Постанова № 57209321, 13.04.2016, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2016 року Справа № 803/344/16

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Плахтій Н.Б.,

при секретарі Головатій І.В.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Трофимчука Ю.І.,

представника третьої особи Петрунів Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Волинській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Головне управління Державної казначейської служби України у Волинській області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 (далі - позивач, ОСОБА_4) звернулася з адміністративним позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Волинській області (далі - відповідач, ТУ ДСА в Волинській області), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Головне управління Державної казначейської служби України у Волинській області (далі - третя особа, ГУ ДКС у Волинській області), в якому просить визнати неправомірними дії відповідача в частині неперерахування та відмови виплатити заробітну плату за період з 26.10.2014 року по 31.12.2014 року та з 29.03.2015 року по 15.05.2015 року, зобов'язати ТУ ДСА в Волинській області перерахувати та виплатити заробітну плату за період з 26.10.2014 року по 31.12.2014 року та з 29.03.2015 року по 15.05.2015 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач 22.02.2016 року звернулась із заявою до ТУ ДСА в Волинській області, у якій просила зробити перерахунок та виплатити їй заробітну плату відповідно до вимог Закону України «Про судоустрій та статус суддів» з урахуванням усіх надбавок, які нараховувалися залежно від розміру посадового окладу (надбавка за ранг, надбавка за вислугу років, премії) за період з 26.10.2014 року по 31.12.2014 року та з 29.03.2015 року по 15.05.2015 року. Проте, листом від 21.03.2016 року №7/ф-5/01-33 ТУ ДСА в Волинській області відмовило позивачу у проведенні перерахунку та виплати заробітної плати, оскільки лише 02.09.2015 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 644 «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України», якою внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 року №268 та приведено у відповідність із статтею 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» умови оплати праці працівників апаратів судів, відповідні зміни набрали чинності 09.09.2015 року та не містять положень щодо проведення перерахунку заробітної плати працівникам апаратів судів за попередні періоди. Позивач вважає дії відповідача в частині неперерахування та відмови виплатити заробітну плату такими, що суперечать вимогам чинного законодавства, а тому просить визнати їх неправомірними та зобов'язати ТУ ДСА в Волинській області перерахувати та виплатити заробітну плату за період з 26.10.2014 року по 31.12.2014 року та з 29.03.2015 року по 15.05.2015 року.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала з підстав, наведених у позовній заяві, та просила їх задовольнити.

В письмових запереченнях на адміністративний позов та у судовому засіданні представник відповідача позовних вимог не визнав, посилаючись на те, що за період існування спірних правовідносин Кабінетом Міністрів України не було внесено змін до постанови від 09.03.2006 року №268, тому при нарахуванні заробітної плати працівникам апаратів місцевих загальних судів застосовувалися розміри посадових окладів, передбачені додатком 47 до зазначеної постанови. Крім того, ТУ ДСА в Волинській області уповноважене здійснювати виплати лише в межах затвердженого фонду оплати праці і не наділене правом самостійно, без правового врегулювання та фінансової можливості, тобто збільшення видатків з Державного бюджету України, здійснювати перерахунок посадових окладів працівникам апаратів місцевих загальних судів Волинської області, у тому числі і позивачу, відтак просив у задоволенні позову відмовити повністю.

В письмових поясненнях третя особа зазначила, що ТУ ДСА в Волинській області обслуговується в ГУ ДКС у Волинській області, однак, контроль за нарахуванням та виплатою вказаним розпорядником заробітної плати не входить до компетенції органів казначейської служби. Вважає, що ГУ ДКС у Волинській області з позивачем у жодні правові відносини не вступало, будь-які вимоги позивача до органів казначейської служби відсутні.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з врахуванням наступного.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_4 з 01.02.1994 року прийнята на роботу до суду, зокрема, з 06.05.2004 року позивач перебувала на посаді старшого секретаря Луцького міськрайонного суду Волинської області, а 15.05.2015 року звільнена із займаної посади за власним бажанням відповідно до ст.38 КЗпП України, що підтверджується записами у трудовій книжці (а.с.9-10).

22.02.2016 року позивач звернулася до начальника ТУ ДСА в Волинській області із заявою, у якій просила здійснити перерахунок та виплатити їй заробітну плату у відповідності до вимог Закону України «Про судоустрій і статус суддів» згідно посадового окладу в сумі 4134,00 грн. з урахуванням усіх надбавок, які нараховувалися залежно від розміру посадового окладу (надбавка за ранг, надбавка за вислугу років, премії) за період з 26.10.2014 року по 31.12.2014 року та з 29.03.2015 року по 15.05.2015 року (а.с.7).

Листом від 21.03.2016 року №7/ф-5/01-33 ТУ ДСА в Волинській області відмовило позивачу у проведенні перерахунку та виплати заробітної плати посилаючись на те, що лише 02.09.2015 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 644 «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України», якою внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 року №268 та приведено у відповідність із статтею 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» умови оплати праці працівників апаратів судів. Відповідні зміни до вищезазначеної постанови набрали чинності 09.09.2015 року та не містять положень щодо проведення перерахунку заробітної плати працівникам апаратів судів за попередні періоди, а відтак у територіального управління відсутні законні підстави для задоволення заяви ОСОБА_4 в частині проведення перерахунку та виплати заробітної плати за період з 26.10.2014 року по 31.12.2014 року та за період з 29.03.2015 року по 15.05.2015 року (а.с.8).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд приходить до таких висновків.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про оплату праці» умови розміру оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Водночас частиною першою статті 144 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції від 07.07.2010 року) було встановлено, що розмір заробітної плати, зокрема, працівників апаратів судів визначається законом.

Правовий статус працівників апарату суду визначається Законом України «Про державну службу» (частина п'ята статті 149 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Так, частиною сьомою статті 33 Закону України «Про державну службу» визначено, що умови оплати праці державних службовців, розміри їх посадових окладів, надбавок, доплат і матеріальної допомоги визначаються Кабінетом Міністрів України.

Додатком 47 до постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» від 09.03.2006 року №268 затверджено схему посадових окладів керівних працівників і спеціалістів апарату місцевих загальних судів.

При цьому, відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів, що фінансуються з бюджету» від 20.05.2009 року №482 у разі, коли розмір посадового окладу працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів, що фінансуються з бюджету, нижчий ніж визначений законом розмір мінімальної заробітної плати, посадовий оклад установлюється на рівні відповідного розміру мінімальної заробітної плати.

Згідно із статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» мінімальна заробітна плата у місячному розмірі на цей рік становила 1218 грн.

Посадові оклади для всіх посад, передбачених додатком 47 до Постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 року №268, становили менше 1218 грн. Таким чином, особи, які в 2014 році займали посади державних службовців, мали право на посадовий оклад у розмірі 1218 грн.

14.10.2014 року був прийнятий Закон України «Про прокуратуру» №1697-VII, який набрав чинності 26 жовтня 2014 року, пунктом 5 розділу ХІІ Прикінцеві положення якого було внесено зміни до частини першої статті 144 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме: її було доповнено новим абзацом другим, відповідно до якого розмір посадового окладу працівника апарату суду, посада якого віднесена до шостої категорії посад державних службовців, установлюється в розмірі 30 відсотків посадового окладу судді місцевого суду. Посадові оклади працівників апарату суду, посади яких віднесені до кожної наступної категорії посад державних службовців, установлюються з коефіцієнтом 1,3 пропорційно посадовим окладам працівників апарату суду, посади яких віднесені до попередньої категорії посад державних службовців.

Підпунктом 2 пункту 13 розділу ХІІІ Перехідні положення Закону України «Про прокуратуру» Кабінету Міністрів України було доручено у двомісячний строк з дня, наступного за днем опублікування цього Закону, внести на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законодавчих актів у відповідність із цим Законом, у тому числі з метою, забезпечення збільшення видатків Державного бюджету України на оплату праці працівників апаратів судів та встановлення їм посадових окладів у розмірі, не меншому за передбачені Законом України «Про судоустрій і статус суддів».

Отже з 26.10.2014 року за працівниками апаратів судів було визнано право на посадові оклади у нових (підвищених) розмірах.

Відповідно до частини другої статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, у рішенні від 08.11.2005 року у справі «Кечко проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що суд не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

Таким чином, суд зазначає, що з 26.10.2014 року посадові оклади працівників апарату судів повинні були виплачуватися у розмірах, визначених абзацом другим частини першої статті 144 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції Закону України «Про прокуратуру». Це право підлягає реалізації і захисту, незважаючи на те, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» видатків на ці потреби не було передбачено.

01.01.2015 року набрав чинності Закон України «Про Державний бюджет України на 2015 рік», абзацом третім пункту 9 Прикінцевих положень якого було встановлено, що норми і положення частини третьої статті 69, статті 129, частини першої статті 144 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Аналіз наведеного положення в частині розміру посадових окладів працівників апарату судів дозволяє стверджувати, що воно по-іншому врегулювало ці відносини, ніж абзац другий частини першої статті 144 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції Закону України «Про прокуратуру»: розмір посадових окладів визначався не законом, а повинен був визначатися постановою Кабінету Міністрів України. Оскільки Закон «Про Державний бюджет на 2015 рік» був прийнятий 28.12.2014 року, тобто пізніше, ніж Закон України «Про прокуратуру», то пріоритет у застосуванні має саме перший із цих законів.

Разом із тим Кабінет Міністрів України наведене делеговане повноваження виконав лише 02.09.2015 року, прийнявши постанову від 02.09.2015 року №644 «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України» (набрала чинності з 09.09.2015 року), якою внесено зміни в постанову Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 року №268 шляхом затвердження нової схеми посадових окладів керівних працівників і спеціалістів апарату місцевих (загальних, спеціалізованих) судів залежно від місячного посадового окладу (коефіцієнту від місячного посадового окладу судді місцевого суду).

12.02.2015 року було прийнято Закон України «Про забезпечення права на справедливий суд» (набрав чинності 29.03.2015 року), яким у новій редакції викладено Закон України «Про судоустрій і статус суддів». Абзацом другим частини першої статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у цій редакції передбачено, що розмір посадового окладу працівника апарату суду, посада якого віднесена до шостої категорії посад державних службовців, установлюється в розмірі 30 відсотків посадового окладу судді місцевого суду. Посадові оклади працівників апарату суду, посади яких віднесені до кожної наступної категорії посад державних службовців, установлюються з коефіцієнтом 1,3 пропорційно посадовим окладам працівників апарату суду, посади яких віднесені до попередньої категорії посад державних службовців.

Наведене положення не передбачає повноважень Кабінету Міністрів України щодо регулювання розміру посадових окладів працівників апарату судів.

02.03.2015 року, тобто після прийняття Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд», був прийнятий Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік», який набрав чинності 13.03.2015 року. Підпунктом 12 пункту 1 цього Закону з абзацу третього пункту 9 Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» було виключено посилання на частину третю статті 69, статтю 129, частину першу статті 144 Закону України «Про судоустрій і статус суддів, із збереженням при цьому загального посилання на положення Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Внісши такі зміни, законодавець фактично повторно прийняв абзац третій пункту 9 Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік», яким Кабінету Міністрів України делеговано право визначати розмір посадових окладів працівників апаратів судів.

Оскільки вищезазначений Закон набрав чинності до набрання чинності Законом України «Про забезпечення права на справедливий суд», то останній після набрання ним чинності, тобто з 29.03.2015 року, почав справляти вплив на розмір посадових окладів працівників апарату судів з урахуванням положення абзацу третього пункту 9 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік»: розмір окладів визначався безпосередньо Законом України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд», але лише до моменту набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України про визначення розміру цих окладів.

Виходячи з наведеного, суд зазначає, що з 29.03.2015 року по 08.09.2015 року включно посадові оклади працівників апарату судів повинні були виплачуватися у розмірах, визначених абзацом другим частини першої статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд».

Доводи представника відповідача про те, що ТУ ДСА в Волинській області уповноважене здійснювати виплати лише в межах затвердженого фонду оплати праці і не наділене правом самостійно, без правового врегулювання та фінансової можливості здійснювати перерахунок посадових окладів працівникам апаратів місцевих загальних судів Волинської області, в тому числі позивача, суд не бере до уваги з огляду на наступне.

Відповідно до статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів.

Виходячи з висновку, що посадові оклади працівників апарату судів повинні були виплачуватися з 26.10.2014 року у розмірах, визначених абзацом другим частини першої статті 144 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції Закону України «Про прокуратуру», а з 29.03.2015 року по 08.09.2015 року включно у розмірах, визначених абзацом другим частини першої статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд», тому слід враховувати, що це право підлягає реалізації і захисту, незважаючи на те, що Законом про Державний бюджет України на відповідний рік видатків на ці потреби не було передбачено.

Суд зазначає, що підтверджуючи певне фінансове зобов'язання держави перед особою, суд своїм обов'язковим до виконання рішенням змушує Державну судову адміністрацію України (територіальне управління Державної судової адміністрації України) ініціювати діяльність щодо приведення бюджетних асигнувань (бюджетних призначень за законом про Державний бюджет) у відповідність із законодавством, що регулює розмір заробітної плати позивача.

Такий підхід узгоджується з позицією Конституційного Суду, відповідно до якої законодавство, що визначає фінансові зобов'язання держави, має первинний характер, а бюджетне законодавство - похідний від нього характер. Так, у рішенні від 27.11.2008 року №26-рп/2008 Конституційний Суд України сформулював таку позицію: Закон про Державний бюджет України як правовий акт, що має особливий предмет регулювання (визначення доходів та видатків на загальносуспільні потреби), створює належні умови для реалізації законів України, інших нормативно-правових актів, ухвалених до його прийняття, які передбачають фінансові зобов'язання держави перед громадянами і територіальними громадами. Саме у виконанні цих зобов'язань утверджується сутність держави як соціальної і правової.

Отже, вирішальне значення для висновку про наявність у особи певного права, а у держави - відповідного фінансового зобов'язання відіграє не закон про Державний бюджет та похідні від нього акти (бюджетний розпис, кошторис тощо), а нормативно-правовий акт, що регулює відносини між особою та державою у певній сфері суспільних відносин.

Відповідно до частини першої та другої статті 162 Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Аналізуючи досліджені в судовому засіданні докази та виходячи з наданих суду повноважень, передбачених статтею 162 КАС України, суд дійшов висновку, що відповідач, відмовляючи ОСОБА_4 у перерахуванні та виплаті заробітної плати, діяв всупереч вимог чинного законодавства України, а тому з метою повного та всебічного захисту інтересів позивача таку відмову ТУ ДСА в Волинській області слід визнати протиправною та зобов'язати відповідача перерахувати та виплатити позивачу заробітну плату за період з 26.10.2014 року по 31.12.2014 року включно відповідно до статті 144 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» (в редакції з 26.10.2014 року) та за період з 29.03.2015 року по 15.05.2015 року включно відповідно до статті 147 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» (в редакції від 28.03.2015 року) з урахуванням усіх надбавок, які нараховувались залежно від розміру посадового окладу.

Керуючись ст.ст.11, 17, 158, 160, 162, 163, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про судоустрій та статус суддів», суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною відмову Територіального управління Державної судової адміністрації України в Волинській області від 21 березня 2016 року за №7/ф-5/01-33 щодо перерахування та виплати ОСОБА_4 заробітної плати за період з 26 жовтня 2014 року по 31 грудня 2014 року включно відповідно до статті 144 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» (в редакції з 26.10.2014 року) та за період з 29 березня 2015 року по 15 травня 2015 року включно відповідно до статті 147 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» (в редакції від 28.03.2015 року) з урахуванням усіх надбавок, які нараховувались залежно від розміру посадового окладу.

Зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Волинській області перерахувати та виплатити ОСОБА_4 заробітну плату за період з 26 жовтня 2014 року по 31 грудня 2014 року включно відповідно до статті 144 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» (в редакції з 26.10.2014 року) та за період з 29 березня 2015 року по 15 травня 2015 року включно відповідно до статті 147 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» (в редакції від 28.03.2015 року) з урахуванням усіх надбавок, які нараховувались залежно від розміру посадового окладу.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Головуючий-суддя Н.Б.Плахтій

Постанова в повному обсязі складена 18 квітня 2016 року.