банком у порядку, передбаченому в договорі, укладеному між ним і клієнтом; списання примусове - це списання коштів, що здійснюється стягувачем без згоди платника на підставі встановлених законом виконавчих документів у випадках, передбачених законом.

Згідно з п. 1.4 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженій постановою Правління Національного Банку України № 22 від 21.01.2004 р., власник рахунку в банку - особа, яка відкриває рахунок у банку і має право розпоряджатися коштами на ньому.

Банк здійснює розрахунково-касове обслуговування своїх клієнтів на підставі відповідних договорів і своїх внутрішніх правил здійснення безготівкових розрахунків, якщо ці правила відповідають вимогам цієї Інструкції, інших нормативно-правових актів. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися коштами на власний розсуд (п. 1.6 Інструкції).

Кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи .оговірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі розрахункових документів стягувачів згідно з главами 5 та 12 цієї Інструкції (п. 1.7 Інструкції).

Підставою для отримання готівкових коштів за допомогою платіжної картки через банкомат є правильне введення ПІН-коду (персональний ідентифікаційний номер) - коду, який відомий тільки власнику платіжної картки і необхідний для його ідентифікації під час здійснення операцій з використанням платіжної картки. Банк не несе відповідальності за операції, що супроводжуються правильним введенням ПІНу, а також за наслідки виконання доручень, виданих неуповноваженими особами, і у тих випадках, коли з використанням передбачених банківськими правилами процедур Банк не міг установити факт видачі розпорядження неуповноваженими особами.

Частиною першою ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

З огляду на встановлені у справі обставини, з урахуванням вимог чинного законодавства, яким регулюються спірні правовідносини, а також, враховуючи, що на момент отримання Банком від управління Пенсійного фонду України в м. Рівне Рівненської області листа про повернення пенсії ОСОБА_2 за період з 01.12.2012 р. по 31.03.2014 р., кошти в повному обсязі на рахунку пенсіонера були відсутні, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 158-163, 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову управління Пенсійного фонду України в м. Рівне Рівненської області до Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» про визнання протиправними дій, стягнення коштів в сумі 1994,31 грн. - відмовити повністю.

Копію постанови направити всім сторонам по справі.

Постанова підлягає негайному виконанню відповідно до ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд, в порядку та у строки, передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, та набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Д.П. Павловський