Рішення № 57208841, 13.04.2016, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/556/16

Справа №754/13058/15-ц

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

13 квітня 2016 року Деснянський районний суд м. Києва в складі

головуючого - судді Шевчука О.П.

при секретарі - Бойко Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк» про захист прав споживачів, стягнення депозитного вкладу, нарахованих відсотків та штрафних санкцій

В С Т А Н О В И В :

Ухвалою судді Апеляційного суду м. Києва підсудність цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ПАТ Комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживачів, стягнення депозитного вкладу, нарахованих відсотків та штрафних санкцій визначено Деснянському районному суду м. Києва.

Позивач просить суд стягнути з відповідача суму банківського вкладу за договором банківського вкладу з невиплаченими відсотками та штрафними санкціями за договором № SAMDN26000709080603 від 12.01.2010 року в розмірі 61 170, 64 дол. США. та за договором № SAMDN SAMDN80000732022603 від 08.01.2013 року в розмірі 48513, 01 дол. США

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 12.01.2010 року між ним та ПАТ КБ «ПриватБанк» укладено депозитний договір, ставка за яким становить 11,5 % річних.

Відповідно зазначеного Договору позивач вніс на рахунок Банку суму в розмірі 31 000 дол. США.

08.01.2013 року між позивачем та банком укладено договір банківського вкладу, ставка за яким становить 9 % річних.

Відповідно зазначеного договору позивач вніс на рахунок банку грошові кошти в розмірі 25 000 дол. США,

Наприкінці 2014 року відповідач у зв'язку з припиненням функціонування його банківських відділень та території АРК Крим рахунок позивача заблокував та нарахування відсотків припинив.

У зв'язку з викладеним позивач 29.06.2015 року та 31.07.2015 року звернувся до Головного офісу ПАТ КБ «ПриватБанк» з заявою про розірвання договору та повернення депозиту з відсотками. Зазначена заява отримана відповідачем та залишена без задоволення.

Посилаючись на викладене та норми чинного законодавства, ОСОБА_1 просить суд позов задовольнити в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав з наведених у заяві підстав та просить суд його задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, в подальшому до суду за викликом не з'явився, у зв'язку з чим розглядає справу без участі представника відповідача з постановленням заочного рішення.

Письмові заперечення представника відповідача обґрунтовані тим, що згідно з п.5 Постанови НБУ № 260 банки, у тому числі ПАТ КБ «Приватбанк» були зобов'язані припинити діяльність відокремлених підрозділів банків, розташованих на території Автономної Республіки Крим і м. Севастополя та протягом місяця з дня набрання чинності цією постановою забезпечити закриття таких відокремлених підрозділів.

Рішенням Центрального Банку Російської Федерації ( надалі Банк Росії) № РН-33/І від 21.04.2014 р. також було припинено з 21.04.2014 р. діяльність відокремлених структурних підрозділів на території Республіки Крим і на території міста федерального значення Севастополя - ПАТ КБ «Приватбанк» .

Наявність вказаного рішення Банку Росії щодо припинення діяльності на території АРК ПАТ КБ «Приватбанк» унеможливлювало діяльність відокремленого підрозділу банку на території АРК та м. Севастополя - Філії « Кримське РУ ПАТ КБ «Приватбанк».

Крім того, представник відповідача зазначив, що з травня 2014 року окупаційною владою було фактично було здійснено конфіскацію частини майнового комплексу ПАТ КБ «Приватбанк» , що використовувався у банківській діяльності відокремленого структурного підрозділу - Філії « Кримське РУ ПАТ КБ «Приватбанк» ( приміщень банку, банкоматів , терміналів, транспортних засобів тощо) у зв'язку з чим відповідач не мав доступу до свого майна, що призначене для діяльності банківської установи , не мав доступу до договорів з клієнтами на паперових носіях , платіжних документів , документів каси , готівки .

Крім того, представник відповідача зазначив, що позивачем не надано належних доказів укладання угоди з банком та внесення коштів на депозитний рахунок.

Заслухавши пояснення представників сторін у справі та дослідивши письмові докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частин першої, другої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно із статтею 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до частини першої статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

В силу частини першої статті 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Відповідно до ч.2 ст.1058 ЦК України договір банківського вкладу, в якому вкладником є фізична особа є публічним договором.

Статтею 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" встановлено, що вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору; клієнт банку - будь-яка фізична чи юридична особа, що користується послугами банку.

Виходячи з вищенаведеного, вкладник за договором банківського вкладу є споживачем послуг банку (клієнт банку), зокрема у сфері залучення коштів на депозитні рахунки.

Згідно із частиною першою статті 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

Відповідно до частини п'ятої статті 1061 ЦК України проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав.

Відповідно до ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Судом встановлено, що 12.01.2010 року між позивачем та ПАТ КБ «Приватбанк» у м. Севастополь було укладений Договір банківського вкладу № SAMDN26000709080603 «СТАНДАРТ», відповідно якого сума вклдаду становила 31 000 дол. США, строк складу - до 12.02.2010 року включно зі сплою відсотків в розмірі 11.5 % річних (а.с. 9).

08.01.2013 року між позивачем та ПАТ КБ «Приватбанк» у м. Севастополь було укладений Договір банківського вкладу № SAMDN80000732022603 «СТАНДАРТ», відповідно якого сума вклдаду становила 25 000 дол. США, строк складу - шість місяців, зі сплою відсотків в розмірі 9 % річних (а.с. 11).

Згідно умов зазначеного договору, якщо по закінченні терміну вклада клієнт ( позивач ) не заявив Банку ( відповідач) про бажання забрати свої кошти, вклад автоматично пролонгується ще на один строк .

Відповідно до умов дострокового розірвання договору Клієнт та Банк мають право достроково розірвати договір , повідомивши про це один одного за два банківські дні до дати розірвання договору. Якщо Клієт вимагає розірвати договір , а термін вклада не скінчився , останньому повертається сума вклада . За неповний період вклада відсотки сплачуються за зниженою процентною ставкою.

Факт внесення позивачем коштів на рахунки банку підтверджується квитанціями, оригінали яких оглянуті в судовому засіданні, копії містяться в матеріалах справи (а.с. 10, 11)

29.06.2015 року та 31.07.2015 року позивач звернувся до відповідача із заявою про дострокове розірвання вищезазначених договорів банківського вкладу , повернення належних йому коштів та сплати відсотків ( а.с. 12, 16 ).

Зазначені звернення позивача отримані відповідачем та залишені без реагування (а.с. 13, 17 - 19).

Загальний порядок залучення банками України банківських вкладів від юридичних і фізичних осіб на їх вкладні (депозитні) рахунки регулюється Положенням про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 3 грудня 2003 року № 516, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 29 грудня 2003 року за № 1256/8577 (далі - Положення).

Згідно із цим Положенням договір банківського вкладу (депозиту) укладається на умовах видачі вкладу (депозиту) на першу вимогу [вклад (депозит) на вимогу] або на умовах повернення вкладу (депозиту) зі спливом встановленого договором строку [строковий вклад (депозит)].

Договором банківського вкладу (депозиту) може бути передбачено внесення грошових коштів або банківських металів на інших умовах їх повернення. Умови цього договору не можуть суперечити законодавству України. ( п.1.2. Положення).

У пункті 1.6. Положення передбачено, що банк сплачує вкладнику суму вкладу (депозиту) і нараховані за ним проценти:

- у національній валюті, якщо грошові кошти надійшли на вкладний (депозитний) рахунок у національній валюті;

- у валюті вкладу (депозиту), якщо грошові кошти надійшли на вкладний (депозитний) рахунок в іноземній валюті, або на умовах та в порядку, передбачених договором, відповідно до заяви вкладника - в іншій іноземній чи в національній валюті;

- у банківських металах, якщо вкладний (депозитний) рахунок відкритий у банківських металах, або на умовах та в порядку, передбачених договором,

відповідно до заяви вкладника - у національній валюті.

Виплата процентів за вкладом (депозитом) здійснюється у строки, що обумовлені в договорі (п. 1.7. Положення).

Згідно п. 3.3. Положення банки повертають вклади (депозити) та сплачують нараховані проценти у строки, що визначені умовами договору банківського вкладу (депозиту) між вкладником і банком.

За договором банківського вкладу (депозиту) незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, розміщених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.

У разі невиконання (неналежного виконання) банком вимоги фізичної особи про повернення вкладу (депозиту) або його частини (документ на переказ/заява про повернення коштів тощо) (далі - вимога) банк зобов'язаний: прийняти вимогу шляхом проставлення на ній: дати отримання, підпису уповноваженої особи, відбитка штампа банку та видачі фізичній особі письмового повідомлення про невиконання (неналежне виконання) цієї вимоги із зазначенням причини, дати взяття вимоги на облік, дати видачі повідомлення, прізвища, ім'я та по батькові уповноважених осіб і відбитка печатки банку; взяти вимогу на облік за відповідним позабалансовим рахунком.

Банк зобов'язаний виконати вимогу відповідно до умов договору банківського вкладу (депозиту). Після виконання вимоги банк списує вимогу з відповідного позабалансового рахунку.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» територія Автономної Республіки Крим визначена як тимчасово окупована територія України.

З метою забезпечення стабільності грошової одиниці України, захисту інтересів вкладників та інших кредиторів банків України, запобігання та уникнення ризиків у діяльності банків, беручи до уваги Указ Президента України від 17 березня 2014 року № 303/2014 «Про часткову мобілізацію», Закон України «Про затвердження Указу Президента України «Про часткову мобілізацію», Декларацію Верховної Ради України від 20 березня 2014 року № 1139-VII «Про боротьбу за звільнення України», Закон України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим та тимчасово окупованій території України», враховуючи неможливість здійснювати Національним банком України банківське регулювання та банківський нагляд, валютний контроль і державний фінансовий моніторинг за діяльністю окремих банків та відокремлених підрозділів банків, що розташовані на території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя, а також неможливість виконання такими банками та відокремленими підрозділами банків вимог Законів України «Про банки і банківську діяльність», "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинних шляхом, або фінансування тероризму", Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", інших нормативно-правових актів Національного банку України, що свідчить про здійснення ними ризикової діяльності, яка загрожує інтересам вкладників чи кредиторів, у тому числі інших банків, правлінням Національного банку України прийнято постанову від 06 травня 2014 року № 260 «Про відкликання та анулювання банківських ліцензій та генеральних ліцензій на здійснення валютних операцій окремих банків і закриття банками відокремлених підрозділів, що розташовані на території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя».

Відповідно до п. 5 вказаної постанови банки, у тому числі й ПАТ КБ "ПриватБанк", зобов'язані припинити діяльність відокремлених підрозділів банків, розташованих на території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя, та протягом місяця з дня набрання чинності цією постановою забезпечити закриття таких відокремлених підрозділів, про що повідомити Національний банк України.

Посилання представника на постанову правління Національного банку України №260 від 06.05.2014 року та Закон України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" є необгрунтованим ,оскільки цей акт є підзаконним та дія даного закону, не звільняє відповідача від відповідальності за невиконання ним умов договорів банківського вкладу та повернення депозитів за ними та суперечить ст.ст. 1058-1065,1066-1076 ЦК України та умовам укладених раніше сторонами договорів банківського вкладу.

Згідно з ст. 56 Закону України «Про Національний банк України», нормативно-правові акти Національного банку України видаються у формі постанов Правління Національного банку, а також інструкцій, положень, правил, що затверджуються постановами Правління Національного банку. Вони не можуть суперечити законам України та іншим законодавчим актам України.

Посилання представника відповідача про те, що позивач повинен звернутися до Автономної некомерційної організації " Фонду захисту вкладників " в Кримському федеральному окрузі Російської Федерації для отримання вкладу є безпідставним , оскільки позивач є громадянином України і проживає в м. Києві , а не на тимчасово окупованій території АР Крим і відповідно до укладених сторонами договорів банківського вкладу ПАТ КБ " ПриватБанк" зобов'язувався по закінченню строку дії договорів повернути позивачу банківські вклади.

Також є необгрунтованим посилання представника відповідача про те , що надані позивачем документи на підтвердження укладених між ним та відповідачем договорів банківського вкладу , є неналежними доказами , оскільки вони не містять підпису особи , яка укладала зазначені договори

Так, з Договорів вбачається, що вони укладаються в двох екземплярах. При укладанні договору Банком використовується факсимільне відтворення підпису Голови правління Банку а також відтиску печатки Банку технічним друкарським пристроєм.

Відповідно до ч.2, 3 ст.10, ч.1 ст. 60 ЦПК України сторони та інші особи , які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів , їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Кожна сторона повинна довести ті обставини , на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень , крім випадків , встановлених цим Кодексом.

На спростування наданих позивачем доказів на підтверження укладення між ним та відповідачем договорів банківського вкладу та розміру вкладу будь-яких доказів відповідачем не надано .

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У справі Zolotas проти Греції (No 2) Європейський суд з прав людини зазначив наступне: «Суд зазначає, що на підставі ст. 830 Цивільного кодексу, якщо особа, яка кладе суму грошей у банк, передає йому право користування нею, то банк має її зберігати і, якщо він використовує її на власну користь, повернути вкладнику еквівалентну суму за умовами угоди. Отже, власник рахунку може добросовісно очікувати, аби вклад до банку перебував у безпеці, особливо якщо він помічає, що на його рахунок нараховуються відсотки. Закономірно, він очікуватиме, що йому повідомлять про ситуацію, яка загрожуватиме стабільності угоди, яку він уклав з банком, і його фінансовим інтересам, аби він міг заздалегідь вжити заходів з метою дотримання законів і збереження свого права власності. Подібні довірчі стосунки невід'ємні для банківських операцій і пов'язаним з ними правом.

Суд водночас нагадує, що принцип правової певності притаманний усій сукупності статей Конвенції і є одним з основоположних елементів правової держави».

Згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Оцінюючи надані докази у їх сукупності, суд приходить до висновку що відповідачем було порушено право позивача на отримання депозитного вкладу та відсотків за його користуванням .

Оскільки позивач у відповідності до вимог укладених договорів повідомив відповідача про дострокове розірвання укладених договорів, вимоги останнього в частині стягнення сум вкладів є обгрунтованими та такими , що підлягають задоволенню .

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник , який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналізуючи викладене, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача.

Задовольняючи позов суд відповдіно ст. 88 ЦПК УКраїни стягує з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 6090 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10,60,88,213-215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк» на користь ОСОБА_1 суму банківського вкладу з невиплаченими відсотками та штрафними санкціями за договором № SAMDN26000709080603 від 12.01.2010 року в розмірі 61 170, 64 дол. США.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк» на користь ОСОБА_1 суму банківського вкладу з невиплаченими відсотками та штрафними санкціями за договором № SAMDN SAMDN80000732022603 від 08.01.2013 року в розмірі 48513, 01 дол. США

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк» на користь Держави судові витрати в розмірі 6090 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду м. Києва.

Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя