Рішення № 57209247, 12.04.2016, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №2-382/16

(№760/19001/15-ц)

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 квітня 2016 року Солом'янський районний суд м. Києва

у складі: головуючого судді Оксюти Т.Г.

при секретарі Горупа В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за позовом Громадської організації «КИЇВ. СТРАТЕГІЯ 2025» до ОСОБА_1, Приватного акціонерного товариства «КАРТЕЛЬ», Приватного підприємства «Інформаційне агентство «Інформбюро» про захист ділової репутації, визнання інформації недостовірною та її спростування, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів та, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, просив визнати недостовірною та такою, що принижує ділову репутацію Громадської організації «КИЇВ. СТРАТЕГІЯ 2025», наступну інформацію, поширену ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 в тижневику «Деловая столица» за НОМЕР_1 в статті під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_1»:

«Но представители «Киев. Стратегия 2025» потребовали у нас деньги за возможность провести фестиваль - около 20 тыс. грн. Мы предложили потратить эту сумму на благоустройство парка, но их это не устроило».

Зобов'язати ПрАТ «КАРТЕЛЬ» в строк не більше 10 календарних днів з дня набрання рішенням законної сили спростувати недостовірну інформацію шляхом публікації в тижневику «Деловая столица» не допускаючи при цьому жодних коментарів статті під назвою «ОПРОВЕРЖЕНИЕ» наступного змісту:

«Решением суда была признана недостоверной информация о вымогательстве денежных средств представителями «Киев. Стратегия 2025» за возможность провести фестиваль Kiev Sunday Breakfast, которая была распространена ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 в статье «ІНФОРМАЦІЯ_1».

Свої вимоги обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 в тижневику «Деловая столица» за НОМЕР_1 в статті під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_1», яка містить недостовірну інформацію про позивача, що шкодить його діловій репутації.

Зазначена стаття містить повідомлення про нібито вчинення представниками позивача кримінального правопорушення, а саме вимагання неправомірної вигоди. При цьому, усі наведені в статті звинувачення не відповідають дійсності, є лише домислами, наклепом і не можуть бути підтвердженні по самій природі виникнення, а тому відносяться до недостовірної негативної інформації.

Поширена інформація принижує ділову репутацію позивача, оскільки організація звинувачена у вчиненні діянь, які засуджуються суспільною мораллю та не відповідають правовим основам діяльності громадського суспільства в Україні.

Цілком зрозуміло, що звинувачення у вимаганні неправомірної вигоди призвело до зниження ділової репутації позивача, Громадська Організація змушена виправдовуватися перед партнерами та пояснювати їм абсурдність та недостовірність поширеної інформації.

На підставі вищевикладеного просив позов задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував посилаючись на те, що вони є безпідставними та необґрунтованими, у зв'язку з чим просив у задоволенні позову відмовити.

Представник відповідача ПрАТ «КАРТЕЛЬ» в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечувала посилаючись на те, що інформація у статті була викладена з публічних повідомлень фізичних та юридичних осіб.

Згідно ч. 3 ст. 42 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» редакція, журналіст не несуть відповідальності за публікацію відомостей, які не відповідають дійсності, принижують честь і гідність громадян і організацій, порушують права і законні інтереси громадян або являють собою зловживання свободою діяльності друкованих засобів масової інформації і правом журналіста, якщо вони є дослівним відтворенням публічних виступів або повідомлень суб'єктів владних повноважень, фізичних та юридичних осіб.

Отже, вважає, що ПрАТ «КАРТЕЛЬ» звільнено від відповідальності за судження, що викладені в статті.

Крім того, в тексті статті вживаються мовностилістичні засоби, а саме «якобы получила», «возможно, придется», «это похоже на….», «такое ощущение» - які є оціночним критерієм та суб'єктивною думкою автора, що підпадає під дію ч.ч. 1, 2 ст. 30 Закону України «Про інформацію», згідно якої ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень.

З урахуванням викладеного, просила у задоволенні позову відмовити.

Відповідач ПП «Інформаційне агентство «Інформбюро» в судове засідання свого представника не направив, про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином, про причини своєї неявки суду не повідомив.

Згідно ч. 2 ст. 77 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов'язані повідомляти суд про причини неявки в судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, не з'явилися в судове засідання без поважних причин.

З урахуванням викладеного, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність представника відповідача ПП «Інформаційне агентство «Інформбюро».

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, відповідача ОСОБА_1, представника відповідача ПрАТ «КАРТЕЛЬ», свідків, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про відмову у задоволенні позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та/або/членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Згідно зі ст. 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 в тижневику «Деловая столица» за НОМЕР_1 була опублікована стаття «ІНФОРМАЦІЯ_1» в якій міститься інформація стосовно позивача ГО «КИЇВ. СТРАТЕГІЯ 2025», а саме:

«Как заявил организатор фестиваля ОСОБА_4, ему не удалось получить разрешение, поскольку парк уже был «забронирован» под ивенты ОО «Киев. Стратегия 2025». В КП по управлению парками меня отправили договариваться с этой организацией, чтобы она позволила нам провести мероприятие в рамках своей программы. Но представители «Киев. Стратегия 2025» потребовали у нас деньги за возможность провести фестиваль - около 20 тыс. грн. Мы предложили потратить эту сумму на благоустройство парка, но их это не устроило».

Позивач вважає вказану інформацію недостовірною та такою, що шкодить його діловій репутації, посилаючись на те, що зазначена стаття містить повідомлення про нібито вчинення представниками позивача кримінального правопорушення, а саме вимагання неправомірної вигоди. При цьому, усі наведені в статті звинувачення не відповідають дійсності, є лише домислами, наклепом і не можуть бути підтвердженні по самій природі виникнення, а тому відносяться до недостовірної негативної інформації.

Однак, суд не погоджується з такими твердженнями позивача з огляду на наступне.

Як вбачається зі статті:

«Создание столичными властями нового куратора для городских парков - КП «Киевский центр развития городской среды» - окончилось скандалом. Организаторы развлекательных мероприятий для киевлян наперебой жалуются на коррупцию в новой структуре. Чиновники уверяли, что парковое КП заставит подопечных активней работать и привлекать инвестиции. На деле оно усложнило бюрократические процедуры и застопорило деятельность организаторов фестивалей. Те утверждают, что с благословления дирекции КП, столичные парки оказались буквально монополизированы некоей общественной организацией - «Киев. Стратегия 2025». Она якобы получила в мэрии карт-бланш на проведение своих мероприятий во многих киевских парковых зонах. Остальным организаторам фестивалей теперь приходиться утрясать вопросы с этой организацией, которая даже начала устанавливать расценки на свои «услуги».

Последний инцидент случился неделю назад: мероприятие Kiev Sunday Breakfast, которое должно было проходить в парке им. Тараса Шевченко, оказалось сорванным. Как заявил организатор фестиваля ОСОБА_4, ему не удалось получить разрешение, поскольку парк уже был «забронирован» под ивенты ОО «Киев. Стратегия 2025». В КП по управлению парками меня отправили договариваться с этой организацией, чтобы она позволила нам провести мероприятие в рамках своей программы. Но представители «Киев. Стратегия 2025» потребовали у нас деньги за возможность провести фестиваль - около 20 тыс. грн. Мы предложили потратить эту сумму на благоустройство парка, но их это не устроило. Sunday Breakfast пришлось отменить» - рассказал ОСОБА_4.

Недоразумения с «Киевским центром развития городской среды» случились и у других организаторов массовых мероприятий. По словам руководителя фестиваля Kiev Open Air ОСОБА_5, в процессе его подготовки и проведения КП потребовало от организаторов согласовать все их финансовые потоки и замкнуло их на себя. «В конце концов, нам вообще перестали начислять деньги и мы остались в долгах. В КП на мои вопросы и звонки не отвечают. Возможно придется обратиться в милицию или прокуратуру» - говорит ОСОБА_5.

Столичные власти не воспринимают конфликты всерьёз. Это похоже на конкуренцию между организаторами фестивалей в Киеве. Руководство Kiev Sunday Breakfast не получило должным образом разрешение на проведение мероприятия от КГГА и попыталось договориться с ОО «Киев. Стратегия 2025» о присоединении к их программе. Почему им отказали, и кто там что вымогал - я не могу судить», - заявил «ДС» директор КП по управлению парками ОСОБА_6. Сам же глава ОО «Киев. Стратегия 2025» ОСОБА_7 сообщил, что отказал организаторам Kiev Sunday Breakfast, поскольку считает неуместным проведение фестиваля еды в центральном национальном парке.

Организаторы массовых мероприятий утверждают, что в последнее время ОО «Киев. Стратегия 2025» слишком часто переходит дорогу устроителям фестивалей. «Например, 24 августа, когда проходил первый Kiev Sunday Breakfast в Мариинском парке, нам также пришлось договариваться с этой организацией, которая тогда делала там фестиваль Kiev Open Air. Такое ощущение, что власти специально «отдают» им парки, чтобы монополизировать организацию фестивалей. Например, их разрешение в парке Шеченко будет действовать примерно до конца года», - рассказывает ОСОБА_4.

ОСОБА_7 обвинения в монополизме отрицает. По его словам, организация просто заранее планирует и готовится к своим фестивалям. К примеру, в ближайшее время она собирается провести мероприятие, посвященное творчеству Тараса Шевченко.

Кстати, именно «Киев. Стратегия 2025» инициировала ярмарок на Пейзажной алее в Киеве. Согласно распоряжению КГГА №518 от 29.05.2015 года, до конца 2016 года в выходные и праздничные дни там будут продавать картины, скульптуры, декор и прочее. От реализации этого проекта столичные активисты ожидают подвоха. Активистка ОСОБА_8 утверждает, что ОСОБА_7 уже пытался развернуть торговлю на Пейзажной алее в 2013 году. Тогда там установили незаконную «наливайку», которую убрали только после скандала в медиа.

По информации СМИ. ОСОБА_7 является владельцем столичного кафе «Купидон». Его также связывают со скульптором ОСОБА_10, в соавторстве с которым была создана детская площадка на Пейзажке и ряд других робот».

Отже, з вищевикладеної статті вбачається, що інформація у ній була викладена з публічних повідомлень фізичних та юридичних осіб.

Відповідно до ч. 3 ст. 43 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» редакція, журналісти не несуть відповідальності за публікацію відомостей, які не відповідають дійсності, принижують честь і гідність громадян і організацій, порушують права і законні інтереси громадян або являють собою зловживання свободою діяльності друкованих засобів масової інформації і правами журналіста, якщо: вони є дослівним відтворенням публічних виступів або повідомлень суб'єктів владних повноважень, фізичних та юридичних осіб.

За таких обставин, ПрАТ «КАРТЕЛЬ» не може нести відповідальності за судження, що викладені в статті, з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ст. 4 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Згідно ч. 4 ст. 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації..

Згідно ст. 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Згідно ст. 201 ЦК України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров'я, життя; честь, гідність і ділова репутація; ім'я (найменування); авторство; свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством. Відповідно до Конституції України життя і здоров'я людини, її честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю.

Відповідно до ст. 275 ЦК України фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб. Захист особистого немайнового права здійснюється способами, встановленими главою 3 цього Кодексу.

Захист особистого немайнового права може здійснюватися також іншим способом відповідно до змісту цього права, способу його порушення та наслідків, що їх спричинило це порушення.

Стаття 94 ЦК України визначає, що юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати.

Згідно ст. 10 Європейської конвенції про захист прав та основних свобод людини кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов'язане з обов'язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров'я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або для підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним в демократичному суспільстві

Відповідно до ст.1 Закону України «Про інформацію» під інформацією розуміються будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п.15 постанови №1 від 27.02.2009 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» При розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Згідно абзацу п'ятого пункту 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27 лютого 2009р «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події і явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Відповідно до п.18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

Згідно зі ст.30 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень.

Частиною 2 ст. 30 Закону передбачено, що оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Крім того, згідно з роз'ясненнями Пленуму Верховного Суду України, викладеними в абзацах 3-5 п. 19 постанови від 27 лютого 2009 року № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності, честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи", відповідно до ст.277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень ст. 10 Конвенції.

Як вбачається з тексту статті «ІНФОРМАЦІЯ_1», в ній вживаються мовностилістичні засоби, а саме «якобы получила», «возможно, придется», «это похоже на…», «такое ощущение» - які є оціночним критерієм та суб'єктивною думкою автора, що підпадає під дію ч.ч. 1, 2 ст. 30 Закону України «Про інформацію».

В ході розгляду справи, в якості свідка була допитана ОСОБА_11 яка підтвердила інформацію викладену у статті під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_1».

Зазначила, що вона була присутньою на зустрічі ОСОБА_1 з представником ГО «Київ. Стратегія 2025» ОСОБА_12 та представником КП «Київський центр розвитку міського середовища», мета якої було узгодження проведення фестивалю у парку імені Т. Шевченка.

В ході зустрічі з'ясувалось, що за проведення фестивалю позивачу ГО «Київ. Стратегія 2025» необхідно сплатити грошові кошти в розмірі 40000,00 грн., після чого почався торг. Остання сума, яку вона почула була 20000,00 грн.

ОСОБА_1 пропонувалось позивачу, щоб ГО надала згоду на проведення фестивалю у парку, а вони в свою чергу, на зазначену суму 20000,00 грн., зроблять благоустрій парку.

Однак, представник «Київ. Стратегія 2025» ОСОБА_13 відмовив ОСОБА_1 в цьому, внаслідок чого захід Kiev Sunday Breakfast, який повинен був проходити в парку імені Тараса Шевченка у м. Києві, виявився зірваним.

Оцінюючи покази свідка, суд вважає їх достовірними і такими, що не викликають сумніву в їх правдивості, оскільки свідки не заінтересовані в справі і підстав для обмови сторін у неї немає, її покази не суперечать іншим матеріалам справи.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що відповідач ОСОБА_1 висловив своє судження. Крім того, позивач не надав суду належних та допустимих доказів, що розміщенням спірної статті було порушено його особисті немайнові права.

Отже, в судовому засіданні було достовірно встановлено, що інформація, викладена у статті, яку позивач просив визнати недостовірною та такою, що порочить його честь, гідність і ділову репутацію, була отримана відповідачем ТОВ «КАРТЕЛЬ» з публічних повідомлень фізичних та юридичних осіб.

Позивачем не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження того факту, що відповідачами було поширено недостовірну інформацію щодо ГО «Київ. Стратегія 2025».

Судом також встановлено, що позивач, в порядку, визначеному діючим законодавством, не звертався до відповідачів за отриманням оспорюваної інформації.

На основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які посилались сторони, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. 32, 34 Конституції України, Законом України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні», Законом України «Про інформацію», Законом України «Про звернення громадян», Постановою Пленуму Верховного Суду Українивід 27 лютого 2009 року № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності, честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи", ст.ст. 4, 94, 201, 275, 277 ЦК України, ст.10, 57, 59, 60, 212, 213, 215, 218 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову Громадської організації «КИЇВ. СТРАТЕГІЯ 2025» до ОСОБА_1, Приватного акціонерного товариства «КАРТЕЛЬ», Приватного підприємства «Інформаційне агентство «Інформбюро» про захист ділової репутації, визнання інформації недостовірною та її спростування відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Солом'янський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня наступного після його проголошення.

Суддя