Ухвала суду № 57206689, 13.04.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 375/1429/15-ц Головуючий у І інстанції Литвин О. В.Провадження № 22-ц/780/2159/16 Доповідач у 2 інстанції Приходько К. П.Категорія 38 13.04.2016

УХВАЛА

Іменем України

13 квітня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді: Приходька К.П.,

суддів: Березовенко Р.В., Верланова С.М.,

за участю секретаря: Дрозд Р.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Рокитнянського районного суду Київської області від 25 січня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Насташівської сільської ради Рокитнянського району Київської області про встановлення факту проживання однією сім'єю зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнання права на спадкове майно, -

встановила:

у жовтні 2015 року ОСОБА_2 звернулась до Рокитнянського районного суду Київської області із вищезазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_3, яка була матір'ю її чоловіка - ОСОБА_4, та на день своєї смерті постійно проживала у житловому будинку по АДРЕСА_2, який належав їй на праві власності та відтак являється спадковим майном.

Своє майно ОСОБА_3 нікому не заповідала, а тому право на спадщину мав її син ОСОБА_4, як спадкоємець першої черги за законом відповідно до ч.1 ст.1261 Цивільного кодексу України.

ІНФОРМАЦІЯ_3 помер її чоловік - ОСОБА_4 і після його смерті відкрилася спадщина, яка складається, зокрема, із житлового будинку АДРЕСА_2 та квартири АДРЕСА_1.

Вважає, що має право на спадкове майно у вигляді вказаного житлового будинку, оскільки ОСОБА_4 є спадкоємцем першої черги за законом, що прийняв спадщину після смерті своєї матері - ОСОБА_3, шляхом постійного проживання з нею на день смерті, але не встиг належним чином переоформити на себе правовстановлюючі документи на вказаний житловий будинок.

Просила встановити факт, що ОСОБА_4 на час смерті ОСОБА_3, постійно проживав з нею в будинку АДРЕСА_2, та визнати за нею право власності на вказаний житловий будинок в порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4.

Пізніше, позивачка збільшила розмір позовних вимог, просила також визнати за позивачем в порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 право власності на земельну ділянку розміром 2,858га, кадастровий НОМЕР_1, розташовану на території Насташівської сільської ради Рокитнянського району Київської області, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Рішенням Рокитнянського районного суду Київської області від 25 січня 2016 року позов задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, в порядку спадкування після померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 право власності на земельну ділянку розміром 2,858 га, кадастровий НОМЕР_1, розташовану на території Насташівської сільської ради Рокитнянського району Київської області, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

В задоволенні решти частини позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з Насташівської сільської ради Рокитнянського району Київської області на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування понесених судових витрат 1000,30 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій посилається на його незаконність та необґрунтованість, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, а також при винесені рішення були допущені порушення норм матеріального і процесуального права.

Просила рішення Рокитнянського районного суду Київської області від 25 січня 2016 року в частині відмови у встановленні факту, що ОСОБА_4 на час смерті ОСОБА_3, постійно проживав з нею в буд.АДРЕСА_2, та визнанні за ОСОБА_2 право власності на житловий будинок АДРЕСА_2, в порядку спадкування за законом після померлого ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги в цій частині задовольнити повністю.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що суд першої інстанції виніс рішення яке є незаконним і необґрунтованим, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи і при винесенні рішення судом були допущені порушення норм матеріального і процесуального права.

Апелянт вважає, що заява ОСОБА_2 від 10.09 2014 року та довідка ЖНК №7 №2090від 03.09.2014 року є лише доказом того, що покійний ОСОБА_4, яким помер ІНФОРМАЦІЯ_3, був зареєстрований та проживав в АДРЕСА_1саме на час своєї смерті, і вказані документи не містять інформації про те, що ОСОБА_4 постійно проживав за вказаною адресою на момент смерті своєї матері.

Крім того, ОСОБА_2 стверджує, що відсутність запису щодо ОСОБА_4 як члена домогосподарства в по господарській книзі №6 Насташівської сільської ради Рокитнянського району Київської області за 2001-2005 роки, то як зазначено вище, особа є вільною у виборі місця проживання і фактично може проживати у різних місцевостях, проте офіційно зареєстрованим може бути лише одне місце проживання.

Також, судом першої інстанції залишено поза увагою, що пояснення ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 надали при обстеженні в.о. сільського голови та депутатами сільської ради спірного житлового будинку за результатами якого та на підставі вказаних письмових пояснень в.о. сільського голови Шило О.А., та депутатами сільської ради Чумаківським В.М. та Федорової Т.М. було складено Акт обстеження №4 від 24.04.2015 року.

Крім того, суд першої інстанції не надав належної оцінки вказаному акту, а також іншим, наявним в матеріалах справи, письмовим доказам.

Апелянт, стверджує, що рішення суду першої інстанції є незаконним, оскільки суд не виконав всі вимоги цивільного процесуального законодавства, всебічно не перевірив та не оцінив подані сторонами докази та неправильно вирішив спір внаслідок невірного застосування матеріального закону та необґрунтованим в зв'язку з тим, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини не відповідають дійсності, не підтверджуються достовірними доказами.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у розгляді справи, перевіривши матеріали справи, в порядку, передбаченому статтею 303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, щоІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_3, яка була матір'ю чоловіка позивача - ОСОБА_4, та на день своєї смерті постійно проживала у житловому будинку по АДРЕСА_2, який належав їй на праві власності відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 16.02.2001 року державним нотаріусом Рокитнянського районного нотаріального округу Калітенко Л.Б. за реєстровим №616 на її ім'я після смерті свого чоловіка ОСОБА_16 та який рахувався за нею до дня смерті згідно даних погосподарських книг Насташівської сільської ради Рокитнянського району Київської області і являється спірним об'єктом спадкування.

Своє майно ОСОБА_3 на день своєї смерті нікому не заповідала.

Спадкоємцями першої черги після її смерті були сини - ОСОБА_4 та ОСОБА_17. Останній та його сім'я допомагали ОСОБА_3 до дня її смерті, проживаючи по сусідству.

Померлий ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4, який був чоловіком позивача, постійно зі спадкодавцем на час її смерті не проживав, а лише періодично приїздив до неї в гості та інколи ночував. Основним місцем його проживання на той час була квартира АДРЕСА_1, яка перебувала у його власності на день смерті та яку успадкувала позивач.

Заповіту ОСОБА_4 не складав, а тому єдиним спадкоємцем першої черги за законом є позивач у справі як його дружина, яка після його смерті прийняла спадщину і про що свідчать матеріали спадкової справи №23/2014 (а.с.65-106).

Також померлий ОСОБА_4 на час своєї смерті мав у власності земельну ділянку розміром 2,858га, кадастровий НОМЕР_1, розташовану на території Насташівської сільської ради Рокитнянського району Київської області, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. На разі, позивач вказане нерухоме майно після смерті чоловіка не успадкувала через відсутність у неї оригіналу правовстановлюючого документу на ім'я ОСОБА_4 щодо цього майна - Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2, копія якого мається у матеріалах справи (а.с.176) та оригінал якого втрачено.

За викладеного у сукупності вбачається, що предметом спору в даній справі є встановлення факту, що має юридичне значення, а саме факту постійного проживання спадкоємця зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнання права власності на нерухоме майно у порядку спадкуванням за законом, що не визнається відповідачем у справі.

З такими висновками колегія суддів погоджується, оскільки вони узгоджуються з вимогами чинного законодавства та ґрунтуються на матеріалах справи.

Законним і обґрунтованим відповідно до ст.213 ЦПК України є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повного і всебічного з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

За нормами частин першої, третьої та п'ятої статті 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ст.234 ЦПК України, в порядку окремого провадження судом розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових або майнових прав підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до пункту 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування», справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права і обов'язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.

Згідно вимог пункту 23 вищезазначеної Постанови Пленуму Верховного Суду України, якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини.

Свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Враховуючи, що даний спір пов'язаний із майновими правами, тобто від встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, залежить виникнення права на спадщину, то він власне і розглядається у порядку цивільного судочинства за правилами позовного провадження.

Разом з тим, як вбачається із отриманих у справі доказів з позиції їх достатності та належності щодо предмета доказування, а саме факту постійного проживання ОСОБА_4 зі спадкодавцем - ОСОБА_3 на час відкриття спадщини після смерті останньої ІНФОРМАЦІЯ_2, останні, як кожен зокрема, так і у сукупності не дають суду підстави вважати таку вимогу обґрунтованою.

Крім того, суд визнає обґрунтованою вимогу позивача щодо визнання за нею в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4 права власності на земельну ділянку розміром 2,858га., кадастровий НОМЕР_1, розташовану на території Насташівської сільської ради Рокитнянського району Київської області, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, виходячи із наступного.

Відповідно до ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини за вимогами ст.1218 ЦК України входять всі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до вимог ч.1 ст.1225ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування зі збереженням їх цільового призначення.

Також, було встановлено, що померлий ІНФОРМАЦІЯ_3 її чоловік - ОСОБА_4 на час смерті мав на праві власності вказану земельну ділянку і таке його право посвідчене Державним актом на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010634700745 та виданого на його ім'я 15.06.2006 року. Вказана земельна ділянка є спадковим майном, а єдиним спадкоємцем першої черги після померлого на це нерухоме майно є позивач, яка прийняла спадщину, подавши 10.09.2014 року у визначений ст.1270 ЦК України шестимісячний строк відповідну заяву до приватного нотаріуса Білоцерківського міського нотаріального округу Деруна А.А.. Інших спадкоємців щодо вказаного спірного майна судом не встановлено.

Разом з тим, позивач не може нотаріально оформити свого права на спадщину відносно вказаної земельної ділянки, оскільки державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2 на ім'я спадкодавця втрачений, а отримання позивачем його дубліката за вимогами діючого законодавства виключається.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, відповідно до ст. 303 ЦПК України, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.307 ЦПК України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Висновки суду відповідають обставинам справи, які судом установлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані.

Керуючись ст.ст.303,307,308,313-315,317,319 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила :

апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, рішення Рокитнянського районного суду Київської області від 25 січня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді